Загрозою залишається сепаратизм. Регіон перебуває як би в режимі очікування.
"Одеса зараз притихла. Хочеться вірити, що людей з проукраїнською позицією - більшість. Однак це не так. За найоптимістичнішими прогнозами таких людей 20%", - вважає заступник голови Одеської ОДА Зоя Казанжи.
Минулі парламентські вибори засвідчили значне зменшення підтримки проросійських партій – з 60% у 2012році до 38% у 2014-му. Водночас на понад 10% зросла підтримка проєвропейських – тепер вона становить 43%. Однак навряд чи можна впевнено говорити про повне ментальне оновлення Одещини. Нікуди не зникли люди, які підтримують концепцію "Одесса – русский город". Залишилися "куликовці", які брали участь в проросійських мітингах.
Фото: AFP
Збільшується кількість людей, які вже не підтримують колишні провладні партії, однак ще не готові сприймати нові орієнтири. І саме цей сегмент розгублених громадян є найбільш вразливим та піддатливим для маніпулювання. "Залишився "cиній електорат" – колишні прихильники Партії регіонів, які не хочуть визнавати тих процесів, що відбуваються в країні. А нові політичні сили, готові працювати з цим електоратом, в регіонах не з’явилися. Люди розчаровані у владі, але не готові до активних дій", – каже керівник соціологічної групи "Рейтинг" Олексій Антипович. Соціолог нагадує, що протестні настрої мають особливість бути непрогнозованими.
До того ж Україна поки що програє інформаційний фронт в Одеській області. Російські пропагандистські канали заборонені, однак люди у прикордонних регіонах дивляться їх на придністровському чи молдавському телебаченні. До того ж знайти пропаганду неважко і в Інтернеті. "Серед численних каналі отримання інформації населенням області проукраїнських досить мало. В Одесі переважно представлені медіа з яскраво вираженою проросійською позицією", – заявила на недавньому Львівському медіа форумі заступник голови Одеської ОДА Зоя Казанжи. На думку колишньої журналістки, в цьому проявляється відсутність загальнодержавної інформаційної стратегії. "Якщо Україні вдасться переформатувати свою інформаційну політику з "ура-патріотизму" до зваженого аналізу поточного стану речей, то можливо змінити ситуацію і в Одеській області. Владі потрібно замислитися: чому люди дотримуються інших позицій, що їх не задовольняє?" - каже львівський політолог Анатолій Романюк.
ЧИТАЙТЕ: Зоя Казанжи: Незалежність потрібна не медіа, а суспільству
На мапі Одещини є кілька болючих точок, які можуть стати епіцентрами неспокою. Насамперед це південь області – Ізмаїльський, Болградський, Арцизький, Ренійський райони. Багатонаціональний регіон, вразливий в соціальному та геополітичному плані. Держава не звертала на нього увагу протягом 23 років незалежності. Він знаходиться у своєрідному капкані поряд із бунтівною Гагаузькою автономією Молдови і проросійським Придністров’ям. Після розпаду СРСР там занепав аграрний сектор і зруйновано дунайське пароплавство. Саме в цій місцевості найбільше ностальгують за радянським минулим – традиційно регіон був електоральним полем комуністів та "регіоналів".
Актуальним для Росії залишається сухопутний коридор із Ростовської області до Криму, і Одеса на цьому шляху є ключовим містом. Вибухи в Харкові, нестабільна ситуація біля Маріуполя та активізація проросійських організацій в Одесі підказують, що кремлівський проект "Новоросія" ще не закрито. Однак експерти кажуть, що розпалити на Одещині подібний до донбаського збройний конфлікт навряд чи вдасться. Цьому чимало посприяли трагічні події 2 травня. Також люди бачать, що відбувається сьогодні на Донбасі: тисячі вбитих, десятки тисяч вимушених переселенців по всій країні. Ті, хто коливався щодо своєї позиції, дотримуються сьогодні мирних поглядів.
ЧИТАЙТЕ: Що було в Одесі 2 травня і чого ніколи не покаже російське TБ
Фото: novorossia.su
На думку експертів, малоймовірне повторення і кримського анексійного сценарію. "Я не вірю в напад з боку Придністров’я. Це геополітичний анклав, оточений з усіх боків. У РФ немає прямого доступу до нього. А для проведення такої операції навіть за наявності достатніх військових сил потрібна постійна комунікація між підрозділами", – пояснює колишній військовий Олександр Остапенко. Експерт також відкидає ймовірність атаки з моря. "Для такої операції потрібно володіти величезним ресурсом. Його у Росії в Чорному морі немає, як і необхідного досвіду", – коментує він. Однак не відкидає можливість різних диверсій.
ЧИТАЙТЕ: Дністровський плацдарм Росії
Водночас геополітичні негаразди можуть обернутися для Одеської області зисками й позитивно вплинути на її розвиток. Регіон та його столиця стали ще стратегічнішими для всієї України. Після втрати Криму Одеса закріпила за собою статус "морських воріт України". "Одеса почала відігравати провідну роль як приморський регіон. Тут розміщується база ВМС України. Зростатиме роль Одещини як центру туристизму та морегосподарської діяльності, - прогнозує директор регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень Артем Філіппенко. - Одеса може компенсувати втрату п’яти кримських морських портів, а також стати курортним центром, яким донедавна був півострів".
Місто перетворюється також на головну базу ВМС України, залишаючись важливим українським портовим вузлом з відкритим доступом до моря. "Раніше в Одесі знаходився воєнний округ. Залишилося багато територій, полігонів, які тривалий час пустували та потребують відновлення. Але питання з розміщенням військових сил можна вирішити. Це буде залежатиме від політичної та стратегічної волі керівництва держави", – впевнений військовий експерт Олександр Остапенко.
Стимулювати перетворення допомогла би нова політика держави: створення гарних умов для розвитку бізнесу та децентралізація, про яку так багато говорять. Втім, специфіка регіону і тут створює певні небезпеки. "В нас є загроза не стільки сепаратизму, скільки небезпека того, що влада на місцях потрапить до рук людей з місцевих олігархічних кланів. Щось схоже було на Донбасі. Частина донецьких олігархів вирішили поторгуватися з Києвом і випустили джина з пляшки", – міркує Артем Філіппенко.
ЧИТАЙТЕ: Донецькі зрадили Донбас ще до того, як туди прийшла "хунта"
Цей текст написано в межах Школи міжнародної журналістики "Україна після виборів: геополітичні стратегії", організатором якої була Школа журналістики Українського католицького університету за сприяння проекту Mymedia.org.ua.
Марія Тимощук
