Facebook по-українськи: боротьба не на життя
Ось що мені впадає в око. Західні люди і наші зовсім по-іншому сприймають фейсбук. Вони тут постять картинки, а статуси в них легкі й безжурні, як безе. А ми тут живемо і воюємо, страждаємо і ображаємось, караємось, мучимось, але не каємось. Ось.
У нас де-юре один фейсбук на всіх, а де-факто ми, українці, маємо своє ФБ-ґетто. Ну, ще плюс, звісно, весь східнослов'янський сеґмент, який з нами часом перетинається. Ну, бо "вы для нас подковы ковали, а мы большую цену платили", розумієте чи ні? Ну, бо що французу безе, то українцю картопля.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Facebook створили групу підтримки Тітушка: у прихильниках депутати від ПР
Як вам іще пояснити? У нас тут боротьба за людські душі, гра не на життя, а на смерть. Ми ходимо сюди всякі. За правдою. Всякі-всілякі: тверезі, п'яні, накурені, розумні, дурні і зовсім дурні. Ходимо і пишемо, пишемо таке все мудре. Навіть коли дурні. Таке все всім потрібне пишемо... Одне слово, "Вы нам: то да сё, трали-вали. Мы даём ответ: тили-тили..." Якщо ви не зрозуміли цього месиджу, то їжте й далі своє безе. Бо це неможливо зрозуміти. Це треба пережити.
Й от коли на твоїй стінці західні люди тебе теґають на якійсь фотці, де, нпрклд, прекрасний сад висячого каміння у воді, то це страшенно дратує. Дратує тому, що тут, у нас, не розваги, а серйозна байка. В нас тут дискусійний клуб, Великий Хурулдан і розстрільні списки. Ми не можемо собі дозволити висяче каміння, розумієте, західні люди? Тому що ми тут живемо. А ви живете там. І нам ніколи не зійтись.
Оригінал: facebook.com/andrij.bondar
