Близько о пів на шосту 17 вересня Верховна Рада України дала згоду на арешт народного депутата від Радикальної партії Ігоря Мосійчука. Просити про таке рішення до ВР прибув особисто генеральний прокурор Віктор Шокін, який продемонстрував депутатам відео про «гріхи» їх колеги.
За інформацією Генеральної прокуратури Мосійчука підозрюють у скоєнні кримінальних злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди посадовою особою), ч. 2, 3 ст. 296 (хуліганство), ч. 1, 2 ст. 350 (погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок), ч. 1 ст. 376 (втручання в діяльність судових органів), ч. 1, 2 ст. 377 (погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного) КК України).
Уже через годину співробітники СБУ та Державної служби охорони на чолі з головним президентським охоронцем Валерієм Гелетеєм спробували силою увійти на засідання фракції Ляшка, щоб затримати депутата.
У підсумку Мосійчук добровільно вийшов до правоохоронців, які здійснили затримання політика.
Ігор Мосійчук, звісно, не ангел, і оцінку його вчинкам повинен дати суд. Але дуже б хотілося, щоб аналогічну завзятість Генеральна прокуратура та СБУ проявляла не лише щодо гострого на язик представника нелюбої президентом фракції, який не раз дозволяв собі хамські випади щодо Петра Порошенка. Бо, коли на початку червня цього року парламент зняв недоторканість із Андрія Клюєва – чільного представника «донецької еліти» часів Віктора Януковича, якому інкримінують зловживання та оборудки на мільярди гривень, правоохоронці дали йому можливість спокійно утекти, пославшись на недосконалість законодавства.
На жаль, не вистачає у Генеральної прокуратури та СБУ хисту і бажання довести до логічного завершення розслідування, наприклад, у справі «вишок Бойка». А тому лідер фракції Опозиційного блоку Юрій Бойко, який лише однією цією оборудкою завдав державі збитків на суму близько 200 мільйонів доларів
почувається спокійно і впевнено. Злі парламентські язики кажуть, що спокій пана Бойка забезпечений 100 мільйонами аргументів у твердій валюті… Немає запитань до подільника Бойка Євгена Бакуліна, а також його соратників по партії – керівника адміністрації Януковича Сергія Льовочкіна, екс-губернатора Харківщини Михайла Добкіна, який засилав «тітушок» для розгону Майдану та розпалював сепаратизм у регіоні – це попри усі його корупційні історії, екс-міністрів соцполітики Михайла Папієва та Наталії Королевської. До них, як і до десятків інших нечистоплотних персонажів епохи Януковича у парламенті – усіх цих хомутинників, кацуб, ківалових та вілкулів з колесниковими – претензій немає.
Навіть справа про підкуп виборців на парламентських перегонах 2014 року про яку гучно повідомляло МВС, закінчилася пшиком.
Немає запитань до Рината Ахметова – ні за діяльність в часи Януковича, ні у справі розпалювання війни на Донбасі.
Звісно, як запитання можуть бути до шанованих респектабельних людей, з якими Петра Порошенка та його оточення пов’язують давні ділові та приятельські стосунки. Чи просто приналежність до касти «недоторканих».
Тому історія з арештом Мосійчука – це просто вибіркове покарання. Покарання депутата, який відверто дратував Петра Порошенка. Покарання фракції Ляшка, яка все тісніше зближується з Ігорем Коломойським і не бажає бути молодшим партнером у коаліції імені президента. До речі, діяльність самого Олега Ляшка також прискіпливо досліджує Генеральна прокуратура. Зокрема, слідчі вивчають, чи можна епізод із затриманням головним радикалом мера-сепаратиста Стаханова Юрія Борисова кваліфікувати як викрадення людини.
Також, це демонстрація решті потенційних «неслухів», що їх чекає у випадку, якщо їх позиція надто часто буде розходитися з інтересами Петра Порошенка...
***
Демонстративна безкарність «колишніх» сприймається особливо гостро на тлі доволі регулярних арештів людей, які з ними боролися.
Так, 17 вересня у Херсоні міліція затримала місцевого лідера «Правого сектора» Павла Пилипенка.
Кілька днів тому суд дав згоду на арешт командира батальйону «Слобожанщина» Андрія Янголенка, колишнього активіста УНА-УНСО.
8 вересня заарештували лідера одеського Автомайдану Євгена Резвушкина та одного з лідерів тамтешнього «Правого сектора» Руслана Демчука – у помсту за захоплення маєтку одіозного регіонала Сергія Ківалова.
За інформацією речника «Правого сектора» Артема Скоропадського, 31 серпня міліція затримала одного з лідерів ОУН Богдана Тицького, якому правоохоронці зламали руку у трьох місцях, а потім півдоби тримали без надання медичної допомоги.
МВС брутально «клепає» справу проти «свободівців» Дениса Поліщука й Андрія Медведька, яких звинуватили у вбивстві Бузини.
П’ять місяців перебуває за гратами 18-річна боєць «Айдару» Віта Завірюха. Пам’ятаєте ще про таку?
Це найбільш кричущі випадки. А скільки ще таких, про які ми просто не знаємо?
Як журналістові автору цих рядків доводиться спілкуватися з різними політиками. У тому числі – з представниками колишньої партії регіонів. Ще півроку тому чимало з них сподівалися на реванш. Мовляв, ці проваляться – ми повернемося. Інші просто намагалися не висовуватися зайвий раз – тиснув страх відповісти за минулі гріхи. Тепер перші не мріють про реванш, а другі не ховаються. І ті, й ті намагаються облаштуватися у новій системі імені Петра Порошенка. А дехто уже успішно зробив це.
Партія регіонів не зникла. Вона замаскувалася під кількома іншими брендами, змінила старого «папу», який втік у Росію, на нового – і спокійнісінько продовжує заробляти на країні.
Ніхто навіть у кошмарному сні не вірив у повернення Віктора Януковича. Але колективний Янукович нікуди й не тікав.
