RSS
СТАТТІ

Справа полковника Без’язикова: зрадник держави чи "цап відбувайло"

Адвокати Без’язикова, Віталій Титич та Олег Веремеєнко переконані, що справа навмисно затягується, хоча і судді, і прокуратура усвідомлюють її беззмістовність. За більш ніж рік суд дослідив усі документи, що були долучені стороною обвинувачення, як докази. Відповідно, мав можливість оцінити якість цих матеріалів, їх доказову силу. Але після року судового розгляду, обвинувачення Без’язикова у особливо тяжких злочинах все ще базується на припущеннях слідства
21 травня збігає термін тримання під вартою полковника ЗСУ Івана Без'язикова, якому цю міру запобіжного заходу продовжив Шевченківський суд міста Києва 23 березня. Його після дворічного полону у терористів "ДНР" Служба безпеки України звинувачує у співпраці з ними і у державній зраді. Вже понад рік полковник знаходиться в СІЗО у Києві. Проте, суд над його справою не зрушується з місця.
Справа полковника Без’язикова: зрадник держави чи "цап відбувайло" Фото: Радіо Свобода

Обвинувачення, обшук, арешт

Іван Без’язиков - кадровий офіцер Збройних сил України, керівник розвідки колишнього 8-го армійського корпусу ЗСУ, розформованого у березні 2015 року. Полковник належав до штабу Сектору Д, очолюваного генералом Петром Литвином. Загалу він став відомим в липні 2016 року, в день, коли розвідника з полону зустрічав сам Президент Петро Порошенко. А вже через п’ять місяців, 13 грудня, Без'язикова арештували. На прес-конференції керівник апарату СБУ Олександр Ткачук заявив, що, перебуваючи у Донецьку під час полону, полковник активно співпрацював з бойовиками. За його словами, Без'язиков отримував зарплату, мав особистого водія, мав змогу вільно переміщатися містом. А вже після повернення, - їздив до Росії і передавав секретні дані ворогу.

Уривок з брифінгу

"На стадії початку досудового розслідування оприлюднити матеріали кримінального провадження - це кричуща демострація непрофесіоналізму, яка має ознаки складу злочину (службова недбалість). Це звісно, якщо у речника СБУ не було умислу зашкодити розслідуванню. Особи, які оприлюднили інформацію не входять до групи слідчих, а в матеріалах кримінального провадження немає дозволу слідчого на розголошення матеріалів кримінального провадження, а це вже має ознаки злочину - розголошення таємниці слідства", - говорить адвокат Без'язикова Віталій Титич.

Брифінг керівника Апарату Голови СБУ О. Ткачука та заступника начальника ГСУ СБУ В. Маякова

За словами Титича, була винесена постанова про закриття кримінального провадження, оскільки не знайдено обставин, що вказують на вчинення злочину. Але одна посадова особа СБУ написала рапорт про те, що Без’язиков – засланий з ФСБ і контактує з секретоносцями та зі своїми кураторами з-за кордону, намагався вивідати секретну інформацію на житомирському військовому підприємстві. Через цей рапорт, закриття кримінального провадження щодо Без’язикова скасували. Також, вони стверджують, що "вели" Без’язикова і коли зібрали достатньо доказів, арештували його. Ціла група СБУ висунулась для обшуку в його домі. Але СБУ насправді, мала б отримати дозвіл судді на проведення негласних слідчих дій, встановити контроль і накрити їх всіх разом, коли він візьме у секретоносців ці секрети і передасть їх кураторам. 


Фото: Дар'я Бура

"Якби сусідка не побачила, я би взагалі не знала, куди подівся мій чоловік. Мені подзвонила мама, якій суідка розказала, що до нас через паркан лізуть якісь чоловіки. Нам нічого не пояснили, впихнули в руки ухвалу про обшук", - розповідає дружина Івана, Маргарита Без'язикова.

Обшук налякав жінку, а потім змусив задуматися над кількома фактами, які відбулися під час його проведення. 

"У нас не вилучили флешку, не перевірили погреби в будинку. Забрали лише те, що лежало на поверхні - медичну книжку, особисті флешки сестри, планшет сина, ноутбук мій", - розповідає вона.

Слідчі, які проводили обшук, Яновський і Будник, дорікали жінці, що вона "влаштувала з сусідами шоу", покликали журналістів. Через те, що Будник весь час посміхався, Маргариті здалося, що це злий жарт чи розіграш. Вона впевнена, якби не приїхала вчасно, чоловіка просто викрали б і вибивали з нього зізнання.

"Слідчий Яновський, коли був на обшуці в нас вдома, сказав мені таку фразу: "У нього немає грошей, у нього немає зв’язків, він сидітиме". Яновський говорив, щоб я вмовляла чоловіка йти з ними на співпрацю. Він мав визнати всі обвинувачення на свою адресу. Йому там обіцяли, замість 12 років за законом Савченко зменшити до 4 років. Обіцяли умовний термін. Якщо він не погодиться, то буде пожиттєвий термін. Сказали, що на нього "котли" повісять. І в спокої нас не залишать, поки чоловік не візьме вину на себе", - розповідає Маргарита.

Полон. Повернення.

В середині серпня 2014 року в районі сіл Степанівка і Маринівка Донецької області відбувалися жорсткі бої. Саме тоді російські війська активно обстрілювати українські позиції з артилерійських установок. Під час цих боїв серед української армії було багато втрат. В тому числі, загинуло кілька офіцерів 30-ї окремої механізованої бригади. Їхні тіла залишилися у ворога, і хтось повинен був йти їх забирати. 

За тілами загиблих пішли втрьох - полковник Без'язиков, майор юстиції Валерій Шмигельський (влітку 2016 загинув в результаті ДТП) і капітан глибинної розвідки Євген Мандажі (діючий військовий).

У своїх свідоцтвах, одразу після повернення з полону, Шмигельський писав, що після бою в ніч з 13 на 14 серпня між бійцями 30 бригади і сепаратистами, були людські втрати, і для того, щоб забрати їхні тіла, у Секторі Д сформувалася переговорна група.

"Завданням цієї групи буде виїзд до села Степанівка та проведення переговорів із сепаратистами, щодо надання останніми можливості забрати тіла загиблих військовослужбовців. Оскільки переговорна група створена була за розпорядженням начальника штабу Сектору Д полковника Ромигайла П. Д., я погодився увійти до складу переговорної групи", - писав Шмигельський.

У супроводі представників глибинної розвідки вони доїхали до села Петровське, останнього населеного пункту контрольованого ЗСУ, пересіли в джип з білим прапором.

Переговори не відбулися, всі троє потрапили до полону найманців з Чечні. За словами Шмигельського, їх спочатку відвезли в сусіднє сило Дмитрівка, де допитували з елементами катувань – застосовували грубу фізичну силу, імітували розстріли, погрожували вбити. 


Фото: Дар'я Бура

Пізніше, всіх трьох перевезли до Донецька і там у будівлі СБУ, розвели по різним камерам.

"Ми маємо дослідити, що було передумовою того, що вищий офіцер розвідки, який взагалі не має цим займатися, поїхав забирати трупи. Хто надав цей наказ? Без жодного розпорядження він не мав права туди йти. Де ці люди, які його відправили? Чому інші не поїхали? Ми маємо викликати Литвина, як безпосереднього командира Без’язикова (влітку 2014 командування Сектором Д взяв на себе генерал Петро Литвин, начальником штабу сектора став Петро Ромигайло (він був начальником штабу 8-го корпусу). У підпорядкуванні Без'язикова - частково розвідка 30-ки і 72-ї бригади, - ред.) і допитувати", - говорить адвокат Віталій Титич.

24 серпня всіх полонених терористи вивели на так званий "парад військовополонених" в центрі Донецька.

Іван Без'язиков теж був серед цих полонених, але перед самим початком "параду", його забрали. Це також бачили свідки. Коли всіх повернули у будівлю СБУ, ці ж свідки бачили Без'язикова – він був сильно побитим і в розірваному одязі. Тієї ночі полковника забрали з підвалу і більше полонені його не бачили.

Наступні дев'ять місяців Без'язикова утримували в приміщенні так званого "розвідувального управління" терористичної організації "ДНР". Біля нього постійно перебував сепаратист з позивним "Хмурий". Саме його міжнародні експерти підозрюють в тому, що він привіз на територію України "Бук", з якого 17 липня 2014 року було збито пасажирський літак "Малазійських авіаліній" MH17.

Про весь час свого перебування в так званому "розвідувальному управлінні" і спілкування з "Хмурим" Без'язиков розповів і СБУ, і міжнародній групі, яка займається розслідуванням збиття боїнга.

Натомість, всі показання, надані полковником в СБУ, спрацювали проти нього. Слідчі стверджують, що саме під час перебування полковника у "Хмурого", він і почав співпрацювати з терористами.

"Крім банальних технічних експертиз, має бути досліджено контекст, в якому це відбувалося. Можливо нам не подобається, що особа перебувала в полоні і говорила по телефону. Але 90% тих, хто там є, телефонують,  коли отримують таку можливість. Без’язиков самостійно надав докази, що там відбувалось, після захоплення його в полон. Коли встановили, хто він такий, його з загальної групи полонених забрали до себе представники так званого "розслідувального управління ДНР". Вони намагалися його вербувати, і він про це заявляв. І розповів про всі п’ять місяців під контролем цього угрупування, якраз того, яке займалося вивезенням "Бука" з території України", - говорить Віталій Титич.

Без'язиков не заперечує, що йому пропонували перейти на ту сторону, обіцяли різні блага. Він говорить, що за певних умов імітував якусь співпрацю. Але це зобов’язана перевірити прокуратура. Якщо вони інкримінують йому співпрацю, то повинні до вимог ККУ довести шкоду. 

Диспозиція ст. 111 "Державна зрада" прямо передбачає таку кваліфікуючу ознаку, як наявність шкоди. Тобто інкримінуючи 111 ст. обвинувачення мало б зібрати докази співпраці Без’язикова з терористами і конкретної шкоди  завданої такими діями. На думку  прокурора таким доказом є роздруківка з сайту "Военное обозрение", де певний "експерт" стверджує, що ефективність дій терористичних угрупувань агресора підвищилися після захоплення Без’язикова.  

"Шкода – це є кваліфікуюча ознака 111 ст. (Державна зрада). Обвинувальний акт стосовно Без’язикова містить останнє речення: "Шкоду не встановлено", - наголошує Титич.

Сторона обвинувачення в якості свідків використовує колишніх терористів, які повернулися на підконтрольну Україні територію за програмою СБУ "Повернись додому" та інформацію з сайтів бойовиків. А, насправді, не було жодної колони розбитої, внаслідок телефонних дзвінків, здійснених між терористами і Без’язиковим. Це підтверджений факт. Немає поранених і вбитих на тих ділянках фронту, про які йшлося в телефонних дзвінках. 

За таким самим принципом, як і з Без'язиковим можна арештувати і засудити чи не кожного командира чи військовополоненого, адже, кожен з них якось про щось говорив з бойовиками. 

"Без сумніву, у нас це викликало б хвилю захоплення, якби після катувань, він прийшов би і плюнув в обличчя Гіві чи Моторолі, його б убили, а ми б називали його героєм. Людина залишилася живою. Ми зараз маємо встановити, чи здійснив він злочин за тими статтями, які передбачені Кримінальним кодексом. А не давати свою моральну оцінку. Всім розумникам з соцмереж можна спробувати перейти лінію розмежування, зайти в кабінет до сєпарських ватажків і сказати, що він український патріот, в гробу їх всіх бачив і спробувати вижити", - говорить Титич.

Повернення полковника Без’язикова стало можливим силами дружини Маргарити. Вона спілкувалась з терористами, шукала свого чоловіка. Через ту сторону, через українських волонтерів встановлювала, де він, домовлялася про обмін на невідомих двох жінок... Це йдеться про обмін людини, яка нібито, за версією обвинувачення, вільно роз’їжджала Донецьком на власному автомобілі, в російській формі, зі зброєю, не ховаючись.

Сам Без’язиков запевнив, що до нього протягом всього часу перебування у полоні жодного разу ніхто не приходив, аби говорити з ним про обмін і повернення додому. Тому йому не було кому відмовляти чи виявляти небажання повертатися. Більше того, у списках він значився, як людина, яку терористи не бажають віддавати. Це є в матеріалах слідства, які надала сторона обвинувачення, але на цей факт не зважають.

Підозра. Суд.

"Я був здивований, коли після мого звільнення з полону жодна служба в Україні не була зацікавлена в отриманні і використанні інформації, якою я володів. І тільки коли мною зацікавилася міжнародна слідча група з розслідування збитого Боїнга, зреагувала наша спецслужба. Ось таким чином: все сказане мною на допиті переписали в матеріали справи. Думаю, слідчі СБУ і прокурори ГПУ вирішили заробити зірочки на ділі "полковника-зрадника"", - говорить сам Без'язиков.

Полковнику пропонували визнати себе винним за 258-3 ст ("створення терористичної організації") без доказів, і якщо він це не зробить, то йому пред’являть додаткове обвинувачення у 111 ст. ("державна зрада").

Без’язиков давав свідчення у міжнародній криміальній справі по збитому Боїнгу МН17. В міжнародну групу були включені українські слідчі, яким дуже хотілося показати, що  вони здобули цінні свідчення. Ось вони й почали підбивати Без’язикова на те, щоб він й надав ці неправдиві свідчення. Слідчий СБУ просив "включить  воображение", коли той відмовився свідчити неправдиво. Боїнг був збитий пусковою установкою конкретного російського підрозділу. Це вже встановлено. І єдине, що РФ може зробити, - це дискредитувати розслідування. А якби прозвучали неправдиві свідчення, на які підбивали Без’язикова, які були б спростовані іншими доказами, це б дискредитувало процес.  

"В певний момент СБУ схиляла його в своїх інтересах до надання неправдивих свідчень у серйозній справі, цей епізод ми будемо досліджувати в кримінальному проваджені, але в закритому режимі. Це дуже серйозний злочин на міжнародному рівні і оприлюднення цих даних може дискредитувати дуже важливі кримінальні провадження", - розповідає адвокат Титич.

Якщо почитати обвинувальний акт, він був захоплений, коли забирав вбитих і поранених, з колегами. На той період війни – він мав найвищий чин серед тих, хто потрапив в полон. Його забрали в так зване "розвідувальне управління", а потім передали "на підвал", пояснюючи це тим, що "управління" було реформоване. За логікою обвинувачення, Без’язиков служив в цьому "розвідувальному управлінні", був причетний до міжнародного злочину, а потім їх розформували, вони всі роз’їхались хто куди, а Без’язиков опинився "на підвалі" на телевежі і там ще просидів 1,5 роки. 

"В теорії кримінального права є така річ, як докази поведінки. Це непрямі докази, але це дуже важлива частина розуміння загальної картини. Ніхто не знає, яка мета була у людини. Мету, умисел ми можемо презюмувати з його дій. Це класика теорії кримінального права. Чи розповідав би він на обов’язкових допитах про те, як він знаходився у полоні, де? Про те, чому його перевдягнули в форму російської армії, що йому дали муляжний пістолет, щоб він нібито впливав на допитах на іншого? Ці всі його добровільні показання стали предметом кримінального провадження, яке потім використали проти нього", - наголошує Віталій Титич.

Слідство опирається на свідчення, які надав колишній полонений майор Руслан Косинський. Він стверджує, що в присутності Без'язикова терористи проводили його допит і намагалися переманити на свій бік. Іван був одягнений у військову форму російського зразка і мав пістолет Стєчкіна, стояв мовчки. Без'язиков не заперечує, що на нього надягали російську форму, і що він був присутній при "допиті" цього військовослужбовця ЗСУ.

"Максимум, яку йому довіряли роботу бойовики, тому що вони знали, що він розвідник, – це піти разом з конвоїром своїм Кононенко, поїхати в відділок поліції, передати комусь там форму. Мій клієнт це робив, бо сподівався здійснити втечу з полону. Йому треба було потрапити у відділок поліції, бо на той час там можна було знайти багато українських паспортів. Для цього йому потрібно було втертися в довіру бойовиків. Це я так думаю, хоча полковник цього не говорить", - говорив на одному з судових засідань ще один адвокат Без’язикова, Олег Веремеєнко.

Сам Без’язиков казав, що він думав у полоні про можливість втечі, саме для цього дійсно хотів здобути якісь документи.

Наразі, засідання суду проходять раз на кілька тижнів. Але допити свідків не відбуваються вже рік. Крім того, що допитати свідків, адвокати просили дослідити певні документи, які, на їхню думку, однозначно свідчать, що на момент затримання Без’язикова, самі співробітники СБУ, слідчий, який вів цю справу, не вважали його таким, який міг вчинити цей злочин.

Суд відхилив таке клопотання.

5 лютого 2018 року адвокат Івана Без’язикова Віталій Титич на знак протесту покинув судове засідання. Пояснюючи це тим, що своєю адвокатською діяльністю не має права легітимізувати порушення прав людини. Практика ЄСПЛ (Європейський суд з прав людини) називає тримання під вартою  крайнім заходом, коли інші заходи не працюють підкреслюючи,  що тяжкість обвинувачення не може розглядатися як самостійна і достатня підстава для нього

"Прокуратура не надала пояснень щодо обґрунтованості підозри, щодо наявності ризиків. На засіданнях ми цього не чули жодного разу. Цього немає в матеріалах генерального провадження. Ми просимо змінити порядок дослідження доказів. Дослідити відповідні документи, допитати відповідних свідків, для того, щоб встановити ці обставини. Щоразу подається клопотання щодо зміни запобіжних заходів. Наші клопотання лежать. Знову сказали, що є обґрунтованість підозри, яка не досліджувалась, і що є ризик", - говорить Титич.

Прокурор повинен не просто подати таке клопотання, а аргументувати його відповідними доказами – довести суду,  що  обвинувачений буде ухилятися від кримінального переслідування, чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Натомість, прокуратура ігнорує вимоги закону, а суд бере на себе функцію обвинувачення і сам собі доводить необхідність продовження запобіжного заходу.

Прокурор Олег Пересада, категорично відмовляється надавати будь-які коментарі ні до початку судових засідань, ні після. Ми зробили запит до Генеральної прокуратури, щодо справи полковника, уточнивши у них: 

Чи є ґрунтовні докази вини полковника Івана Без’язикова у державній зраді, окрім посилання на сепаратистські сайти та неточні показання колишнього полоненого майора Руслана Косинського?

Попросили прокоментувати які є докази і підстави того, що слідчий Яновський пропонував Без‘язикову визнати себе винним за 258-3 ст ("створення терористичної організації") без доказів, коли він цього не зробив, його обвинуватили за 111 ст. ("державна зрада"). 

А також прокоментувати те, що обвинувальний акт стосовно Без’язикова містить останнє речення: "Шкоду не встановлено", чому прокурор Пересада щоразу наполягає на утриманні полковника під вартою, і проти зміни для нього запобіжного заходу? Які для цього є підстави?"

На що отримали відповідь, що докази, які доводять вину Без’язикова, будуть представлені у суді під час наступних засідань і під вартою він залишається, адже існують ризики. Інша запитувана інформація, є такою, яка має обмежений доступ і не підлягає оприлюдненню.

"Ми просимо, щоб прийшли свідки і розповіли, чи співпрацював я з ворогом, чи ні. Тоді це було б принаймні, виправданням того, що я цілий рік знаходжуся у в’язниці. Наше українське законодавство само по собі не передбачає, що того, кого звинувачують, може виправдовуватися. Це заборонено законом. Сторона обвинувачення повинна довести свою правоту. Не я повинен доводити, що я не співпрацював, а сторона обвинувачення повинна довести, що я співпрацював. На скільки це буде ґрунтовно доведено – вирішить суд.  Якщо вони переконливо доведуть, що я співпрацював, тоді мені належить сидіти. Якщо вони не можуть довести, тоді закон повинен мене звільнити", - говорить обвинувачений Без’язиков. 

Натомість, прокурор Олег Пересада з засідання в засідання стверджує одну тезу:

"Без'язиков, перебуваючи в лавах ЗСУ, займав досить високий пост, деякі свідки були в його підпорядкуванні. Тому, використовуючи свої зв'язки, як особистісні, так і професійні, перебуваючи на волі, на думку органу досудового розслідування і прокуратури, він може якимось чином вплинути на зазначених свідків з метою надання їм тих чи інших, скоригованих в його інтересах, свідоцтв".

На судовому засіданні 6 квітня суд заслухав покази дружини полковника Маргарити Без’язикової, які вона надавала на попередніх судових ще в 2016 році. 

15 травня має відбутися чергове судове засідання, на якому полковнику знову обиратимуть міру запобіжного заходу. Швидше за все, це знову буде утримання під вартою. Хоча з практики Євросуду, утримання його під вартою є невиправдано довгим.

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

27 04 2018 17:30
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
СТАТТІ