RSS
СТАТТІ

Друковані медіа в XXI столітті? Газета [esthète] або "print is not dead"

Мистецтво, архітектура, дизайн, живопис та навіть вино - усе має в собі естетичний присмак. Вишукано, легко та водночас фахово про це розповідає нове українськомовне видання [esthète] - для прихильників "чистого мистецтва"
[esthète] - це українськомовна газета про естетичні речі. Видання лише нещодавно увійшло у простори сучасної преси, однак вже завойовує свою цільову аудиторію читачів. Газета впевнено зайняла нішу широкопрофільного чтива, яка до цього часу пустувала. Це своєрідна платформа "slow журналістики" - якісного контенту посеред безперервної циркуляції швидкої інформації.
Друковані медіа в XXI столітті? Газета [esthète] або "print is not dead" Фото: [esthète]

Естет - вишукане та плюралістичне слово, яке здатне вмістити у собі якісну літературу, захоплюючі подорожі та неосяжне мистецтво. Серед друкованих ЗМІ [еsthète] вирізняється не лише назвою, але й доволі цікавим форматом - А-3, який, до речі, є класичним для газет. 


Фото: [еsthète]

Засновниця та головна редакторка газети Ія Степанюк поділилася історією створення [еsthète]. Вона розповіла, що поштовхом до заснування власного видання стали шаблонність та корпоративна політика великих видавництв та компаній у яких довелося попрацювати.

"До того як ми почали видавати газету, я працювала у міжнародній fashion компанії та великому українському видавничому домі, в обох існувала чітка корпоративна політика. Створювати контернт для них було цікаво, це був колосальний досвід, але вони дуже жорстко "зажимались" у корпоративні плани. Погляди на подачу інформації часто не збігалися. Тому я зрозуміла, якщо я хочу писати те про що я хочу писати і те, як я хочу писати, єдиний варіант - робити власне видання"

Невелика команда газети [esthète] під час створення видання зіткнулась із численними проблемами. Однак найважче було знайти верстальників і розробити дизайн. Водночас, всі дріб'язкові перепони не зупинили перед важливою метою.

"Писати тексти це одне, дизайн - інше, але до друку я навіть не знала як підійти, як обрати папір, скільки замовити, як фотоматеріали будуть виглядати на папері такої жовтизни. Іншими словами, мільйон деталей, які потрібно знати, коли ти це робиш. Друкарня нам в цьому дуже допомогла"

[esthète] - одна із газет в українськомовних ЗМІ з найбільш широкою тематикою. У ній вдало поєднуються матеріали найрізноманітнішого характеру: чи то календар мистецьких подій, інтерв’ю із сомельє про світ вина, технології осучаснення театру, чи секрети успіху IKEA. Контент, який охоплює газета [esthète] є доволі широким і це не дивно, адже сюди дописують письменники, блогери, журналісти, культорологи. 


Фото: [еsthète]

"[esthète] не є вузькопрофільним виданням. Ми пишемо про мистецтво, літературу, дизайн, архітектуру, подорожі, але матеріали подаються таким чином, щоб їх було цікаво читати, наприклад, не лише культурологам чи людям, які працюють у сфері мистецтва, літератури. Головна вимога - писати просто і доступно на актуальні теми, щоб вони були зрозумілими широкому колу людей, які не мають спеціальних знань. Хотіли створити таке видання, щоб його було цікаво читати всім"

"Осмілюсь сказати, що газета не має аналогів серед сучасних українськомовних видань"

Адже в друкованих ЗМІ існують або профільні видання, які орієнтуються на вузьке коло читачів, або ж культурно-мистецькі статті у суспільно-політичних газетах, які не цікавлять молодь. Власне, [еsthète] - це осучаснена газета, яка тримає вектор на широку аудиторію.


Фото: [еsthète]

Попри поширену думку, що друковане медіа вичерпало себе, або ж за словами редакторки "print is dead", команда газети [esthète] спробувала спростувати цей стереотип. Зважаючи на захопливі відгуки читачів у мережі, стрімкий приріст аудиторії та географічне розширення кордонів розповсюдження, їм це вдалось. 

"Відгук, який нас дуже здивував: написала пані з Одеси, надіслала фотографію з газетою. Ми підрахували, що їй близько 75 років. Водночас, газету читають і школярі 14-15 років. По динаміці і статистиці бачимо, що дуже різноманітна аудиторія"

Газета [еsthète] - це комерційний проект. Її можна замовити через відповідний сайт, або ж купити, у точках розповсюдження видання: галереях, кав'ярнях та інших мистецьких закладах. Львів, Івано-Франківськ, Ужгород, Тернопіль, Хмельницький, Харків, Київ, Полтава - міста поширення газети. Цікаво, що українськомовне видання має попит на сході та півдні України: Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Одеса. 

Закономірний зв’язок історії

Якщо запитати пересічну людину: "імена яких митців XX століття ви можете назвати", то, очевидно, важіль терезів опуститься під маркою зарубіжжя. На жаль. Це і не дивно, адже століттями українська культура потерпала від агресивної політики винищення. Закономірно, що про таких художників як Олександр Архипенко, Модест Сосенко, Марґіт та Роман Сельські, Святослав Гординський, Михайло Бойчук, Василь  Хмелюк, Олекса Грищенко ми не знаємо. Однак, саме вони були співучасниками створення Паризької групи художників, які популяризували українське мистецтво серед паризької богеми, закладали основу фундаменту культурної співпраці між Україною та Європою, яка триває дотепер.


Фото: [еsthète]

Українські художники жили і творили, в тогочасній столиці сучасного мистецтва - Парижі, на Монтмартрі, поряд із такими митцями як Вінсент ван Ґоґ, Пікассо, Модільяні, Аполлінер, Ренуар. Всесвітньо відомі соняхи ван Ґоґа впізнають усі, проте "Жінку, що вкладає волосся" Архипенка чи натюрморти Грищенка - далеко не кожен. 

"Роботи наших художників у Парижі впізнавали та позитивно рецензували найсуваріші арт-критики того часу. Однак, в силу історичних та політичних подій, нам про це мало відомо.  Основний посил газети - розповідати про те, що є у нас, адже це заслуговує на неабияку увагу. Лікар, електрик, сантехнік - я лише за те, щоб вони читали про неймовірні навколосвітні мандри Миклухо-Маклая та успіхи українських митців, які у Парижі жили та творили пліч-о-пліч з найвідомішими митцями"

Проте Ія Степанюк впевнена у тому, що динаміка поширення українського мистецтва серед українців є позитивною. Варто лише надалі підтримувати такий темп. Власне, неможливо відразу "реставрувати" те, що руйнували століттями.

"В українців є жахлива риса - нетерплячість і бажання досягти всього одразу... Хто бажає усе й одразу, той врешті нічого не здобуває", - говорив колись Павло Скоропадський. Він мав рацію, незважаючи на те, що цим словам близько ста років.


Фото: [еsthète]

Просвітницький вектор

Команда газети [еsthète] планує запустити серію культурно-освітніх лекцій різнопланового характеру. Головними спікерами будуть професійні діячі мистецького світу. Власне, перший захід відбувся вже 28 лютого у Львові, мистецтвознавець Марія Дячук презентувала лекцію  "Наївно про примітивне" про примітивізм, неопримітивізм та наївне мистецтво.

"Планів є дуже багато, але з тих, які збираємось втілити найближчим часом це спробувати зробити серію лекцій на різноманітну тематику із цікавими запрошеними лекторами. Альтернативна освіта зараз на піку. Ми хочемо працювати у сфері культурних івентів. Потрібно нести це на широкі маси, щоб це було цікаво не лише людям, які  працюють у сфері мистецтва"

Сьогодні альтернативна освіта відіграє доволі важливу роль в особистісному розвитку людини. Якщо академічна освіта - це звичайний двигун, то альтернативна - турбодвигун, який є сильнішим та ефективнішим, зважаючи на те, що теперішня система освіти зберігає залишки радянського минулого. Сучасні технології значно полегшили нам справу: цілодобовий доступ практично до будь-якої інформації. В людей з'явилась можливість відвідувати різноманітні лекції, тренінги, форуми, про які вони дізнаються безпосередньо через соціальні мережі. 

Час говорити про мистецтво

На противагу профільним виданням, які наповнені безліччю незрозумілих термінів та складнопідрядних речень, газета [еsthète] - легке чтиво, яке приносить естетичне задоволення і водночас "харчує" мізки корисною інформацією. 


Фото: [еsthète]

Команда [еsthète] розпочала доволі складну справу: поширення культури читання про мистецтво на широкі маси. Однак, проблема полягає в тому, що більшість українців не розуміє для чого їм інформація, до прикладу, про вищезгаданих художників паризької групи. 

"Широкому загалу зараз це не дуже цікаво, люди не знають, що з цим робити, вони не знають для чого ця інформація. Якщо в школі фахово не розповідають про українське мистецтво, то звідки дитина має дізнатись хоч щось, щоб потім зайти на сайт,  щоб почитати щось більше. Добре, коли в дитини є  батьки, які водять її в музей. Дитина щось бачить, розуміє і хоче далі про це дізнатись. Питання освіти досі є актуальним"

Культура - це вагома складова інтелектуального розвитку особистості в епоху глобалізації та масової комерціалізації. Вона сприяє підвищенню рівня критичного мислення, свідомості і розширенню світогляду людини. Водночас, сфера мистецтва і культури недостатньо фінансується державою. Безперечно, економічна стабільність є важливою. Адже, коли людині не вистачає грошей, вона не передплачуватиме мистецькі видання. Проте, хибно відкидати культуру на другий план. 

Потрібен час, щоб популяризувати її серед широких мас, знайти правильний підхід до читача. Саме цю нелегку місію взяла на себе команда газети [еsthète]. 

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

11 03 2019 10:38
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
  • Андрій Осадчук: Важливо не просто зайти в парламент, критично важливо з ким туди йти"Я абсолютно переконаний, що однією із драм останніх десятиліть і драмою наших стосунків з олігархатом є фактична відсутність політичних партій, як незалежних суспільних інституцій, які мають відігравати ключову роль у представницькій демократії"
  • Алекс Лісітса: Похід в політику – це мій внутрішній протестАлекс Лісітса – український громадський діяч, провідний фахівець аграрного та харчового секторів економіки. Деякий час навчався та працював у Німеччині. Повернувшись до України, створив "Український клуб аграрного бізнесу", пізніше – очолив компанію ІМК. Зараз це підприємство котирується на Варшавській фондовій біржі, обробляє 123,9 тис га землі на Полтавщині, Сумщині та Чернігівщині, має елеваторні потужності 550 тисяч тонн
СТАТТІ