Кажуть, вирішальний вплив мало масове вкидування бюлетенів за "Опозиційний блок" на дільницях Донецької і Луганської областей. І це ніби "розмило" результат, ОБ – отримав більше, а "Свобода", відповідно, менше. А там контроль за виборами був дуже умовний. Фіксація порушень теж відбувалася слабо.
Також на Донбасі у "Свободи" було мало членів ДВК та спостерігачів. Відповідно, у них на руках навіть не всі протоколи з мокрими печатками.
Націоналісти впевнені, що мали би шанси пройти у парламент, якщо б у низці східних округів були скасовані результати на підставі видування бюлетенів і переписування протоколів. Але не вірять, що це буде зроблено.
Попри це, навіть при результаті вище 5%, результат "Свободи" за два роки знизився удвічі. З одного боку, це дивно, адже зараз, як ніколи, популярні ті гасла і тези, які сподівували "свободівці" протягом всієї своєї діяльності (люстрація, відновлення ядерного статусу, антиросійська риторика, національна ідентичність тощо), а гасло "Слава Україні" було фактично партійним вітанням "свободівців".
З іншого, в умовах військового протистояння з Росією, націоналістичні нотки з’явилися чи не у всього політикуму з демократичного табору. Тобто вибір був більший, ніж.
Водночас, критики "Свободи" кажуть, що основна причина поразки – це окремі одіозні особи в партії і їх радикальні заяви та вчинки
Про результат на парламентських виборах та плани щодо змін у партії розповів заступник голови "Свободи" та ще офіційно віце-спікер парламенту Руслан Кошулинський.
Представники вашої партії неодноразово заявляли про вплив Путіна на поразку "Свободи". А як практично Кремль міг докластися до цих фальсифікацій? Через засланих членів ОВК?
В Росії хіба мало агентури впливу? В парламенті було 245 їхніх нардепів.
Якщо ви зауважите, хто не голосував за закон про особливий статус Донбасу, то вони і не потрапили в парламент. Тільки в медіа оголосили, що "Свобода" непрохідна, Росія одразу визнала результати виборів. Єдина непоступлива фракція, яка не давала можливості максимально проваджувати завдання Кремля, це була "Свобода".
Але, якщо порівнювати з виборами 2012 року, так чи інакше результат "Свободи" знизився удвічі. Які основні ваші висновки?
Просто ми єдині були в 2012-му році на правому фланзі.
Якщо моніторити соцмережі, відчувається, що переломний момент в симпатіях до "Свободи" трапився під час Майдану. Від "Свободи" чекали більшої радикальності, натомість керівництво партії не підтримало події на Грушевського.
Де була така заява "Свободи" про непідтримку? Перший затриманий на Грушевського, коли тільки все розпочалося, був член "Свободи" з Донецької області Андрій Лоза.
Він міг там випадково виявитися без партійного погодження…
А 19 смертей "свободівців" на Майдані теж випадкові?
Але лідери опозиції 19-го січня намагалися повернути людей з Грушевсього назад на Майдан.
Добре чудо – це добре організоване чудо. Якщо ми хочемо щось робити організовано, то треба це робити організовано, а не в емоції вдаватися.
Олегові Тягнибоку ще згадують похід 19 січня до Януковича на переговори.
Це було завдання Майдану йти до Януковича. Прийшли всі священики, всі церкви. Була рада Майдану і всі одноголосно проголосували, щоб Тягнибок, Яценюк і Кличко їхали до Януковича. Люди сказали – не треба вбивати, треба зупинити вбивство наших людей будь-якою ціною. Переговорів вимагала також міжнародна спільнота. Якщо б "Свобода" в той момент відмовилася від них, нас би оголосили зрадниками Майдану.
В соцмережах чи не головною причиною поразки "Свободи" називають Ірину Фаріон і Ігоря Мірошниченка, за їхні радикальні заяви і дії. Не розглядали варіант, щоб врятувати рейтинги, таки виключити їх партії або влаштувати публічне покаяння?
Ми не за рейтинги йшли в політику, а за переконання. Власне це є відмінність свободівців, що ми не пристосовуємося під рейтинги. Ну і я не розумію, за що вони мали каятися?
За різкі заяви і вчинки, які досі їм не можуть пробачити.
Це не можуть пробачити ліберальні виборці, які не є нашими виборцями.
Тобто ви не здаєте своїх людей, що б не сталось?
Ми не здаємо своїх принципів. Якщо людина бореться за українську мову і багато для цього робить, в тому числі законопроектами, то про що мова? Це є претензії до форми, а не до сутті. Ірина Фаріон є самостійна і самодостатня високоінтелектуальна особистість, я не бачив такого інтелектуального рівня в парламенті, який показала вона.
Мова, наприклад, про заяву на тему відміни закону Колесниченка-Ківалова, мовляв, це було не на часі. Так, це був законопроект В’ячеслава Кириленка, але цю заяву Фаріон досі пам’ятають.
Це я ставив на голосування цей закон, за який проголосувало 232 народних депутата, з них лише 36 свободівців. А якщо це все зійшлося на Фаріон, то говоримо про те, що є чиєсь цілеспрямоване завдання.
На Галичині довго згадуватимуть її членство у комуністичній партії, яке журналісти дістали з архівів.
Цікаво, що 70% львів’ян проголосувало за Порошенка-президента, хоча він в минулому був засновником Партії регіонів та був членом президії СДПУ(о). То чому відносно Порошенка це можливо, а щодо Фаріон – ні. Хоча вона навіть під закон про люстрацію не підпадає.
А як щодо Ігоря Мірошниченка і випадку в кабінеті директора НТКУ? Основна суть критики, що парламентська фракція має можливості легальними методами протидіяти, а не кулаками.
Нас було лише 36, а треба 226. А так вдалося добитися того, що людина пішла з посади. Інакше, невідомо скільки ще б часу він транслював картинки з Росії і нагнітав ситуацію, поки вбивали наших людей. Адже закон про люстрацію був проголосований лише 14 жовтня.
Загалом результати "Свободи" на Галичині вас сильно вразили? Замість семи мажоритарників тепер один.
По-перше, для нас влада не є метою. Мета – це поширення ідеології . Якщо кілька років тому казали, що націоналізм – це ідеологія виключно Західної України, то ми довели протилежне. У нас є мажоритарники в Києві, Полтаві, Черкасах. Тобто нам вдалося експортувати і відновити ідеологію націоналізму на центральній етнічній Україні.
А із Західної України ми нікуди не дінемося. Популісти стухнуть, піна зійде, а консервативні цінності залишаться.
Суть боротьби на Галичині зараз – це боротьба ідеологій. Є спроба максимально витіснити націоналізм, показати різні форми лібералізму. Так, зараз вони максимально сконцентрували всі свої зусилля. Але Галичина завжди була націоналістична.
Ми виграємо усі суди там, де на нас лився бруд. Майже всі медійні сили були спрямовані на нашу дискредитацію. Днями був виграний черговий суд в "24 каналу", є кілька перемог у судах з "Експресом".
Так що все спокійно, ми все зробимо і покажемо громаді, хто є хто насправді.
Все таки плани є модернізувати партію?
У нас плани бути собою. Ми будемо вдосконалюватися і модернізовуватися, але точно не будемо відступати від своїх переконань. Інакше, чого тоді йти в політику?
Ви особисто плануєте повертатися до Львова, щоб відновлювати там популярність партії? Скоро, ймовірно, місцеві вибори, є загроза втратити більшість у міських радах.
Я львів’янин, я там мешкаю. Як заступник голови ВО "Свобода", буду там, де скаже партія.
Балотуватися на місцевих виборах плануєте? "Свобода" пропонуватиме свого кандидата в мери у Львові?
Ще не знаю, це залежить, яке завдання поставить партія. Але зараз це точно не основне завдання.
Наскільки мажоритарники-свободівці зможуть компенсувати відсутність фракції "Свободи" у парламенті?
А навіщо? На це є більшість. А наші хлопці матимуть функції мажоритарників, вони їх будуть виконувати. Звісно, що фракцію не заміниш, бо повноваження фракції і повноваження позафракційних депутатів різні. Право виступу, право заяви – це все право фракцій. Щоб їх отримати, їм доведеться хіба вступити у якусь фракцію. Так що це буде просто об’єднана група, яка буде одноголосно і якісно голосувати, буде пропонувати свої націоналістичні закони. Це буде їхнє завдання.
Розмовляла Мар’яна П‘єцух
