Відбувається це почасти тому, що чотири основні країни Скандинавії - Швеція, Данія, Норвегія та Фінляндія – демонструють непогані показники економічного розвитку.
Якби вам, людині із середніми талантами і доходами, довелося повторно народитися в будь-якій точці світу, ви неодмінно б захотіли стати вікінгом. Скандинавські країни перебувають у верхній частині різноманітних таблиць: від економічної конкурентоспроможності до соціального забезпечення та відчуття щастя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому "милий" капіталізм наступив тільки в Скандинавії?
Цим країнам вдається уникати як склерозу економічного розвитку південної Європи, так і соціальної нерівності, що поширена в Америці. Теоретики економічного розвитку взялися називати взірці успішної модернізації країн "данським шляхом розвитку". Тим часом, регіон, який колись був синонімом вишуканих меблів і гурту Abba, наразі став навіть осередком культурного розвитку, батьківщиною для "The Killing", Noma і "Angry Birds".
У нашій спеціальній доповіді ми частково пояснюємо ці події також вдалим вибором часу: скандинави спритно розібралися із своєю борговою кризою ще у 1990-их роках. Проте, більш цікавою є друга причина того, чому скандинавська модель сьогодні у моді. Для політиків розвинених країн, особливо на обтяженому боргами Заході – ця модель пропонує план того, як потрібно реформувати державний сектор, щоб він став набагато більш ефективним і чутливим до потреб людей.
Від Пеппі Довгої Панчохи до приватних шкіл
Фото: somaliska.com
Ідея про ощадливий нордичний уряд буде шоком - як для французьких лівих, які марять думками про соціалістичну Скандинавію, так і для американських консерваторів, які побоюються, що Барак Обама застосує до своєї країни модель Swedenisation. Все це давно у минулому.
Насправді у 1970-х і 1980-х роках скандинави будували країни, де уряд, збираючи податки і витрачаючи на свій розсуд зібрані кошти, вирішував все. Державні витрати Швеції становили 67% від ВВП у 1993 році. Астрід Ліндгрен, та сама, яка написала про Пеппі Довгупанчоху, була змушена платити більше, ніж 100% від своїх доходів у вигляді податків. Проте, ця модель державних податків і витрат не спрацювала: Швеція, яка була четвертою найбагатшою країною в світі в 1970 році, стала чотирнадцятою в 1993 році.
З тих пір скандинави змінили свій курс, головним чином пішовши вправо. Частка держави у ВВП Швеції впала приблизно на 18%, і на сьогодні є нижчою, ніж у Франції і незабаром може бути меншою, ніж у Великобританії.
Податки були знижені: ставка корпоративного податку становить 22%, що набагато нижче, ніж в Америці. Уряди скандинавських країн більше зосередилися на збалансуванні доходів і видатків держави. Поки президент Обама і Конгрес роздумують над реформуванням соціальної системи своєї країни, Швеція вже реформула свою пенсійну систему. Дефіцит бюджету країни становить 0,3% від ВВП; в Америці він сягає 7%.
Астрід Ліндгрен мусила платити 100% податків від своїх доходів. Фото: www.astrid-lindgren.com
Скандинави є досить прагматичними щодо галузі соціальних послуг своєї країни. Якщо соціальні послуги надаються вчасно і якісно, тоді їх не хвилює, хто саме їх надає. У Данії і Норвегії дозволено приватним фірмам забезпечувати роботу державних лікарень. Швеція має універсальну систему шкільних ваучерів, а приватні комерційні школи конкурують з державними школами. Данія також має ваучери, але ті, які ви можете поповнювати. Якби американський економіст, лауреат Нобелівської премії 1976 року Мілтон Фрідман міг зробити вибір, то він почував би себе більше вдома в Стокгольмі, ніж у Вашингтоні.
Усі західні політики стверджують, що вони сприяють прозорості і технологіям. Проте, скандинави мають більше права говорити про це, ніж інші. Роботу всіх шкіл і лікарень постійно оцінюють. Влада змушена працювати в "яскравому світлі дня": уряд Швеції надає право кожному отримати доступ до офіційних документів. Політики зазнають осуду, як тільки вони залишають велосипеди на користь офіційних лімузинів. Батьківщина Skype і Spotify є також лідером в галузі електронного урядування: ви можете заплатити податки за допомогою SMS-повідомлення.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шведська модель економічного відновлення
Це може звучати як покращений тетчеризм, але скандинави також впроваджують в життя деякі із ідей прогресивних лівих: вони доводять, що є можливим об'єднати конкурентний капіталізм із великим сектором державної екноміки: 30% працівників країни працевлаштовані у державному секторі, у порівнянні з середніми для країн ОЕСР 15%. Вони вперті прихильники вільної торгівлі, які чинять опір спокусі державного втручання навіть для захисту знакових компаній своєї економіки: Швеція дозволила збанкрутувати компанії Saab, а Volvo тепер належить китайському Geeley.
Але вони також здатні зосередитися на довгострокових перспективах. Найбільше це помітно на прикладі фонду суверенного добробуту Норвегії у $ 600 млрд, і вони шукають способів, щоб пом'якшити деякі недоліки капіталізму. У Данії, наприклад, діє система гнучкого соціального захисту flexicurity, вона дає можливість роботодавцеві легше звільняти людей, але забезпечує підтримку і навчання для безробітних, а у Фінляндії організовують діяльність мереж венчурного капіталу.
Кислий бік шведського столу
Фото: AFP
Нова скандинавська модель не є досконалою. Державні видатки як частка ВВП в цих країнах, як і раніше є вищими, ніж нам того хотілося, та й взагалі: їх важко буде підтримувати у довготривалій перспективі.
Рівні оподаткування в цих країнах, як і раніше, заохочують підприємців переїздити за кордон: у Лондоні повно розумних молодих шведів. Занадто багато людей, особливо іммігрантів – живуть за рахунок соціальної допомоги. Проблеми, які змусили уряди скандинавських країн скорочувати витрати, наприклад, зростаюча глобальна конкуренція, будуть спонукати до ще більших змін. Успіхи скандинавів були роздуті у порівнянні з Сінгапуром, крім того, у цих країнах не приділяли достатньої уваги контролю за наданням пільг.
Незважаючи на це, все більше країн повинні звернутися до досвіду Скандинавії. Західним країнам доведеться вирішувати проблеми надто великої присутності уряду в економіці, як це зробила Швеція. Коли Ангела Меркель хвилюється, що Європейський Союз має 7% від населення світу, але забезпечує половину всіх світових витрат на соціальні потреби - ситуація у скандинавських країнах є частиною відповіді.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Європейський соціалізм - чи це не міф?
Скандинави також показують, що країни ЄС можуть бути економічно успішними. І у той час, як в Азії планують започатковувати системи загального добробуту, їм теж доведеться враховувати досвід Скандинавії: китайці приділяють особливу увагу роботі подібної системи Норвегії.
Основний урок, який слід запозичити у скандинавів не ідеологічний, а практичний. Держава користується популярністю не тому, що вона велика, а тому, що вона працює. Швед платить податки більш охоче, ніж каліфорнієць, тому що вони повертаються до нього у вигляді гідних шкіл і безкоштовного медичного обслуговування. Скандинави змогли просунути далекосяжні реформи повз спротив профспілок та бізнес-лобі. Цьому є докази. Вони довели, що можна вводити ринкові механізми в роботу держави загального добробуту з метою покращення її діяльності. Можна поставити програми соціальної допомоги на міцний фундамент, щоб уникнути обмеження інтересів майбутніх поколінь. Але потрібно бути готовим викорінювати корупцію і корисливі інтереси. І ви повинні бути готові відмовитися від втомливих ортодоксальних ідей лівого і правого спрямування, а шукати хороші ідеї по всьому політичному спектру. Світ продовжить вивчати скандинавську модель впродовж ще довгих років.
Оригінал: The Economist
Переклад: iPress.ua
