Цього тижня сталося щонайменше два ймовірних витоки розвідувальної інформації, про які повідомили New York Times та інші видання. Перша невелика партія, очевидно, з'явилася у Twitter і Telegram. Вона в основному стосувалася війни в Україні і складалася з фотографій слайдів у форматі Power Point з військового брифінгу у США. Принаймні деякі з цих зображень, як видається, були підроблені до того, як їх було розміщено в інтернеті.
Наступний набір документів був завантажений на сайти соціальних мереж. Ці документи, очевидно, стосуються питань, що виходять за межі України, та містять інформацію про союзників і близьких партнерів США у сфері безпеки, як-от Республіка Корея та Ізраїль. Вони також охоплюють Близький Схід та Індо-Тихоокеанський театр.
Такі витоки можуть мати безліч шкідливих наслідків. Вони здатні викрити чутливі можливості збору інформації, а також майбутні плани і стратегії ще до їхньої реалізації. У найгіршому випадку вони можуть коштувати життя розвідникам і солдатам, які беруть участь у військових операціях. Кілька хороших статей про ціну витоку розвідувальної інформації можна знайти в журналах American Intelligence Journal і RAND, які є надійними джерелами.
На цьому етапі важко оцінити точність документів з витоку, правдивість інформації, яку вони, як видається, містять, або мету, з якою були оприлюднені. Однак навіть на цьому ранньому етапі я хотів би надати коротку інформацію про деякі з можливих наслідків.
По-перше, кожна розвідувальна служба в кожній країні, згаданій в документах, ймовірно, вже проводить оцінку завданої шкоди. Розвідувальні й військові відомства вивчають, що саме було витоком, і як це може вплинути на поточні військові та розвідувальні операції, а також на ті, що плануються в найближчому майбутньому. Це дуже трудомістка діяльність, яка не може бути доручена комп'ютерним алгоритмам або чомусь на кшталт ChatGPT. Для проведення таких оцінок ризиків і розробки планів пом'якшення наслідків буде необхідна велика кількість людей.
Другим наслідком є те, що це дуже відволікатиме розвідувальні служби, особливо в той час, коли ці ж служби мають надмірні завдання і перевантажені роботою з підтримки українських операцій, а також підготовкою до майбутніх конфліктів у таких місцях, як Індо-Тихоокеанський регіон. Час, витрачений на оцінку ризиків і реалізацію планів з пом'якшення наслідків, навіть якщо вони є вкрай необхідними, призведе до значних втрат часу. У Пекіні та москві буде багато високопоставлених розвідників, яких це не лише дуже розважить, але й змусить шукати способи зробити так, щоб ці витоки завдали ще більшої шкоди Україні, Сполученим Штатам та іншим країнам, ніж вони вже завдали.
Третій вплив – довіра. Очевидно, що між українськими та американськими посадовцями існує рівень глибокої довіри, який тепер буде підірваний через ці витоки. На початку війни лунали звинувачення, що українські військові не були настільки відкритими в обміні інформацією з американцями, наскільки вони повинні були бути. У той же час, американські офіційні особи не хотіли відкрито розповідати, якими саме розвідувальними даними вони ділилися з Україною.
До витоків відбувався значний обмін інформацією, і не лише розвідувальною. Обмінювалися даними про запаси зброї та боєприпасів, а також про те, де Україна використовує або розгортає безоплатно надану зброю. Зважаючи на ці витоки, з обох боків з'явиться спокуса відмовитися від такої відкритості. Це не лише завадило б Україні вести війну, але й допомогло б росії. Сподіваюся, що холодний розум візьме гору (я вірю, що так і буде).
Четвертий наслідок полягає в тому, що росія і Китай отримали величезний подарунок у своїй війні за вплив зі Сполученими Штатами та іншими демократіями. США (знову) звинувачуватимуть у шпигунстві за своїми союзниками і в тому, що вони не заслуговують на довіру до конфіденційної інформації своїх партнерів у сфері безпеки. Це насправді значний вплив і те, про що американські дипломати, безсумнівно, вже говорять зі своїми іноземними партнерами.
Хоча це лише початок, Китай і росія захочуть використати ці витоки для продовження своїх зусиль із роз'їдання американських відносин і альянсів у сфері безпеки в Європі, на Близькому Сході і в Азії. У випадку з Китаєм ці витоки дуже корисно відволікають увагу від посиленої кампанії залякування Тайваню, що розгорнулася після візиту президента острівної держави до Сполучених Штатів.
Останній наслідок – це довіра людей до інформації, яку вони отримують. Боротьба за вплив стала настільки важливим аспектом сучасних операцій, що багатьом нашим громадянам – і навіть нашим військовим – стало важко визначити різницю між правдою і вигадкою. Як заявив цього тижня один український військовий у статті в New York Times, "ми більше не можемо визначити, де правда, а де брехня". Це руйнівна тенденція для демократії. Вона є катастрофічною для військових інституцій, які перебувають у центрі боротьби за виживання своїх націй.
Чи будуть ще?
Цілком можливо, що найближчими днями буде більше витоків. І ми, ймовірно, дізнаємося більше про достовірність інформації, що в них міститься. Можливо, в якийсь момент навіть дізнаємося, хто несе за це відповідальність. Як би там не було, витік цих документів вже суттєво вплинув на довіру і відносини.
Ще занадто рано говорити про те, чи матиме це значний вплив на траєкторію війни в цілому. Але витоки – це мрія, яка здійснилася для путіна і Сі.
Витоки також є нічним кошмаром для президента Байдена, генерального секретаря Столтенберга і президента Зеленського. І, нарешті, витоки – це потужний удар для солдатів, які намагаються утримати лінію фронту, захищаючи Україну.
Вони заслуговують на краще.
