Розвиток контрнаступу
Під час нашої останньої розмови я дійшов висновку, що Україна демонструє перші ознаки активізації на фронтах. Зараз ця активізація посилилася. Крім атак у тилу, вони також здійснюють обережні спроби наземного наступу.
Поки що прогрес незначний. Звільнено кілька десятків квадратних кілометрів. Це закономірно, зважаючи на те, скільки часу пішло на звільнення Херсона з моменту перших обстрілів.
Якщо порівнювати з минулорічною ситуацією, то перші ознаки того, що Україна почала наступати на Херсон, з'явилися на початку серпня. Звільнення міста відбулося 11 листопада, більш ніж через три місяці. Територія була набагато вужчою.
На півдні України це може зайняти більше часу, оскільки територія більша і логістично все ще під контролем росії. Коли були зруйновані херсонські мости, росіяни мали там дуже складну логістичну ситуацію. На півдні вони зараз також мають труднощі.
Знищення логістики росіян
За останні 2-3 тижні Україна змогла успішно атакувати російські залізниці як на півдні України, так і в Криму. Підірвати залізницю – це не так важко, її можна відновити за кілька днів. Але був підірваний великий залізничний міст між Мелітополем і Джанкоєм на півночі півострова. Це означає, що з Мелітополем немає залізничного сполучення. Перезавантаження доведеться здійснювати знову ж таки далі від залізничної колії, що робить завдання технічно складнішим.
Прогрес у просуванні українських сил
Якщо поглянути на фронт, то є дві ділянки, де Україна досягла значного успіху. У Великій Новосілці їм вдалося просунутися на 7-8 кілометрів. Вони також подалися вперед на кілька кілометрів навколо Бахмута з обох боків – півночі та півдня.
Більше немає небезпеки, що росіяни можуть просунутися звідти. Навпаки, якщо Україна зможе розвинути свій прогрес, російські підрозділи ризикують зіткнутися з серйозними проблемами всередині Бахмута. Може виникнути небезпека, що українські фланги вже знаходяться більше на схід, ніж місто, контрольоване росіянами.
Україна також дещо просунулася з Оріхівського напрямку на південь, але прогрес там менший. ЗСУ ще не розгорнули всі свої резервні підрозділи для участі в боях. На даний момент це не є масований наступ. Було б занадто сміливим сподіватися на повторення того, що сталося на Харківщині торік, коли Україна за п'ять днів повернула собі територію розміром з Естонію.
Елемент несподіванки щодо того, звідки зараз почнеться український наступ, був неможливий. росіяни чекали з усіх боків. Несподіванкою був би лише Донецьк, оскільки він має дуже сильні укріплення.
Коли саме почнеться великий контрнаступ, залежить від того, де почнуть ламатися російські війська, як спрацює російська логістика, скільки у них там боєприпасів і артилерії. Придушення вогню ворожої артилерії є великим пріоритетом для України.
Без цього буде дуже важко відвоювати територію. У такому випадку там будуть гори трупів.
Останнім часом росіяни зазнають великих артилерійських втрат. Лише вчора було знищено ще 31 одиницю озброєння. У звичайній фазі війни середній показник був, можливо, 4-5 на день. Останнім часом – понад 10, понад 20, понад 30.
Каховська гребля
Руйнування Каховської греблі стало головним джерелом занепокоєння для українців. А також фальшиво-"збалансоване" ставлення західних ЗМІ. Сьогодні також є достатньо інформації, щоб переконатися, що це зробили росіяни.
Якби це був український ракетний удар, американські супутники зафіксували та продемонстрували б це дуже добре.
Обґрунтована робоча версія наразі виглядає наступним чином. Дамба все одно була пошкоджена, і дещо не працювало там належним чином. Вояки рф хотіли за допомогою контрольованого вибуху підняти потік, щоб уникнути затоплення навколо дамби. Як завжди у росіян, все вийшло з-під контролю. Вибух був потужнішим, ніж вони хотіли.
У росії виникла велика проблема через те, що сталося в Бєлгороді пару тижнів тому. Рано чи пізно українці продовжать цю операцію. З двох причин: 1) щоб росія не могла звідти обстрілювати українську територію і 2) щоб зв'язати російські підрозділи.
Те, що там вільно роз'їжджають "російські добровольці" під різними прапорами, безумовно, не подобається російській владі. Це ознака того, що рф не контролює свою територію і що у них немає резервів.
росія ввела від двох до п'яти батальйонів, за різними версіями, але Україна оперує підрозділами, меншими за батальйон. Кордон довгий.
Якщо мета "добровольців" – підірвати кілька паливних складів, міліцейський відділок і виїхати на українську територію, а наступний наступ здійснити за 100 кілометрів з іншого напрямку, то захистити її буде складно.
Повітряна складова
Україні було важко у повітрі. На початку війни українські Військово-повітряні сили були щонайменше вдесятеро менші за російські. росіяни збили не так багато українських літаків, але оскільки це старі літаки, їхній час польотів просто закінчується.
Минулої осені кількість польотів іноді була рівною, але зараз співвідношення явно на користь росії. Незабаром Україна має отримати нові МіГи з Польщі та інших країн. Це трохи полегшить ситуацію, але за якістю вони поступатимуться російським Су.
Знайти рішення, як і раніше, буде складно. Причиною цього є затягування з боку партнерів України. Якби рішення по F-16 було ухвалено в січні в одному пакеті з танками, вони не були б сьогодні на передовій, але вже дуже близькі до неї. Зараз цього доведеться чекати ще кілька місяців.
Я думаю, що, можливо, ще до кінця року F-16 будуть доступні, але погода буде похмурою, тому як російські, так і українські винищувачі не літатимуть багато.
Куп'янськ і Кремінна
росія намагається контратакувати в напрямку Куп'янська і Кремінної. Мета – послабити український тиск під Бахмутом і змусити Київ вивести звідти підрозділи.
Втрати техніки
Втрати західної техніки аж ніяк не драматичні. росія сфотографувала одну і ту ж ситуацію з сотні ракурсів і подає це як нову інформацію. Говорять про два підбиті "Леопарди", один з яких вже повернувся в стрій. Їх легше відновити, ніж російські танки.
І на відміну від російської броні, вони можуть захистити солдата. Коли ти б'єшся з дуже великим ворогом, щось підбивається. Було б абсолютно наївно думати, що Україна вижене "Леопарди" і "Бредлі" до Азовського моря, а росіяни просто втечуть.
Припускати, що до 10% західних озброєнь було знищено, на мій погляд, занадто радикально. Безумовно, Україна ще не привезла на фронт більшу частину західної техніки.
[Примітка: Полковниця Марго Гросберг, начальниця розвідувального центру Сил оборони Естонії, заявила, що Україна втратила менше 10% західної техніки в ході нинішніх бойових дій. Карл відповідає на запитання про це].
Мирні ініціативи
З політичної точки зору, немає жодних серйозних подій. Зараз ще не час для серйозних мирних переговорів. Сторони мають дуже різні цілі. Обидві вважають, що можуть принаймні покращити своє становище.
Усі, хто займається мирним посередництвом, роблять це з внутрішньополітичних та медійних міркувань, аби бути помітними. Для мирного посередництва немає жодних підстав. Це повинні розуміти всі.
Китайці намагаються показати, що вони є глобальними гравцями і, можливо, засвідчити свою важливість на глобальному півдні. Самі вони, здається, не дуже серйозно до цього ставляться.
Саміт НАТО у Вільнюсі
Я думаю, що переговори щодо Вільнюського саміту НАТО все ще тривають, і остаточних рішень наразі немає. Проблема перш за все у США і, до певної міри, в німцях. Німецьку проблему можна було б подолати, якби США себе опанували.
Сполучені Штати знають, що якщо в майбутньому буде ще одна війна, то саме їм доведеться допомагати союзникам. Я думаю, що страх перед ескалацією не покидає певні кола у Вашингтоні.
Коли я дивлюся на риторику в Україні, то вона спокійніша, ніж була 2-3 тижні тому. Можна зробити висновок, що події розвиваються сприятливо для них. Найголовніше у Вільнюсі – зафіксувати відносно просту і обов'язкову до виконання дорожню карту для України.
Не повинно бути так, як було сказано у Бухаресті, що одного дня Україна стане членом НАТО.
Ідея, яка зараз циркулює: у Вільнюсі буде прийнято проміжне рішення, а принципове – щодо членства України – ухвалять на саміті у Вашингтоні наступного року, коли відзначатимуть 70-ту річницю НАТО. Це також буде останній саміт за нинішнього терміну Байдена. Це ідея, яку намагаються сформулювати деякі країни.
Витрати на оборону в Європі
Країни Західної Європи суттєво збільшують витрати на оборону. Це було б дуже відчутно за мирних часів. У воєнний час я не впевнений, що цього достатньо. І це, безумовно, замало для Франції, яка говорить про стратегічну автономію Європи – тобто про те, що ми повинні бути в змозі захистити себе без США.
Думаю, що всі підписуються під цією риторикою, і я хотів би, щоб Європа могла це зробити. Хоча з огляду на те, наскільки Європа відстає від США, то витрати на оборону потрібно підняти не до 2,3-2,5%, а до 5-6%. Але навіть у цьому випадку для досягнення результатів знадобляться роки.
Тому, до серйозної автономії ще далеко.
Що стосується виробництва боєприпасів, то ситуація на фронті весь час покращується для України. Сьогодні на деяких ділянках країна має артилерійську перевагу над росією. Рік тому співвідношення було 10-1 на користь росіян. Це величезне зрушення.
Можливо, також з'явилася можливість купувати боєприпаси радянських часів з усіх куточків світу, де вони були. Пакистан, наприклад, має величезні запаси. США і британці доклали для цього величезних зусиль. Навіть якщо деякі країни продали їх або віддали в обмін на щось інше, вони не зацікавлені в тому, щоб голосно про це говорити.
