Ціна загострення санкцій щодо Росії за Україну та Крим
Дослідник аналітичного центру Breugel Ґеорґ Захманн у статті на веб-сайті Центру стверджує, що проблема застосування санкцій з боку ЄС полягає не у визначенні обсягу шкоди, яку треба заподіяти Росії, а у визначенні обсягу тої шкоди, яку спроможні витримати країни-члени ЄС.
"Санкції та відплатні заходи – це очевидна гра з від’ємною сумою", - нагадує Захманн. Обидві сторони втрачають від припинення співпраці. Захід, очевидно, має більший вплив на Росію, адже його санкції завдадуть Росії більше шкоди, ніж самому собі. Перешкодою для вибору санкцій з боку ЄС є неоднорідність інтересів країн-членів, яка навіть заохочує Кремль до сумніву у рішучості ЄС.
ЧИТАЙТЕ: Якщо конфлікт вибухне, то у США не буде іншого вибору, окрім як брати у ньому участь, - Бжезінський
З іншого боку, санкції можуть мати й довгострокові наслідки, окрім безпосередніх короткострокових втрат – втрату взаємної довіри (якщо країни-члени ЄС тимчасово перестануть купувати російський газ, що вони можуть зробити з огляду на рівень резервів, в Росії можуть замислитися над надійністю покупців і переорієнтувати свій експорт з часом на інші ринки). Відплатні заходи з боку Росії щодо окремих країн-членів, наприклад, Німеччини, можуть підірвати політичну єдність країн-членів.
Фото: AFP
"Економічні та політичні втрати і політичні вигоди від застосування санкцій щодо Росії є дуже нерівномірно розподілені між країнами-членами ЄС, і залежатимуть від типу санкцій", - зауважує німецький експерт. Наприклад, санкції проти фінансових активів росіян та російських компаній матимуть значний негативний вплив на Південну Європу. Торговельні санкції матимуть негативний вплив на країни, що географічно близькі до Росії і розташовані у поясі від Фінляндії на півночі до Греції на півдні, за винятком Румунії. Відмова від імпорту російського газу мала б значніший вплив на ту саму групу країн, а також Німеччину, Італію, Францію та Нідерланди. Зазвичай, коли ЄС будує спільну позицію і намагається розподілити втрати у якомога більш солідарний спосіб, то часто надає перевагу підходу "найменшого спільного знаменника".
ЧИТАЙТЕ: США заморозили рахунки 20 російських чиновників і олігархів, - список прізвищ
Звісно, якщо ЄС готовий за будь-яку ціну змусити Росію анулювати анексію Криму або дорого заплатити за неї, то єдиним способом досягти цього буде тимчасове припинення імпорту газу з Росії. Це буде потужний сигнал з обмеженими наслідками для Європи у довгостроковій перспективі. Російська економіка зазнає важкою удару, натомість, Європа буде змушена заплатити дещо вищу ціну за газ чи енергію з інших джерел. Довгостроковий вплив цього епізоду буде незначним, оскільки для Росії просто немає сенсу з економічної точки зору займатися диверстифікацією свого експорту. Ця смілива стратегія ЄС може спрацювати, лише якщо Союз зможе гарантувати енергетичну солідарність своїм країнам-членам.
Україна: колиска "стратегічної Європи"?
Ян Техау, директор брюсельського центру Фундації Карнегі за міжнародний мир (Carnegie Europe), у блозі Strategic Europe на веб-сайті центру з жалем констатує, що навіть Кримська криза неспроможна призвести до народження в ЄС справжньої зовнішньої політики.
У ЄС визначення стратегічної зовнішньої політики просте – мислити разом і приймати рішення на довгострокову перспективу. Але, зазвичай, країни-члени зовсім не займаються стратегією, позиції окремих країн-членів превалюють над спільними позиціями. В окремих випадках країни-члени ЄС таки можуть мислити і діяти разом, але лише у короткостроковій перспективі. У надзвичайно рідких випадках їм навіть вдається приймати рішення на довгострокову перспективу, як зараз, у випадку з Україною.
ЧИТАЙТЕ: Стратегічною метою Путіна є не Крим, а перетворення України на конфедерацію
Але позиція ЄС щодо врегулювання української кризи слабка. Військове рішення немислиме та неможливе. Як великі, так і малі європейські держави залежать від російських енергоносіїв та отримують вигоди від розміщення російських капіталів у своїх банках. Страх перед війною та відсутності впевненості роблять людей вразливими до духу замирення. Значна частина політичних еліт та громадськості Заходу або розуміють російські аргументи, або відкрито співчувають росіянам. Чимало людей цікавиться, чому Україна є важливою для Заходу.
Фото: AFP
Попри це, політика ЄС з початку березня, коли вибухнула Кримська криза, була відносно ефективною. ЄС виробив спільну позицію, зайнявся дипломатією з Росією та підтримав свої вимоги триступеневим режимом санкцій. Було застосовано частину санкцій, а Україні обіцяно значні суми допомоги, щоб вона уникла дефолту. Усі 28 країн-членів змогли висловити свою підтримку цим заходам. Власне єдність ЄС у випадку з Україною була не тріумфом цінностей над інтересами, а перемогою довгострокового мислення над короткостроковим. Поява цієї довгострокової перспективи стала очевидною саме у Німеччині. Ангела Меркель заявила, що Німеччина може витримати втрати, які санкції ЄС щодо Москви завдадуть економіці її власної країни.
ЧИТАЙТЕ: 10 фраз для дискусії про Україну, які допоможуть здаватися обізнаним у ситуації
Збереження єдності своєї позиції протягом двох тижнів для ЄС є немалим досягненням, особливо, зважаючи на те, що все це було досягнуто без тиску з боку США. Все одно, ще можливо, що ЄС зазнає катастрофічної поразки в українській кризі. Це навіть найімовірніший варіант, зважаючи на факти. Але принаймні ЄС продемонстрував, що може мислити стратегічно, маючи 28 країн-членів.
Чи мислить Путін раціонально?
Американський політолог українського походження Олександр Мотиль у часописі Foreign Affairs викладає свої міркування щодо того, як можна запобігти широкомасштабній війні між Росією та Україною, за умови, що Путін мислить раціонально, тобто ретельно зважує вигоди та втрати від своїх дій. Мотиль сподівається, що президент Росії керується не лише самою євразійською ідеологією (це означало б тоді, що він мислить суто ірраціонально), а й геополітичними інтересами та власною вигодою. Окупація Криму була малою переможною війною, що суттєво підняла популярність Путіна у середовищі російських націоналістів. Він підозрює, що у цьому й полягала розрахована Путіним вигода.
ЧИТАЙТЕ: Якщо Україна слухатиме Ілларіонова, то втратить значну частину території
Зважаючи на те, що повномасштабне вторгнення в Україну виглядає ризикованим та дорогим, з анексією одного чи кількох регіонів на півдні чи сході, Путін, якщо він мислить раціонально, ніколи б не наважився на них. США могли б збільшити потенційні втрати Путіна від війни з Україною, навіть якби надали Збройним Силам України військову допомогу хоча б матеріально-технічними засобами (вантажівки, уніформа, паливо, пайки, лікарські засоби).
Фото: itar-tass
Водночас, Захід повинен бути готовий у будь-який момент піти на переговори з Росією, навіть у відповідь на її пропозицію прийняття нової конституції України. Переговори щодо проблем, запропонованих Росією, повинні відбутися, але Захід та Україна можуть обґрунтовано наполягти на тому, що обговорення не можуть відбуватися, коли російські війська знаходяться поблизу кордонів з Україною, а російські спецслужби проводять спецоперації у південно-східних областях. Україна так само могла б відвести війська від східного кордону, а спостерігачів з ООН можна було запросити на патрулювання прикордонних територій. Переговори можуть навіть закінчитися нічим, але принаймні вони змусять усіх, і особливо Кремль, передихнути та оцінити ситуацію із певною мірою спокою. За цей час, можливо, Путін прийде до тями, у Росії спаде воєнна істерія, а Україна зможе нормально дихати. Можливо, мир тоді здаватиметься виграшною ситуацією для усіх сторін.
Оновлення європейської політики енергетичної безпеки: як можуть допомогти Сполучені Штати?
Старший експерт Інституту Брукінгса Девід Ґолдвін у статті на веб-сайті Інституту розповідає, як США можуть допомогти країнам Центрально-Східної Європи та Україні стати менш залежними від Росії в енергетичній сфері.
Ґолдвін вважає, що США повинні розпочати експорт зрідженого природного газу до своїх союзників у Європі, що зменшило б вплив Росії та прискорило б будівництво газотранспортної інфраструктури у Європі. Більше того, це дало б змогу європейським імпортерам виторгувати у "Газпрому" знижки. Майбутнє України, на його думку – за створенням реверсних потоків газу (з Європи) та розбудовою власних газосховищ. Якщо США точно розпочнуть експорт свого газу у 2017-2022 роках, то це допоможе вже незабаром знизити ціну на газ для європейських споживачів, завдяки чому знайдуться кошти для будівництва чергових інтерконнекторів, що з’єднуватимуть термінали з прийому зрідженого газу. Україна опосередковано виграє від цих заходів.
ЧИТАЙТЕ: Повний текст закону про прийняття Криму до складу Російської Федерації
На думку експерта, Європейському Союзу ще треба розв’язати низку внутрішніх проблем, щоб створити справжній ринок газу на континенті, зокрема, щоб газ можна було вільно транспортувати трубопроводами від прийомних терміналів на заході до споживачів на сході.
