Економічне самогубство Європи
У суботу The Times повідомила про очевидне явище в Європі, яке набирає обертів: "самогубство через економічну кризу". Люди у розпачі відбирають собі власне життя через безробіття і банкрутство.
Це була несамовита розповідь. Але я впевнений, що я не єдиний читач, особливо серед економістів, кого зацікавило це питання. Це не стільки історія про людей, як про щире прагнення європейських лідерів до скоєння економічного самогубства континенту в цілому.
Лише кілька місяців тому я відчував деяку надію стосовно Європи. Пригадайте, що наприкінці осені минулого року Європа опинилася на межі фінансового краху, а Європейський центральний банк, аналог ФРС (Federal Reserve System) в Європі, прийшов на допомогу континенту. Він запропонував банкам Європи відкриті кредитні лінії до тих пір, поки вони приймають облігації європейських урядів у вигляді застави. Це прямо підтримало банки і побічно підтримало уряди, а також поклало кінець паніці.
Пол Кругман, автор статті
Питання тоді стояло так: чи це сміливе і ефективне рішення може бути початком більш широкого переосмислення. А також - чи використають європейські лідери цей перепочинок, щоб переглянути політику, яка призвела насамперед до виникнення проблем.
Але вони цього не зробили. Замість цього вони подвоїли свою провальну політику та ідеї. І стає все важче і важче повірити в те, що щось змусить їх змінити курс.
Розглянемо стан справ в Іспанії, яка в даний час є в епіцентрі кризи. Неважливі розмови про рецесію. Іспанія перебуває у повній депресії. При цьому загальний рівень безробіття - 23,6 відсотка, такий як в США в часи Великої депресії. Рівень безробіття серед молоді - більш ніж 50 відсотків. Це не може продовжуватися. І усвідомлення того, що так не може тривати, - це те, що піднімає вартість запозичень для Іспанії ще вище.
У певному сенсі дійсно не має значення, як Іспанія потрапила у дану ситуацію. Але має значення те, що іспанська історія не схожа на повчальну казку, популярну серед європейських чиновників, особливо в Німеччині.
Економіка Іспанії не була у фінансовому відношенні марнотратною. Напередодні кризи тут був низький рівень боргу і навіть профіцит бюджету. На жаль, ринок житла був схожий на роздуту мильну бульбашку, що виникла в основному за рахунок величезних кредитів від німецьких банків для їх іспанських колег. Коли булька луснула, іспанська економіка залишилася підвішеною і виснаженою. Фінансові проблеми Іспанії є наслідком її депресії, а не їх причиною.
Тим не менш, рецепти, що надходять із Берліна і Франкфурта, як ви вже здогадалися, вимагають ще більш жорсткої економії бюджетних коштів.
Це, скажемо відверто, просто божевілля. Європа має кілька років досвіду використання програм жорсткої економії. І результати саме такі, які кожен студент-історик неодмінно назве вам: такі програми заганяють економіку країни ще глибше в депресію. А оскільки інвестори дивляться на загальний стан економіки країни при оцінці її здатності погасити борги, жорсткі програми зовсім не працюють в якості засобів зниження вартості позик.
Яка ж альтернатива? Отже, в 1930-ті роки - епоху, яку сучасна Європа починає нагадувати все більше у деяких своїх фатальних деталях – необхідною умовою для відновлення був вихід із так званого золотого стандарту. Відповідним рухом зараз був би вихід з єврозони і відновлення функціонування національних валют. Можна сказати, що це немислимо. І це справді було би дуже руйнівною подією не тільки економічно, а й політично. Але те, що триває по теперішній час, - накладення все більш жорстких економій на країни, які вже страждають від безробіття на кшталт епохи Великої депресії, - це дійсно немислимо.
Отже, якщо європейські лідери дійсно хотіли би зберегти євро, вони повинні були б шукати альтернативний шлях. І форма такої альтернативи насправді досить виразна. Континент потребує більш експансіоністської грошово-кредитної політики. Така політика мала би бути у вигляді озвученої готовності з боку Європейського центрального банку застосувати трохи вищий рівень інфляції. Потрібна більш експансіоністська фіскальна політика у вигляді бюджету Німеччині, яка усуває наслідки від жорсткої економії в Іспанії та інших проблемних країнах на периферії континенту. Це краще, ніж зміцнення політики економії. Навіть з такою політикою периферійні країни з роками зазнають відновлення. Принаймні, буде якась надія на одужання.
Те, що ми бачимо насправді - це повна відсутність гнучкості. В березні європейські лідери підписали фінансовий договір, який розглядає механізми жорсткої економії бюджетних коштів як відповідь на будь-які проблеми. Водночас ключові посадові особи центрального банку роблять наголос на готовності банку до підвищення ставок при найменшому натяку на зростання інфляції.
У такій ситуації важко уникнути почуття розпачу. Замість того, щоб визнати, що вони були неправі, європейські лідери, схоже, мають намір штовхати свою економіку - і суспільства – в напрямку провалля. І весь світ буде за це розплачуватися.
Оригінал статті: Europe’s Economic Suicide
