Ми, "західняки", дуже по-фарисейськи сприймаємо нинішню дійсність. "Дякую тобі, Господи, що ми не такі дурні, як ті, що на сході! Як же добре, що ми національно свідомі, партіотичні. Ходимо до церкви, шануємо батьків. Готові життя покласти за Україну. І говоримо українською, не те, що ті, хто там. Побачили, як потреба стала, хто поліз у льох, а хто під кулі пішов", ну і так далі, як Книжка пише.
Але реальність Львівської Народної Республіки значно ближча, ніж здається на перший погляд. Бо справа ж не у любові чи не любові до України. Справа у хаосі і любові до хаосу. А ми ж бо любимо мутну водичку.
Наприклад, все може початись з захоплення ЛОДА молодими патріотами в масках і з тризубами на плечі. Якщо нападники скажуть, що вони "проти свавілля ВО "Свобода", і що вони "333 Сотня Самооборони Майдану імені Ісуса Христа Сина Божого", львів’яни, хоч і насторожаться, але в душі радітимуть. Ніхто ж не любить ВО "Свободу", а Ісуса, навпаки, люблять. Ще з ними має бути священик, так, щоб вже "навєрняка".
Фото: Андрій Поліковський / iPress.ua
А Правий Сектор, "Свобода", Євромайдан, Самооборона, міліція і всі решта пост-революційні формування і комюніті у фейсбуці та вконтакте будуть панічно думати, хто то такі, чиї будете, і взагалі "чому нас не попередили". Для уникнення провокацій та насилля, під ЛОДА – масова акція зі свічками та лампадками. Хлопці в масках з балкону ЛОДА регулярно виконують гімн України на три голоси. Це триватиме десь кілька діб.
Паралельно громадяни мають дізнатись про звірства східняків, які понаїжджали тут і пишуть листи Путіну "спасі пожалуста". Звісно, буде не все так по-дебільному, працюватимуть гарно, на контрастах, і з беззаперечними доказами звіриної натури біженців. Зеки, пияки в футболках СССР тощо. Бійки в кнайпах через українську мову, спалена Криївка.
ЧИТАЙТЕ: Чи має право на життя "проект Галичина"
"Жінки-україночки" сформують рух опору "Проти свавілля біженців", куди за перші три дні охоче вступить 30 тисяч активних львів’янок та мешканок довколишніх сіл. Вони пікетуватимуть все, що тільки можна, блокуватимуть райвідділки, перекриватимуть колії та магістралі. Верніть наших дітей з тої масакри, заберіть туди східняцьких ґвалтівників, що понаїжджали, казатимуть вони. І плакатимуть.
В місті буде серйозно підніматись питання про загони самозахисту, піші патрулі, автопатрулі і велопатрулі. Тотальна мобілізація. Ворог вже тут! І то не москаль якийсь, а, здавалось би, свої, українці!
Фото: Андрій Поліковський / iPress.ua
Захоплена ЛОДА розблоковується, відбувається Консолідаційний Круглий Стіл за участі захопників, губернаторки, правоохоронців і громадських активістів. Всі свої. Домовляються про спільні дії. Формують Тимчасовий Виконавчий Комітет Порятунку Львова. Від його імені надсилаються петиції, відеозвернення та відкриті листи до Порошенка, Авакова, Яценюка та Турчинова. Закликають ввести сили АТО у Львівську область. Вимагають сформувати батальйон "Львів" для самозахисту. В аваазі та на сайті Білого дому – відповідні онлайн-петиції набирають по мільйону підписів. Усі звернення, звісно ж, лишаються без відповіді.
ЧИТАЙТЕ: "Українські психози" галичан
А хлопці, відправлені на передову, гинуть. Гинуть безглуздо, без амуніції, голодні та деморалізовані. Львів’яни все менш охоче йдуть воювати. Настає момент, коли військомати захоплюють матері, і з мовчазної згоди як військових, так і своїх синів, паралізують їхню роботу. На місці самотужки формується батальон "Львів", який бере під контроль область. Так званим "біженцям" дають два дні, щоб забратись з міста. Через два дні рівень злочинності падає до нуля.
Думка про те, що Львівщина дає собі раду без глухого центру, і тим більше донбасівців, приходить якось сама собою до більшості мешканців. В соцмережах та на мітингах перед сценою тепер вже Львівського Майдану активно мусолиться тема львовоцентричності. Ось відповідь на всі біди – Львівський досвід самоорганізації. Коломойський просто перекупив люмпен, а львів’яни самі самоогранізувались. Хто з нами?
Львів проголошується Осердям Соборності України. Всі області запрошуються приєднатись до цього руху. Батальйон "Львів" готовий розширитись на кордони всієї Західної України, змінивши назву на Соборна Армія.
Провідною міжнародною соціологічною службою у місті проводиться опитування "Чи бажаєте Ви, аби уся Україна скористалась львівським досвідом", "Чи Ви готові пожертвувати частиною Української території, зараженої вірусом сепаратизму, заради миру" і "Чи вважаєте Ви за доцільне боротись за мешканців тих регіонів, які вас ненавидять". Переважна більшість відповідає "Так", "Так", і "Ні".
ЛОДА оголошує виборність посади губернатора, керівництва правоохоронців і перевибори облради. Плебісцит має рекомендаційний характер, і покликаний лише дублювати на громадських засадах вже існуючі органи влади та посадовців. На виборах перемагають всі ті, хто й був, усі залишаються на своїх місцях, отримавши мандат довіри львів’ян.
Нова-стара влада, від імені мешканців, "до закінчення АТО на Сході та до закінчення люстрації центральної влади" оголошує про тимчасовий регіональний спосіб правління. Податки залишаються на Львівщині. "Львівська область" переназивають у "Львівську Народну Республіку Соборної та Неділимої України".
