Свій матеріал The Economist розпочинає з розповіді про ліквідацію міського голови Великого Бурлука Євгена Юнакова, який став колаборантом росіян і якого група спецпризначенців підірвала на купованій території, а його тіло так і не було знайдено.
Видання стверджує, що за 18 місяців війни десятки таких людей, як Юнаков, стали мішенями операцій на території окупованої України та в самій росії: їх розстрілювали, підривали, вішали і навіть іноді труїли фальсифікованим коньяком. Зазначається, що Україна не говорить про свою причетність до вбивств, але, на думку авторів, мало хто сумнівається у все більш компетентному почерку її служб безпеки.
Самі відомства, як зазначає британський журнал, роблять недзвоначні натяки. "Будь-яка людина, яка зраджує Україну, стріляє в українців або запускає ракети по українцях, повинна розуміти, що за нею стежать і вона буде притягнута до відповідальності", – цитує The Economist офіцера ГУР Андрія Черняка. Також видання нагадує про слова Буданова, сказані ним у липні, що Україна не потребує створення Моссаду, бо така організація вже існує.
Зазначається, що українці збуджуються від згадки про Моссад, оскільки прагнуть справедливості. Втім, британське видання вирішило чомусь приплести до цього всього радянські спецслужби, які займалися політичними вбивствами. Тому їхні витоки нібито треба шукати там, особливо у майстра радянських спецоперацій з ліквідації політичних опонентів Павла Судоплатова. Вони нагадують, що Судоплатов, народжений в Україні, проникав в українські націоналістичні групи, підірвав одного з лідерів бомбою, закладеною в коробку з-під шоколаду (Євгена Коновальця в Роттердамі. Доволі дивне порівняння від британського журналу, адже радянська тоталітарна держава вбивала всіх, кого вважала своїм ворогом – дисидентів, політичних діячів, представників націоналістичних організацій, які боролися за звільнення своїх народів. Україна ж знищує колаборантів та воєнних злочинців, які посягають на життя і здоров'я українських громадян та на її територію – iPress).
The Economist датує початок програми ліквідації колаборантів та ворогів України 2015 роком, коли за твердженням видання, СБУ створила новий орган – елітне п'яте управління контррозвідки, яке розпочало свою діяльність як диверсійний підрозділ у відповідь на вторгнення росії.
Робота управління, як пишуть журналісти, у 2015 і 2016 роках була пов'язана з вбивствами ключових командирів підтримуваних росією бойовиків на Донбасі: Гіві, Мотороли та Олександра Захарченка.
З посиланням на джерела у розвідці The Economist переконує, що п'яте управління Служби безпеки України відіграє центральну роль у протиросійських операціях. А розмір і бюджет СБУ дозволяє проводити такі операції, як, наприклад, підрив Керченського мосту. Інші, зазначає видання, підкреслюють роль ГУР з його підпільними мережами і підвищеною увагою у воєнний час. Ще одним дедалі важливішим гравцем в окупованій Україні, наголошує видання, є Сили спеціальних операцій. Це відносно нова структура, яка координує "Рух опору". Наприклад, операція на Харківщині була проведена саме ССО. Журнал цитує офіцера Сил спеціальних операцій Дениса Ярославського, який каже, що служба домагається більших повноважень для проведення операцій у самій росії, але це не всіма вітається в українському розвідувальному співтоваристві.
The Economist зазначає, що президент України санкціонує найбільш суперечливі операції, хоча інші рішення делегуються. Видання пише, що нібито високопоставлене джерело в уряді відмовляється обговорювати деталі про такі операції, оскільки важливо не коментувати і навіть не думати про такі операції. За словами цього джерела, Зеленський віддав чіткий наказ уникати супутніх втрат серед цивільного населення.
Особлива увага до українського керівництва була прикута після того, як у москві загинула Дарья Дугіна, дочка, як називає його видання, "філософа-націоналіста Алєксандра Дугіна". Подальша серія операцій була спрямована проти "пропагандистів середньої ланки", яких джерело у контррозвідці назвало "маргінальними фігурами" і ліквідація яких не мала особливого значення, бо на місці такого відразу з'явиться інший.
The Economist також цитує неназваного колишнього шпигуна, який висловлює стурбованість кампанією ліквідацій, які керуються імпульсом, а не логікою. Хоч, за його словами, деякі вбивства відіграють корисну психологічну роль: підвищують ціну воєнних злочинів і піднімають дух пересічних українців. Наприклад, ліквідація Станіслава Ржицкого, колишнього командира підводного човна, який, як вважають, випустив ракети, що вбили 38 українців у Вінниці в липні 2022 року. Британське видання нагадує, що він був застрелений через рік під час пробіжки у парку в Краснодарі. Інші операції, як пишуть журналісти, свідчили про відсутність стратегії і ризикували викрити джерела, методи та масштаби української інфільтрації в росію.
Однак, цитує The Economist речника ГУР Андрія Юсова, Україна уникає того, що він назвав "сліпим терором". За його словами, метою є "не залякати ворога", а "витіснити його з окупованих українських земель".
Британське видання також акцентувало увагу на такому явищі, як інфільтрація російських агентів в українські спецслужби, яка залишається великою проблемою та є найбільшою перешкодою для будь-яких спроб створити український Моссад. Воно нагадує про колишнього голову внутрішньої безпеки СБУ, який втік з України і перебуває під слідством у справі про державну зраду заочно. "Люди залишаються проблемою в службі", – повідомило The Economist джерело у контррозвідці СБУ.
За матеріалом The Economist
