Український парламент надав статус регіональної мови російській. Критики вважають це кроком до русифікації країни та втягування її на орбіту впливу Москви. Але так не буде. Російська є другою мовою України - подобається це комусь чи ні, а українська державна свідомість теж може бути двомовною. Важливо, аби ця свідомість взагалі збереглася, а не те, якою мовою вона виражається.
1
Українцям варто спробувати "приручити" російську, і вони мають непогані шанси з огляду на те, що у багатьох регіонах колишнього СРСР (наприклад, в Азербайджані, Вірменії чи у Центральній Азії) мова Пушкіна відірвалась від Кремля і виступає у ролі лінгва франка без жодних політичних конотацій.
За даними статистики, в Україні російською мовою вдома розмовляє близько 36% населення. Але якщо додати тих, хто користується в побуті російською та українською одночасно, то це вже буде 58%. Додайте до цього ще й суржик, чи російсько-український діалект, який не визнають за окрему мову. Якщо врахуємо мову культури, де переважає російська, можна припустити, що мова Пушкіна присутня в житті більшості українців. Але це зовсім не свідчить про їх лояльність до Москви.
Сутички під час акції протесту проти прийняття закону про мови. Фото: AFP
Російська мова домінує на сході та на півдні країни, але лише у Криму та в частині Нової Росії, як називають чорноморські степи після долучення їх до царської імперії, сильно пов'язана із російським національним варіантом. У решті регіонів це лише локальна мова.
Та візьмімо хоча б донецьких олігархів, зокрема Рината Ахметова. Розмовляють російською, хоча є захисниками економічної незалежності України. Московський капітал значно сильніший на заході країни, де домінує українська, ніж на російськомовному Сході. Зв'язок між мовою та реальною, а не декларованою, незалежністю від Москви є дуже сумнівним.
2
Це не означає, що українцям не треба боронити мову. Держава повинна мати власну мову, навіть якщо її підтримують штучно, як ірландську в Ірландії. Там витрачають купу грошей на ознакування ірланською в публічних місцях, навчання в школі, хоча вдома цією мовою розмовляє дуже мало ірландців.
В Україні все не так погано: українська мова є живою, хоч культурно і відстає від російської (менше перекладів, виданих нею книжок, інших творів культури). Державні зусилля варто спрямувати на те, аби підняти її з колін, а не обмежувати російську, як це було за часів президента Ющенка.
Учасники акції протесту ночують біля Українського дому. Фото: Facebook / Mustafa Nayyem
Білінгвізм України - це факт, і цього не зміниш. Значно кращих результатів можна досягти, якщо українізувати російську в сенсі державному, ніж просто ігноруючи той факт, що вона присутня у більшості українських домівок. Мова колишніх окупантів має статус офіційної у кількох європейських країнах, і нікого не ображає ані шведська мова у Фінляндії, данський діалект у Норвегії, не кажучи вже про англійську мову в Ірландії.
Росія буде використовувати захист російської мови як привід для втручання у внутрішні справи України. Тим більше варто вибити їй з рук цей козир. Український патріотизм, виражений російською мовою? А чом би й ні? У Донецьку натовп на стадіоні скандував російською, вимахуючи українськими прапорами, більше того - під знаком ненависного донедавна на сході тризуба.
Одномовна Україна з історичною свідомістю, що опирається на історію Галичини та Волині і на дух УПА, не має шансів, бо це історія меншості. Білінгвістична Україна з різноманітним корінням – має значно кращі шанси.
Оригінал: Rzeczpospolita
Переклад з польської: iPress.ua
