Час патріотів
Вєслав Романовскі, польський журналіст та публіцист, експерт з української, російської та білоруської проблематики, шукає в есеї, опублікованому у Rzeczypospolitej, відповідь на питання, чи дійсно поляки не повинні надто сильно перейматися українським націоналізмом та міфом Бандери, оскільки вони начебто спрямовані проти Росії, а не проти Польщі
Романовскі дотримується думки, що в Україні українського націоналізму досі є замало, і саме це є причиною проблем України у будівництві її незалежності та у її відносинах з Європою.
На думку Романовського, бурхлива реакція деяких середовищ у Польщі на встановлення пам’ятників Бандері на Західній Україні, марші УПА або потрапляння партії "Свобода" до парламенту є передчасною: "Сучасні українці спираються на різні національні традиції, в них можна зустріти, хоч і дедалі рідше, пам’ятники Леніну, зрідка Сталіну, а також Тарасу Шевченку, Богдану Хмельницькому, Мазепі, Івану Франку, Михайлу Грушевському, Петлюрі, Махну. … Українці є відкритими та критичними щодо себе людьми, їхні почуття гумору та самоіронія нагадують дещо повсякденну філософію чехів. Достатньо навіть побіжного знайомства із сучасною українською літературою, полеміками у пресі чи інтернеті, щоб переконатися у цьому".
Пам'ятник Бандері у Львові. Фото: iPress.ua
Польський публіцист додає, що будь-який поляк, який приїде зараз до Львова без проблем знайде опонентів пам’ятнику Бандері, які готові погодитися з тезою, що провідник ОУН був антиукраїнським політиком так само, як і антипольським чи антиєвропейським. "Це справа системи цінностей".
Проблема українського націоналізму полягає, на думку Романовського, у тому, що засновники ОУН, полковники Української Галицької Армії, взяли за основу ідеології організації інтегральний український націоналізм. Якби вони краще знали історію, або принаймні різні національні традиції, то могли б обрати щось значно краще – наприклад, націоналізм англосакський або американський. Проте, вони обрали просту засаду – те, що наше, є найкращим. Їй відповідало гасло: "Україна для українців".
Початки нинішньої української незалежності, як вважає Романовскі, були жахливо важкими: "Завжди треба пам’ятати про вихідну точку, про Україну у 1990 році та попередніх роках, корумпованого Брежнєва, Леніна, що окуповував публічний простір, стан душ, наближений до атмосфери фільму "Вантаж 200" - це власне і був український початок. Країна без історії, спізнений народ – тоді про українців написали не одну нісенітницю".
Підсумовуючи, польський публіцист доходить висновку, що нині українці перебувають у значно кращому становищі, ніж полковники УГА: "Вони можуть вільно обрати модель сучасного націоналізму – що в історично та лінгвістично неоднорідній країні є захопливим заняттям".
Україна сходить з курсу на демократію
Фото: iPress.ua
The Washington Post у своєму редакційному коментарі висловлює жаль, що після Помаранчевої революції в Україні, що відбулася 8 років тому, її політична система зараз регресує.
На думку редакції, недавні парламентські вибори в Україні були "досконало організовані", якщо їх оцінювати за особливими пострадянськими стандартами, очевидними тепер у Росії та деінде у Євразії. В Україні фальсифікації виборів почалися задовго до дня голосування – вважає The Washington Post, посилаючись на доповідь міжнародних спостерігачів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перевибори в округах відбудуться не раніше березня, - прогноз ЦВК
Виборчій кампанії бракувало рівних умов для всіх кандидатів. Окрім того, два впливові лідери опозиції – Юлія Тимошенко та Юрій Луценко перебувають у в’язниці після судових процесів, які прийнято вважати політично мотивованими. Хоча й день голосування минув переважно у мирній атмосфері, лунають звинувачення у шахрайстві під час підрахунку голосів. Виборча кампанія була лише зовні конкурентною.
The Washington Post підсумовує свій коментар висновком: "На жаль, схоже, що Україна сповзає до російської моделі псевдо-демократії, у якій вибори, партії та кандидати існують лише на поверхні, бо якщо копнути глибше, там виявиться дедалі менше реальної конкуренції".
З Європарламенту. Обміркувати аргументи щодо України
Янукович і голова Європейської Ради Херман ван Ромпей. Фото: kyivpost.com
Депутат Європейського Парламенту від Громадянської платформи, професор Лєна Колярска-Бобіньска, зауважує у статті в Gazecie Wyborczej, що сторонам, зацікавленим в асоціації України з ЄС, буде важко схилити останню до підписання відповідної угоди. Перед виборами політики країн ЄС зайняли позицію вичікування: підписання угоди вони узалежнили від поваги української влади до демократичних процедур. Зараз звучать негативні оцінки виборчого процесу та дедалі частіше – заклики не підписувати угоду з Україною.
На думку Колярської-Бобінської, у Польщі вибори в Україні оцінюють набагато м’якше. Вона зауважує, що у Польщі почали навіть звучати голоси, що перебіг виборів в Україні не є настільки важливий, оскільки від неї не можна очікувати цілком демократичних виборів, бо ж ця країна не відповідає західним стандартам та є просто "іншою". Але, на її думку, це поганий аргумент для Європейського Парламенту, і він годиться хіба-що для внутрішнього вжитку.
ЄС більше турбує те, чи вийде з його складу Великобританія або Греція, ніж те, як притягнути Україну до себе, - євродепутат
Водночас, аргумент Польщі, що підписання угоди перетягне Україну на бік ЄС та схилить її до дотримання демократії, так само втратив свою силу переконання, оскільки влада України особливо не дбала про дотримання західних стандартів. Тож відкриття дверей до ЄС не буде достатньо. Українська влада повинна продемонструвати сильну рішучість та волю до реформування країни.
Польща і надалі докладатиме зусиль до вступу України до ЄС, спираючись на проєвропейську орієнтацію великої частини її суспільства. На думку Колярської-Бобінської, Польща повинна наполягати на тому, що особливо зараз є важливими різноманітні заходи, що притягуватимуть Україну поближче до Європи.
Проблема лише у тому, що ЄС зараз переживає кризу, займається власними проблемами та не бажає приймати нових членів. ЄС боїться подальших видатків. Його більше турбує те, чи вийде з його складу Великобританія або Греція, ніж те, як притягнути Україну до себе. Тож Польщі треба обміркувати нові аргументи та тактику у справі України, а нинішня влада України - задекларувати виразну програму реформ.
Підготував Сергій Брикса
