Попри всі можливі досягнення майбутнього саміту НАТО у Вільнюсі 11-12 липня, є лише одне питання політичної ваги: що робитиме Альянс із прагненням України вступити до нього? Наразі союзники все ще проводять консультації. Остаточного рішення наразі не прийнято.
Ось моя пропозиція. Заява Вільнюського саміту могла б виглядати так:
Ми підтверджуємо наше зобов'язання від 2008 року, що Україна і Грузія стануть членами НАТО, і сьогодні домовилися про декілька заходів, які розпочинають цей процес щодо України. Ми підвищили статус Комісії Україна-НАТО до Ради Україна-НАТО, яка надасть Україні можливість брати участь нарівні з членами Альянсу в широкому спектрі заходів, підкомітетів та структур Альянсу. План дій щодо членства в НАТО як наступний крок на шляху до членства України в Альянсі більше не є обов'язковим, хоча ми продовжуватимемо працювати з Україною в рамках Річного національного плану, розробленого під егідою Ради Україна-НАТО.
Ми запрошуємо Україну призначити додаткових офіцерів зв'язку в командуваннях НАТО і розпочнемо спільний процес надання допомоги Україні у розробці довгострокової стратегії національної безпеки, національної оборонної стратегії та національної оборонної політики. Ми розпочнемо спільну програму тренувань, щоб прискорити досягнення Україною повної оперативної сумісності з країнами-членами НАТО.
НАТО – це фундамент безпеки в Європі загалом. Сірі зони та неоднозначні ситуації у сфері безпеки, як показує практика, сприяють конфліктам та агресії. Отже, членство України в НАТО зміцнить європейську безпеку. Кроки, яких ми вживаємо сьогодні, прискорять прийняття України до Альянсу. Ми з нетерпінням чекаємо на огляд прогресу України на шляху до членства на нашому наступному засіданні у Вашингтоні, округ Колумбія, в серпні 2024 року.
Це викличе розчарування у декого – не в останню чергу у тих, хто в Україні бореться за виживання своєї нації. Але фактом є те, що жоден союзник, як би красиво він не говорив, не вважає, що Україну слід запрошувати до членства у Вільнюсі. Це негайно призвело б до застосування статті 5 про колективну оборону НАТО, а це означає, що члени Альянсу будуть змушені використовувати власні збройні сили, щоб допомогти Україні захиститися від російської агресії. Члени Альянсу не готові перетворити війну росії проти України на війну НАТО проти росії.
Так само багато членів Альянсу не бажають обіцяти членство Україні на певну дату або в разі виконання певних визначених умов. Ця група хоче залишити за собою право виносити політичне рішення саме в той момент, коли буде видано запрошення. Хто знає, як можуть змінитися обставини з того часу і до моменту, коли ці умови будуть виконані?
Тим не менш, головна мета НАТО має полягати в тому, щоб донести до світу – в тому числі до України, західної громадської думки, національних парламентів і особливо до росії – що Україна справді стане членом Альянсу.
НАТО дало таку обіцянку на своєму саміті в Бухаресті у 2008 році, але зробило це без переконання. 15 років минуло без жодного серйозного розгляду питання про виконання цього зобов'язання. Ситуація має змінитися. На цьогорічному саміті НАТО має підтвердити своє зобов'язання щодо членства України в Альянсі і цього разу зробити це насправді.
Чому? Тому що це дозволить скоротити цю війну і запобігти наступній. Так само, як і у випадку з рішенням надіслати бойові літаки F-16 і розпочати серйозні зусилля з економічного відновлення України, надійне зобов'язання щодо членства в НАТО надсилає сигнал кремлю, що він не може перемогти в Україні, і що подальші спроби призведуть лише до більших втрат для рф. Чим швидше росія визнає це, тим швидше вона припинить свою агресію.
Надійна обіцянка членства в НАТО має вирішальне значення для початку економічного відновлення України. Інвестори потребують безпеки. Страхування воєнних ризиків може забезпечити її на мікрорівні, але інвестори повинні знати, що країна загалом буде в безпеці.
Павутиння гарантій безпеки і довгострокове озброєння України, якими б добрими намірами вони не були зумовлені, просто не викликає достатньої довіри, щоб змінити ситуацію, якщо вони не є чіткою частиною шляху до членства в НАТО. Минулі гарантії безпеки, такі як Будапештський меморандум 1994 року, виявилися марними.
Добре озброєна Україна все ще потерпатиме від щоденних нападів з боку імперіалістичної росії. День за днем ми чутимемо повідомлення про російські ракети та безпілотники, які тероризують пересічних українців і порушують їхнє повсякденне життя. Або ще гірше. Європа не може бути в мирі, коли її географічно найбільша країна, яка має найпотужнішу військову силу, перебуває поза межами Альянсу, в той час як її постійно знекровлює агресивний сусід.
Давайте будемо реалістами. Американські сенатори не погодяться на двосторонні безпекові зобов'язання перед Україною, які залишають поза увагою американських союзників. Вони наполягатимуть на розподілі тягаря. Саме колективна оборонна гарантія НАТО створює реальну безпеку в Європі.
Державний секретар США Ентоні Блінкен став свідком цієї великої європейської демонстрації підтримки членства України в НАТО на нещодавній зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів Альянсу в Осло. Це стало рідкісним моментом – не часто трапляється так, що союзники Америки просуваються вперед з якогось питання в НАТО, в той час як Сполучені Штати утримуються.
Одним із конструктивних кроків, який зараз підтримує президент Байден, є скасування вимоги, що Україна повинна пройти через План дій щодо членства в НАТО, перш ніж стати повноправним членом Альянсу.
Іронія долі полягає в тому, що те, що спочатку було задумано як засіб допомоги країнам у підготовці до членства, насправді стало перешкодою, яку тепер необхідно усунути. Однак скасування вимоги щодо ПДЧ недостатньо для того, щоб відповісти на політичне питання: а як щодо членства?
Тому саміт НАТО у Вільнюсі має виконати наступне:
По-перше, використати нові формулювання, щоб дати зрозуміти, що Україна чітко перебуває на шляху до членства; і
По-друге, він повинен розпочати низку практичних кроків, які наповнять це зобов'язання змістом і створять процес реалізації членства у відповідний час. Прогрес має бути проаналізований на ювілейному 75-му саміті НАТО у Вашингтоні, округ Колумбія, в серпні 2024 року.
Ми маємо чітко усвідомлювати, що потяг рушає зі станції, і що його пункт призначення є чітким і узгодженим.
Не забуваймо, що росія нападала лише на країни, які не є членами НАТО. Вона ніколи не нападала на члена Альянсу. Це має навчити нас одного, коли йдеться про агресію путіна: сірі зони – це зелене світло для агресії. Довгострокова європейська безпека вимагає членства України.
Європейський Союз вже надав Україні статус кандидата і може розпочати переговори про вступ до кінця цього року. Однак для того, щоб фактично прийняти Україну до ЄС, останній вимагатиме, щоб країна була захищена на своїх кордонах. Саме тому багато європейських членів НАТО, які раніше були налаштовані скептично – такі як Франція, Італія, Іспанія та Португалія – тепер підтримують членство України в Альянсі.
* * *
Україна може забезпечити Альянсу додаткові сили стримування, а її вступ мав би трансформаційний вплив на європейську безпеку – Ендрю Міхта
Схоже, що наразі ми не маємо консенсусу в НАТО щодо членства України в Альянсі, і розмова перейшла до обговорення формули, яка б надала Києву гарантії та підтримку без членства. Ці напівзаходи допоможуть, але їх недостатньо.
Я не заглиблюватимусь у ці пропозиції, оскільки, на мою думку, жодна з них не пропонує чіткого шляху вперед, якого потребує Україна для відбудови після війни. москва розраховує на те, що Захід не буде відстоювати те, що він проповідує, і що підштовхне Україну до врегулювання, яке призведе до втрати української території.
Ми продовжуємо обговорювати, чому росія вторглася в Україну, замість того, щоб зосередитися на тому, як завдати поразки цьому вторгненню. І найголовніше, в той час як урядові документи та аналітичні матеріали говорять про нову еру конкуренції великих держав, я досі не бачив чіткого формулювання того, як виглядає перемога.
Нам потрібно сформулювати, як виглядає кінцевий стан у Європі – не в термінах широких заяв про "збереження порядку, заснованого на правилах", а в конкретних термінах, які стосуються геополітики, альянсів і перерозподілу влади. І як зробити так, щоб цей результат не був знову оскаржений.
У той час як демократичні країни обговорюють відносні переваги/недоліки вступу України до НАТО, основна увага зосереджується на ризиках, водночас мало уваги приділяється позитивному внеску України в європейську і трансатлантичну безпеку і оборону.
Україна має найбільші збройні сили в Європі. Вони перевірені в боях і продемонстрували, що за умови належного оснащення здатні зупинити російське вторгнення. Прогнозована чисельність ЗСУ в мирний час – 300 000 осіб – стане потужним доповненням до сил стримування НАТО.
Ми повинні говорити про те, що Україна може запропонувати Альянсу, а не зосереджуватись переважно на реакції росії. Настав час сформулювати архітектуру європейської безпеки після війни, яка забезпечить необхідну стабільність на континенті.
Україна в НАТО мала б трансформаційний вплив на європейську безпеку. З приєднанням до Альянсу Фінляндії та Швеції, а також завершенням Польщею своєї масштабної програми переозброєння, Альянс матиме засоби стримування росії незалежно від того, як розвиватиметься внутрішня політика москви.
