росія перейшла на економіку воєнного часу. Найближчі до рф скандинавські та балтійські країни зрозуміли це і готуються. Фінляндія попри свій статус найновішого члена НАТО перебуває в кращому стані, ніж більшість інших 28 європейських членів альянсу. Порожні запаси і повільне виробництво озброєнь викликають занепокоєння в інших країнах Європи, але не у Фінляндії.
Сили оборони Фінляндії (FDF) отримали додаткове фінансування для закупівель і негайно уклали нові контракти навесні 2022 року, невдовзі після повномасштабного вторгнення росії і до того, як інші держави прокинулися від цієї проблеми. Як наслідок, запаси країни наповнюються до такої міри, що виникає потреба в додаткових складських потужностях.
Цьогоріч Сили оборони Фінляндії також проведуть логістичні навчання й активують так звані угоди про виробничі резерви з цивільними компаніями, які зберігають додаткові потужності для потреб збройних сил під час кризи і війни – щось на кшталт воєнної економіки в полегшеному варіанті. У цей передконфліктний період достатня наявність і виробничі потужності всього – від продовольства до техніки, перевіряються в умовах тривалого ведення бойових дій, як це відбувається в Україні.
Зусилля Фінляндії з підтримання ефективної національної обороноздатності мотивовані безпосередньою близькістю до росії та історією агресії зі сходу. Подібні міркування пояснюють, чому інші країни Північно-Балтійського регіону також підвищили рівень своєї готовності протягом останніх двох років.
Країни Балтії підписали кілька спільних угод про закупівлю ключових систем озброєнь, таких як HIMARS і ATACMS. Серед інших спільних балтійських ініціатив – Лівонський повітряний щит, спільна латвійсько-естонська закупівля систем протиповітряної оборони IRIS-T і Балтійська оборонна лінія для спільного зміцнення спільного кордону з росією і підвищення здатності блокувати й сповільнювати пересування противника.
Латвія відновила призов до армії з січня, Литва зробила це 2015 року, а в Естонії призов існує з 1990-х років. Усі три балтійські країни перебувають на шляху до досягнення 3% ВВП на оборонні витрати в найближчі роки, що на 50% перевищує вимоги НАТО.
Скандинавські країни також вживають заходів для індивідуального та спільного збільшення внутрішнього виробництва боєприпасів та іншого військового обладнання.
Фінляндія працює над тим, щоб більш ніж подвоїти виробництво артилерійських боєприпасів, що зробить її одним із найбільших виробників в Європі. Данія, Фінляндія, Норвегія та Швеція нещодавно підписали угоду в рамках NORDEFCO про спільне збільшення виробництва боєприпасів, покликану посилити безпеку постачання в регіоні і забезпечити довгострокову підтримку Україні.
Завдяки фінансуванню в рамках програми Європейського Союзу "Акт на підтримку виробництва боєприпасів" (ASAP) Шведське управління оборонних матеріалів підписало контракт з норвезько-фінським виробником боєприпасів Nammo на збільшення виробничих потужностей з виробництва 155-мм снарядів.
Швеція, яка незабаром стане членом НАТО, досягне мети Альянсу щодо 2% витрат на оборону вже цьогоріч. Окрім збільшення оборонного промислового виробництва, Швеція також відновлює свої системи боєготовності часів Холодної війни: 2017 року було відновлено часткову військову повинність, а в січні – цивільну службу в таких сферах, як служби з надзвичайних ситуацій і енергетичний сектор. Це є частиною "загального оборонного обов'язку" Швеції, який поширюється на всіх жителів у віці від 16 до 70 років.
Швеція також пообіцяла направити 600 військовослужбовців до багатонаціонального батальйону передових сухопутних сил Латвії після того, як Угорщина ратифікує членство Швеції в НАТО.
Очевидно, що членство Фінляндії і Швеції в НАТО робить альянс більш здатним реагувати на російську загрозу, ніж будь-коли раніше, навіть якщо більшість європейських союзників все ще значно відстають від рівня готовності північних членів Альянсу.
Більш ніж 800-мильний кордон Фінляндії з росією подвоїв загальну довжину кордону між НАТО і росією, що викликало певну тривогу напередодні її вступу. Але Фінляндія має значний військовий потенціал, що створює головний біль для росії.
Приєднання Фінляндії і Швеції (яке, здається, відбудеться цього року) значно полегшило планування і здійснення оборони Балтії – раніше виникали питання щодо здатності НАТО посилити балтійські країни.
Просто підтримуючи свою національну обороноздатність на високому рівні, Фінляндія має військові сили, з якими російські планувальники змушені рахуватися. Вони включають в себе чисельність військ воєнного часу 280 тисяч осіб, резерви до 870 тисяч осіб, одну з найбільших артилерійських сил в Європі і нещодавні інвестиції у вогневі засоби великої дальності, а також потужні військово-повітряні сили, які незабаром поетапно замінять літаки F/A-18 Hornet на 64 нових F-35.
Додайте до цього тісну співпрацю військово-повітряних сил країн Північної Європи, що складають об'єднаний флот із близько 250 літаків, а також фінсько-шведську військово-морську співпрацю, і простір для маневру росії значно обмежиться порівняно з періодом до 2022 року. Угоди про співпрацю (DCA), які Фінляндія і Швеція нещодавно підписали зі Сполученими Штатами, ще більше посилюють стримування в регіоні.
Завдяки зростаючій співпраці між Північними і Балтійськими країнами та їхньому значному внеску в оборону України (на регіон припадає вісім з 11 найбільших контрибуторів за часткою ВВП), регіон, який до цього десятиліття був "ахіллесовою п'ятою" НАТО, зараз є одним із найбільш підготовлених і боєздатних в Альянсі. Його об'єднує спільне сприйняття загроз і готовність робити те, що необхідно.
Інші європейські союзники повинні зробити те ж саме. Можливість стримати росію є вже зараз, використовуючи час, який Україна надала решті Європи.
Про авторку: Мінна Аландер – наукова співробітниця Фінського інституту міжнародних відносин (FIIA) в Гельсінкі. Темами її досліджень є північноєвропейська безпека та оборонне співробітництво країн Північної Європи, а також зовнішня та безпекова політика Німеччини та Фінляндії.
Джерело: CEPA
