Прочитавши різні коментарі останніх днів і тижнів, стає очевидно, що у багатьох людей занадто безліч часу, і всі, звісно, знають краще. "Замість" того, щоб спробувати з'ясувати, що відбувається, занадто багато дискусій про те, що і хто правий, а що і хто винен, і, особливо, коли і де відбудеться український контрнаступ, і як він буде виглядати.
Дійсно, є персонажі, які пояснюють безумства на кшталт "неважливо, чи втримаємо ми Бахмут, якщо Мелітополь все ще в руках росії". ...Є люди, які скаржаться на те, що офіцера ЗСУ понизили у посаді за те, що він публічно критикував начальство. Але найкраще, коли суперрозумні американські радники скаржаться (публічно, нехай і "опосередковано") на витрату боєприпасів ЗСУ в районі Бахмута, тому що – і це суперхворобливо – "це виснажує запаси, необхідні для контрнаступу". І, звісно, всі повторюють цю тезу і стару про те, що "утримання Бахмута виснажує сили, необхідні для контрнаступу України" – так, ніби це якісь релігійні догми...
Перепрошую? Крім того, ми бачили, наскільки суперрозумні американські радники – останні 20 з гаком років в Афганістані та Іраку. І знову в Україні в лютому 2022 року, лише для прикладу. І той хитрий сарказм у мені особливо хотів би бачити, як американські війська стримуються з витратами боєприпасів у будь-якому "вогневому контакті"... але: навіщо все це підштовхування до українського контрнаступу? Чому це має бути "добре", що це "має відбутися", що окуповані території мають бути звільнені негайно, і це "має статися" завтра... може, краще сьогодні, насправді?
Частково такі ідеї нагадують мені росіян із їхніми ідеями про те, що "Україна має бути завойована, має впасти, українці мають підкоритися, Захід має вклонитися, все і всі ПОВИННІ ...". ...і, частково, вони нагадують мені Іран кінця 1980 – початку 1981 років. Тоді це було "Іран повинен контратакувати", "Іран повинен звільнити Хузестан", "або Іран контратакує зараз, або ніколи не контратакує", і, звичайно ж, "Іран переможе, тому що він кращий за іракців"..., а потім це золоте твердження: "ось побачите"... У цьому відношенні деякі американці, а також деякі українці дійсно нагадують мені деяких іранців: занадто багато гіків, які знають все краще, і впевнені, що вони можуть зробити все краще, ніж будь-хто інший, і до того ж скоро...
Результат? Іранська громадськість підштовхнула власну армію до контрнаступу, до якого вона була просто не готова. У січні 1981 року іранська армія розпочала цей великий контрнаступ: ввела бронетанкову дивізію з трьома бригадами танків Chieftain на добре підготовлені іракські позиції. У невідповідний момент часу, в середині сезону дощів. Половина танків була втрачена, коли вони застрягли в багнюці, а ще третина була виведена з ладу іракськими Т-72...
Спасибі політикам, паркетним генералам і військовим кореспондентам: загинуло багато людей. Нічого не було досягнуто.
...або якщо і так, то те, що до кінця війни іранська бронетехніка вже не відігравала важливої ролі. Або що Ірану знадобилося ще 1,5 роки підготовки, поки армія була дійсно готова, а її командири дійсно зібралися з духом. Лише тоді вони розбили іракську армію в Хузестані і звільнили всю провінцію одразу. Іронія долі: я не знаю нікого, хто підрахував би всі іранські втрати від цього процесу "засвоєння уроку", і ніхто з політиків, паркетних генералів і військових кореспондентів, які наприкінці 1980 року "штовхалися, як чорти", не взяв на себе відповідальність за всі іранські втрати січня 1981-го, звісно ж...
Наразі в Україні ситуація така, що вкс рф вдалося придушити українську ППО в районі Авдіївки не тільки достатньо, щоб уражати місцеві українські укріплення керованими бомбами калібру 1500 кг "з полігонів", але навіть так, аби середні бомбардувальники Ту-22М-3 могли бомбардувати це місце вільнопадаючими ФАБ-3000. І для Су-34, щоб зробити це з іншими бомбами, що вільно падають, теж.
Хто-небудь розуміє, що це означає – чи оскільки це майже невідомо, цього не станеться, а отже, не має значення...?!?
Для тих, кому я повинен це пояснити: Повітряні сили України настільки зайняті захистом усіх українських міст та електромереж від російських балістичних та крилатих ракет, що у неї недостатньо систем протиповітряної оборони та недостатньо (важких) зенітно-ракетних комплексів, щоб належним чином захистити свої війська вздовж усієї лінії фронту протяжністю понад 1000 кілометрів. Вона не може прикрити свою артилерію, розгорнуту в районі Авдіївки, що, в свою чергу, означає, що ця артилерія не може вибити російську артилерію, а це означає, що російська артилерія – так само, як і російська авіація – може вільно підтримувати просування своїх наземних військ...
Але ви хочете провести контрнаступ за таких обставин, так?
Подивіться правді в очі і прийміть це, люди: ми всі "повинні" платити податки і ми повинні померти. Це чи не єдина визначеність у людстві.
Тому: НІ, Україна "НЕ повинна". Ні, ЗСУ НЕ повинні йти в наступ. Особливо, якщо вона НЕ готова. А зараз вона НЕ готова. Їй не вистачає боєприпасів, їй не вистачає мініБПЛА, їй не вистачає боєприпасів, їй не вистачає приладів нічного бачення, їй не вистачає боєприпасів, їй не вистачає систем ППО, їй не вистачає боєприпасів, їй не вистачає досвідчених і добре підготовлених військ, їй не вистачає боєприпасів, їй не вистачає кваліфікованих командирів, і їй не вистачає ще більше боєприпасів. А там, де всього цього не бракує, зростають проблеми зі солдатами, яким просто набридло вбивати: якщо у вас є якісь проблеми з розумінням цього, йдіть і запишіться в армію, станьте добровольцем, проводьте свої неділі, вбиваючи по 100+ людей на смерть. А потім подивіться, що з вами станеться...
...або заспокоїтеся і навчіться бути терплячими. Це не відеогра, не гра, де можна схитрувати, маючи нескінченні запаси боєприпасів і війська: це велика, масова, кривава, брудна війна. Такі війни виграються не биттям себе в груди і не багатослів'ям, а терпінням, ретельною розвідкою, великою кількістю тренувань, достатніми запасами боєприпасів і припасів, виснаженням ворога при одночасній підготовці достатньої кількості власних військ, а також ретельним вибором часу і місця для нападу. Це не ваша і не моя справа, і не справа всіх інших можливих паркетних генералів і військових кореспондентів у соціальних мережах. Це справа "генералів-рєдісок" ЗСУ.
