Сьогодні дуже легко, дивлячись у минуле, припустити, що британські ЗМІ спали два роки тому, коли Саманта Кемерон розповідала нам, яким насправді є її чоловік.
"Я повинна бути досить твердою з ним, не дозволяючи йому занадто багато возитися із його телефоном чи BlackBerry", - сказала вона у телевізійному інтерв'ю з сером Тревором Макдональдом. Це інтерв’ю назвали рекламним, солодким і зовсім нещирим.
"Тому що, ви знаєте, це може дуже дратувати", - додала вона, хоча цей очевидний крик про допомогу (в світлі залежності пана Кемерона), що резонує із закликами тисячів зневірених вчителів, зустрів невеликий інтерес або симпатію з боку глядачів.
Здається, що пані Камерон була не достатньо твердою. Про те, що забавляння телефоном триває недоречно і часто, ми дізналися від Ревекки Брукс. Вона розповіла, що пан Кемерон відправляє текстові повідомлення "один або два рази на тиждень" і підписується "lol DC". Прем’єр переконаний, що це означає "із любов’ю, Девід Кемерон"(lots of love), а насправді не ідіотське "смійся вголос, Д.К." (laugh out loud).
Девід та Саманта Кемерон. Фото: ЕРА
Останній текст, на жаль, не пережив так званого електронного явища "стиснення", або тенденції до повного зникнення, як це часто трапляється у випадках із потенційно незручним матеріалом. Але ще до цього свідчення пані Брукс, засоби Кемерона були описані як "адміністрація текстових повідомлень", в якій він опирається на свій мобільний для приватних консультацій та оновлень, для відправки повідомлень схвалення або, як у випадку Надін Дорріс, для неофіційних висловів розкаяння: "дуже вибачте за запитання прем’єр-міністра» ( so sorry abt pmqs)LOLZ.
Нездатність прем'єр-міністра зупинитися у своїх дріб'язкових пустощах поширюється і на громадські заходи. Зокрема, у Вестмінстерському абатстві під час королівського весілля його помітили із опущеною головою, в стані, який був сприйнятий за акт молитви.
Насправді, як було повідомлено пізніше, він використав цю тиху хвилину, аби відправити текст Джеремі Кларксону.
Девід Ферніш, здавалося, займався чимось подібним поруч зі своїм партнером, Елтоном Джоном, чиє обличчя мало вигляд порожньої поблажливості. Такий вираз зазвичай мають люди, чиї супутники використовують їх спільний час для спілкування з кимось, кого немає.
Залишмо осторонь приголомшливо погані манери - виглядає на те, що Ферніш і Камерон розіграли на двох сцену із книги Alone Together американського соціолога Шеррі Теркла, книги-дослідження менш корисних ефектів цифрової насиченості.
"Нам легше набрати текст, ніж говорити, - каже вона. - Ми використовуємо цифрові технології, щоб бути ефективними в наших інтимних стосунках, а вони (технології) завдають нам почуття меншовартості".
Для Кемерона його залежність від електронних пристроїв, схоже, збільшилася з придбанням iPad. Тепер – це його постійний супутник, на який, як він сором'язливо зізнався, він витратив незліченну кількість годин, щоб пройти всі 70 рівнів Angry Birds - гри, яка є синонімом марнування часу неповнолітніми. Зараз він є прихильником Fruit Ninja, в якому гравці повинні нарізати шматочками падаючі фрукти.
Фото: socialbarrel.com
"Це дуже корисно для того, щоб дати вихід своєму розчаруванню, - пояснив Кемерон. - Якщо ви не можете перелаштуватися, грайте Fruit Ninja!"
Будемо справедливими до Кемерона - це підпорядкування мобільним пристроям, яке виходить далеко за рамки того, що письменник Джон Фрімен назвав "тиранією електронної пошти", ставить його в дуже поважну меншість британських користувачів смартфонів, з яких 37 % назвали себе "дуже залежними".
Мобільні пристрої отримують більше батьківської уваги, ніж маленькі діти. Це є настільки очевидним, що не потрібно ніяких зайвих доказів - достатньо поглянути на наші громадські місця. Опитування виявило ще більш дивний факт, а саме - 12% американських молодих матерів хотіли б мати свій телефон поруч під час того, як вони займаються сексом. Саме про це йдеться в американському фільмі The Idles of March. Ще більш залежних - 21% - беруть із собою телефон в туалет.
Усе більше і більше наших депутатів також можна побачити із своїми телефонами і айпедами у парламенті. Вони безперервно надсилають твіти про все, що вони не розглядають. Депутати розуміють це приблизно в стилі Камерона - як неймовірну зайнятість, ознаку прохолодної присутності, супер-сучасності, а не, як деякі педагоги стверджують, свідчення браку концентрації і небажання залучатися до спільної справи чи ознаку безкультур'я і неповаги.
У кожному разі уявлення про прийнятність надсилання смс і твітів без обмежень у присутності колег, родичів і друзів може лише збільшитися, як тільки депутати почнуть бавитися із своїми дармовими айпедами у Палаті громад.
Фото: itv.com
Правила були змінені у минулому році після дискусії, в якій Грег Найт, голова процедурного комітету, стверджував, що унікальна можливість для спокійної покупки в інтернеті буде "заохочувати" політичних діячів більше часу проводити в палаті, а заступник лідера тіньового кабінету Ангела Сміт закликала критиків не "відступати назад" і не "заперечувати реальність".
Подібні аргументи були почуті, тому що сер Майкл Вілшо повторив попередню денонсацію Майкла Гоува про вплив мобільних телефонів в школах, і закликав керівників заборонити їх в класах, щоб уникнути нескінченних порушень, залякування і дітей, і вчителів та доступу до порнографії на уроках. Реакція вчителів теж розділена між тими, хто щиро погодився і заборонив телефони, і тими, які вважають, що заборона є луддитським запереченням прогресу. Ключовими аргументами останніх є твердження, що комунікаційні технології є корисними для людського інтелекту і є докази того, що контрольоване використання мобільних телефонів може сприяти навчанню в аудиторії.
Принагідно Daily Mail знайшла приклад лютої сім'ї та їх адвоката, які стверджують, що заборона мобільників є "порушенням прав людини". На форумі TES вчитель відповів: "Цікаво, чи адвокат виступатиме за використання телефонів, якщо кожну хвилину його робочого дня буде ускладнено присутністю в суді тих, хто надсилатиме смс і гратиме у Angry Birds. Мене замучили до смерті телефони в класі, а також зловживання і суперечки, які відбуваються через них. Я щиро сподіваюся, що кожну дитину, з якою я коли-небудь сперечався, звільнять на роботі через те, що вони набиратимуть повідомлення та гратимуть ігри замість того, щоб працювати". Врешті, вони могли б податися в політику.
Зважаючи на те, що небагато уроків, на щастя, опускаються до рівня запитань депутатів до прем’єр-міністра, не слід перебільшувати важливість політичного прикладу. У всякому разі немає жодної необхідності.
У той час як Вілшо вимагає заборони телефонів у школах, залежність від електронних пристроїв добре вихованих дорослих - на роботі, зі своїми дітьми, під час зустрічей, за їжею, на нарадах, на похоронах, під час прийняття рішень - на сьогодні є настільки звичним явищем, що зробити обмеження у класі виглядатиме несправедливим і, як каже Сміт, "відсталим" рішенням.
Доки не з’явиться відповідний етикет Вілшо може з тим же успіхом напиватися до чортиків, а потім розповідати підліткам, що слід кидати пити.
Оригінал статті: Run the country? Sorry, far too busy texting my chums
