Настав час воскресити Анну Київську, видатну і незаслужено забуту королеву франків ХІ століття. Вона б знайшла суворі слова для свого наступника, який керує Францією, президента Еммануеля Макрона.
Анна, безсумнівно, була б пригнічена тим, що якийсь смердючий франк, який жує ріпу, зараз має необережність припускати, що надзвичайно витончена цивілізація Києва "ймовірно, на десятиліття" віддалена від того, щоб стати частиною загальноєвропейського політичного проєкту, який представляє собою ЄС.
Насправді, існує небагато історичних постатей, які так само ідеально, як і Анна, свідчать про місце Києва в центрі, а не на периферії європейської історії. Оскільки вже зрозуміло, що значна частина Західної Європи зволікатиме з розглядом питання про членство України в Євросоюзі, певний погляд на Анну та її світ зараз є життєво важливим.
Виходячи заміж за короля Генріха І у Реймсі в 1051 році, Анна робила крок вниз. Принцеса залишала своє імпозантне, блискуче рідне місто із більш ніж 400 церквами, з його легендарними Золотими воротами, щоб жити в інтелектуальному середовищі, яке було нижчим за її власне.
Вона є переконливим персонажем, який може допомогти нам витягнути Київ з тієї межі, куди багато західноєвропейців зараз вигнали Україну.
Боротьба за Анну. Чи дійсно Макрон засвоїв урок 5-річної давнини
У Макрона вже була сутичка з Анною.
На спільній пресконференції у Версалі в травні 2017 року президент росії владімір путін привітав "російську Анну" з тим, що вона заклала коріння франко-російських відносин. Французький президент поруч із ним весело посміхався і витріщався в телекамеру, напевно, не підозрюючи, що в Києві лопаються судини.
Фото: Reuters
Тодішній президент України, шоколадний барон Петро Порошенко, кипів, що росія краде Анну для власної історії "на очах у Європи". Українці часто звертають увагу на те, що за часів Анни Київ контролював землі від Балтійського до Чорного моря, задовго до того, як на арені з'явилася москва.
У будь-якому разі, самій Анні, мабуть, не сподобалося б бути кооптованою путіним, головорізом з Балтійського узбережжя, який зараз закидає її улюблений Київ крилатими ракетами і безпілотниками-камікадзе. Хоча вона, за загальним визнанням, була богобоязливою і милосердною королевою, ви все ж таки можете уявити, що вона тихо задушила б свого ворога та кинула його в підземелля.
Дипломатично Макрон намагався виправити шкоду від версальської пресконференції, коли наступного місяця Порошенко відвідав Францію (і став на коліна перед статуєю Анни). Вдаючись до лірики, Макрон зазначив, як Анна Київська показала, що відносини між Києвом і Парижем "сягають корінням у глибину минулого тисячоліття".
Ух ти, гарний хід, Еммануель. Але чи дійсно Макрон засвоїв правильний урок? Якщо він просто зрозумів, що росія і Україна борються за те, якою мірою їхні сучасні нації дійсно є спадкоємицями Київської Русі – при цьому Київ кричить про імперіалістичні наративи з москви – то це не є головним моментом.
Набагато важливіший урок від Анни – це урок бачення Європи.
Європейська мультикультурна принцеса. Київ допомагав формувати Європу
Анну оточує цікава міфологія. Деякі історії свідчать, що вона привезла з собою в багажі знамените слов'янське Реймське Євангеліє, коли приїхала, щоб вийти заміж за Анрі. Зараз це безцінне французьке національне надбання. У багатьох біографіях йдеться про те, що вишукана княгиня з Києва була настільки налякана немитими франками, що запровадила лазні. В інших – цитується лист до її батька, який є трохи більше, ніж низкою історичних закидів щодо французьких недоліків: від неписьменності до жабоїдства.
На жаль, це все пізніші романтичні вигадки про Анну. Однак у цих байках є своя логіка. Вона майже напевно була добре освіченим продуктом витонченої придворної культури, зануреної в грецьку мову, науку та літературу. Для освічених чоловіків на Заході, які мало що знали, окрім церковної латини, податків і свинарників, королева зі Сходу, мабуть, здавалася з іншої планети.
Її походження має фундаментальне значення для її розуміння. Батько був великим князем: Ярослав Мудрий, великий князь Київський – людина, відома своєю любов'ю до книг. Він закликав переписувачів перекладати грецькі тексти. За Ярослава було завершено будівництво 13-купольного собору Святої Софії, який досі є визначною пам'яткою Києва, і в якому можна знайти фреску, що, як вважають, зображає молоду Анну. Ярослав був великим кодифікатором законів і боровся з найогиднішими злочинами. Його статути дуже конкретні, наприклад, визначали навіть покарання за смикання за бороду.
Однак саме мати Анни показує, що ця історія про щось більше, ніж зустріч православного Сходу і латинського Заходу. Інґіґерда, пізніше канонізована, була дочкою першого християнського короля шведів. Анна є значною частиною скандинавської спадщини континенту, а її батько з'являється у скандинавських сагах як Яріслейф Кульгавий, ймовірно, через поранення стрілою. Анна була мультикультурною європейською королевою.
Змагаючись з Візантією, континентальні амбіції Ярослава вимагали ширшого полотна.
Інші дочки були одружені з норвезьким, угорським та (можливо) англійським королями. Спочатку він безуспішно намагався видати Анну за монарха Священної Римської (німецької) імперії Генріха ІІІ, і саме цей шлюбний маневр, ймовірно, зацікавив франкського Генріха І. Одна з найпопулярніших теорій полягає в тому, що після того, як Генріх ІІІ відмовився від Анни, в середині XI століття формувався своєрідний київсько-франко-польський фронт проти німців. Це, безумовно, можливо. Втім, загальна картина зрозуміла: Київ допомагав формувати Європу.
Управління Францією. Але молячись вона поверталася до куполів Києва
Анна не лише виконала свій королівський обов'язок, народивши Анрі спадкоємця і давши грецьке ім'я Філіп західним королівським особам, але, схоже, активно керувала країною. Текстові свідчення показують, що вона не була королевою, яку можна було б замкнути у вежі зі своїми гобеленами.
Показово, як багато франкських хартій намагаються виставити напоказ той факт, що вони були підписані в присутності королеви або за її згодою. Значна частина їхнього змісту – це нудна банальщина: ченці та королівські чиновники сваряться через яловичину, або підтвердження церковних пожертвувань, але очевидно, що участь королеви надавала довіри державним справам. У дещо улесливому листі до "славної королеви" сам Папа Римський говорить, що чув, як "мужня сила чеснот перебуває в її жіночих грудях".
Її державне мистецтво виявилося вирішальним у 1060 році, коли Анрі довірив своє здоров'я шарлатану на ім'я Жан Глухий, ймовірно, названому так за його здатність ігнорувати крики своїх пацієнтів. Жан прописав Анрі смертельне проносне, яке вбило його. Жан намагався звинуватити у смерті воду, яку король випив всупереч його пораді, але він явно отруїв свого монарха. Анні, напевно, слід було взяти з собою лікаря зі Сходу.
Смерть Анрі була небезпечним моментом. Королівство було дуже слабким, а старшому синові Анни Філіпу було лише вісім років. Знову ж таки, паперовий слід свідчить про те, що київська королева стабілізувала королівство. Показово, що Анна і Філіп І разом називалися "королями". З цього дуету насправді тільки Анна могла керувати державою. Тим не менш, Філіп зрештою процвітав і заслужив прізвисько "Закоханий", що може свідчити про те, що він дуже насолоджувався своїм довгим правлінням.
Незважаючи на її очевидний успіх в інтеграції серед франків, є промовисті ознаки того, що вона так і не стала повністю місцевою. Промовисто, що вона залишала свій підпис кирилицею. Хоча Папа ніколи не натякає на те, що він не має жодних проблем із тим, що вона походить з православного Сходу, її посвята церкви, в якій вона прагне "краси" вічного життя, просякнута мовою її первісної віри. Її слова для Діви Марії та Іоанна Хрестителя перекладають слов'янські терміни: Богородиця і Предтеча. Коли її думка зверталася до небесного, вона поверталася до куполів Києва.
Десятиліття? Історія Анни вимагає від Заходу більшої смиренності
До болю очевидно, куди рухається політика Європейського Союзу. Незважаючи на те, що українці продемонстрували (під прапорами ЄС!) під час повстання на Майдані та у війні проти путіна, що вони готові віддати своє життя за основні свободи, Брюссель збирається смикати їх за ниточки, коли мова йде про членство в організації. Короткозора франко-німецька вісь, яка розглядає ЄС, по суті, як фермерське та автомобільне лобі, а не як політичний ідеал, наполягатиме на тому, що Україна є занадто незахищеною, бідною та корумпованою для вступу до Євросоюзу.
Звичайно, реформи та реконструкція будуть потрібні, але наполягання Макрона на тому, що Києву ще "десятиліття" до цього, свідчить про широко розповсюджене упередження, що Україна просто не є європейською країною. Історія Анни свідчить про дещо інше і вимагає від Заходу більшої смиренності. Київ знаходиться в центрі європейської саги. Будучи першою жінкою-регентом, королева зі Сходу, ймовірно, тримала ослаблену Францію разом заради свого сина, хлопчика-короля Філіпа I.
Будемо сподіватися, що вступ до ЄС не займе десятиліття. Українці здатні збивати нас із пантелику щодо термінів. Зрештою, ще в лютому путін мав намір захопити Київ за кілька днів.
Анна могла б сказати йому, що цього не станеться. Стіни її батька витримають.
Джерело: Рolitico
