RSS
БІЗНЕС & ФІНАНСИ СТАТТІ

Економічна стратегія порятунку України: держава оголосить дефолт, якщо не змінить свого курсу

Ця криза дає Україні найкращу нагоду подолати системну корупцію та олігархічне правління
Авторитетний шведський економіст Андерс Аслунд на сайті Інституту міжнародної економіки Петерсона детально описує те, що має робити українська влада, щоб не лише не допустити повного краху фінансової та економічної системи країни, але й, щоб вийти з кризи. Цікаво, що багато порад Аслунда вже сьогодні збігаються із першими кроками уряду Арсенія Яценюка. Економіст радить радикально скорочувати державні видатки, проводити пенсійну реформу, піднімати тарифи на енергоносії до ринкового рівня.
Економічна стратегія порятунку України: держава оголосить дефолт, якщо не змінить свого курсу Фото: AFP

Чому Україна повинна швидко проводити реформи

Україна може спиратися на досвід посткомуністичних країн, які провели успішні реформи. Найкращими прикладами, схоже, є Польща у 1989 році (реформи Бальцеровіча), Чехословаччина у 1990 році (реформи Клауса), Естонія у 1992 році (реформи Лаара), а також Грузія у 2003 році (реформи Бендукідзе і Саакашвілі). Усі ці країни без зволікань проводили радикальні та всеосяжні реформи. Після падіння комунізму деякі критики застерігали перед проведенням "шокової терапії" у нових незалежних державах. Але жодна країна не зазнала поразки через те,що вона проводила занадто швидко радикальні реформи. Натомість, усі поступові реформи у кризових ситуаціях виявилися неуспішними.

Двома найбільш очевидними успішними прикладами є Польща та Естонія, у яких ВВП подвоївся у реальному виразі після відмови від комунізму. Польща та Україна вражають своїми контрастами. У 1989 році вони мали порівнюваний ВВП на душу населення у реальному виразі. За нинішніх валютних курсів у Польщі ВВП на душу населення у чотири рази вищий, ніж в Україні. Останній вже давно час наздогнати свого сусіда.

Українська економіка сильно постраждала через війну з Росією. Втрата Криму позбавила Україну 3,7% ВВП; півострів більше не враховують в офіційній статистиці, але Донбас - так. У жовтні 2014 року окуповані території займали 2,6% площі України, на них мешкали 3,3 мільйона осіб (7,3% населення). Крім того, на них припадали 10% ВВП і 15% промислового виробництва. Прогнозоване падіння ВВП у 2014 році приблизно на дві третини пояснюється війною на Донбасі, регіоні України, відомому своїми вугільною та сталеливарною галузями. Усерпні та вересні видобуток вугілля в Україні скоротився удвічі, а виробництво сталі - на одну третину.


Фото: kommersant.ru

Небезпечна та багатогранна криза в Україні не залишає новому уряду жодного раціонального вибору, окрім як проводити якомога швидше реформи - і з багатьох причин. В України закінчуються гроші. В аналізі стійкості українського державного боргу, проведеному МВФ у липні 2014 року, є висновок, що Україна наближається до дефолту за своїми боргами. За найгіршим сценарієм МВФ, держборг України може сягнути 134% ВВП у 2016 році. Україна оголосить дефолт ще раніше, якщо не змінить свого курсу. Вона повинна радикально скоротити державні видатки у 2015 році.

Радикальні реформи є справою національного виживання. Україна перебуває у стані війни з набагато сильнішою Росією. Для нарощування власної військової сили, Україна потребує відповідного економічного потенціалу. Саме тому вона повиннапроводити ключові реформи швидко.

Ця криза дає Україні найкращу нагоду подолати системну корупцію та олігархічне правління. Заразолігархи ослаблені, а криза дає шанс назавжди усунути їхній контроль над державою. Проте, якщо найближчим часом не вдасться ліквідувати їхні основні механізми отримання ренти, кмітливі підприємці знайдуть нові способи заробляння грошей на державі.

У 1992 році Естонія ліквідувала свої банди, що займалися торгівлею металом, шляхом лібералізації експорту та цін на сировинні товари, ставши найбільш чесною і прозорою посткомуністичною країною. Сусідня Латвія, навпаки, відклала лібералізацію цін і зовнішньої торгівлі на один рік, що дало змогу трьом олігархам контролювати політичну систему країни, аж поки криза 2008 року не викрила їхній вплив. Лише у 2010 і 2011 роках завдяки парламентським виборам вдалося, нарешті, скоротити їхній вплив до прийнятного рівня.

В Україні найбільш вигідним механізмом з отримання корупційної ренти є нині купівля газу за $30 за 1 тис. кубічних метрів у державних компаній і продаж його на ринку за $380 за 1 тис. кубічних метрів. Декілька олігархів Януковича заробляли так на торгівлі газом. Якщо внутрішні ціни на газ не наблизяться невдовзі до ринкових цін, хтось все одно займеться цим бізнесом.

Крім того, український народ нетерплячий і хоче побачити рішучі дії. Швидкі реформи необхідні для внутрішньополітичної стабільності. 16 вересня парламент прийняв закон про люстрацію.

Спікер Верховної Ради Олександр Турчинов вловив суспільні настрої, заявивши парламенту: "Якщо ви не проголосуєте за люстрацію, замість неї буде кастрація". Суспільство не довіряє політикам, і багато людей погрожують третім Майданом, якщо нинішня влада не реформує державу.

Старий істеблішмент, природним чином, чинить опір спробам позбавити його влади та багатства, але після Євромайдануі виборів його вплив скоротився. Реформатори повинні провести реформи до того, як стара еліта відновить сили. Швидкі дії є найкращим способом переконати стару еліту, що правила гри змінилися.

Люди приймають зміну парадигми набагато легше, ніж часткові зміни. У жодній посткомуністичній країні люди не протестували проти загальної лібералізації цін, на відміну від Радянського Союзу, який не наважувався підняти ціни на м'ясо після кривавих заворушень у Новочеркаську у червні 1962 року. У більшості країн північної Африки відбулися протести після підвищення цін на хліб. Якщо відбувається лібералізація цін лише на один тип товарів чи послуг, вона викликає критику, оскільки люди запитують, чому вона була потрібна. Якщо лібералізують більшість цін, то люди, натомість, запитують, чому не лібералізують решту - тому що вони вже прийняли нову парадигму.

З усіх цих причин легше проводити великі реформи на ранньому етапі, навіть якщо вони непопулярні. Прем'єр-міністр Латвії Валдіс Домбровскіс зрозумів, що з політичної точки зору йому було легше провести корекцію бюджету відразу на 9,5% ВВП у розпал кризи у 2009 році, ніж невелику корекцію на 1,5% ВВП у 2012-му. Він дійшов висновку, що на початковому етапі йому слід було ще більше прискорити проведення реформ.

Люди готові терпіти труднощі протягом року чи двох, але після цього вони не розуміють, чому і далі повинні затягувати пояси. Люди хочуть бачити не тільки дії, але й відносно швидкі результати. Саме тому, швидке повернення до економічного зростання є життєво важливим.

У 1990-х роках Україна проводила дуже поступові і помірковані реформи. Як наслідок, протягом десяти років в Україні було відсутнє економічне зростання. Навіть до нинішньої кризи Україна не досягла рівня виробництва 2007 року. З іншого боку, Естонія, Латвія і Литва швидко повернулися до високих темпів зростання після двох років аналогічного падіння ВВП у 2009 році, тому що вони провели радикальну корекцію бюджету разом зі структурними реформами.

Чимало, можливо й більшість реформ є популярними серед населення. Яскравими прикладами є ліквідація бюрократизму та складних режимів оподаткування. Люди хочуть верховенства закону у вигляді прозорих, чесних судів та чесної поліції. Українці незадоволені нинішнім рівнем надання медичної допомоги та освіти в країні. Під час фінансової кризи у Латвії у 2009 році прем'єр-міністр Домбровскіс закрив половину державних установ, звільнив третину усіх державних службовців та знизив зарплати у державному секторі на 28%. На своє здивування, він виявив, що ці дії були популярними, і його навіть двічі переобрали. Направді лише підвищення податків, якого Україна не потребує, зниження зарплат і пенсій, а також зростання цін, є непопулярними серед населення загалом.

Українські парламентські вибори 26 жовтня дали політикам гучний мандат на радикальні економічні реформи. Три партії з найбільш реформаторськими програмами - "Самопоміч", Народний Фронт та Блок Петра Порошенка - отримали найбільше голосів ітепер є членами урядової коаліції. З явно популістських партій - КПУ, націоналістичної "Свободи", Радикальної партії Олега Ляшка - лише Радикальній партії вдалося подолати виборчий поріг і сформувати фракцію у парламенті. Мало того, що українські виборці сказали своїй владі, що вони готові до реформ, так вони ще й наполегливо вимагають їх.

За винятком кількох висококомпетентних політиків, зокрема, Президента Порошенка і прем'єр-міністра Яценюка, Україні бракує кваліфікованих державних менеджерів. Для реформ треба, щоб жменька компетентних і рішучих адміністраторів взяли на себе відповідальність за економічну політику на підставі демократичного мандату і швидко здійснили фундаментальні зміни. Стару корумповану еліту не вдасться перемогти методами, що будуть схвалені консенсусом. Рішення, що мають несприятливий вплив хоча б на одну сторону, автоматично викликають опір.

Таким чином, аргументи на користь проведення Україною ключових реформ якомога швидшими темпами після формування нового уряду є дуже сильними. Україна страждає через екзистенційну кризу, і радикальні реформи є єдиними ліками для її подолання.

У першу чергу потрібні політичні реформи

Серед усіх посткомуністичних реформаторів естонець Март Лаар та чех Вацлав Клаус найкраще розуміли значення політичної сфери та демократії для успішних економічних реформ. Старий політичний істеблішмент хоче зберегти стару ідеологію і структури, які повинні бути зруйновані. Тому демократичний прорив, який Україна пережила у лютому 2014 року, повинен супроводжуватися новими демократичними виборами.

На щастя, Україна провели вільні і чесні президентські вибори 25 травня, обравши Петра Порошенка президентом 55% голосів. 26 жовтня Україна провела дострокові парламентські вибори, на яких перемогли три демократичні, ліберальні і проєвропейські партії.

Системні зміни вимагають прийняття сотень нових законів, які може прийняти лише демократична парламентська більшість, що підтримує реформи. Без них можливі лише незначні реформи - оскільки якісне законодавство потребує добре організованого законотворчого процесу. Парламентські комітети повинні обговорювати законопроекти задля підвищення їхньої якості, і у цьому процесі виникатимуть групи, що підтримуватимуть прийняття кожного конкретного закону.


Фото: nfront.org.ua

Україна повинна також скасувати імунітет для депутатів парламенту, щоб вони стали більш відповідальними. Для успішних парламентських виборів потрібні три ключові умови. Як кандидати, так і політичні партії повинні мати цілком прозоре фінансування своїх кампаній. Слід позбавити їх величезних обсягів грошей незаконного походження, які були властивими для усіх останніх виборів. Прозорістьможе бути ефективною лише тоді, якщо її супроводжує незалежний аудит фінансової звітності. Крім того, щоб знизити попит на гроші для фінансування виборчих кампаній, треба запровадити суворі ліміти для виборчих фондів та реклами. Треба унеможливити купівлю місць у парламенті.

Як видається, найкращим способом скорочення виборчої корупції є пропорційна виборча система з "відкритими партійними списками", така, що передбачає за виборцем право на вільний вибір кандидата від конкретної партії. Україна намагалася перейти до цієї системи, але так і не зробила цього, тому що депутати старого парламенту не хотіли голосувати противласних інтересів. Тепер новий парламент може піти далі у цьому питанні.

За великим рахунком, Україна зберегла задушливу радянську надмірну централізацію управління. Сутністю конституційної реформи, проведення якої зараз обговорюють,має стати децентралізація влади - для того, щоб зробити українську політику більш конструктивною та демократичною.

Після них - реформа держави

Державний апарат повинен бути очищений від корупції. Старий радянський державний апарат досі домінує в Україні. Вона потребує розриву зі старою системою, який найрішучіше реалізували Естонія та Грузія. Новий український уряд виступає за демократію і верховенство закону. Йому требавдатися до швидких дій з очищення влади згори і зробити державний апарат більш ефективним та сервіс-орієнтованим.

Першим кроком має стати закриття або об'єднати зайвих або навіть шкідливих державних органів. Значна кількість контролюючих органів повинна бути швидко ліквідована, тому що вони не можуть відігравати ніякої ролі у сучасній вільній економіці. Краще закрити їх усіх і відразу, щоб уникнути звинувачень в упередженості. Уряд почав об'єднувати державні органи та скорочувати персонал, але йому треба зробити набагато більше.

Ще одним кроком є люстрація, тобто очищення влади від корумпованих держслужбовців, що залишилися від старих режимів, особливо судів іправоохоронних органів. Громадяни України сприймають усіх суддів і прокурорів, як корумпованих. Усі вони повинні бути замінені, як це було зроблено у Східній Німеччині після возз'єднання із Заходом. Україна повиннаскористатися міжнародною підтримкою і залучити у суди молодих правників. Верхівку правоохоронних органів так само треба люструвати.

На щастя, Україна прийняла закон про люстрацію, і це важливе очищення вже почалося.

Після люстрації слід провести повномасштабну реформу державного управління. Міністри повинні нести відповідальність за свої дії. Бажано, щоб усі державні органи - один за одним - пройшли через очищення та реформування,якце було зроблено в Естонії та Грузії. Твіннінг державних установ, який пропонує ЄС, буде дуже корисним у цьому.Слід провести чітку лінію розмежування між політичними призначеннями, яких має бути небагато, і призначеннями на посади державних службовців, які повинні відбуватися на підставі професійних якостей, а не стажу роботи.

Україна має забагато державних службовців, які заробляють занадто мало. Так неможливо залучити кваліфікованих чи ефективних працівників. Зайвих державних службовців треба звільнити, а фонди на оплату їхньої праці повинні бутирозподілені серед решти державних службовців. Треба підняти як їхню кваліфікацію, так івинагороду за працю.

Державне регулювання слід обмежити, що дійсно треба регулювати, особливо зважаючи на те, що здатність уряду раціонально здійснювати регулювання є доволі обмеженою. Індекс легкості ведення бізнесу від Світового Банку є чудовим інструментом для проведення реформи.Кількістьпроцедур, їхня вартість та час, який вони забирають, повинні бути зведені до мінімуму, чого успішно досягли багато країн.

У 2000 році Україна розпочала приватизацію сільськогосподарських земель, роздаючи їх членам колгоспів і працівниківрадгоспів, але вільний продаж землі не був дозволений. Його слід, нарешті, дозволити. Вигоди від існуваннянинішнього стану справ мають великі сільськогосподарські холдинги, що орендують землю на термін до 49 років за дуже низькими цінами. Лише якщо в Україні буде дозволено вільний продаж землі, в Україні у більших масштабах зможуть з'явитися життєздатні сімейні ферми. Без цього фермери не можуть використовувати свою землю як заставу для отримання кредитів у банках.

Треба навести лад у державних фінансах

Дефіцит бюджету України є занадто великим, і він швидко росте. Державний борг становив 41% ВВП у 2013 році, але зі зростанням дефіциту бюджету, падінням виробництва, і стрімким знеціненням гривні, МВФ прогнозує, що він сягне 67% ВВП, що може бути надмірним тягарем для України, враховуючи обмежену довіру до неї на фінансових ринках.

Державні видатки є занадто високими - вони становлять 52,7% ВВПу 2014 році. Балтійські держави тримають державні видатки у діапазоні від 34 до 38% ВВП, що, як видається, є також доречним рівнем для України. Надмірні державні видатки пригнічують економічне зростання і сприяють корупційному збагаченню багатих і впливових в Україні людей. Як і три балтійські держави під час кризи 2009 року, Україна повинна мати за мету скорочення державних видатків на 10% ВВП у 2015 році. Ці скорочення мають зосередитися на двох елементах видатків, які видаються незвично великими, а саме - енергетичних субсидіях, що становлять 10% ВВП і видатках на пенсії, які складають не менше 16% ВВП.

Треба спростити українську систему оподаткування. Кількість податків необхідно зменшити до дев'яти, як пропонує уряд, а дуже високі ставки оподаткування заробітної плати треба знизити, оскільки у будь-якому разі податки і внески з зарплати зараз не платять. Для того, щоб економіка України була конкурентоспроможною, слід повернути лінійну ставку оподаткування доходів фізичних осіб.

Дивно, що бюджетні доходи залишаються достатньо високими у вигляді частки від ВВП - частково це пояснюється високим рівнем оподаткування праці, через що виник великий тіньовий сектор економіки, та драконівськими методами збору податків. Податковий кодекс 2010 року слід суттєво переглянути, щоб знизити рівень корупції і несправедливості. Запропоновані зміни справедливо закликають до відновлення спрощеної системи оподаткування малих підприємців.Податковий кодекс погіршив також ситуацію з трансфертним ціноутворенням, до якого вдаються великі, впливові компанії, що не платили ані податок на прибуток, ані дивідендів міноритарним акціонерам, тому що всі свої доходи вони переводили у безподаткові офшорні зони. Повернення ПДВ експортерам зробити автоматичним, щоб позбутися вимагання з боку посадових осіб податкових органів відкатів. Податкову поліцію слід ліквідувати, щоб захистити платників податків від свавільного переслідування.


Фото: news.ub.ua

Державні фінанси України треба децентралізувати, передаючи гроші та повноваження місцевому самоврядуванню та регіонам одночасно з процесом децентралізації політичної влади. Врешті-решт, слід перейти до конкурентних державних закупівель. Не так давно був прийнятий закон про державні закупівлі, який наполягає на проведенні відкритих публічних конкурсів як для українських, так і іноземних компаній, і тепер слід почати його дотримуватися.

Енергетичний сектор: рак української корупції

Протягом останніх двох десятиліть головним джерелом збагачення в Україні була торгівля газом, який можна було купити за низькими цінами, встановленими державою, і продати за високими ринковими цінами. Щороку кілька компаній заробляють кілька мільярдів доларів натакій торгівлі. Найбільші газотрейдери регулярно платять українським політикам за збереження цього механізму отримання ренти. За даними МВФ, енергетичні субсидії становили не менше 7,6% ВВП у 2012 році і, ймовірно, зростуть до 10% ВВП у 2014 році.

Новий уряд повинен швидко відкоригувати ціни на газ, вугілля та електроенергію до рівня витрат на їхній видобуток/виробництво та ринкових цін, що дало б змогу бюджетові заощадити на цих великих субсидіях. Частину заощаджених коштів слід віддати у якості компенсації бідним.

Кожна з дев'яти угод МВФ з Україною передбачала регулярне підвищення цін на газ, але кожен уряд підвищував ціни на газ лише один раз, щоб отримати перший транш кредитів МВФ, а потім зупинявся, оскільки газовому трейдеру вдавалося переконати урядне підвищувати далі ціни на газ. Ці невдачі показують, щонаставчас миттєво скасувати усі енергетичні субсидії. На щастя,новий генеральний директор "Нафтогазу", Андрій Коболєв, підтримує цю реформу.

Енергетичні субсидії є основним джерелом корупції на найвищому рівні в Україні. "Нафтогаз" купує щороку 17 млрд кубічних метрів природного газу вітчизняного видобутку у частково державних компаній за вкрай низькою ціною у $30 за 1000 кубічних метрів, що нижче рівня собівартості видобутку, а ціна на газ на внутрішньому ринку становить близько $380 за 1000 кубічних метрів. Колишній віце-прем'єр-міністр Володимир Гройсман дійшов висновку, що 40% цього обсягу газу перепродували комерційному секторуза ринковою ціною. Люди, близькі до Януковича, таким чином, заробляли близько $2,5 млрд на рік. Коболєв описав цю схему так: "Ми даємо вам газ по 100 гривень [$7], а ви ігноруєте, що ми крадемо $100."

Україна не може ані боротися з корупцією, ані стати повноцінною демократією без усунення енергетичних субсидій, які лише збагачували впливових людей. Україна не може дозволити собі настільки великі енергетичні субсидії, що не відбиваються ніяк на добробуті країни. Через низькі субсидовані ціни на енергоносії, Україна має найвищу енергомісткість виробництва у Європі. Ніякі кроки не підвищать добробут України так, як енергоощадні заходи. Це питання національної безпеки. Україна може сама задовольняти свої потреби у газі та вугіллі. Низька ціна на газ, видобутий державними компаніями, серйозно дискримінує внутрішній видобуток на користь дорогого імпорту з Росії. Зрівняння внутрішніх цін з цінами імпорту стимулюватиме видобуток газу та генерацію енергії в Україні. Енергетичні субсидії, що становлять 10% ВВП у 2014 році, повинні бути скасовані, а на компенсації найбіднішій половині населення буде достатньо видатків з бюджету у розмірі від 1 до 2% ВВП. Адресна грошова допомога позитивно спрацювала у Латинській Америці, а Україна почала роботу над створенням такої системи з 1 липня 2014 року.

Всі державні енергетичні компанії потребують запровадження належної системи корпоративного управління з ефективними радами директорів і зовнішнімаудитом, висновки якого будуть регулярно оприлюднювати. Енергетичний сектор має бути реформований з поділом компаній, які виконують на ринку різні функції.Компанії, що займаються видобутком, повинні бути підготовлені до приватизації. Слід також створити відсутні ще енергетичні ринки.

Із соціальними реформами не можна зволікати

Соціальні реформи складні, оскільки вони охоплюють усе населення і приречені мати справу з великими інертними бюрократичними системами. В соціальній сфері Україна проводила мінімальні реформи. Соціальна сфера, є одночасно занадто важливою і занадто погано керованою, щоб її залишати на потім.

Першим питаннямє розподіл фінансування. Пенсійні видатки з бюджету України перебувають на унікально високому рівні у 16% ВВП, і їх слід зменшити до нормального рівня у 8% ВВП. Усі інші соціальні видатки, навпаки, є занадто низькими, а саме: видатки на охорону здоров'я, освіту та допомогу сім'ям. Поступово ресурси слід перерозподілити на користь останніх.

Україна спробувала провести обмежену пенсійну реформу у 2011 році, алевона мала незначний вплив на стан справ. Чимало старих, номенклатурних пільг досі діють, і їх слід скасувати. Вік виходу на пенсію повинені далі зростати, а право дострокового виходу на пенсію має бути суттєво обмежене. Україна повинна прийняти, нарешті, пенсійну систему з трьох стовпів, яку обговорюють вже більше десяти років - з мінімальною державною пенсією (перший стовп), обов'язковими приватними пенсійними накопиченнями (другий стовп), а також добровільними приватними пенсійними заощадженнями (третій стовп).


Фото: timeua.info

Ще однією проблемою є висока неефективність надання соціальних послуг. І в галузі освіти, і в галузіохорони здоров'я,менше коштів треба витрачати на утримання нерухомого майна, і більше - на самі послуги. Оскільки кількість школярів стрімко впав, кількість шкіл слід відповідним чином скоротити, а зайву нерухомість - продати.

У сфері охорони здоров'я кількість лікарень слід скоротити, частину лікарень можна об'єднати і забезпечити їх кращим обладнанням. Кількість та структуру персоналу лікарень слід відкоригувати з урахуванням фактичних потреб, а для кваліфікованого персоналу слід збільшити зарплати. Децентралізація і конкуренція на ринку з приватними установами повинні підвищити якість та ефективність надання медичної допомоги [у державному секторі].

Чому Європа повинна запропонувати план Маршалла для України

Україна потребує значної міжнародної допомоги, і не лише кредитів, але й грантів. Її кризовий стан вимагає окремого плану Маршалла. Тепер, як і у 1947 році, слова держсекретаря США Джорджа Маршалла звучать цілком правдоподібно: "Логічно, що Сполучені Штати повинні зробити усе можливе, щоб допомогти світові повернути економіку до нормального здорового стану, без якого неможлива політична стабільність і не є гарантованим мир". Але нині відповідальність лежить на Європейському Союзі.

Потребу у черговому плані Маршалла обговорювали після розпаду Радянського Союзу, але тоді не було війн, руйнувань, військової загрози, і особливої необхідності у новому західному альянсі. Європа занадто довго ігнорувала війни у Югославії у1990-х рр, що тепер вважають великою помилкою. Після усунення від влади Віктора Януковича, декілька людей припустили, що Україна потребує і заслуговує на власний план Маршалла. І справді, план Маршалла виглядає набагато більш доречним для України нині, ніж для для посткомуністичних країн Європи на початку 1990-х років - з п'яти серйозних причин.

Україна переживає страшну фінансову кризу, у першу чергу викликану війною, яку розв'язав Кремль проти України 27 лютого, коли був сформований перший уряд Яценюка. Російською зброєю були зруйновані електростанції на Донбасі. Були зупинені насоси у вугільних шахтах, які тепер стоять затопленими. 13 вересня прем'єр-міністр Яценюк оцінив шкоду, заподіяну війною інфраструктурі у $9 млрд,але відтоді ця сума істотно зросла. Гуманітарна криза на Донбасі вимагає від Заходу надання гуманітарної допомоги.

Як і Європа після Другої світової війни, Україна повинна відбудувати свою державу та економіку. Після демократичного прориву у лютому, виборів президента 25 травня і парламентських виборів 26 жовтня, Україна, як видається,готова до цього масштабного завдання. Якщо Європейський Союз серйозно ставиться до нещодавно ратифікованої Європарламентом угоди про асоціацію з Україною, він повинен продемонструвати це вже зараз.

Якщо необхідний капітал нададуть у якості кредитів, Україна втратить фінансову стабільність. У квітні цього року МВФ уклав дворічну угоду з Україною про надання їй фінансової підтримки. Загальний обсяг обіцяної підтримки становить $33 мільярди протягом двох років, з яких сам МВФ надасть $17 млрд. Решта коштів надійде від Світового банку, Європейського Союзу, Європейського інвестиційного банку (ЄІБ), Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) і різнихдержав-кредиторів. Але майже вся ця "допомога" складається з кредитів, які Україні доведеться виплачувати. Якщо Україна продовжить позичати нинішніми темпами, а виробництво далі падатиме, то країна, найімовірніше, оголосить дефолт за своїми зовнішніми зобов'язаннями.

Кінцева мета плану Маршалла полягала у необхідності вистояти перед загрозою з боку СРСР. Захід знову зіткнувся з такою ситуацією, хоча й Росія Володимира Путіна набагато слабша, ніж СРСР Сталіна. Якщо Захід не готовий підтримувати Україну у військовій сфері, він повинен принаймні запевнити їй належну фінансову і політичну підтримку. Європа повинна вистояти перед цією загрозою.

І, нарешті, сам Захід потребує альянсу нового типу. Організації Північноатлантичного договору не достатньо, але жодного іншого альянсу за участю Європейського Союзу і СполученихШтатів не існує. Протягом багатьох років, президент Путін неодноразово вдавався до агресії: перекриваючи газ, застосовуючи торговельні санкції, дезінформацію, військову силу, проводячи кібер-кампанії. Європейський Союз, США,Канада, Японія та низка інших країн Заходу допомагають Україні у двосторонньому форматі. Вони усі виграли б від глибшого багатостороннього співробітництва. Захід повинен об'єднатися, щоб зупинити Путіна і повинен зробити це вже і зараз у випадку допомогиУкраїні. Для чого заохочувати його зараз, щоб він потім взявсяза Молдову, Грузію, Балкани і т.д.?

Україна потребує усієї іноземної допомоги, яку вона може отримати, і надання цієї допомоги треба координувати. Саме тому у липні 2014 український уряд сформував робочу групу щодо плану Маршалла для України під головуванням тодішнього віце-прем'єр-міністра Володимира Гройсмана.

Головна відмінність від 1948 року полягає у тому, що Європейський Союз відіграватиме провідну роль, адже він має гроші для реалізації плану. Колишній прем'єр-міністрЛитви Андрюс Кубілюс запропонував Європейському Союзові закріпити за Україною 3% свого бюджету у €1,0 трлн (на 2014-2020 рр), тобто 30 млрд євро у вигляді грантів.

Джерело: piie.com

Переклад: iPress.ua

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

03 01 2015 13:27
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ