Після широкомасштабного вторгнення росії в Україну у лютому 2022 року в Чорноморському регіоні склалася нова геополітична реальність. Після захоплення українського міста Маріуполь у травні росія фактично перетворила Азовське море на "російське озеро", а також прагне отримати максимальний контроль над Чорним морем. Туреччина нагадала світові про регіональне значення Анкари, закривши Турецькі протоки для суден воюючих сторін (на практиці – російського флоту, за винятком платформ, що базуються в Чорному морі), що вона зробила в рамках повноважень, наданих Конвенцією Монтре 1936 року. Незважаючи на величезні шанси, Україна змогла завдати значних ударів по російському флоту – найбільш сенсаційно потопивши флагманський ракетний крейсер "москва" і завдавши ударів по російських платформах за допомогою безпілотних надводних бойових апаратів у жовтні.
Чорноморська геополітика – складне явище. Тому будь-яка комплексна регіональна військово-політична політика повинна пропонувати багатопрофільну стратегію. Цей звіт зосередиться на морському порядку денному. У наступних звітах будуть представлені висновки щодо тенденцій повітряних і наземних війн у ширшому Чорноморському регіоні.
Потреба в новій стратегії. Її сформувало російське вторгнення в Україну
США та їхнім союзникам необхідно розробити всеосяжну Чорноморську стратегію, яка б враховувала нову геополітичну реальність, сформовану, зокрема, російським вторгненням в Україну. Ця стратегія має базуватися на наступних припущеннях:
Анкара продовжуватиме блокувати військові кораблі від транзиту в Чорне море через турецькі протоки в осяжному майбутньому. Хоча Туреччина посилається на статтю 19 Конвенції Монтре, яка стосується військово-морських сил воюючих сторін (суден, які не мають порту приписки в Чорному морі), дипломатична риторика Міністерства закордонних справ Туреччини передбачає, що Анкара також заборонить військово-морську діяльність інших країн. Немає підстав вважати, що це обмеження буде знято найближчим часом, оскільки закриття безпосередньо пов'язане з поточною війною. Ці обмеження мають наслідки для НАТО і росії: вони зменшать морську присутність Альянсу в Чорному морі і знизять здатність москви проєктувати морську силу в Східному Середземномор'ї.
Перевірені в боях засоби морської оборони, які швидко розвиваються в Україні, дають можливість підвищити безпеку Чорного моря і не тільки. Протикорабельна крилата ракета українського виробництва "Нептун" у поєднанні з творчо використаними та адаптованими системами підривної зброї, такими як безпілотники Bayraktar TB2, протикорабельні ракети "Гарпун" та морські ударні ракети, довели свою ефективність в обороні узбережжя. На момент написання цього матеріалу Україна знищила вісім кораблів російського флоту і пошкодила ще чотири – навіть незважаючи на те, що фактично не має військово-морського флоту. Уроки, отримані Україною, можуть бути застосовані до нового покоління берегової оборони і нової концепції операцій (CONOPS), зосередженої на можливостях роботизованої війни, інформаційній перевазі та протикорабельній ракетній перевазі, що може бути актуальним, наприклад, для Азербайджану на Каспійському морі й навіть для Тайваню.
Румунія має геостратегічну перевагу для того, щоб стати ключовим центром A2/AD (недопущення/заборона доступу на територію) для НАТО. У відповідь на посилення російської загрози європейській безпеці Альянс посилив військову присутність на своїх східних кордонах. Створивши нові багатонаціональні бойові групи на сході (Болгарія, Словаччина, Румунія і Угорщина), НАТО геополітично розширила свою Посилену передову присутність від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні. Логічним наступним кроком буде посилення потенціалу A2/ППО Румунії шляхом розгортання комплексного стримування за рахунок протикорабельних ракет, ешелонованої ППО, важких реактивних систем залпового вогню і тактичних балістичних ракетних комплексів (тобто HIMARS/ATACMS), а також потужних повітряних і морських роботизованих бойових систем.
Війна в Україні в тій чи іншій формі триватиме в осяжному майбутньому. Ані росія, ані Україна не демонструють готовності до переговорів. Завдяки успішним контратакам на Харківщині та Херсонщині восени 2022 року Україна вперше у війні опинилася в умовах переваги ініціативи. Тим часом незаконна анексія президентом владіміром путіним Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областей, а також оголошена мобілізація для посилення російської армії демонструють, що москва не зацікавлена в мирних переговорах. Крім того, масована російська мобілізація та призов неминуче змінили співвідношення сил і засобів. Хоча ці заходи не допоможуть путіну виграти війну, вони потенційно можуть утримати патову ситуацію з високим рівнем виснаження сил. Політики мають розуміти, що війна в Україні, ймовірно, триватиме довго, навіть роками, і вони повинні почати планування відповідно до цього.
російський Чорноморський флот і військова присутність в Криму є проблемою не лише для сходу, але і для півдня НАТО. Експедиція росії в Сирію в 2015 році була логістично і військово забезпечена Чорноморським флотом, який базується в Севастополі в Криму. Незаконна анексія півострова забезпечила небезпечні ворота для закріплення російської присутності на півдні НАТО. Крім того, Чорноморський флот рф розширив базу в Тартусі в Сирії. Цей об'єкт, що залишився з часів Холодної війни, перетворився на середземноморський плацдарм для реалізації великодержавних амбіцій кремля. Тодішній головнокомандувач об'єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав вважав російський контингент у Сирії "мильною бульбашкою". Що ще важливіше, активність підводних човнів Чорноморського флоту росії через турецькі протоки, в тому числі відправка вдосконалених підводних човнів класу "Кіло" для проведення бойових операцій у Леванті, ознаменувала відкрите порушення режиму Монтре. Ця загрозлива російська "сталева дуга" простяглася навіть до Лівії для підтримки підривних операцій приватної військової компанії "вагнер". Туреччина перервала російський "Сирійський експрес", пославшись на статтю 19 Конвенції Монтре. Тим не менш, коли пил у Чорноморському регіоні вляжеться, москва захоче повернутися до статус-кво. Загалом, допомога Україні у поверненні її суверенної території Криму є стратегічним пріоритетом для забезпечення безпеки на сході НАТО, у той час як протидія російській агресії в Чорному морі є питанням безпеки для півдня Альянсу.
Туреччина продовжуватиме відігравати особливу роль у Чорноморському регіоні. Туреччина є найбільш орієнтованою на статус-кво прибережною державою в Чорному морі. Хоча пріоритетність статус-кво для Туреччини часом призводила до зближення між нею та росією, розрахунок Анкари також поширюється на припинення агресивної позиції кремля в регіоні. У 2015 році, коли збитий Туреччиною російський фронтовий бомбардувальник Су-24 призвів до розриву турецько-російських відносин, саме Анкара закликала до більшої активності НАТО в регіоні, вказуючи на ризик перетворення Чорного моря на "російське озеро". Таким чином незаконна анексія Криму росією і спроби російських військових захопити Одесу також підпадають під неприйнятний ревізіонізм у турецькій геополітичній парадигмі. Саме тому, коли розпочалася війна, турецький уряд почав діяти, посилаючись на Конвенцію Монтре, посилюючи військову допомогу Україні і водночас підтримуючи активну розвідувальну та дипломатичну роботу з москвою. Туреччина вважає, що вона відіграє особливу роль у Чорноморському регіоні. Вторгнення росії в Україну підкреслило цей факт. Політики повинні використати її вплив і роль у регіоні для забезпечення безпеки та стабільності. Західні союзники Туреччини мають зосередитися на новій моделі чорноморської співпраці з Анкарою – в тому числі на моделях військово-морської співпраці всередині НАТО між трьома прибережними союзниками – замість того, щоб безнадійно просити про поступки щодо режиму Монтре.
російські військові можливості і готовність у Чорному морі залишатимуться на зниженому рівні. Така ситуація матиме вплив на морську присутність росії на Каспії, Балтиці та у Східному Середземномор'ї. Згідно з обмеженнями Конвенції Монтре 1936 року, росія фактично не може посилити свою військово-морську присутність у Чорному морі нізвідки, окрім Каспійського моря, і тут її можливості залишаються обмеженими. Закриття проток для військових кораблів також матиме середньо- і довгостроковий вплив на російські морські операції у Східному Середземномор'ї на підтримку Сирії.
Чорноморський регіон – дім для незавершених справ. П'ять причин, чому Чорне море важливе
Чорне море знаходиться на важливому перехресті між Європою, Близьким Сходом і великим Каспійським регіоном. Існує шість чорноморських прибережних країн: Болгарія, Грузія, Румунія, Росія, Туреччина та Україна. Хоча Молдова не має чорноморського узбережжя, геополітично вона є частиною регіону. Молдовський порт Джурджулешти також з'єднує країну з Чорним морем через річку Дунай.
Протягом всієї історії регіону Чорне море довело свою геополітичну та економічну важливість. Навіть для країни, розташованої за тисячі миль від нього, як-от Сполучені Штати, Чорне море має вирішальне значення для її трансатлантичних інтересів і геополітичної дорожньої карти. Існує п'ять основних причин, чому Чорне море є стратегічно важливим для США:
По-перше, Чорноморський регіон є домом для надійних союзників і партнерів. Три чорноморські держави (Болгарія, Румунія і Туреччина) є членами НАТО і підпадають під гарантії колективної оборони Альянсу. Ще дві країни (Грузія та Україна) прагнуть до нього вступити. Варто також відзначити, що чорноморські країни продемонстрували більшу політичну волю до розгортання військ на підтримку операцій НАТО, ніж країни в інших регіонах.
По-друге, Чорноморський регіон є домом для незавершених справ у сфері євроатлантичної інтеграції та НАТО. Євроатлантична інтеграція була успішною на більшій частині Європи, але регіон навколо Чорного моря залишається зоною для розширення Альянсу та Європейського Союзу. Молдова, Грузія і Україна мають різний ступінь взаємодії з ЄС і НАТО. Молдова і Україна офіційно є країнами-кандидатами на вступ до Євросоюзу, тоді як Грузія – статус "претендента". Туреччина також є країною-кандидатом на вступ до ЄС з 1999-го, хоча за останні роки не було досягнуто жодного значного прогресу. Грузія прагне вступити до НАТО з 2008 року, але політична слабкість Франції та Німеччини заблокувала будь-який значущий прогрес. Минулоріч у жовтні Україна офіційно подала заявку на членство у Північноатлантичному альянсі, але її перспективи вступу залишаються низькими, поки вона перебуває у стані війни з росією. Молдова офіційно не заявляла про свій намір вступити до НАТО, але Дорін Речан, радник з питань національної безпеки країни, нещодавно заявив, що "Молдова більше не може покладатися виключно на зовнішньополітичні інструменти, одним з яких є її нейтральний статус, для забезпечення державної стабільності".
По-третє, Чорноморський регіон є важливим регіональним транзитним і судноплавним вузлом. Деякі з найважливіших світових судноплавних шляхів, нафто- і газопроводів, волоконно-оптичних кабелів і торговельних маршрутів перетинають Чорне море або з'єднуються з ним. Його перетинають два основні волоконно-оптичні кабелі: Кавказька кабельна система і Чорноморська волоконно-оптична кабельна система. Регіон також багатий на природні ресурси. За оцінками, Чорне море містить трильйони кубометрів природного газу і 10 мільярдів барелів сирої нафти. Оскільки водень стає все більш важливою частиною енергетичного балансу, воно також буде відігравати певну роль. Цей регіон називають "наступним водневим хабом". Мережа важливих нафто- і газопроводів з'єднує Каспійський регіон з Чорним морем.
По-четверте, росія використовує Чорне море як платформу для операцій в інших регіонах, і це має наслідки, які впливають на Близький Схід. У перші дні московської інтервенції в Сирії "москва" – крейсер керованих ракет вмс росії і флагман Чорноморського флоту до того, як він був потоплений українськими силами у квітні 2022 року – відігравав життєво важливу роль у забезпеченні протиповітряної оборони російських сил. Сотні тисяч тонн зерна і пшениці були відправлені з Криму до Сирії, щоб допомогти режиму Асада вирішити проблему нестачі продовольства. Сотні рейсів були здійснені між портовим містом Севастополь і російською військово-морською базою в Тартусі для транспортування військової техніки та боєприпасів.
Нарешті, в епоху конкуренції між великими державами Китай та Іран також відіграють певну роль у Чорному морі, яку необхідно враховувати політикам. КНР розглядає Чорне море як частину європейського фіналу своєї ініціативи "Один пояс, один шлях" і інвестує в регіон. Тим не менш, він не зміг встановити в Чорному морі такі ж економічні позиції, які має в таких регіонах, як Африка на південь від Сахари і Латинська Америка. Крім того, європейські країни дедалі більше усвідомлюють хижацьку інвестиційну політику Китаю. На півдні Іран хоче створити маршрут сполучення Перської затоки з Чорним морем через Кавказ. Тегеран розглядає це як ще один можливий спосіб взаємодії із зовнішнім світом, коли економічні санкції обмежують його можливості.
Роль Туреччини як "химери" в Чорному морі. Чотири компоненти її політики
Чорноморська політика Туреччини є складною і найкраще описується як химера. Подібно до міфологічної істоти, яка була частково левом, частково козою і частково змією, турецька чорноморська політика поєднує в собі різнорідні елементи, кожен з яких необхідно враховувати. Вона має чотири основні компоненти:
1. Примат режиму Конвенції Монтре у військово-політичних справах на Чорному морі. Хоча більшість авторів плутають цю позицію з намаганням зберегти баланс у відносинах з НАТО і росією, пріоритет, наданий Конвенції Монтре, насправді є функцією членства Туреччини в Альянсі, яке спонукає країну запобігати будь-яким потенційним неприємностям у її північних водах.
2. Важливість збереження "дипломатичної переваги" в регіоні. На сьогоднішній день Туреччина вміло управляє конкуренцією і співпрацею з росією, по суті, за допомогою відокремленості та трансакціонізму – двох концепцій, які підсумовують довгу історію складних двосторонніх відносин. Туреччина взяла на себе провідну роль у створенні багатосторонніх механізмів у регіоні, щоб запобігти перетворенню Чорного моря на театр військових конфліктів між НАТО і росією. У разі такого зіткнення Туреччина як член Альянсу не могла б залишатися нейтральною.
3. Статус Туреччини як країни-члена НАТО. Туреччина вступила до Північноатлантичного альянсу в 1952 році. Під час Холодної війни вона була однією з двох країн, які фактично межували з Радянським Союзом (інша країна – Норвегія). У Туреччині розташована велика військово-повітряна база в Інджирліку, яка в основному використовується Сполученими Штатами і Сухопутним командуванням НАТО. Анкара є рішучим прихильником політики відкритих дверей Альянсу (хоча цей факт не домінує в заголовках західних новин), і вона підтримала членство в НАТО України і Грузії. Що ще важливіше, Туреччина, з її потужними військово-морськими силами і зростаючою перевагою у сфері роботизованої війни, залишається найпотужнішою чорноморською прибережною країною в Альянсі. Іншими словами, військова чиста оцінка свідчить про те, що Туреччина більшою чи меншою мірою є НАТО в Чорному морі.
4. Зростаючі оборонні зв'язки Туреччини з Україною. Україна пропонує Туреччині західну, але не натівську оборонну співпрацю – на кшталт партнерства з ізраїльськими військовими у 1990-х роках, яка передбачає більш щедру передачу технологій і спільне виробництво, ніж пропонують євроатлантичні країни. Анкара і Київ фактично активізували свої спільні зусилля у спільній розробці критично важливих військових технологій. Історична спорідненість Туреччини з кримськотатарським населенням, пригнобленим російським вторгненням після 2014 року, додає особливої ваги зростаючим турецько-українським стратегічним двостороннім зв'язкам.
Зв’язок Каспійського та Азовського морів. російсько-іранська співпраця на Каспії загрожує регіону
Каспійське море є важливим регіоном для США, хоча його часто ігнорують. Він лежить в основі Євразійського континенту, є важливим географічним і культурним перехрестям, що з'єднує Європу та Азію, і протягом століть був стратегічно важливим для багатьох країн з військових і економічних міркувань. Він залишається таким і сьогодні.
Азовське море – це невелика водойма, яка колись була спільною для росії та України і з'єднувалася з Чорним морем Керченською протокою. Однак після широкомасштабного російського вторгнення в лютому 2022-го і падіння Маріуполя в травні того ж року Азовське море фактично перетворилося на "російське озеро".
У ширшій дискусії про безпеку в Чорноморському регіоні Каспійське та Азовське моря часто залишаються на другому плані. Проте є три причини, чому безпека усіх трьох морів взаємопов'язана і чому США та НАТО не можуть діяти в одному з них, не враховуючи наслідки і ситуацію з безпекою в інших.
1. Одним з двох каналів, що з'єднують Каспійське море із зовнішнім світом, є Волго-Донський канал, який з'єднує Каспійське море з Азовським. Протягом весняних і літніх місяців, коли канал не замерзає, росія використовує його для переміщення військових кораблів між Каспійським і Чорним морями через Азовське. Кораблі Каспійської флотилії рф відіграють безпосередню роль у підтримці повномасштабного вторгнення росії в Україну з лютого 2022 року.
2. російські військові кораблі, що діють з Каспійського моря, запускали крилаті ракети проти України. У минулому крилаті ракети з Каспію також використовувалися проти цілей у Сирії.
3. Іран і москва мають багато спільних цілей у Каспійському регіоні. російсько-іранська співпраця на Каспії загрожує всьому регіону, в тому числі НАТО і його партнерам. Їхні військово-морські сили проводять спільні військові навчання на Каспії. Вже давно існують підозри, що Іран транспортує нафту до росії, використовуючи Каспій як спосіб обійти економічні санкції. Найважливіше те, що іранські безпілотники, які росія використовувала в Україні, перевозилися кораблями до окупованого Криму через Каспійський і Волго-Донський канали або повітряним коридором над Каспієм.
Здатність перекидати військові кораблі з Каспійського регіону до Чорного моря (і навпаки) дозволяє росії проєктувати силу у важливому регіоні світу, водночас надаючи російським політикам гнучкість і можливість вибору під час конфліктів у ширшому регіоні. рф розглядає Каспійське і Чорне моря як єдиний геополітичний простір. Так само повинні вважати військові планувальники і політики НАТО.
Шлях вперед. Що мають зробити США та НАТО
Вторгнення росії в Україну означає, що старий спосіб мислення про Чорне море більше не придатний. Війна росії також є нагадуванням про геополітичну важливість Туреччини як члена НАТО і прибережної чорноморської країни. США повинні бути лідером в Альянсі та розробити нову стратегію безпеки на Чорному морі. Сполучені Штати та їхні союзники можуть реалізувати це, зробивши наступні кроки:
Підготуватися до створення місії Чорноморського морського патруля, як тільки Туреччина скасує обмеження на проходження іноземних військових кораблів через турецькі протоки. НАТО має створити місію Чорноморського морського патруля за зразком успішної місії патрулювання повітряного простору Балтійського моря з метою підтримання потужної присутності Альянсу в Чорному морі відповідно до Конвенції Монтре 1936 року. Це вимагатиме від нечорноморських країн НАТО заздалегідь взяти на себе зобов'язання щодо регулярної та ротаційної морської присутності в акваторії.
Надати більшу кількість кораблів союзникам і партнерам в регіоні. Право на самооборону не обмежується береговою лінією. Як описано вище, Конвенція Монтре накладає обмеження на розмір і кількість військових кораблів нечорноморських країн, які можуть увійти в Чорне море одночасно. Існують також обмеження на тривалість перебування там кожного військового корабля з нечорноморської країни. Найбільш прямий спосіб обійти ці перешкоди – допомогти союзним і дружнім країнам регіону збільшити чисельність і спроможність своїх військово-морських сил. У координації з Туреччиною США повинні розробити індивідуальні плани дій з морської безпеки для Болгарії, Румунії, України та Грузії, щоб покращити військово-морські сили кожної з них. Нарешті, серед чорноморських союзників НАТО Туреччина має швидко зростаючу програму безпілотних надводних бойових кораблів. Поширення зростаючої роботизованої військово-морської переваги Туреччини на інших членів і партнерів Альянсу в Чорному морі було б розумним кроком і могло б бути здійснене на основі відповідних програм, як-от проєкт НАТО DIANA (прискорювач оборонних інновацій в Північній Атлантиці).
Посилити сили і засоби оборони/ППО членів Альянсу. На додаток до розбудови і посилення військово-морських сил членів Альянсу, НАТО має розбудовувати надійні мережі берегової оборони, удосконалювати радіолокаційні системи і посилювати сили, а також засоби спостереження. Випадок із ракетним крейсером "москва" виявив вразливість російського Чорноморського флоту. Більш того, розбудова мереж берегової оборони є дешевшою і стійкішою, ніж інвестиції у традиційні військово-морські сили.
Використати можливостей Берегової охорони США. Коли Туреччина скасує обмеження на прохід іноземних військових кораблів через турецькі протоки, Сполучені Штати повинні розробити план активізації діяльності американської берегової охорони в Чорному морі. Існує прецедент, на який варто спиратися: у 2021 році есмінець USCGC "Гамільтон" здійснив похід навколо Чорного моря, що стало першою операцією американської берегової охорони там з 2008-го, коли росія вторглася в Грузію.
Відкрити сертифікований НАТО Центр передового досвіду з безпеки на Чорному морі під спільним керівництвом Туреччини і Грузії, але на грузинській території. Прецедентів створення сертифікованого НАТО-центру передового досвіду в країні, яка не є членом Альянсу, не існує, але його створення може поліпшити відносини між НАТО і Грузією та продемонструвати, наскільки важливим став Чорноморський регіон для загальної безпеки Європи. Центр передового досвіду став би форумом для змістовного діалогу і навчання з питань подолання викликів, пов'язаних з безпекою на Чорному морі. Спільна участь Туреччини і Грузії також продемонструвала б, як чорноморські країни НАТО і країни, що не є членами Альянсу, повинні працювати разом у регіоні.
Закликати до створення Ініціативи чотирьох морів, яка б включала Адріатичне, Балтійське, Чорне і Каспійське моря. Ця ініціатива могла б базуватися на вже існуючій Ініціативі трьох морів – блоці регіональних країн Центральної та Східної Європи, пов'язаних політично, економічно і географічно з Адріатичним, Балтійським і Чорним морями. Включення Каспію і пов'язаних із ним країн в регіон відобразило б взаємозалежність регіону в питаннях економічного розвитку і транспорту. Створення Ініціативи чотирьох морів змусить регіон вийти за межі ЄС.
Посилити дипломатичну активність в регіоні за допомогою формату ГУАМ. Організація за демократію та економічний розвиток – ГУАМ – це регіональний блок, який заохочує співпрацю між Грузією, Україною, Азербайджаном та Молдовою. Всі чотири країни є важливими для просування національних інтересів США в регіоні. росія майже повністю поглинута подіями в Україні та впливом економічних санкцій. Сполучені Штати повинні скористатися незбалансованою геополітичною рівновагою рф і почати більше взаємодіяти з такими угрупованнями, як ГУАМ. Конгрес має провести спеціальну міжпарламентську зустріч із законодавцями з парламентів країн ГУАМ для налагодження відносин і вивчення сфер співпраці. Остання зустріч США-ГУАМ на рівні міністрів закордонних справ відбулася у 2017 році. Держсекретарю Ентоні Блінкену слід негайно звернутися з проханням провести саміт США-ГУАМ для посилення співпраці.
Враховувати стратегічний зв'язок між Азовським морем, Волго-Донським каналом і Каспійським морем при розробці будь-якої чорноморської стратегії. росія надає великого значення Волго-Донському каналу, оскільки він з'єднує Азовське (і Чорне) море з Каспійським, що дозволяє їй просувати свої військові цілі в Україні. вона регулярно запускає крилаті ракети з кораблів на Каспії по Україні. Іран дедалі більше підтримує військові зусилля росії, перевозячи через Каспій безпілотники для використання у війні. Тому, з практичної точки зору, планувальники НАТО повинні розглядати південне узбережжя Каспійського моря як найекстремальнішу точку чорноморського кордону Альянсу.
Допомагати дружнім каспійським країнам покращувати свою морську безпеку. Каспійський регіон має життєво важливе значення для Чорного моря – особливо з точки зору енергетичного і комерційного транзиту. США повинні працювати в координації з Туреччиною над покращенням безпеки та військового потенціалу партнерів у регіоні – особливо Азербайджану та Казахстану. Рішення уряду США про надання військової допомоги іншій країні має ґрунтуватися на інтересах американської безпеки, а не на тиску з боку певних груп, що лобіюють інтереси Конгресу.
Тісно співпрацювати з Туреччиною. Будь-які пропозиції щодо розширення участі Сполучених Штатів у Чорному морі повинні передбачати залучення і консультації з Туреччиною. Туреччина є членом НАТО і має суверенний контроль над протоками, і Вашингтон повинен запевнити Анкару, що жодні дії США або Альянсу в Чорному морі не мають на меті підірвати цей контроль. Метою є збільшення присутності НАТО в Чорному морі для стримування і, в разі необхідності, перемоги над російською агресією.
Забезпечити, щоб двері НАТО залишалися відкритими для Грузії, Молдови та України. Жодна країна, що не є членом НАТО, включно з росією, не повинна мати права вето на майбутнє потенційне членство Грузії, Молдови чи України. Ці три чорноморські країни знають, що таке страждання від російської агресії. Україна і Грузія прагнуть колись приєднатися до Альянсу. Молдова може прагнути до членства в майбутньому. Без тісної співпраці та відносин з усіма трьома країнами НАТО не може мати ефективної чорноморської стратегії.
Сприяти турецько-українським оборонним зв'язкам. Чорноморська політика Анкари не є нейтральною, не кажучи вже про зближення з росією. Туреччина має глибоко вкорінене оборонне партнерство з Україною. Анкара і Київ мають зростаючий портфель військової співпраці, починаючи від спільного виробництва турецьких корветів класу MILGEM в українських доках і закінчуючи польотами першого турецького безпілотника з турбогвинтовим двигуном Kizilelma та українськими авіаційними двигунами, розробленого турецькою компанією Baykar. Підтримка і заохочення турецько-українського оборонного партнерства має бути геополітичним пріоритетом для США та інших членів НАТО. У довгостроковій перспективі (і особливо, якщо Україна стане членом НАТО) двосторонні турецько-українські оборонні зв'язки можуть перетворитися на військовий альянс, формуючи природну геополітичну противагу російській агресії.
Джерело: Hudson Institute
