RSS
СПЕЦПРОЕКТИ

Набагато простіше бути відкритим прозорим, чесним і перед собою і перед людьми - Кодола

Олександр Кодола. Депутат Верховної Ради VIII скликання. м. Чернігів
Важливим завданням оновлення української управлінської еліти є підвищення рівня її громадянської компетентності.
Набагато простіше бути відкритим прозорим, чесним і перед собою і перед людьми - Кодола Олександр Кодола. Фото: прес-служба НФ

Відомо, що в давні часи еліта визначалась переважно приналежністю до знатного роду і великим капіталом. Як Ви визначаєте для себе поняття еліти в контексті сучасності?

Сучасна українська еліта формувалася, коли вже не було знатних родів, і ще не було великого капіталу. Якщо виходити з суто визначення теорії еліт, то можна сказати, що еліта це певна група суспільства, яка концентрує у своїх руках державну владу і відповідає за вироблення стратегії розвитку всієї системи. Звісно, що у більш широкому значенні до поняття еліти входять не тільки люди, що впливають на владу, чи економіку в країні, але я б назвав елітою людей, мають великий вплив на людей, є для суспільства моральними авторитетами. Ліна Костенко, Ніна Матвієнко, покійний Богдан Ступка, Семен Глузман,  мій земляк Левко Лук’яненко, академік Борис Патон, та багато інших науковців, артистів, правозахисників. Це також еліта. Адже вони доклали велетенських зусиль кожен у своїй сфері діяльності, для того, щоб з’явилася сучасна Україна.

 

Про появу нової еліти в України вже досить давно говорять і покладають на неї багато сподівань. З її приходом пов’язані очікування довгожданих змін. Як Ви вважаєте, чи вже настав час нової еліти? Наскільки коректно буде сказати, що нова еліта вже сформувалась і готова брати на себе відповідальності за долю країни? Чи можливо це лише перехідний період і ще варто почекати?

Важливим завданням оновлення української управлінської еліти є підвищення рівня її громадянської компетентності.

Формування еліти – дуже відповідальна справа, це дискурс загальнодержавного рівня. На вирішення її повинні працювати школи, вузи, урядові інститути.

Важливим завданням оновлення української управлінської еліти є підвищення рівня її громадянської компетентності. Про це, зокрема, йдеться в Концепції адміністративної реформи в Україні. Там наголошується, що потрібно виробити нову управлінську ідеологію, спрямовану на модернізацію адміністративної культури, формування готовності управлінського персоналу приймати рішення в умовах зростаючої свободи дій та підвищення особистої відповідальності з орієнтацією на служіння державним і громадянським інтересам.

 

24 роки тому перед тогочасною української елітою постала велика місія вибороти і утвердити незалежність України. Очевидно, зараз ми живемо в часи нового загострення боротьби за незалежність. В чому відтак відмінність нової еліти від попередньої? Які нові завдання і виклики стоять перед української елітою зараз?

Ми бачимо, що принципи, за якими жило 24 роки пострадянське, патерналістське суспільство, на сучасному етапі вже не змінюються. Суспільство вимагає іншого ставлення, як держави до себе, так і громадянина.

Процес створення сучасної української держави не закінчується, у нас дуже молода держава, по суті, вона формується лише сьогодні. Особливо це стосується побудови громадянського суспільства. Ми бачимо, що принципи, за якими жило 24 роки пострадянське, патерналістське суспільство, на сучасному етапі вже не змінюються. Суспільство вимагає іншого ставлення, як держави до себе, так і громадянина. Небажання правлячої еліти в 2013 році зрозуміти, що суспільство змінюється, що вона вимагає чесності, відкритості, поваги до себе і своїх громадянських прав і призвело до Революції Гідності. В умовах військової агресії, ми зрозуміли, що старий державний механізм потрібно змінювати, і в середині суспільства знайшлися здорові сили, які зуміли створити нову армію, зуміли витримати шалений політичний і військовий тиск з боку Росії, і донецького олігархату. Зараз  відбувається процес реформування, органів державного управління, економіки, і тим самим формується нова еліта. В суспільстві з’являються нові політики, волонтери, управлінці, які готові брати на себе відповідальність за долю України за її майбутнє.

 

Якщо ми говоримо про оновлення України. Які на Вашу думку нові цінності мають прийти на заміну старим, зокрема в політиці?

Чесність і відповідальність, відкритість і прозорість, моральність, готовність захищати інтереси свої країни.

 

За часи незалежної України, нажаль, ми частіше чули про ті моменти, які роз’єднують країну. І політики часто спекулювали на цих проблемах в особистих електоральних інтересах. Відтак постає питання, які існують об’єднуючі ідеї та цінності? Ви би могли їх назвати?

Любов до України, любов до своїх людей, патріотизм, чесність, справедливість. А найбільше сьогодні українців об’єднує, на мою думку, захист своєї країни.

 

В чому Ви вбачаєте свою особисту відповідальність за Україну? Яка Ваша особиста місія?

Люди обрали мене депутатам найвищого представницького органу в державі. Це – величезна відповідальність. І я не можу, як народний обранець, не виправдати довіру людей. Тому, я роблю все можливе, щоб виправдати цю довіру. Тобто виконую чесно і відповідально свої депутатські обов’язки, намагаюся зробити все, щоб інтереси і людей і держави були захищені, використовуючи для цього усі наявні можливості.

 

Чи потрібна Україні національна ідея? Якщо так, то як би Ви її сформулювали?

Я вважаю, що Україні зараз потрібна загально-державницька об’єднуюча ідея. Ідея побудови на демократичних цінностях держави, в центрі якої повинна бути відповідальна людина-громадянин.

 

Що для Вас особисто означає бути патріотом? Хто справжній патріот: людина, що активно всюди заявляє про свій патріотизм, виявляє свою любов до батьківщини в зовнішніх атрибутах, чи той хто тихо робить свою корисну роботу?

Патріотизм - це не тільки вишиванка до свят. Це спроможність чесно і добросовісно виконувати свій громадянський обов’язок по відношенню, до держави, до суспільства. Зовнішні атрибути теж потрібні, вони допомагають людям відчути себе частиною, чогось великого, колективу, нації, але цього звісно зараз недостатньо. Потрібно розвивати себе, потрібно зрозуміти що патріот – це відповідальна людина, відповідальна, за себе, за родину, за свою роботу, за своє місто чи село, і, зрештою, за свою державу.

 

Назвіть п’ять особистих  пріоритетних цінностей.

Патріотизм, моральність, відповідальність, чесність, справедливість.

 

Чи здатна нова еліта сформувати нову політичну культуру в Україні?

Я думаю, що нова політична культура вже формується. Популізм, звичайно, помітніший, але, сьогодні еліти змінюються, привносячи нові відношення, як до держави так і до суспільства. Для всього потрібен час.

 

Яка роль сучасних інформаційних технологій і вільного доступу до глобального інформаційного поля для становлення нової еліти?

Ми живемо в інформаційній ері, без сучасних технологій, світ завдяки комп’ютерізації, інтернету, і та іншим проявам стає все відкритішим, тіснішим,і нам нікуди від цього не дітися. Але найголовніше, щоб ми розуміли – інформатизація, комп’ютерізація – не є самоціллю, в центрі повинна завжди залишатися Людина, її життя, її розвиток. Яке б інформаційне поле не було створене, ми завжди повинні залишатися людьми.

 

Чим на Вашу думку відрізняється стиль життя успішної людини? Чи існує взагалі "елітарний стиль життя"? Опишіть Ваш особистий стиль життя.

Якщо ви маєте на увазі формальні признаки "елітарності" на зразок голлівудських кінозірок, чи російських олігархів, то я не вважаю, це свідченням елітарності. Своє життя я присвятив служінню Україні та людям. Тому так і живу: з людьми і для людей.

 

Як Ви визначаєте для себе питання відкритості? Наскільки Ви особисто готові бути відкритим як людина, і як політик зокрема?

Відкритість – це одна з умов діяльності і життя сучасного політика. Сьогодні практично неможливо щось приховати. Тому набагато простіше бути відкритим прозорим, чесним і перед собою і перед людьми. Це і роблю.

 

Ви себе вважаєте політичним ідеалістом чи прагматиком? І чи взагалі потрібні ідеалісти-романтики в політиці, чи політика розуміє лише прагматичний підхід?

Політики-романтики теж потрібні, саме їх запал рухає процеси, але настає час, коли  романтичні пориви потрібно замінити, можливо, на перший погляд і нудну щоденну роботу, не на барикадах, а в кабінетах, в сесійній залі, за станком, комп’ютером, на своєму робочому місті, засукати рукава і працювати, на благо держави і народу.

Яке Ваше хобі? Улюблені книжки? Фільми? Музика?
Серед книг, які сподобались останнім часом можу назвати книгу Барака Обамы "Дерзость надежды. Мысли об возрождении американской мечты" та книгу Лариси Буракової "Чому у Грузії вийшло", про досвід реформ у Грузії, сьогодні ми повинні вчитися досвіду реформ у наших друзів.

Моє хобі – активний спосіб життя. Найбільше віддаю перевагу велоспорту. Я є одним із ініціаторів проведення загальноміського велопробігу в Чернігові, в якому щороку беруть участь по декілька тисяч велосипедистів. Коли є можливість намагаюся бути побільше з сім’єю, з дружиною та маленьким синочком. Особливо люблю відпочивати на природі. Люблю читати історичні книжки, особливо, історії реальних людей, людей які своїми діями міняють світ та себе. Ще в дитинстві мене вразила книжка французького лікаря Алена Бомбара "Один в океані" про його подорож на човні через Атлантичний океан.  Серед книг, які сподобались останнім часом можу назвати книгу Барака Обамы "Дерзость надежды. Мысли об возрождении американской мечты" та книгу Лариси Буракової "Чому у Грузії вийшло", про досвід реформ у Грузії, сьогодні ми повинні вчитися досвіду реформ у наших друзів. А в дні Революції Гідності для мене була дуже надихаючою книга Василя Шкляра "Чорний ворон", історія боротьби українських повстанців з Холодного яру

Що стосується кіно, то нажаль часу обмаль, щоб слідкувати за новинками, Однак можу сказати мені цікаві фільми такі, як "Картковий будиночок", "Хвіст крутить собакою", "Форест Гамп", це справжнє кіно, яке розповідає і про політику і людей у політиці. Також я дуже хотів би, щоб розвивалося наше вітчизняне кіно, а адже в нас така чудова кінематографічна школа, а фільми, які вийшли на екрани в останні роки тільки підтверджують це. Я маю на увазі кінокартини "Той, хто пройшов крізь вогонь" режисера Михайла Іллєнка та "Поводир, або Квіти мають очі" Олеся Саніна.

Розмовляв Олександр Дмитренко

 

 

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

12 10 2015 08:19
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ