Одного разу український письменник Юрій Андрухович обмовився, що за певних умов, право на відокремлення від України має бути надане Криму та Донбасу. Серед громадськості ця теза набула шаленого розголосу і митця не критикував за сепаратистські заяви хіба що німий.
Проте, літератор не врахував, що Донецька влада , як і будь-яка інша, орієнтована на великий олігархічний бізнес, зацікавлена понад усе в збереженні цілісності підконтрольної території. Тому, повторення ПіСУАРу, на щастя, Україні не варто очікувати. А от мотивацію від'єднатися для галичан знайти можна.
Завдання цього матеріалу - розібратись - а які, власне, існують економічні передумови для "галицького сепаратизму"?
Кілька застережень
Автор та редакція "Реальної економіки" розуміє шкідливість подібних заяв та пропозицій для політично нестабільного українського суспільства. І тому будь-яким можливим чином буде сприяти та відстоювати територіальну цілісність України.
Ця стаття більше слугує відповіддю скептикам, які вважають, що без дотацій центральних та східних регіонів західні області України не змогли б прогодувати себе.
З іншого боку, у матеріалі ви не знайдете політичного аналізу можливого утворення та психоаналіз регіональних політичних еліт. Через це ми не зможемо побудувати умовну податкову модель новоствореної держави, перспективи євроінтеграційного вектору та можливості розвитку туризму в регіоні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Європейський "сепаратизм багатих"
Ми також не будемо аналізувати потенційну шкоду від неминучої девальвації новоствореної національної валюти, та подальшій від'їзд заробітчан, чи, можливо, торгівельні перепони з боку Росії чи "іншої України".
Адже, якою б потужної не була економіка УСРС в 1989 році, всі пам’ятають наскільки важкими були перші 10 років незалежності, через розрив промислових, торгівельних та транспортних зв’язків, які ефективно діяли в рамках СРСР. А особливо через перерозподіл власності.
У матеріалі ми спробуємо лише оцінити потенціал економіки західних областей України та відповісти на питання "вони ж нічого не виробляють", та "за рахунок одних перерахувань заробітчан дефіцит держбюджету не закриєш".
Також, відзначимо, що у нашому досліджені фігурує не "Галичина" в її культурному та історичному розумінні, а більш широке територіальне утворення - Західна Україна, у яку ми включили Львівську, Тернопільську, Волинську, Івано-Франківську та Рівненську області.
Закарпатську область було вилучено, оскільки вона стоїть осторонь політичних уподобань і традицій Західної України і у випадку децентралізації держави зайняла б окрему нішу, а у гіршому випадку опинилася б під впливом Угорщини.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Фламандський інтерес". Хто такі бельгійські сепаратисти
Статистична інформація, що використовується у досліджені переважно датована 2011 роком, оскільки це останній рік за який статистичні данні є найбільш повними.
Порівнювати Галичину ми вирішили з сусідами, які територіально та за своїм економічним та демографічним потенціалом можуть бути близькими. Це Польща, Румунія, Угорщина, Болгарія та Білорусь.
Небідна родичка
У суспільному уявлені, створеному за допомогою провладних ЗМІ Західна Україна виступає як бідна родичка України з невмотивованими претензіями політичного лідера. Як буде показано нижче, теза про індустріальний схід та аграрний захід має підстави для існування, але не все так однозначно.
Площа території можливої західно-української державності трохи менша за площу Угорщини, а населення дорівнює болгарському. Проте, ВВП як головний економічний показник Галичини не витримує жодної критики. В номінальному значенні він у 32 рази менше польського і втричі від болгарського.
Економісти зауважать, що дивитись треба на валовий внутрішній продукт на душу населення. Але і тут ситуація критична – номінальний ВВП у 6 разів менший за польський показник, і у 2,5 рази за білоруський. Західноукраїнські 2 289 тисяч доларів на особу - це майже тотожний рівень Гондурасу - 2 226 доларів на особу.
Основні характеристики "Галичини" і деяких східно-європейських країн
Але, ми повинні врахувати тіньовий характер української економіки та специфіку української статистики. До того ж, не забуваймо про певну некоректність порівняння ВВП окремих держав з частинами іншої держави - багато джерел доходів випадає.
І хоча з усіма застереженнями економіка Галичини все одно пасе задніх, перспективи у цього регіону є.
Вітчизняні міфи про баласт Західної України для державної економіки дещо перебільшені. Про це свідчать показники надходжень у Державний бюджет України західних областей – вони хоча і не видатні, але й не відверто останні:
Показники надходжень загальнодержавних податків у Державний бюджет України, мільйони гривень, 2011 рік
Джерело: Мінфін
Що стосується показників зовнішньо-економічної діяльності регіону, то ситуація з нею є критичною - імпорт майже в двічі перевершує експорт.
Але якщо ми пригадаємо обсяги переказів гастарбайтерів в Україну у 2011 році - біля 7 мільярдів доларів з яких близько половини якраз і відбувається завдяки західно-українським заробітчанам, то зовнішньо-торгівельний баланс Галичини виходить навіть позитивним.
Зовнішньоекономічна діяльність західноукраїнських областей порівняно з деякими областями України, мільйонів доларів
За даними митної служби України, основними країнами-імпортерами продукції західноукраїнського регіону є: Росія - 26,4%, Польща - 21,8%, Німеччина - 12,6%.
Але потрібно також розуміти, що немає офіційної статистики загального руху товарів між цими та іншими областями України. Таким чином ми не можемо однозначно порахувати торгівельній баланс "Галичини" з іншою Україною.
Якщо, абстрактні фінансові показники номінального ВВП не дуже надихатимуть шанувальників галицької самостійності, то обсяги виробництва базової продукції регіону в конкретних речових показниках демонструють іншу тенденцію:
Основні показники виробництва деяких видів промисловості у 2011 році
Основні показники виробництва сільськогосподарської продукції у 2011 році
*по країнам ЄС інформація за 2010 рік.
Джерела: Євростат, обласні управління статистики
Щоб додати оптимізму палким прихильникам галицької автономії, скористуємось статистичним "методом Народного Руху", який використовувався у листівках у 1991 році при агітації населення за незалежність України.
Виставимо підсумкові місця за обсягом виробництва на душу населення наведених вище показників.
Місце "Галичини" у виробництві деяких видів продукції на душу населення порівняно з деякими східноєвропейськими країнами
На відміну від "рухівських агіток", ці цифри мають реалістичний характер, оскільки враховують ринкову вартість енергоносіїв у собівартості продукції.
Галицькі комори
Ці цифри не відкривають нічого нового. Умовна "Галичина" це переважно аграрна країна. Проте, світові економічні тренди піднімають продовольчу безпеку на вищий рівень. З огляду на сучасні сільськогосподарські технології, звання аграрної держави сьогодні вже не є однозначним синонімом відсталості.
Ще однією економічною перевагою Західного регіону є рекреаційні ресурси і туризм. Гори, ліси, чисте повітря і вода, гірськолижний туризм, велика кількість історичних пам`яток.
Лише цієї галузі було б достатньо для успішного економічного розвитку. Враховуючи тотальну тінізацію туристичного сектору, як і сфери послуг загалом, можна сміливо припустити чималенький приріст до фінансових результатів економіки регіону.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Каталонія - нова держава в Європі
Непогане і географічне розташування. Хоча про вихід до моря галичанам доведеться забути, через регіон проходить багато транзитних шляхів. Окрім нафта- і газопроводів, які нова влада, звичайно, забажає націоналізувати, це міжнародна траса Париж - Берлін -Мінськ-Москва, автодороги європейського значення Е-373 (Київ-Варшава) та Е-85, яка поєднує транспортний потік з Прибалтики в грецький Александруполіс.
А от з промисловим виробництвом товарів з високою доданою вартістю у Західному регіоні справи кепські.
В радянські часи в західній Україні розвинені були електроніка та військове виробництво. Сьогодні, за невеликим виключенням (наприклад, Львівський завод "Лорта" виробляє станції телеметрії тестування ракет для російського протиповітряного комплексу С-300) ці галузі зруйновано.
Серед потужних промислових підприємств Західного регіону варто відзначити: лише Львівський автобусний завод, Луцький автомобільний завод, Луцький підшипниковий завод, Луцький картонно-рубероїжний завод, Ізоляторний завод (3 місце у світі в галузі), Ламповий завод "Іскра", Автопогрузчик, Долотний завод у Дрогобичі, Стебелицький комбінат, Калушський "Карпатнафтохім", "Лукор" (Виробництво хімічної продукції), "Тисмениця" (легка промисловість).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Баварії заговорили про незалежність від Німеччини
Скромний ресурсний потенціал регіону переважно зосереджений у галицькому передгір'ї Карпат. Нафтові та газові ресурси практично вичерпані ще за радянської доби (колись Західна Україна поставляла газ до Москви), але є досить великі поклади сірки.
Цікавими можуть бути поклади різних солей та рідкоземельних металів, зокрема поклади міді на Ділянці "Жиричі" - 125 мільйонів тонн руди. Менш цікавими є поклади вугілля Волинського вугледобувного басейну.
З енергетичним потенціалом Західної України все гаразд - у наявності поклади нафти, газу і бурого вугілля, торфу (більше 20% українських запасів), плюс працююча Рівненська АЕС.
За умови впровадження енергозберігаючих технологій та враховуючи низьку кількість енерговитратних виробництв у регіоні, Галичина буде енергонезалежною державою.
Навіть більше - наявність магістральних газопроводів (Уренгой - Помари - Ужгород, Оренбург-Західний кордон) і нафтопроводів, Дрогобицького і Надвірнянського нафтопереробних заводів і що головне – унікальних підземних газових сховищ (найбільше у Європі Більче-Волицьке газосховище – понад 17 мільярдів кубометрів), перетворює Галичину на серйозного енергетичного гравця у європейському регіоні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10% жителів Донбасу і Криму підтримують відокремлення від України
І це вже не кажучи про так званий Бурштинський енергоострів, який охоплює територію площею 27 тисяч кілометрів з населенням близько 3 мільйонів чоловік - енергосистему ТЕС і електромережі, які вже за всіма стандартами інтегровані з європейськими електромережами і дозволяють експортувати електроенергію у Європу.
Думка про деіндустріалізацію регіону є слушною, проте втрата неефективних і енерговитратних підприємств, які у більшості випадків відповідають застарілому четвертому технологічному укладу, не є критичною.
У світі активно розвиваються технології, на тлі яких індустріальний Донбас має мінімум шансів для довгострокового розвитку. Головним капіталом у світі стають два компоненти - технології і люди, які здатні з ними працювати.
І тут ми підходимо до ключового ресурсу регіону - людей.
Цінні люди
За виключенням Карпат, це найбільш густо заселений регіон України, хоча міста-мільйонери відсутні. Західна Україна завжди виступала джерелом людських ресурсів, оскільки робочих місць тут постійно бракувало.
Так, Західна Україна це регіон, більшість працездатного населення якого працює за його межами. Це активні, освічені люди з європейською ментальністю і знанням іноземних мов.
Для населення західної України притаманна більша релігійність, більша народжуваність та більша повага до демократичних традицій, що формувались під впливом Магдебурзького права та європейських традицій Австро-Угорщини та Польщі.
Тут не було кріпосного права і голодоморів. Також, варто звернути увагу на менший рівень злочинності на душу населення.
Все вищезазначене підтверджують дослідження "Центру досліджень регіональної політики", який на основі офіційних статистичних даних опублікував цікаву працю – "Рейтинг регіонів України-2011: соціальний, економічний та демографічний".
Місце західно-українських областей у загальноукраїнському рейтингу соціального, економічного і демографічного розвитку
Карта загальних балів (середнє арифметичне економічних, соціальних і демографічних показників)
Джерело: Центр досліджень регіональної політики
Як бачимо, Західна Україна має всі можливості для самостійного життя. Вона як мінімум матиме енергетичну і продовольчу незалежність та гарні стартові умови для розвитку туризму і логістичної інфраструктури.
Менталітет місцевого населення і його невелика кількість дозволить умовній "Галицькій Русі" безболісно стати членом ЄС. Вона може стати міграційним центром тяжіння для багатьох українців, що забажають залишити іншу Україну.
Внутрішня єдність громадян, компактність території дозволить швидко реформувати економіку і наздогнати сусідів.
Проте, галичанам при цьому варто бути дуже уважними у своїх європейських мандрах - сумний досвід Греції або Угорщини свідчать про небезпеку втрати ключових експортних переваг – особливо у сільському господарстві.
Не слід забувати і про інші важливі проблеми, з якими, як ми пам`ятаємо, зіштовхнулась свого часу і Україна.
По-перше, вже згадуване питання національної валюти. Швидко трансформувати фінансову інфраструктуру регіону, створити та ввести в обіг нову валюту, провести справедливий обмін гривні на нові гроші - все це непрості і недешеві питання.
Як варіант, можливе тимчасове використання іншої іноземної валюти. Сучасна історія знає такі випадки – Еквадор, Зімбабве, частково Панама.
Кому ці приклади здаються смішними, будь-ласка, - уряд Ісландії сьогодні розмірковує, яку б валюту замість національної використовувати - євро чи канадський долар. Євро чи польський злотий, або використання гривні на першому етапі - не такі вже й погані ідеї, як для Галичини.
По-друге, зовнішньо-політичне становлення молодої держави. Тут два варіанти - мирний на зразок Чехословакії, і скандальний - на зразок СРСР. Але в жодному випадку не військовий.
Вище керівництво держави, більшість якого є вихідцями з Донбасу під впливом російської доктрини "Галичина заважає будувати руський мір і нам не потрібна", швидше не стануть "примушувати до миру", та й славні бойові традиції ОУН-УПА, якими лякають дітей на Луганщині, не дозволять конфлікту перейти в гарячу стадію.
Росія, скоріш за все, займе нейтралітет, за умови збереження прав власності на чисельні активи у Західній Україні. Європа всіляко намагатиметься спрямувати процес у мирне русло, і будуватиме міцну буферну зону на західних кордонах.
До речі, зіграти вдало в політику і отримати фінансову допомогу з усіх сторін – одне із важливих завдань потенційного політичного керівництва регіону.
Процесу навіть активно сприятимуть наші західні сусіди - Польща, Угорщина та Румунія, з підсвідомою метою в подальшому розшматувати "свої історичні землі" або встановити над ними міцний політичний протекторат. Це теж буде серйозним викликом для територіальної цілісності нового утворення.
Першими кроками "Галичини" мають стати жорсткі адміністративні реформи на зразок грузинських: люстрація, зниження податкового тиску, але ні в якому разі не перегляд прав власності.
Вся адміністративно-економічна система часів УРСР та "епохи пізнього Донбасу" має бути зруйнована. Тільки так Галичина матиме шанс на економічний розвиток та подолання ще однієї ключової проблеми - катастрофічного від`ємного зовнішньо-торгівельного балансу.
І хоча, як було зазначено, дефіцит валюти перекриватиметься надходженнями грошей заробітчан, ситуацію слід докорінно змінювати. Це стане головним завданням молодої держави, яку воно має вирішити.
Туризм, аграрна продукція, транзит, збереження залишків промисловості - основні пріоритети вирішення цього питання.
Замість висновку
Галичина має всі шанси пережити втрату Великої України, проте чи переживе Велика Україна втрату Галичини залишається під питанням. Втративши останній бастіон "української України", культурні та політичні перспективи держави будуть у повній залежності від світогляду східної України не в найкращому розумінні цього слова.
Хтозна, можливо в 2015 році, якщо Віктору Януковичу не вдасться виграти вибори, він знову повернеться до ідеї створення східноукраїнської автономії для захисту накопичених капіталів.
Але, повторимось, що автори та редакція не бачить жодного позитиву у можливих сепаратистських настроях, які можуть панувати у суспільстві.
У будь-якому випадку, лише зберігаючи територіальну цілісність, та забезпечуючи демократичні вибори, тобто постійну легітимну зміну влади, Україна здатна подолати рецесію і почати новий цикл економічного розвитку та зростання.
Саме будучи єдиною унітарною державою, ми маємо всі шанси бути сильним геополітичним та економічним гравцем, та вести на рівних переговори як і з ЄС так і з Росією. Гіпотетичний розкол швидше за все просто розшматує країну між цими двома зонами впливу.
Тому якщо колись доведеться робити вибір, потрібно буде не один раз зважити всі за та проти, бо один раз роз’єднана країна, вже може не мати шансів на возз'єднання.
Оригінал: Реальна економіка
