Протягом минулого тижня поле бою виглядало відносно статичним, хоча є невеликі ознаки руху. росіяни продовжують підкрадатися все ближче і ближче до Бахмута (див. нижче), який вони намагаються взяти з літа цього року. З іншого боку, є окремі повідомлення про те, що українці трохи просунулися вперед в районі Сватове-Кремінна. Можливо, найцікавішим повідомленням є українські заяви про те, що росіяни виводять деякі підрозділи з району Запорізької атомної електростанції. Ці заяви ґрунтуються на тому, що українці в черговий раз підірвали російські логістичні можливості за допомогою дальніх атак, що ускладнило постачання підрозділів на об'єкті, який росіяни дуже хотіли б утримати.
Однак навіть це повідомлення видається непідтвердженим.
Боєприпаси. Їх не вистачає обом сторонам
Отже, для всіх цих повідомлень важливим є відносна відсутність руху на лінії зіткнення. Частково це, безумовно, пов'язано з потребою обох сторін у поповненні боєприпасів після 9 місяців інтенсивних бойових дій. Очевидно, що обидві сторони зараз повинні приділяти дуже пильну увагу своїм запасам. Вже кілька тижнів/місяців поспіль ми чуємо, що надмірне використання боєприпасів на полі бою призводить до їхньої нестачі, і, зокрема, до того, що поставки України є обмежені. Безумовно, споживання боєприпасів є набагато вищим, ніж очікувалося до 24 лютого. 
Нові 152 мм снаряди, які виготовлені на підприємствах Укроборонпрому / фото Defense Express
До речі, це відбувається в кожній війні, тому питання виробничих потужностей є таким важливим. Війни рідко виграються тим, що одна сторона має на момент початку, вони виграються тим, що може бути зроблено/закуплено після її початку. І це підводить нас до того, що я вважаю найважливішим повідомленням про нестачу боєприпасів, яке з'явилось минулого тижня. Зараз стверджується, що росія починає мати серйозні проблеми з постачанням боєприпасів – і це підтверджує директор Національної розвідки США Авріл Хейнс.
Перед війною впевнено стверджувалося, що росіяни мають на своїх складах достатньо боєприпасів на шість років війни. Ця оцінка, ймовірно, ґрунтувалася на нижчому рівні споживання, ніж ми бачили, але у будь-якому випадку вона мала бути сильно завищеною (як і більшість заяв про російський військовий потенціал, без сумнівів, була завищеною). Протягом декількох місяців були ознаки того, що росіяни мали проблеми з постачанням боєприпасів – наприклад, їм доводилося вишукувати поставки з білорусі та Північної Кореї.
Тепер, коли американська розвідка відкрито заявляє, що росіяни мають значні проблеми з постачанням боєприпасів, можна з упевненістю сказати, що (за винятком кількох окремих районів) росіянам доведеться залишатися в обороні вздовж більшої частини лінії – і, до речі, якщо це серйозно, це робить ідею будь-якого великого російського контрнаступу навесні/влітку 2023 року (як стверджують багато проросійських джерел), майже неможливою. російські наступальні дії з переважним використанням боєприпасів, як це було влітку 2022 року, призупинились і були "поступовими". Без доступу до таких поставок у майбутньому наступальні дії доведеться дуже ретельно контролювати.
І якщо обидві сторони борються, як це виглядає, то це має бути значною перевагою для України. Чому? Через той простий факт, що Україна має доступ до систем і розвідданих, які дають їй перевагу в дальності і точності. російська точність, здається, знижується в деяких областях, оскільки їхня передова техніка і сили "з'їдаються".
З іншого боку, українці все більше відчувають себе комфортно зі своїм спорядженням за стандартами НАТО.
Отже, схоже, боєприпасів не вистачає обом сторонам. Якщо так триватиме і надалі, й обидві сторони страждатимуть відносно однаково, то я, безумовно, вважаю за краще бути на позиції України, яка має перевагу в точності та дальності стрільби. Їм знадобиться менше боєприпасів, щоб завдати еквівалентної шкоди.
Повітряні сили. Паузи між атаками створюються, щоб ми вчилися
Я написав цей твіт кілька днів тому, коли настало серйозне і довгоочікуване затишшя в концентрованих російських атаках на українську енергетику:
"Російські атаки на українську енергетику демонструють всі найгірші риси стратегічних бомбардувань часів Другої світової війни. Вони не є послідовними і дають Україні занадто багато часу для того, щоб навчитися пристосовуватися і відновлюватися. Такими темпами українці просто будуть все краще і краще справлятися".
Ці повітряні атаки (на основі ракет і БПЛА) почали створювати проблеми для України. Вони фактично становили один з найбільших викликів для українських військових зусиль у кількох аспектах. Якби росіяни надовго відключили українську енергетику, це, безсумнівно, ускладнило б українські військові зусилля. Енергії потребує все, від українського виробництва до переробки та розподілу продуктів харчування, лікарень тощо. Крім того, системи, які використовувала росія, зокрема, БПЛА, були відносно дешевими. У деяких випадках збити кожну систему коштувало Україні більше, ніж коштувало росіянам використання цієї системи (це не та ціна, яку Україна хоче платити). Безумовно, російські атаки завдали шкоди. За однією з оцінок, яку я бачив, ці атаки пошкодили 40% українських електромереж.
Наслідки ракетного удару по Києву 23 листопада 2022. Фото: Reuters
І ось, здається, ми маємо цю паузу в російських енергетичних атаках після інтенсивних кількох днів наприкінці листопада. Це дуже бажано для України і дає українцям можливість підготуватися до майбутніх атак. Вони отримують більше енергетичних систем від країн НАТО, вони отримують все кращі й кращі системи протиповітряної оборони для захисту своєї енергетики, і, можливо, найголовніше, вони отримують цінний досвід щодо того, як ремонтувати і відновлювати енергетику після цих атак.
Коли я сказав, що те, як росіяни проводять цю кампанію, нагадує мені використання стратегічної авіації у Другій світовій війні, я мав на увазі стратегічні бомбардування Німеччини Великобританією і США у 1943 році. Ця кампанія мала деякі значні переваги для союзників, але врешті-решт коштувала німцям дуже дорого. Ось посилання на мою главу з цього питання у книзі "Як була виграна війна: повітряно-морська міць і перемога союзників у Другій світовій війні" (Кембридж, 2015).
Проте ВПС США/Великобританії знадобився певний час, щоб засвоїти уроки активного знищення потрібних їм цілей. У них виникли проблеми з координацією кампанії, подальшими діями, аналізом розвідданих і тощо. Що я маю на увазі під цим?
Почнемо з того, що дві союзні країни погано координували цілі. Хоча вони бомбардували різні об'єкти (британці обирали вечірні нальоти на німецькі міста, а американці намагалися атакувати німецькі заводи вдень), вони рідко коли атакували одні й ті ж самі райони. Британці могли бомбити Гамбург, а США – фабрику в Рурі. Більше того, вони здійснювали ці атаки протягом одного-двох днів (а іноді й тижня, як у випадку з Гамбургом), але потім вони не поверталися деякий час. Більше того, розвідка у 1943 році була поганою, і британці й американці часто вважали, що їхні атаки мають більший вплив на німецьке виробництво, ніж це було насправді.
Ця відсутність координації означала, що німцям часто вдавалося відновити виробництво і послуги набагато швидше, ніж очікувалося. Німці вчилися в довгих паузах перед тим, як атакувати ті чи інші райони, і коли союзники поверталися, вони часто були до них готові.
Це те, що ми бачимо зараз в Україні. росіяни явно не мають запасів, щоб продовжувати щоденні масові атаки, а це означає, що коли атаки відновляться, а вони, безсумнівно, відновляться незабаром, українці матимуть засоби протистояння. Це буде нелегко, але, як показує Друга світова війна, якщо ви дійсно хочете вивести з ладу таку систему, як енергетика чи транспорт, як це дуже ефективно зробили союзники в 1944 році, ви повинні бути в змозі атакувати її безперервно день за днем, поки вона не перестане функціонувати. Це не може бути випадок кількох масованих атак, а потім значних пауз.
Бахмут. Марнотратні атаки росіян краще за раціональну оборону
Тривають російські атаки на Бахмут. Знову ж таки, я не маю жодного уявлення, чому вони витрачають так багато ресурсів на взяття цього міста. Бахмут не відіграє жодної ролі у формуванні української військової сили, тому його взяття жодним чином не зашкодить відновленню українських сил. У такому випадку, єдиною раціональною метою битви для росіян буде, якщо вони відчують, що можуть завдати українцям більшої шкоди, взявши місто, ніж вони самі потерпають у своїх спробах захопити його.
Це видається малоймовірним, оскільки саме росіяни ведуть наступ і змушені більше піддавати свої сили ризику. Більшість повідомлень, здається, стосуються російських втрат у цьому районі.
Все, що я можу зробити, це повернутися до того, про що писав протягом декількох місяців (наприклад, з червня). Хоча бої навколо Бахмута, безсумнівно, жахливі, я впевнений, що українці вважають за краще, щоб росіяни продовжували ці надзвичайно марнотратні атаки, а не просто окопалися і раціонально оборонялися.
