"Якщо влада не виконує свої зобов’язання – її треба міняти"
В Україні сьогодні немає реалістичного розуміння ситуації, яка виникла в державі. В цьому є вина і тих, хто має вирішальний голос у суспільному житті, і звичайних громадян. Перші не стараються, бо не вміють переказати людям, що діється у країні насправді. Не стараються ще й тому, що бояться. Дуже багато зараз говориться про те, як прекрасно буде після виборів, але говориться перш за все неправда. З другої сторони і слухачі, і глядачі, і ті, хто читає газети, повинні самі завдавати більше зусиль, аби розуміти те, що діється.
Брак інформації створює атмосферу непевності і недовіри. Тому народ – пригноблений, непоінформований – все одно терпить. Якби люди знали правду, то я думаю, не було би такого пригноблення.
Говорять, що народ має таку владу, на яку заслуговує. Це гарно звучить, але, мені здається, "заслуговує" - то значить не старається мати кращу владу. То так само як студент заслуговує на низький бал, бо не вчиться. Народ повинен вживати серйозні заходи, аби виправити ситуацію. Відповідь на ті труднощі, які ми маємо, знаходимо у тому, наскільки ми насправді стараємося, щоби наша влада на різних рівнях була доброю владою. Народ повинен дуже серйозно трактувати свою відповідальність. Я кажу про народ в цілості. Якщо люди відчувають, що влада не виконує своє завдання і дбає про себе, а не про загальне добро, тоді треба таку владу міняти. Це нормальний демократичний процес.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Глава УГКЦ закликав священиків не рекламувати політиків
Церква не може захистити від кризи влади. Це не є її завданням. Церква одначе повинна старатися, щоби ті, хто служить владі, чи ті, які мають користати з тої влади, відповідально ставились до своїх завдань, і в той спосіб утримувати суспільне життя на відповідному рівні.
Здається, ми маємо кілька випадків сьогодні, коли священнослужителів, які агітують за ту чи іншу партію, покарали. Їх треба карати. Бо церква то є проповідь Божого слова, а не проповідь політичної реклами. Священик, який дозволяє собі використовувати церкву як засіб політичної пропаганди, бо він за те дістає якісь дари, не сповняє свого завдання і шкодить тим людям, яким має служити.
Втім, церква повинна виховувати політиків, пригадуючи їм, що їхнє завдання - служити народові. Не панувати над народом, а служити відповідною працею. Інша річ, що ця служба, аби бути ефективною, мусить бути чесною і справедливою в міру можливості. Є певні моменти, коли церква і уряд можуть співпрацювати у певних проектах, які спрямовані на добро і благо загалу. Але в жодному разі не підтримувати того чи іншого кандидата, бо він раптом став дуже щедрим до церкви за тиждень перед виборами. Якби він ціле життя своє ходив до церкви і був добрим парафіянином, то священик і не мусив би казати нічого - люди самі би бачили, що він людина прицерковна, яка трактує Бога серйозно.
"Церква – це не та організація, яка роздає партійні квитки"
У сьогоднішньому світі існують три головні людські спокуси: секс, влада і гроші. Я думаю, що для тих, хто сьогодні є при будь-якій владі, останні дві спокуси – влади і грошей – є дуже виразними. Я кажу не про бажання сповнити щось, правильно керувати, або заробити гроші, щоб тим послужити іншим. Спокуса полягає в тому, що ті речі, які є самі по собі добрі – влада і гроші - використовуються не для загального добра, а виключно для добра особистого, або якоїсь дуже обмеженої групи людей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Папа Бенедикт ХVI може приїхати в Україну
Ще одною загрозою сьогодні є секуляризм - життя у світі, де немає Бога. Західна Європа не хоче зізнатися, що вона виросла на християнських засадах, бо тоді треба буде ті засади знову прийняти, а вони вимагають жертви. Споживацтво, так поширене сьогодні, полягає не лише в тому, що ми втішаємося добрими земськими речами, але також воно понижує нашу духовність. Ми стали духовно дуже лінивими, ми не маємо духовної сили опиратися споживацьким тенденціям.
Відповідно люди не завжди чують церкву. Але й сама церква сьогодні не завдає собі достатньо зусиль, щоби до людей промовити. Це є певною слабкістю зі сторони церкви.
Маю конкретний приклад - коли теперішній Святійший Отець Бенедикт XVI намагається говорити до Західної Європи, він не завжди і не всюди знаходить підтримку навіть всередині католицької церкви. Пригадайте, навіть його попередник Іван Павло ІІ говорив про Другу Євангелізацію. Треба наново проповідувати Євангеліє: як дві тисячі років тому апостоли розійшлися по цілому світу, щоби проповідувати Євангеліє Христове, ми сьогодні мусимо взятися за це заново.
Віра – дар від бога. Бог сотворив церкву, бо - це спільнота віруючих людей. Це не є організація, яка роздає партійні квитки. Тому, коли хтось усвідомлено живе своєю вірою, той буде шукати, де цю віру здійснювати в спільноті. Ми ж повинні допомагати у цьому пошуку Бога.
Підготувала Марічка Паплаускайте, Школа журналістики УКУ
