Вихід росії із Чорноморської зернової ініціативи знову створює ризик дестабілізації світового продовольчого ринку. Однак це є віддзеркаленням набагато більшої проблеми, пов'язаної з півторарічною російською блокадою Чорного моря, яка дозволила росії поступово послабити Україну та підвищити вартість надання їй допомоги з боку іноземних партнерів. Міжнародне співтовариство не повинно домагатися відновлення дії "зернової угоди", яка надала росії фактичний контроль над українським експортом, натомість спільною метою має стати остаточний прорив російської блокади та ефективне забезпечення морської торгівлі через Чорне море до українських портів.
17 липня росія оголосила про вихід із Чорноморської зернової ініціативи і погрожує, що всі комерційні судна, які прямують через Чорне море до українських портів, вважатимуться військовими цілями, що суперечить міжнародному праву збройних конфліктів на морі. Представники США та Великої Британії, однак, публічно попередили, що росія готується атакувати торгові судна. Міжнародні страхові компанії призупинили видачу полісів для суден, що прямують до українських портів.
Дестабілізація світового продовольчого ринку та новий економічний інструмент для політичного шантажу. Цілі російської блокади Чорного моря
Вже в середині лютого 2022 року, напередодні вторгнення в Україну, росія під приводом військових навчань суттєво обмежила судноплавство в північно-західній частині Чорного моря, запровадивши де-факто морську блокаду України. Незабаром після початку вторгнення рф повністю закрила цю частину Чорного моря, заявивши, що будь-які судна в цьому районі, в тому числі комерційні, вважатимуться терористичною загрозою. Блокада Чорного моря, особливо морського торговельного шляху, що веде до українських портів на його північному узбережжі, має стратегічне значення з російської точки зору, оскільки позбавляє Україну можливості надалі захищати себе. Вона не дозволяє Україні отримувати зброю та енергоресурси морем, змушуючи її використовувати лише сухопутні шляхи. Крім того, це безпосередньо б'є по основах української економіки, яка залежить від доступу до чорноморських портів, які до війни забезпечували до двох третин її експорту, що еквівалентно більш ніж 45 мільярдам доларів США.
Блокада Чорного моря також надала росії додаткові інструменти для отримання політичних і фінансових вигод. Позбавлення України використання морського торговельного шляху спричинило ризик світової продовольчої кризи. москва намагалася опортуністично використати цю ситуацію під прикриттям "зернової угоди" для того, щоб домогтися від ЄС і США послаблення санкцій щодо власного аграрного та банківського секторів, а також для зміцнення свого впливу в країнах Глобального Півдня.
Вихід росії із "зернової угоди" та оголошення про відновлення повної морської блокади України є спробою політичного та економічного шантажу міжнародної спільноти, яка підтримує Київ в умовах російської агресії. З одного боку, метою є додатковий тиск на ЄС та США задля лібералізації режиму санкцій, насамперед проти російського банківського сектору. З іншого боку, вона розрахована на дестабілізацію світового продовольчого ринку та зміцнення позицій росії на Глобальному Півдні, фактично зробивши ці країни залежними від поставок російського зерна.
Диверсії, мінування, атаки човнів. Військові загрози з боку росії
рф все ще володіє величезними силами і засобами для порушення або блокування ліній зв'язку в Чорному морі. Подальші рішення москви у цій сфері будуть визначатися її стратегічним і тактичним розрахунком. В контексті своїх можливостей та усвідомлених ризиків, вона може розглянути наступні військові варіанти.
Диверсії в портах. росія може організувати невеликі атаки через свою мережу розвідувальних агентів. Більш масштабної шкоди портам, інфраструктурі або суднам можуть завдати водолази російського спецназу, особливо якщо це буде скоординовано з атаками морських безпілотників (Unmanned Surface Vehicle, USV). Ризики для рф у цьому варіанті пов'язані з можливим перехопленням її диверсантів і збором уламків БПЛА, а також із тим, що їй буде важко зняти з себе відповідальність за таку атаку.
Ширше військово-морське мінування акваторії. росія має потужну групу підводних човнів у Чорному морі і вже частково замінувала підхід до Одеси, тому вона може розширити цю тактику. Цей варіант передбачає правдоподібне заперечення потенційного потоплення цивільного судна. Дуже ймовірно, що за такого сценарію російська дипломатія та дезінформація намагатимуться приписати Україні відповідальність за такий інцидент або серію інцидентів.
Торпедні атаки та атаки підводних човнів. Окрім підводних човнів, росія розгортає в Чорному морі все більше морських безпілотників. Як і морські міни, російські торпеди і удари БПЛА можуть бути використані проти цивільних суден. Цей варіант кращий для рф через складність виявлення, спостереження та збору доказів Україною та її партнерами.
Захоплення кораблів. росія може взяти під контроль окремі кораблі за допомогою штурмового загону, перекинутого гелікоптером або військовим кораблем. вона має для цього спеціальні підрозділи спецназу, а також багато патрульних катерів у складі Чорноморського флоту і прикордонної служби ФСБ. Перехоплене судно може бути перенаправлене до Севастополя або Новоросійська. У цьому випадку росія також може підготувати "докази" того, що судно застовувалося для передачі зброї, і використовувати їх у своїй пропаганді та дезінформації. Цей тип операції мав би на меті примусити до переговорів країну-власника або країну прапора та/або країну громадянства членів екіпажу з росією про умови звільнення їхніх громадян.
Ракетні удари по кораблях. російський флот у регіоні має багато суден із протикорабельними ракетами та наземними системами берегової оборони. Використання цих платформ росією пов'язане з підвищеним ризиком виявлення розвідувальними засобами і радарами України або її партнерів. рф може віддати перевагу використанню мобільних пускових установок в окупованому Криму через те, що оперативна зона її Чорноморського флоту вже обмежена через українські можливості. російські ракетні комплекси берегової оборони "Вал" можуть використовуватися для нанесення ударів по кораблях уздовж усього узбережжя України, тоді як комплекси "Бастіон" можуть наносити удари далі до узбережжя Болгарії або на підходах до протоки Босфор.
Ракетні та безпілотні удари по портах. Цей варіант є продовженням збільшеного обсягу ударів по Одесі в липні. Такі атаки частково здійснюються стратегічними бомбардувальниками з крилатими ракетами Х-101 та пусковими установками систем "Іскандер" і "Бастіон"/"Онікс", що базуються в Криму, але більшість – крилатими ракетами "Калібр" з кораблів і підводних човнів у Чорному та Каспійському морях. росія також може збільшити кількість ударів за допомогою безпілотників "Шахед-131/136" в районі Одеси і Дунаю, оскільки зараз вони запускаються з території Краснодарського краю рф.
Авіаудари. З квітня 2022 року росія значно зменшила кількість авіаударів по цілях за лінією фронту через занепокоєння щодо ефективності української протиповітряної оборони. Однак вона все ще має кілька сотень сучасних літаків (кілька десятків у Криму), які можуть атакувати порти і кораблі по всьому регіону. У контексті посилення ракетних і безпілотних атак росія може спробувати прорвати обмежену протиповітряну оборону навколо Одеси.
Прогалини у військовій сфері та відповіді України. Україні треба більше допомоги зброєю
Україна все ще має обмежені можливості для стримування і нейтралізації російських загроз морському експорту. Ці можливості можуть бути розширені та посилені за рахунок надання партнерами Києва додаткових оборонних та наступальних систем. Здатність України нейтралізувати загрози ускладнюється наявністю, рішучістю її партнерів та часом, необхідним для заповнення прогалин у можливостях. Поточна та потенційна українська відповідь може включати наступні варіанти.
Контрдиверсійний захист. Україна все ще може мати Сили спеціальних операцій та підрозділи Міністерства внутрішніх справ, які протидіють диверсантам у портових районах. Схоже, що вона також має ефективні контррозвідувальні служби в цих місцях. Однак деякі з цих можливостей вже можуть бути зменшені через їх залучення до високоінтенсивного і складного контрнаступу.
Морське розмінування. Україна має лише два тральщики, обидва з яких наразі охороняють Одеську гавань. Навіть два судна такого класу можуть виявитися занадто обмеженими силами, і партнери Києва повинні швидко посилити їх аналогічними або більшими суднами або морськими безпілотниками, здатними патрулювати і розміновувати морські лінії зв'язку.
Боротьба з дронами. Ймовірним пріоритетом України є захист свого малого флоту і баз берегової охорони, тому цих сил може виявитися недостатньо у разі більш інтенсивного використання росією морських дронів, що також вимагатиме додаткових можливостей виявлення і протидії.
Захист цивільних суден. Україна наразі не має кораблів для постійного супроводу та охорони комерційних суден у своїх територіальних водах. Так само нереалістичним є варіант прикріплення українських військових до таких суден. Однак швидка передача додаткових багатоцільових гелікоптерів дозволила б Україні значно швидше реагувати на будь-які спроби росії перехопити цивільні судна, що наближаються до українських портів.
Протиповітряна та протиракетна оборона. Наразі Україна не в змозі забезпечити таку оборону для всіх своїх портів та іноземних цивільних суден. Однак все ще має певні можливості для захисту Одеси у випадку обмежених ударів з боку росії крилатими ракетами або літаками. Очевидно, що Україна потребує додаткових радарів, систем HAWK, NASAMS та IRIS-T для своєї оборони. Крім того, їй потрібні додаткові одиниці систем PAC (Patriot) і/або SAMP-T для захисту від ракет "Іскандер-М" і "Кинджал".
Протидія безпілотникам-камікадзе. Україна загалом успішно перехоплює російські БПЛА, що блукають по всій країні. Кількість таких ударів в районі Одеси може зрости зі збільшенням виробництва безпілотників в Ірані та рф (ймовірно, також у білорусі). Ця загроза вимагає від українських партнерів доставити в район Одеси додаткові мобільні зенітно-ракетні комплекси малої дальності, такі як ЗСУ-23, "Гепард" або "Месник".
Удари по російських кораблях і портах. На початку серпня Україна продемонструвала, що її безпілотники можуть атакувати кораблі і танкери російського флоту. Однак ці безпілотники є асиметричними та імпровізованими засобами, а Україна має лише прототип пускової установки власної системи берегової оборони "Нептун" з радіусом дії 300 км (яку вона використала для потоплення ракетного крейсера "москва" торік) та 2-3 американські системи з ракетами Harpoon із радіусом дії 120 км. Ці системи обмежують операції російського флоту, але мають бути доповнені системами з більшим радіусом дії, як-от крилаті ракети NSM і RBS-15, обидві з яких мають радіус дії 200 км. Україні терміново потрібні додаткові крилаті ракети наземного базування типу Storm Shadow/SCALP, подібні до німецьких Taurus або французьких Apache, а також американські балістичні ракети ATACMS.
Багатоцільові реактивні винищувачі. У найближчі кілька місяців Україна зіткнеться з повною деградацією свого пострадянського реактивного авіапарку. Пріоритетом для неї зараз є заміна винищувача МіГ-29, який зараз бореться з російськими літаками, безпілотниками і крилатими ракетами, іноді також завдаючи ударів по наземних цілях (типове завдання для тактичних бомбардувальників Су-24 і літаків ближньої авіаційної підтримки Су-25). Переозброєння українських ВПС на F-16 або європейські винищувачі очікується у 2024 році, що робить ще більш актуальним постачання в Україну інших наступальних систем, озброєних морських дронів або БПЛА.
Міжнародні ініціативи. Формування міжнародної коаліції з охорони торговельних суден
Намагання міжнародної спільноти відновити дію Чорноморської зернової ініціативи чи сприяння експорту українського зерна суходолом допоможуть зменшити ризик продовольчої кризи та принесуть додаткові надходження до українського бюджету.
Однак обидва ці заходи передбачають лише перехідні механізми і не вирішують основної проблеми російської блокади Чорного моря, а отже, ледь пом'якшують її наслідки на тимчасовій основі. Жоден із них не є ефективною відповіддю на морське ембарго, яке росія фактично запровадила проти України. Більше того, відновлення дії "зернової угоди" знову надасть росії можливість контролювати комерційне судноплавство, що прямує до/з українських портів, а отже, ще більше саботувати український експорт.
Системним рішенням могло б стати формування міжнародної коаліції з охорони конвою торговельних суден, що прямують до українських чорноморських портів, до складу якої увійшли б країни, що мають значний інтерес у відновленні морської торгівлі з Україною, та/або ті українські партнери, які мають відповідні можливості. Існує широкий спектр гнучких потенційних варіантів та їхніх комбінацій, від символічного захисту суден і зміни їхнього прапора (наприклад, на прапор близького партнера України), розміщення на борту озброєних команд до організації регулярного патрулювання та супроводу торгових суден військовими кораблями коаліції. Існує низка прецедентів таких операцій, таких як антипіратські та антитерористичні місії останнього десятиліття, а також численні місії, ініційовані США у Перській затоці в односторонньому порядку, починаючи з періоду "танкерної війни", що супроводжувала війну Ірану проти Іраку.
Рекомендації. Міжнародна спільнота має спробувати розблокувати та убезпечити морський торговельний шлях
росія навмисно позбавляє світові ринки доступу до української сільськогосподарської продукції, що призводить до зростання цін на продовольство, чинить тиск на країни Глобального Півдня та дозволяє російському агробізнесу отримувати додаткові фінансові вигоди. Продовжуючи морську блокаду України, москва також систематично збільшує витрати на міжнародну допомогу країні, як для підтримки її макроекономічної стабільності, так і для післявоєнної відбудови.
Зрештою, порушивши міжнародне морське право, росія в односторонньому порядку запровадила блокаду міжнародного морського шляху – тактику, яку може повторити Китай у Південно-Китайському морі або Іран у Перській затоці.
За цих обставин міжнародна спільнота має спробувати повністю розблокувати та убезпечити морський торговельний шлях, що веде до Одеси та прилеглих українських портів на північному узбережжі Чорного моря. Для цього країни, що підтримують Україну, а також зацікавлені у відновленні або продовженні торгівлі з нею, можуть звернутися до наступної низки політичних, правових, економічних і військових інструментів.
- Необхідною передумовою є допомога Україні у створенні ефективної, багаторівневої та інтегрованої системи протиракетної і протиповітряної оборони навколо чорноморських і дунайських портів для захисту їхньої інфраструктури від російських повітряних ударів. Це вимагає передачі додаткових радіолокаційних систем, систем протиракетної і протиповітряної оборони та мобільних засобів боротьби з безпілотниками.
- Окрім поточної допомоги, розвідки та інформування про ситуацію в регіоні, партнери України мають зосередитися на довгостроковому відновленні її спроможностей для самооборони та захисту морських ліній комунікацій. Важливими також є засоби протидії морським мінам, підводним човнам та безпілотникам різних класів, а також гелікоптери для сил спеціальних операцій та берегової охорони. Не менш важливими і додатковими до них є системи берегової оборони з більшою дальністю дії і багатоцільові винищувачі, з пакетами озброєнь проти надводних і підводних кораблів.
- Міжнародна спільнота має здійснювати дипломатичний тиск на росію з метою утримання від нападів на торговельні судна, що прямують до українських портів або з них, наголошуючи, що згідно з міжнародним правом, об'єктом збройного нападу може бути лише військовий об'єкт. У випадку з торговими суднами, які намагаються прорвати морську блокаду, незалежно від їхнього прапора, будь-якому нападу має передувати реальна спроба затримання. Порушення цієї норми міжнародного права збройних конфліктів на морі має тягнути за собою подальшу кримінальну відповідальність для російських військово-морських командирів і офіцерів.
- Дипломатичний тиск також має бути спрямований на те, щоб змусити росію припинити ракетні обстріли української портової інфраструктури. Враховуючи важливість Чорноморського морського шляху для глобальної продовольчої безпеки, є шанс створити широку міжнародну коаліцію у складі ЄС, США та інших партнерів, які підтримують Україну, разом з країнами Глобального Півдня.
- Держави, що підтримують Україну, повинні організувати інформаційну кампанію, спрямовану на країни Глобального Півдня та Китай, яка б висвітлювала російські стратегічні цілі, пов'язані з блокадою Чорного моря, та намагання росії досягти їх шляхом навмисного створення продовольчої кризи.
- Варто також розглянути та ініціювати дискусію між зацікавленими країнами та партнерами України щодо створення міжнародної "коаліції охочих" для захисту комерційних суден, що прямують до українських чорноморських портів або з них. У цьому обговоренні доцільним був би поступовий підхід до будь-якої операції, починаючи від зміни прапорів суден і закінчуючи коаліційним патрулюванням та супроводом у Чорному морі.
- Крім того, вкрай важливо розробити міжнародний механізм страхування комерційних суден, що прямують до українських чорноморських і дунайських портів або з них, оскільки приватні страховики, ймовірно, і надалі будуть неохоче пропонувати відповідні поліси з огляду на російські погрози нападів на кораблі. Відповідний механізм може бути створений за участі Світового банку, а також Європейського банку реконструкції та розвитку, і доповнити національний страховий фонд, створений з аналогічною метою українським урядом у лютому.
- У разі нападів росії на торговельні судна, що прямують до українських портів або з них, або продовження ракетних обстрілів української портової інфраструктури, ЄС і США повинні розглянути можливість поширення заборони на використання європейських портів на всі кораблі, що прямують до росії або прибувають з неї, незалежно від їхнього прапора. Крім того, фінансові санкції проти росії можуть бути розширені шляхом виключення більшої кількості російських банків із міжнародної платіжної системи SWIFT і заборони західним операторам здійснювати операції з ними.
Джерело: Польський Інститут міжнародних справ
