Грушецький Василь Григорович – Радехівської Центральної Районної лікарні (Львівська область), учасник бойових дій на Донбасі, говорить, що головне для кожного лікаря – це здоровий пацієнт. На периферії працювати хоч і складно, проте – потрібно. Ця розмова про впровадження телемедицини, онкологію, відтік медичних кадрів за кордон, і те, як не втратити надію у краще майбутнє після перебування в АТО.
Які ключові моменти реформування медицини на периферії?
Перш за все, усі мешканці сільської місцевості мають отримати медико-соціальний захист. Наступними нелегкими завданнями є залучення лікарів до роботи в селах, модернізація діючої системи фапів, і об’єднання усіх медичних закладів у сучасну ефективну мережу.
На сьогоднішній день є чотири мільярди гривень, які планують вкласти у розвиток сільської медицини.
Кілька днів тому Президент України Петро Порошенко заявив про плани розвивати телемедицину. Роз’ясніть, будь ласка, що таке телемедицина і як її впроваджуватимуть на практиці.
Йдеться про модернізацію діючої системи фапів. Повинен бути зв’язок між первинною, вторинною і третинною ланками медицини. Для цього потрібне підключення до мережі інтернет та забезпечення технікою: мінімально комп'ютерами.
На сьогодні, досить ефективною є система e-Health, яку презентувала команда Ульяни Супрун, це електронний документообіг в медицині. Власне, це і є одним із завдань телемедицини – створити електронну карту пацієнта, базу даних.
Це досить серйозне питання. До слова, у нас в Україні вже є закон про телемедицину. Тобто, теоретично у нас вона діє ще з 2010 року, а от на практиці – її немає й досі. У питанні телемедицини є ще один нюанс, це закон про захист персональних даних. Закон телемедицини і захисту персональних даних суперечать одне одному. Тому, щоб забезпечити належну безпеку даних пацієнтів, треба змінювати якийсь із законів, і тоді провадження телемедицини досить реальне.
Реформа є дуже актуальною на сьогодні, тому що втомилися пацієнти, втомилися лікарі.
Реформа мусить бути в медицині, бо якщо ми не реформуємо медицину у нас буде великий занепад, але для реформи першочергово потрібне хороше фінансування. Якщо буде належне фінансування, ми зможемо прореформувати систему охорони здоров’я знизу догори.
Також я вважаю, що має бути чітка управлінська та владна вертикаль в медицині. Від міністерства до сільської лікарні.
Чи є уже перелік послуг, які гарантовано оплачуватиме держава?
От власне. Є кілька проектів закону з переліком послуг, одні вилучають, інші додають, але чіткого положення досі немає. Ніхто не відміняв статтю Конституції, де медична допомога є безкоштовною. Відтепер у нас вводиться нове поняття "медична послуга". Тобто була "медична допомога", а тепер буде "медична послуга".
Ви маєте на увазі, що таким чином, уряд хоче обійти положення Конституції України щодо безоплатного надання медичної допомоги?
Я не можу стверджувати, що вони за рахунок цього зможуть обійти положення Конституції, це лише мої припущення. Медична допомога повинна бути безкоштовною, а от медичні послуги можуть бути платними – ось, що я хочу сказати.
Екстрена медична допомога мусить бути безкоштовною, але крім того, у нас є онкологічні захворювання, хворі цукровим діабетом, у нас є хворі судинними захворюваннями, їм також необхідна підтримка, перш за все фінансова.
Дуже позитивний крок зробило Міністерство охорони здоров’я, коли ввело урядову програму "доступні ліки". Зараз люди дійсно можуть цілком безкоштовно взяти рецепт і отримати необхідні ліки. Звичайно, треба переглядати перелік лікарських засобів, які входять в програму, тому що хотілося б трохи кращі препарати, проте програма суттєво покриває фінансові витрати на лікування громадян.
Тобто люди задоволені програмою "Доступні ліки". А є скарги на відсутність тих чи інших препаратів в аптеках?
Відносно доступних лік, у нас досить непогане розгалуження мереж аптек. І спочатку було питання, як найкраще підібрати асортимент. На сьогодні я не маю скарг від пацієнтів, що якихось ліків немає. Крім того, у нас зараз є десять аптечних пунктів, де по рецептах медикаменти отоварюють, тобто, пацієнт має рецепт: якщо в аптеці А відповідних ліків немає, він може піти в аптеку В, в якій ці препарати є. Або ж інший варіант, сьогодні пацієнт прийшов – потрібного препарату нема, він зробив замовлення, аптека поповнила свій запас і видала пацієнту ліки наступного дня. Тобто, з цим проблем немає.
Урядова програма працює. Головне, щоб були гроші, кошти є – препарати є. Там де немає коштів, от там виникають проблеми.
Згідно із законопроектом про медичну реформу, кожен громадянин буде самостійно обирати собі лікуючого лікаря, скажіть будь ласка, чи багато людей уже обрали собі сімейного лікаря конкретно у Вашій лікарні?
Кожен пацієнт мав би укласти з лікарем договір про обслуговування. Це має відбутися 1 січня. На сьогоднішній день ми працюємо фактично в тому самому режимі як і було раніше. Пацієнти поділені по дільницям, кожен терапевт має свою дільницю обслуговування. Пацієнти приписані до конкретного лікаря, вони самі його не обирають, але якщо пацієнт бачить, що є кращий лікар, він спокійно має можливість звернутися до нього. І це оплачується так як оплачувалося, в майбутньому будемо платити за кожного пацієнта окремо.
Зараз практично робиться перепис населення. В селі у нас є лікарська амбулаторія, яка охоплює певну територію, цей лікар обслуговує жителів тієї території. Якщо в когось якісь проблеми, то лікар скерує їх вище, в центральну поліклініку. І відповідно звідти вже можна отримати скерування на стаціонарне лікування, або направлення в обласні, спеціалізовані лікарні. А із запровадженням медичної реформи має бути все трохи інакше.
Первинний рівень – фапи, амбулаторії. Вторинний – стаціонарне лікування, а третинний рівень – це вже спеціалізоване лікування. Тобто, договорів ми ще не маємо, ми працюємо над цим, наші дільничі терапевти і сімейні лікарі до цього готові. Звичайно, буде важко в один момент усіх прийняти з договорами, оформити, але будемо старатися. Якщо взяти міське населення, це звісно простіше, вони більш свідомі, мобільні, а в сільській місцевості це буде важче. Якщо допустимо, бабуся має 79 років,їй буде тяжко пояснити, що необхідно підписати договір.
В кожній лікарні є лікарі, яким довіряють більше і лікарі, яким довіряють менше. Що буде, якщо всі пацієнти ринуться до одного і того ж лікаря. Як пропорційно розділити навантаження між лікарями?
Система "той кращий лікар, той гірший" працює і сьогодні. Пацієнти мають доступ до будь якого лікаря. Згідно реформи, первинною ланкою медицини буде сімейний лікар. Без сімейного лікаря, буде дуже важко потрапити до вузькоспеціалізованого лікаря. Тобто, скерування на вторинну ланку, вузькоспеціалізованих спеціалістів, будуть давати сімейні лікарі.
Але сімейний лікар буде покликаний проводити превентивну медицину, попереджувати захворювання. Він має працювати від малого до найстаршого в сім’ї, пропагувати здоровий спосіб життя.
І власне якість його роботи буде залежати не тільки від кількості хворих, які підписали з ним контракт, а від того як він лікує, які ускладнення в пацієнтів і скільки направлень до вузькопрофільних спеціалістів виписав. Це буде досить складно, але це реально. Ми були з робочим візитом в Хорватії, там рівень довіри до первинної ланки, до сімейної медицини дуже високий, фактично 90% населення довіряє лікарям первинної ланки. Призначення антибіотиків тільки по рецепту. Уявіть, критерій якості роботи у них – кількість виписаних антибіотиків.
Наскільки важливою є реформа в сільській медицині, ми можемо бачити просто приїжджаючи в село. Жителі віддалених місцевостей фактично ніколи не отримували якісного медичного обслуговування. Що конкретно пропонує уряд вже зараз?
Особисто я вважаю, дуже хорошим рішенням проект – е-Health. Я бачив це на практиці в Хорватії та Польщі, це дуже спрощує роботу лікарів. Це велика база даних, за якою чітко видно де лікувався хворий, як лікувався, які в нього були щеплення, кожен огляд лікаря – у електронному записі, не буде таких моментів як загублені картки, рецепти.
Друге - підвищення кваліфікації лікарів. У нас постійно проходять тренінги, наші сімейні лікарі запрошуються на стажування, особливо добре розвинутий інфекційний контроль, є така програма лікарів, як Challenge TB, де сімейних терапевтів, навчають як правильно поводитися відносно інфекційного контролю з туберкульозними хворими.
Фото: facebook.com/Василь Грушецький
Львівська область брала участь в онкопровенціях, на захист здоров’я жінок, який проспонсорував Світовий банк. Відтепер усі поліклініки Львівської області будуть підключені до мережі інтернет і забезпечені комп'ютерною технікою. Тобто, зараз зробився маленький крок назустріч пацієнтам, усі жінки будуть зареєстровані, усі жіночі медогляди, онкопровенції будуть зафіксовані. Розроблене спеціальне програмне забезпечення. Фактично, це і є початок реформи. Але тут варто відзначити, що значну роль в провадженні такої системи відіграв Львівський департамент здоров'я.
Кажуть, що Львів є тормозом реформи, але ми навпаки спонукаємо. У Львівської області є свій погляд на реформу медицини. Інколи до нас прислухаються, до прикладу, після виступу директорки Департаменту здоров’я під час наради щодо розвитку сільської медицини, Президент сказав долучити її в робочу групу реформаторів. Це вже про щось говорить.
Насправді, зусиль прикладається немало, та все ж головною проблемою залишається фінансування. Якщо буде хороше фінансування - ми зможемо надавати медичні послуги сільському населенню на тому ж рівні, що й у містах.
Одним із ключових моментів реформування медицини на периферійному рівні, є залучення молодих лікарів до роботи в селах. Як це зробити?
Реформа важлива не тільки для сільської медицини але і для медицини загалом. Для того щоб покращити медичне обслуговування в селі насамперед потрібно забеспечити сільські лікарські амбулаторії лікарями. Зараз зарплата лікаря початківця який приходить в село становить 3200 а на руки близько 2600 гривнів на місяць. З такою зарплатою і без забеспечення житлом молоді лікарі на довго там не затримуються. Реформатори обіцяють 30000 зарплати для лікаря первинної ланки. Але окрім лікаря потрібно відремонтувати і оснастити новим медичним обладнанням амбулаторії і найважливіше відремонтувати дороги щоб лікар чи машина екстреної медичної допомоги змогли доїхати до пацієнта.
Разом з тим, з цих 30 000 грн він повинен утримувати двох медсестер. Тобто йому вийде теж ніби непогано, 15 тис, але це теж якщо буде достатня кількість пацієнтів.
Ґрунтовніше говорити ми зможемо після того, як приймуть законопроект. Ми б хотіли щоб відбулася реформа, була гідна оплата праці медичним працівникам, і відповідно щоб ми могли виділити певні кошти на оновлення техніки, будівель. Дійсно, потрібно знайти молодих лікарів, які хочуть і зможуть працювати на периферії.
У нас вже дефіцит кадрів, особливо молодшого медичного персоналу, враховуючи, що наш сусід Польща спрощує працевлаштування, усі наші медсестри їдуть працювати до них, наш диплом їм підходить, і усі наші кадри витікають.
Так само з лікарями, польські кадри відповідно повтікали у Великобританію, Німеччину, в них утворився свій дефіцит, тому вони спрощують легалізацію праці українським спеціалістам. Якщо у нас заробітна плата 3 тис гривень, то там 10 тис грн.
Як заохотити молодих лікарів працювати на периферії? Думаю, оплата праці – хороша мотивація. Надіємось, що у нас відбудеться медична реформа, ми піднімемо заробітну плату лікарям, покращимо якісь надання допомоги пацієнтам і з часом ситуація з кадрами стабілізується.
Тепер коротко про медреформу загалом. Як зміниться лікування онкологічних хвороб?
Виявлення онкологічних хворих почнеться з первинної ланки, подальше діагностування – це вже вторинна і третинна ланки. Онкологія в Хорватії, до прикладу, є повністю безкоштовною. В нас, в Україні, до слова, лікування онкології теж вважається безкоштовним, але дуже дороговартісним, бо хіміотерапія, оперативні втручання – складні і дорогі. Надіюся, що під час реформування, онкологія увійде в безкоштовний пакет.
Тяжко говорити як це буде насправді, бо це все лише в законопроекті, до того ж наскільки мені відомо до кожного законопроекту, який подала команда Ульяни Супрун до Ради на голосування, вже близько тисячі поправок. Тобто, сам законопроект може кардинально змінитися.
А як щодо пільгових категорій? Для учасників АТО предбачається безкоштовне лікування?
Учасники АТО практично ніде не обговорюються, але є закон про учасників бойових дій, відносно них пільги ніякі не забираються. Всі пільги, які гарантує держава, незалежно від реформи будуть виконуватися. Це включає в себе безкоштовні медикаменти, прийом без черг, лікування. В країні, якій проходить війна, думаю, ніхто й не подумає зняти пільги з учасників АТО.
Наскільки нам відомо, тема АТО є досить близькою Вам, Ви теж були в зоні бойових дій. Ви пішли добровольцем?
В 2014 р. в Україні розпочалася війна з Росією,оголосили мобілізацію, я як офіцер медичної служби запасу, свідомий громадянин пішов у військовий комісаріат, пройшов медичний огляд упорядкував документи, і одного дня, а саме 18 кітня, пам'ятаю, бо тоді виповнився місяць моїй донечці, прийшов хлопець який вручив мені повістку.
Вже на наступний день я з рюкзаком відправився в Яворівську військову частину по мобілізації, потім полігон, потім в Дніпропетровську ще один полігон, Зеленопілля, Луганська область, місяць оточення, вийшли з боєм, багато хлопців загинули. У мене завдання було рятувати життя, що я і намагався робити.
Так коротко, бо про мою історію в АТО можна книжку писати, але це в кожного хлопця, який був в зоні бойового конфлікту. Важко було, але було багато і пам'ятних моментів, товаришів, яких пам'ятатиму все життя. По мобілізації я служив рік і місяць, на передовій я був три місяці, місяць в оточенні.
11 липня на Зеленопіллі бойовики бомбили, це була одна з перших втрат Збройних сил України. Нас накрили з градів, мали близько ста поранених і двадцять загиблих, надавали допомогу як могли, бо медпункт, ліки – усе ж згоріло. Важко було, але нічого. Багато поранених, тих що були важко поранені, ми евакуйовували, і от власне, після того як ми їх евакуювали, нас взяли в оточення. Виходили трьома бригадами – 24, 79, 51 і прикордонниками, три доби практично проривалися, теж було багато втрат... і техніки багато втратили, після цього вже був Ілловайський котел.
Як вам вдалося реабілітуватися та успішно продовжити лікарську кар'єру?
Після війни прийшов, приступив до роботи, став головним лікарем. Моя реабілітація проходила в колі сім'ї. Важка праця на робочому місці, міцні обійми дітей та дружини в дома, швидко повернули мене до цивільного життя.
Фото: facebook.com/Василь Грушецький
Зараз, працюємо, чекаємо на реформу, яка в край потрібна, бо ми все опускаємось, опускаємось, думаємо, що це дно – а от з реформою ми почнемо підніматися вище.
Хочеться щоб реформа не зруйнувала того, що у нас є, а принаймні зберегла рівень надання медичної допомоги, зокрема щоб така можливість була у районних лікарнях, надання того мінімум медичної допомоги, що ми повинні надавати.
Тобто не лишити тільки паліативну допомогу і планову лікарню, а залишити на районному рівні лікарню інтенсивної допомоги, щоб була збережена пологова допомога, хірургічна, бо здається, згідно реформ, у нас тут на периферії може залишитися хіба лікарня планової допомоги, тобто терапія і денний стаціонар.
