Богдан родом з Донецька. На початку 2014 року приймав активну участь в проукраїнських мітингах в Донецьку. Коли почалася війна, йому виповнився 21 рік. Неофіційно його називали наймолодшим підприємцем Донецька, але він залишив бізнес в окупованому місті і пішов на фронт.
Фото із соцмереж Богдана Чабана
У добровольчих батальйонах пройшов майже всі гарячі точки війни в найскладніший її період. Був учасником партизанських груп.
Фото із соцмереж Богдана Чабана
В 16 років зрозумів, що не хочу працювати на когось
"Коли мені було років 13, я пішов працювати на будівництво. Але там зрозумів, що це не моє і я не хочу цим займатися до кінця життя. Почав шукати різні шляхи розвитку, займався громадською діяльністю, молодіжною. В років 16 мене покликали працювати в рекламне агентство, яке займалося піаром, просуванням в соціальних мережах. Там довго вчився, став менеджером. Але в мене складалися достатньо складні стосунки з моїм шефом. Саме тоді я зрозумів, що це було моє перше і останнє місце роботи, коли я працюю на когось. Через 1,5 роки роботи в агентстві, я звідти звільнився і відкрив власне".
У 19 років хлопець відкрив в Донецьку заклад "Изба-читальня". Його називали культовим місцем, де збиралась місцева культурна еліта, проходили концерти і цікаві творчі зустрічі. Саме в цьому місці збиралися донецькі проукраїнські активісти та вирішувалися перші плани по партизанському руху на захист України.
"В 2014 році в мене її "віджали". Після служби, завдяки гранту, в мене вийшло відкрити "Избу-читальню" в Маріуполі. В мене так виходить, що я відкриваю проект, займаюсь ним певний час, ставлю його на ноги, визначаю керуючого адміністратора, який продовжує займатися основною поточною діяльністю проекту. А я займаюся розвитком і більш глобальними речами".
Фото із соцмереж Богдана Чабана
Нашу піцу обрали не тому, що "наші хлопчики",
а тому, що робимо якісний продукт
Згодом Богдан почав працювати у київському закладі Pizza Veterano
, займався баром і всім, що його стосується. Власне, він і зараз відповідає за бар в піцерії. Але з часом виникла ще одна ідея, якої вже давно чекають від закладу в Києві. Тільки втілити її вирішили спочатку в Маріуполі.
"Виникла потреба в доставці піци. Доводилося працювати з деякими дивними організаціями, які не виконували свої обов'язки, погано виконують свою роботу, а тінь падала на бренд. В мене довго крутилась ідея створити власну доставку, зважив всі "за" і "проти", і вирішив, що це можна спробувати зробити в Маріуполі. Там не така дорога оренда, у місті не так багато конкурентів. В травні 2018 року ми почали. Проект вийшов цікавим і затребуваним. Ми вдвічі перевищили ті об’єми, на які початково розраховували. Нам довелося докуповувати і техніку, і обладнання для приготування".
Мені вдалося відкрити ту піцерію за 350 тисяч гривень. Я зрозумів, що це не надто великі вкладення, а цей досвід легко тиражувати по іншим містам. Вирішив спробувати зробити франшизу на цьому, такий окремий проект "Veterano Pizza Доставка".
Існує три формати, які ми ми пропонуємо в рамках нашої франшизи: Small – цех, який працює на доставку. Для нього важлива хороша транспортна логістика. Medium – такий самий цех, великими вікнами, відкритою кухнею, щоб весь процес приготування піци був на виду, а також з можливістю самовивозу піци. І large – цех по виготовленню піци, а також місце з кількома столиками.
"Найближчим часом ми відкриємо піцерію в Києві на Дорогожичах, яка буде спеціалізуватися на доставці. А також готуємося до відкриття ще однієї піцерії в Маріуполі, на лівому березі. Плануємо формату large, з невеликою кількістю столиків. Ще плануємо запускати піцерії в Борисполі і у Львові".
Фото із соцмереж Богдана Чабана
В Маріуполі, окрім якісного сервісу в піцерії, наголос робиться на те, що це заклад сімейного типу, а не ресторан, як в Києві. Там немає мілітарі-речей в інтер'єрі. Ідентифікація присутня лише брендова – чорний стиль, логотип, коробки з мішенню зі зворотного боку. Чабан разом з партнером Олексієм з позивним "Кельт", який також служив у батальйоні "Азов", початково розраховували робити 50 піц в день, а зараз виходить робити по 90-110.
"80% наших клієнтів у Маріуполі не до кінця розуміють суті бренду. Вони купують смачну піцу, хороший сервіс, швидку доставку. Для мене це з одного боку добре, бо я можу клієнтам пояснювати чим є наш бренд, але в першу чергу, нашу піцу обрали не тому, що "наші хлопчики" (я цього терпіти не можу), а тому, що ми робимо якісний продукт".
"Якщо порівняти ведення бізнесу в Києві і в Маріуполі, то є різниця в логістиці. В Маріуполі з цим простіше. Місто достатньо вільне від транспорту і пересуватися там легше. Зараз, коли відкриваємо піцерію в Києві, в нас є велика поправка часу доставки, на пробки. В Маріуполі немає такого розуміння як пробки. В Києві значно дорожчою є оренда. Те приміщення, яке ми орендували в Києві обходиться нам в 21 тисячу гривень, в Маріуполі приміщення за 3 тисячі гривень. Електроенергія скрізь божевільно дорога. Ціни на продукти майже однакові по всій країні. Ціна на готову продукцію – в Маріуполі дешевша на 20-30 гривень. Ну, і зарплатний фонд в Києві, звісно, більше".
Ми хочемо давати хлопцям щось таке,
що підвищуватиме їхній моральний дух
"Доставка піци на передову – це та річ, яку ми закладали в ідею початково. Від нас до передових позицій 20 км, ми одразу розуміли, що було б круто доставляти піцу хлопцям прямо на їхні "опорники" (опорні пункти), КСП (командно-спостережний пункт). Раз на тиждень ми обов'язково веземо на передову 20 піц. До того, ж, у нас є система підвішених піц. Через наш сайт з будь-якої точки України можна підвісити піцу для хлопців на передовій, оплатити карткою і вона точно опиниться в них. Але 20 штук їдуть щотижня у незалежності від кількості підвішених. Хочеться підтримувати хлопців. Давати їм щось таке, що підвищуватиме їхній моральний дух, радуватиме їх".
Фото із соцмереж Богдана Чабана
Піцу військовим відвозить або Богдан, або Олексій. Вони обидва мають бойовий досвід і розуміння того, як діяти в небезпечних ситуаціях. Звичайно, вони розуміють, що кур'єра в таку поїздку не відправлять, щоб не ризикувати. До того ж, це і фінансово дорого. На крайньому блок-пості хлопців зустрічають бійці морської піхоти, адже зараз це їхня зона відповідальності, і супроводжують до передових позицій.
Фото із соцмереж Богдана Чабана
"Ми стараємося об'їхати всіх, хто знаходиться в секторі нашого доступу. Грубо кажучи, ми можемо поїхати в Піски, але туди привеземо холодну піцу і вона не буде смачною. Ми хочемо привозити пацанам гарячу, смачну піцу, яку приготували, загрузили в термосумки і одразу відвезли. Хлопці реагують офігенно. Вони дуже радіють. Перший час був, звичайно шок – що? Яка піца? А зараз цей процес поставлений на потік і вони вже чекають. Іноді хлопці замовляють самі собі піцу. Але до крайнього блокпосту".
Якщо є ідея, в яку ти віриш і готовий в неї "впахувати",
то завжди знайдеш на неї кошти
"Є ідея і я знаю, що вона зайде" – так не піде", – говорить Богдан тим, хто думає розпочати власну справу. І ці слова з власного досвіду ведення не одного бізнесу. Він радить все прорахувати, визначити, скільки грошей потрібно, прорахувати максимальні збитки і мінімальний дохід, і лише тоді зрозуміти, чи варта гра свічок. Можна прогоріти. Він стверджує, що невдачі виникають постійно. Іноді, коли видно, що це важливо, варто тягнути свою справу, доки не вдасться все нормалізувати. Але якщо цей бізнес більше тягне, ніж приносить прибутку, варто закрити, зафіксувати збитки і йти далі.
"Зараз в мене йде процес формування франшизи. Ми над ним працюємо щодня, бо щодня отримуємо новий досвід, систематизуємо його одразу та вносимо в пакет франшизи. Вона у нас мегалояльна, найдешевша, бо ми орієнтовані на ветеранів, а в пацанів справді немає великих коштів. Щодня працюєш, робиш помилки, за них платиш власні кошти, час і розумієш, що досвід з кожним днем стає все більш цінним. Наприклад, купили користовані японські мопеди. І намучилися з ними. Вони часто ламаються, до них немає деталей, їх особливо ніхто не може відремонтувати, особливо в таких містах як Маріуполь, вони 50 кубові і повільно їдуть. Ми зрозуміли, що викинули велику кількість грошей на ці мопеди, вони відпрацюють цей сезон, ми їх продамо і все. Ми зрозуміли, що краще купувати нові мопеди, на гарантії. І починаємо працювати по-новому.
Виникають постійні проблеми з персоналом. Постійні. Для мене немає поняття "безробіття" в Україні. Безробіття – це лінь і тупість. Ми в Маріуполі вивісили оголошення, що шукаємо на роботу піцайоло. З конкурентною зарплатою по Маріуполю – 7 тисяч гривень. До того ж, можна заробляти більше. Зростає рівень майстерності – підвищується зарплата. Немає людей. Люди не хочуть працювати. Трапляються або ліниві, або ті, які не розуміють, що таке субординація. Поки в мене недостача піцайоло в Маріуполі, та кур'єрів в Києві, я не повірю в безробіття.
Постачальники бувають різними. Недобросовісні. Навіть за 100% передоплати нам без попередження можуть зірвати строки поставок на два тижні. І не вибачитися. Зрозуміло, що часом виникають фінансові труднощі, але я дійшов висновку, що гроші завжди знайдуться. Якщо в тебе є ідея, в яку ти віриш і готовий в неї впахувати, то завжди знайдеш на неї кошти".
Кожен бізнесмен потрапляє в неприємні і складні ситуації. Навіть якщо кілька років поспіль робиш свою справу, все одно трапляються непередбачувані ситуації, до яких варто бути готовим. Богдан радить написати бізнес-план. Продумати все, пропрацювати, прописати, подивитися як це працює в інших. Потрібно не просто вигадати ідею, а максимально її вивчити. Потрібно бути експертом в тому, чим хочеш займатися.
"Якщо хочеш відкрити салон з ремонту мобільних телефонів, ти повинен спочатку навчитися ремонтувати ці телефони – піти до когось, подивитися, навчитися і тільки потім щось робити. У нас для тих, хто хоче придбати франшизу, є умова – потрібно пройти стажування в нашій піцерії, мінімум три тижні. Навчитися всьому – від миття підлоги, до адміністрування. Потрібно вміти постачати піцу, формувати листи замовлень, оформляти замовлення… Коли людина знає всі етапи роботи, вона може керувати і може бути компетентною".
Фото із соцмереж Богдана Чабана
Варто бути готовим до всього. Форс-мажори є завжди
Veterano Pizza – найвідоміший ветеранський бізнес, який постійно розширюється. Не секретом, але принципом Богдан називає сервіс та якість. Це те, на чому усі власники франшизи і представники бренду роблять наголос.
"У нас є один принцип – не потрібно нити, потрібно пахати. Будуть труднощі, щось буде не виходити, в якийсь момент не вистачатиме коштів. В мене в Маріуполі якось вийшло, що зламався весь транспорт – моя машина, мопеди. Все, нам немає чим доставляти піцу. І я кинув клич у фейсбуці, попросив допомоги у друзів. Люди відгукнулися, хто коли міг приїжджав і допомагав розвозити замовлення. Нам це було затратно, але ми не припинили роботу. Протягом тижня вирішили всі свої питання і все стало нормально.
У нас на зміні працюють три піцайоло. Якось сталося так, що двоє захворіли, довелося самому стати на кухню і робити піцу з тим, хто залишився один. Так, це не те, чим планував займатися того дня, але робочий процес не можна зупиняти. Варто бути готовим до цього. Форс-мажори є завжди.
Якщо, наприклад, пічка для піци погано працює, ми приймаємо вольове рішення, вибачаємося перед клієнтами, зачиняємося на день і усуваємо проблему, бо в першу чергу ми працюємо на якість. Якість і сервіс – це два пункти, на яких виїде будь-який бізнес".
