RSS
СТАТТІ

Історія ветерана АТО, який робить спини українців здоровішими

"Звичайно, мені хотілося повернутися додому живим, адже в мене залишалася дружина, діти, хотілося продовжувати займатися своєю справою. Але потрібно було осягнути те, що наша країна знаходиться в такому стані і мирного часу не буде"
Василь Миколенко започаткував свою справу задовго до війни. Пішов по призову у третю хвилю, адже, з його слів, в генах кожного має бути закладена функція захищати рідну землю.
Історія ветерана АТО, який робить спини українців здоровішими Фото: з особистого архіву Василя Миколенка

"Під час війни я йшов до своєї мети - бізнесом керувала моя дружина, а я давав поради. Звертав свою увагу на власний бізнес, щоб відволіктися від політично-військових подій", - говорить засновник національної мережі Центрів фізичної терапії та масажу "Амбулаторія спини". 

Після війни Василю було куди і для чого повертатися. Він плекав свою справу, яку започаткував у 2011 році і навіть не мав бажання її змінювати. Навпаки, саме на війні складав стратегію розвитку. 

Я працюю над тим, щоб допомогти людям вирішувати проблеми з болями в спині без медикаментів та хірургічного втручання 

До війни я чимало сил вклав в концепцію розвитку мережі Центрів фізичної терапії та масажу "Амбулаторія спини". У 2010 році склав бізнес-план, а у липні 2011 року відкрив перший Центр на Оболоні. 

Історія розпочалася з дитинства. Років з 12 я почав активно займатися спортом, звичайно, траплялися травми, доводилося проходити реабілітацію. Відновлюватись я намагався безмедикаментозно, доступними, прикладними методами. Згодом такий досвід стався в нагоді.

Ідея створення центру, де лікування має відбуватись без медикаментів та хірургічного втручання, а лише природніми методами реабілітації, була завжди зі мною. А реалізація відбулася завдяки випадку, коли в матері моєї дружини виникли проблеми зі спиною. Лікарі радили робити операцію, щоб видаляти міжхребцеві грижі. Біль від гриж хребта був нестерпний, обмежувались рухові функції. Вирішувати потрібно було швидко, але "під ніж" не дуже хотілося, зважаючи на вік та інші ускладнення зі здоров’ям. Ми почали шукати варіанти з меншими ризиками для здоров'я.


Фото: з особистого архіву Василя Миколенка

Я розумів, що повинні існувати доведені методи, які зможуть вирішити питання без хірургічного втручання. І ми знайшли такий метод. Його розробив український академік Володимир Петрович Пекур. Це метод лікування опорно-рухового апарату на медичному пристрої "Кипарис". Лікувальний комплекс у вигляді методу та медично-лікувального пристрою "Кипарис" – запатентовані, пристрій внесений до державного реєстру медичних виробів. 

Ми зустрілись з винахідником, проконсультувались та вирішили спробувати. Після курсу лікування на "Кипарисі" в моєї тещі зникли больові симптоми, відновились усі функції. Необхідність в операції відпала. Минуло понад дев’ять років з того часу, а спина в тещі досі міцна та здорова. Цей приклад наштовхнув мене на розробку плану бізнесу.

Перед тим, як прийняти рішення про відкриття власного центру, я шукав подібні методики в Україні та за кордоном, але альтернативи не знайшов. Результати пошуку показали мені ще одну значну перевагу у тому, що потрібно починати з "Кипарису". 

На сьогодні в наших Центрах працюють неврологи, ортопеди-травматологи, вертебрологи, які проводять консультації, функціональну діагностику, досліджують стан опорно-рухового апарату. Якщо лікарям недостатньо інформації, наданої на консультації, вони можуть направити на рентген чи МРТ. Після додаткового дослідження лікарі складають індивідуальну програму для пацієнта. На око ніхто не визначає проблему, як і програму та тривалість курсу занять. 


Фото: з особистого архіву Василя Миколенка

Згадуючи початок бізнесу можу сказати, що було нелегко. Але мене завжди підтримувала дружина, яка і сьогодні відповідає за більшість адміністративних та фінансових питань. Я ж займався пошуком приміщення, питаннями ремонту, навчанням реабілітологів, встановленням тренажерів. Був час, коли приймав телефонні дзвінки і проводив розклад занять. Роботи було багато, бо на початку завжди не вистачає ресурсів, щоб взяти додаткових співробітників, тому всі питання і вирішуєш, і виконуєш сам. Я займався і розробкою сайту, і розкруткою сайту, писав статті, обробляв фото та розробляв макети для реклами…

Захищати рідну землю – звичайна чоловіча справа

До 2013 року ми багато працювали, розвивалися, допомагали людям. Наприкінці року, коли почався Майдан, я був вражений тим, що відбувалося в країні. Гостро відчувалось, як влада настільки нехтувала свободою громадян, що в душі хотілося розірвати це нахабне коло утисків. Майдан вистояв, але Росія зайшла в Крим, на Донбас…

Розумів, що як тільки доведеться стати на захист держави, я це зроблю. У березні 2014 року мене запросили до військкомату, там за декілька годин я пройшов медичні формальності. І мені сказали очікувати, щоб згодом направити в бойову частину.


Фото: з особистого архіву Василя Миколенка

У серпні 2014-го мене направили в Яворів, де пройшов курс підвищення кваліфікації з моєї спеціальності. І вже у вересні 2014 за розподілом потрапив до 25-ої окремої повітряно-десантної бригади. Нас досить добре готували в 25-ій бригаді. Психологічно мені було не складно. Думаю, що це стандартна для чоловіка справа, яка закладена у нас в генах. 

Звичайно, мені хотілося повернутися додому живим, адже у мене залишалася дружина, діти. Хотілося займатися своєю справою. Але потрібно було усвідомити, що наша країна знаходиться в такому стані і мирного часу не буде. Декілька місяців ми знаходилися під Дніпром, готувалися, наш підрозділ не відправляли в АТО, бо бригада якраз повернулася в ППД ( ). За цей час довелося побувати у відрядженні – ми почали готувати навчальне містечко для десантно-штурмових бригад під Житомиром. Звідти я повернувся до Дніпра, щоб у березні 2015 відбути в зону АТО. Я був командиром САУ 2С9 "Нона". Ми знаходилися трохи далі від передової, поруч з Костянтинівкою, де загалом пробув близько п'яти тижнів. Не можу сказати, що приймав участь у бойових діях, але ми несли бойові чергування. 


Фото: з особистого архіву Василя Миколенка

Заняття на "Кипарисі" - приємна процедура для людей будь-якого віку

Під час служби, щоб відволіктися від політично-військових подій подумки переключався на власну справу, якою в Києві продовжувала керувати моя дружина. Як і в будь-якому бізнесі трапляються моменти, коли хочеться все кинути, бо відповідальність керівника бізнесу – це робота по кільком напрямках, яка вимагає розуміння багатьох процесів. Мені ніколи не хотілося залишити свою справу – я потихеньку йду до своєї мети. 

Коли ми відкрилися у 2011 році, за нашим напрямком було не так багато конкурентів. Можу згадати не більше десяти. Наші клієнти знаходили нас через інтернет, трохи пізніше – через соцмережі. Я намагався надавати людям якомога більше простої, але потрібної інформації. Наприклад, пояснював, що таке медичний пристрій "Кипарис", у чому його переваги. 


Фото: з особистого архіву Василя Миколенка

Коли людина приходить до нас з певними проблемами спини, лікар складає програму і пацієнт починає курс занять на "Кипарисі". Рухи виконуються дуже повільно, координуються з процесом дихання. Це все відбувається під керуванням фізичного терапевта (реабілітолога). Курс лікування – це відвідування центру не менше п’яти разів на тиждень, сеанс на пристрої "Кипарис" триває від 40 до 90 хвилин. Курс може тривати до двох місяців.

Насправді, заняття на "Кипарисі" - це дуже приємна процедура. Вона підходить людям будь-якого віку, без обмежень. В Центрах фізичної терапії та масажу "Амбулаторія спини" займаються й діти від п'яти років, й дорослі, люди похилого віку.

"Кипарис" - це в принципі самодостатня методика лікування болю в спині при міжхребцевих грижах та протрузіях, остеохондрозі, невралгії, радикуліті, спондильозі, спондилолистезі, хворобі Бєхтєрєва, стенозі хребцевого каналу. Можу стверджувати з досвіду, що це панацея в лікуванні порушень постави та сколіозів. 

Пропрацювавши півтора роки виключно з "Кипарисом" ми не планували щось додавати до методики, але, майже щодня пацієнти/клієнти нас питали за масаж. Ми дослухалися і з 2012 року в наших Центрах працюють реабілітологи-масажисти. У тому ж 2012 році ми додали ВКТ (відновлювальну кінезіотерапію) – індивідуальні заняття на тренажерах-кроссоверах. Ця методика доповнює комплекс роботою з додатковими групами м’язів та суглобів. Дозволяє не лише вирішити проблемні питання, але й безпечно "підкачатись" за потреби. Чим часто й користуються наші пацієнти, коли й спортзал не потрібен.


Фото: з особистого архіву Василя Миколенка

У певний момент діяльності одного центру я зрозумів, що прийшов час розширюватись, створювати мережу – оскільки в нас вже склався лікувальний комплекс, алгоритм надання послуг, репутація, рекомендації. Кілька місяців тому я остаточно все порахував і зрозумів, що ми готові до франшизи. До нашого Центру на Оболоні в Києві додалися нові центри на Позняках, Теремках-2 (в Лікограді), на Троєщині. Відкрилися нові Центри мережі в Луцьку та Чернігові, у травні-червні плануємо відкриття у Львові та Краматорську. Ми відкриті до співпраці з лікарями, менеджерами та спеціалістами у сфері надання послуг зі здоров’я, реабілітологами. Наша мета – максимально знизити відсоток захворювань опорно-рухового апарату в Україні, щоб українці мали найздоровіші спини та суглоби в світі. Тим більше, що ситуація вимагає.

Сьогодні до нас звертаються як цивільні люди, так і учасники бойових дій. За декілька років близько 120 ветеранів пройшли у нас лікувальні курси, а разом з ними і їхні дружини та діти.

Цивільні ж зазвичай звертаються з проблемами хребта, міжхребцевими грижами, протрузіями, біллю в грудному, поперековому, шийному відділах хребта. У дітей часто виникають проблеми з поставою, сколіоз, плоскостопість. Програма у нас комплексна, отже будь-яка людина отримує все необхідне для свого організму.

Для ветеранів та для людей, яким це потрібно, у нас передбачені соціальні знижки. Але для ветеранів АТО у нас завжди є певні виключні умови.

До того ж нещодавно започатковане таке поняття як "підвішений курс". Це як в деяких закладах харчування можна підвісити каву чи якусь страву, так і в нас можна підвісити заняття на тренажерах чи масаж. Ми завжди шукали можливості допомагати ветеранам і певним соціальним групам. І вирішили, що готові брати на себе 50% від вартості абонементів або від курсу лікування, а інші 50% може сплатити будь-хто з клієнтів.

А загалом, щоб менше турбували болі в спині і суглобах, треба використовувати тіло так, як воно має використовуватися. Тіло для того, щоб рухатися. Але рух повинен бути зваженим, збалансованим. Баланс між відпочинком і активністю повинен бути завжди. І якщо привчати дитину до активності змалечку, у неї практично ніколи не буде проблем із суглобами і спиною.

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

12 04 2019 10:09
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
СТАТТІ