"Чи може Європа самостійно відбити російську атаку? Це питання, яке до цього часу було з розряду фантастичних. Але після вторгнення кремля в Україну, та коли Дональд Трамп стрімко лідирує в опитуваннях, європейські політики несподівано зіткнулися з ним", – пише Politico Europe.
Як зазначає видання, колишній і, можливо, майбутній президент США заявив чиновникам Європейського Союзу, що не прийде на допомогу, якщо на Європу нападуть. Але для Європи, щоб наздогнати десятиліття недоінвестування у військову сферу і відновити промислову базу, знадобляться величезні суми грошей і від 5 до 10 років. Про це Politico Europe заявили кілька нинішніх і колишніх військових посадовців.
Це час, якого у Європи може не бути. Видання проаналізувало також, якими силами і засобами володіє континент зараз, як планує їх нарощувати. А також, які наслідки може мати потенційний кінець європейського Pax Americana, зокрема дискусії в деяких країнах про необхідність створення власних, незалежних ядерних сил стримування.
Загрозливий сценарій. Вторгнення росії в Естонію
Politico Europe розпочинає зі сценарію, який "не дає спокійно спати європейським стратегічним планувальникам".
2027 рік. Триває третій рік другого президентського терміну Трампа. Україна все ще бореться, але західна допомога вичерпалася, а лінія фронту заморожена. На іншому кінці світу протистояння за Тайвань між Пекіном і Вашингтоном загострюється. Саме тоді путін вирішує завдати удару.
Видання моделює картинку, коли російські ракети б'ють по естонській авіабазі "Емарі", а сотні тисяч російських військових Ленінградського військового округу росії, загартованих роками війни в Україні і оснащених винищувачами-невидимками Су-57, танками Т-14 "Армата", безпілотниками, ракетними і мобільними артилерійськими системами, вриваються в східну Естонію.
Першими, за версією Politico Europe, під удар потрапляють сили посиленої передової присутності НАТО, що складаються з 2200 військовослужбовців багатонаціональних сил на чолі з Великою Британією і підкріплені близько 10 тисячами естонських військових і тисячами місцевих добровольців.
На думку видання, ці війська відступлять під ударом. Адже, нагадують журналісти, міжнародні війська були розміщені там не стільки як бойова сила, скільки як сили стримування, щоб продемонструвати рішучість.
Колишній полковник французької армії і військовий історик Мішель Гойя заявив виданню, що "це більше символічно, але нинішня присутність НАТО в країнах Балтії свідчить про солідарність, про те, що ми готові померти за Естонію". Послання росіянам: якщо ви хочете вторгнутися в Естонію, вам доведеться вбити британців і канадців.
Однак, за такого сценарію, білий лицар Європи (так видання натякає на США) не має наміру поспішати на допомогу. Трамп перенаправив більшість американських військ і військової техніки, дислокованих на континенті, в Індо-Тихоокеанський регіон, і у будь-якому випадку, зазначає Politico Europe, він вже дав зрозуміти путіну, що його не надто турбуватиме акт агресії проти країн Балтії.
Старший науковий співробітник німецького аналітичного центру DGAP Бенджамін Талліс вважає, що Трамп може потенційно підірвати стримування НАТО одним твітом.
Як зауважує Politico Europe, за кілька днів росія контролюватиме східну Естонію, де проживає більша частина етнічної російської меншини країни. кремль заявляє, що регіон повернувся до складу батьківщини, і поширює свою ядерну парасольку над новозавойованими територіями.
На думку колишнього посла США у Польщі Деніела Фріда, якщо росіяни відчують, що їм таке зійде з рук, вони окупують частину східної Естонії.
"Зухвалий напад росії, поставить Європу перед дилемою. путін напав не на весь Альянс. Чи варто ризикувати ядерною відплатою за шматки східної Естонії? Або нічого не робити, не лише даючи очільнику кремля легку перемогу, але й перетворюючи гарантії безпеки НАТО за статтею 5 на нікчемний папірець, що забезпечить російському президенту саме те, чого він хоче", – наголошує європейська редакція Politico.
Науковий співробітник з питань європейської безпеки в Королівському інституті об'єднаних служб (RUSI) Ед Арнольд зазначив, що путін і росія розуміють, що вони не можуть перемогти НАТО у військовому плані, натомість здатні перемогти Альянс лише політично, фактично зробивши статтю 5 непотрібною.
"Наскільки ймовірний такий сценарій?" – задається питанням Politico Europe.
Видання зазначає, що путін заперечує і вважає таку ідею смішною. У грудні він заявив: "росія не має жодних причин, жодного інтересу – жодного геополітичного інтересу, ні економічного, ні політичного, ні військового – воювати з країнами НАТО.
"Але те ж саме він говорив і про Україну. У будь-якому випадку, барабанний бій тривоги стає дедалі гучнішим", – констатує Politico Europe.
"У жовтні президент України Володимир Зеленський попередив, що якщо росія не зазнає поразки в Україні, вона може бути готова напасти на країни Балтії протягом п'яти років. Його європейські колеги-лідери, схоже, прислухаються до нього", – вважає видання.
За твердженням Politico Europe, німецькі військові накреслили "сценарій навчань" для своїх планувальників. Він передбачає російську атаку на Сувалківський коридор між Польщею і Литвою в період між цьогорічними президентськими виборами у США і початком 2025 року. Такий наступ відріже країни Балтії від решти континентальної Європи.
"Ми повинні враховувати, що путін може одного дня навіть напасти на країну НАТО", – заявив раніше цього місяця міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус, додавши, що експерти очікують, що це може статися впродовж п'яти-восьми років.
Колишній помічник генерального секретаря НАТО Антоніо Міссіролі сказав Politico Europe, що ситуація, "в якій американські гарантії не були б відкликані, але були б, скажімо, пом'якшені або зроблені більш невизначеними", могла б спокусити кремль напасти на таку вразливу країну, як Естонія, за допомогою гібридних методів або відкритого військового вторгнення.
Видання зауважує, що зростаючий ризик, призвів до закликів до Європи підготуватися, поки ще не пізно.
"Зараз є вікно, яке може тривати один, два, можливо, три роки, протягом яких ми повинні інвестувати ще більше в надійну оборону", – попередив минулого тижня начальник штабу оборони Норвегії генерал Ейрік Крістофферсен.
У грудні голова Бюро національної безпеки Польщі Яцек Сівера теж заявив, що у східного флангу НАТО є лише три роки, щоб підготуватися до конфронтації . "Це час, коли необхідно створити сили і засоби, які будуть чітким стримуючим фактором агресії", – сказав він.
Непідготовленість Європи. росія переважає європейські країни НАТО за кількістю
Як наголошує Politico Europe, єдине, з чим згодні усі, – це те, що зараз Європа вразлива. Бенджамін Талліс попереджає, що "Європа не тільки не готова до війни, вона не готується до війни".
Без США ЄС не має ні військової техніки, ні живої сили, щоб протистояти москві у конфлікті високої інтенсивності. "Європейці не мають можливості захищатися. Захист Балтії потребував би серйозних американських військових ресурсів", – сказав колишній посол США Деніел Фрід.
Військова міць. Чисельність російських регулярних і резервних військ переважає кількість особового складу інших європейських держав. Однак, якщо об'єднати їх з українськими збройними силами, особовий склад об'єднаних європейських держав може перевершити російські війська за чисельністю.
"Якби кремль здійснив вторгнення завтра, європейські збройні сили зіткнулися б із російською армією, побитою і знекровленою війною в Україні, але все ще потужною бойовою силою. Минулого року путін збільшив чисельність російської армії (включно з резервістами) до 3,3 мільйона осіб, додавши 170 тисяч військовослужбовців, з яких понад 600 тисяч зараз воюють в Україні", – нагадує Politico Europe.
Незважаючи на втрати на полі бою, росія все ще переважає європейські країни НАТО за кількістю (хоча і не за якістю) танків, артилерійських систем і літаків. Цьогоріч вона також офіційно витратить 4,4% ВВП на оборону, хоча реальна цифра, ймовірно, набагато вища.
Без Вашингтона Європа, зауважує видання, швидше за все, виявиться вкрай погано озброєною. У грудні колишній генерал-лейтенант Марк Тіс заявив, що бельгійським військовим настільки бракує боєприпасів і фінансування, що солдатам "доведеться кидати каміння" невдовзі після початку будь-якого конфлікту.
США мають близько 100 тисяч військовослужбовців, дислокованих в Європі, близько третини з них – у Німеччині, а також невеликий, але зростаючий контингент у Польщі. Ці цифри, можливо, і невеликі, але протягом десятиліть вони слугували гарантією відданості Вашингтона і стримуючим фактором проти агресії.
"Ціна американського ізоляціонізму для Європи та світу – це світова війна. Це урок історії", – заявив народний депутат України, голова парламентського комітету у закордонних справах Олександр Мережко.
НАТО створило сили передового розгортання у прифронтових країнах. Найбільшим із них буде загін на чолі з Німеччиною в Литві, куди Бундесвер планує відправити 4800 військовослужбовців до 2027 року. Але європейські країни, ймовірно, навіть не зможуть достатньо швидко перекинути підкріплення до країн Балтії, щоб оперативно підтримати тамтешні сили, попереджають високопосадовці Альянсу.
Після закінчення Холодної війни чисельність європейських збройних сил скоротилася. Багато європейських країн скасували непопулярні закони про призов до армії і перейшли на професійні збройні сили. У період з 1989 по 2022 рік кількість військовослужбовців в ЄС скоротилася з 3,4 мільйона до 1,3 мільйона.
Збройні сили континенту, що покладаються на добровольців, борються за найм не лише в Німеччині, Великій Британії, Іспанії та Франції, але навіть у країнах, розташованих ближче до лінії фронту, таких як Румунія, Польща і Болгарія.
Дефіцит особового складу є серйозним викликом для військових, які прагнуть посилення. "Якщо ми не зможемо укомплектувати наші збройні сили, то весь додатковий бюджет і закупівлі не матимуть очікуваного ефекту", – зазначив генерал Роберт Брігер, голова Військового комітету Європейського союзу, органу ЄС, який об'єднує керівників оборонних відомств країн-членів блоку.
"Для деяких країн, незаконна анексія Криму росією у 2014 році стала тривожним дзвінком. Країни Балтії та Північної Європи повернулися до призову на військову службу. Литва відновила призов 2015 року, Швеція – 2017-го, а Латвія – 2023-го. В Естонській оборонній лізі цивільне населення регулярно тренується на випадок російського вторгнення", – підкреслює Politico Europe.
А також зауважує, що чисельність збройних сил Польщі тривалий час коливалася на рівні 100 тисяч осіб, але в останні роки вона почала зростати. Попередній уряд хотів, щоб їхня кількість зросла до 300 тисяч, але новий уряд прем'єр-міністра Дональда Туска більш обережно ставиться до таких великих цифр.
Видання зазначає, що хоча чисельність військ зростає, вона ще не досягла рівня, який би дозволив розгортання великих сил у разі нападу росії. Німеччина має 183 150 військовослужбовців на дійсній службі. Замикають трійку найбільших європейських військових держав Франція з 303 750 військовослужбовцями і Велика Британія з 150 350 військовослужбовцями.
Politico Europe наголошує, що Фінляндія, де напруженість у відносинах з росією є ключовим питанням напередодні президентських виборів, входить до числа європейських країн, найбільш підготовлених до протистояння з москвою. У країні з 5,5-мільйонним населенням 900 тисяч громадян мають базову військову підготовку.
"У нас дуже сильні військово-повітряні сили, армія і флот, включно, звичайно, озброєння, зокрема найбільшу артилерію в Європі разом із Польщею, тому люди розуміють, що ми зробили свою справу", – сказав колишній прем'єр-міністр Фінляндії і нинішній кандидат в президенти Олександр Стубб в інтерв'ю Politico.
Європа не готова. Конвеєр нового обладнання досі порожній
"Хоча європейські лідери заговорили про посилення готовності, вони ще не почали пояснювати своїм громадянам, яких жертв це потребуватиме. Перехід на військові рейки вимагатиме величезних коштів, набагато більшої кількості військ на східному фланзі Європи, посилення координації між столицями і зміни громадської думки", – зазначає видання.
Щоб підготуватися до найгіршого, європейським країнам потрібно "витрачати, витрачати, витрачати", – вважає наукова співробітниця Німецького фонду Маршалла Гесіне Вебер.
Не можна сказати, що на європейські країни не чинився тиск з вимогою збільшити військові витрати. Ще 2006 року міністри оборони країн НАТО погодили цільовий показник витрат на оборону в розмірі 2 відсотків ВВП.
І все ж, незважаючи на напади росії в Україні та багаторічні вмовляння Вашингтона, станом на минулий рік лише 11 з 31 члена Альянсу досягли цієї мети – вісім із них є прифронтовими державами, що межують з росією або Україною.
Втім, як акцентує Politico, політикам нелегко вкласти більше грошей в оборону, особливо в Західній Європі, де війна все ще здається далекою. Військові витрати означають менше коштів для соціального забезпечення та зеленого переходу. Крім того, країни ЄС вже мають велику заборгованість через кризу COVID, а перспективи зростання є похмурими.
"Важливо створити правильне обрамлення, щоб переконати громадську думку", – сказала Вебер. Вона пояснила, що в Німеччині такі дебати подаються як компроміс між будівництвом нової школи або купівлею танків. Експертка переконана, що це "неправильно, адже йдеться про захист і безпеку способу життя".
Як показала історія ХХ століття, демократії можуть повільно переходити на військові рейки, але коли це відбувається, їх важко порівняти з іншими. Питання для Європи полягає в тому, чи достатньо швидко вона розвертається.
"Демократії, на жаль, дуже громіздкі і повільні у своїх рішеннях. І через це їм постійно загрожують тоталітарні режими", – сказав український солдат, який зараз воює з росією, Сергій Гнєзділов, в інтерв'ю виданню Politico.
На відміну від росії, де хлібозаводи тепер виробляють безпілотники-вбивці і де минулого року було вироблено близько 2 мільйонів артилерійських снарядів, Європа, незважаючи на вторгнення в Україну, так і не перейшла до економіки воєнного часу. Її обіцянка поставити Києву мільйон снарядів до березня майже напевно не буде виконана.
"В Європі ми маємо оборонно-промисловий потенціал, здебільшого розрахований на мирний час", – заявив міністр оборони Швеції Йонсон на семінарі у Стокгольмі на початку цього місяця.
За словами генерала Брігера, голови Військового комітету ЄС, Європа "терміново потребує" більше стратегічних транспортних засобів, космічних засобів раннього попередження і наземних засобів, таких як протитанкові, протиповітряні засоби і засоби боротьби з безпілотниками.
Це не означає, що нічого не робиться. Французький виробник озброєнь Nexter тепер виробляє шість самохідних гаубиць Caesar на місяць замість двох. Німецькі компанії KMW і Rheinmetall, як повідомляється, хочуть збільшити виробництво основних бойових танків Leopard 2 з приблизно 40 до приблизно 100 на рік протягом наступних кількох років, а Фінляндія планує подвоїти виробництво боєприпасів. Європейський виробник ракет MBDA інвестує 1 млрд євро у свої заводи.
Німеччина, яка заявляє, що досягне 2-відсоткового показника витрат цьогоріч завдяки спеціальному одноразовому військовому фонду у розмірі 100 мільярдів євро, в листопаді вперше з 2011 року переглянула свою військову стратегію, маючи на меті зробити Бундесвер "боєздатним".
Польща перебуває у стані купівельної лихоманки, підписуючи угоди про купівлю південнокорейських і американських танків, винищувачів, артилерії, ракет і систем протиповітряної оборони. Новий уряд обіцяє ретельно вивчити деякі з цих контрактів, але все ще налаштований на модернізацію армії, оскільки віддала Україні майже весь свій арсенал радянських часів. Озброюються також Румунія, Чехія та інші країни.
Але, наголошує Politico Europe, конвеєр нового обладнання все ще відносно порожній, особливо з огляду на те, що багато чого відправляється в Україну, а доставка нового обладнання може зайняти місяці або роки. Існує також велике питання щодо часу будь-якого потенційного російського вторгнення і того, чи буде Європа готова вчасно.
Експомічник генерального секретаря НАТО Міссіролі зазначив, що дійсно певний прогрес був досягнутий, але якщо порівняти те, що було зроблено до цього часу, з тим, що, ймовірно, потрібно зробити, то це мізер. За його словами, прогрес був викликаний "шоком" від вторгнення росії в Україну, і на його думку, напевно, "потрібен ще один шок".
Непохитна. Чи буде Брюссель відігравати більшу роль у обороні?
Politico Europe зауважує, що урядам країн ЄС також потрібно буде вирішити, чи хочуть вони, щоб Брюссель відігравав більшу роль в обороні. Естонія і Франція, до яких приєднався президент Європейської ради Шарль Мішель, висувають ідею спільних запозичень ЄС для розбудови потенціалу континенту.
Наприкінці лютого комісар з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон представить свою Європейську оборонно-промислову стратегію. Згідно з внутрішніми документами, з якими ознайомилося Politico, він може наполягати на збільшенні спільних закупівель озброєнь і координації оборонних бюджетів урядів з метою підвищення ефективності та підтримки компаній блоку.
Французький комісар також хоче, щоб ЄС скопіював надзвичайні повноваження президента США, які дозволяють Білому дому переорієнтувати промисловість країни на оборонне виробництво в разі надзвичайної ситуації, що призведе до справжньої економіки воєнного часу.
Зрештою, як заявив Бретон на початку цього місяця, Євросоюзу знадобиться 100 мільярдів євро для збільшення оборонного виробництва. Він додав, що за 18-24 місяці блок може зрівнятися з росією у виробництві озброєнь.
Інші посадовці Європейського Союзу закликають до більшої стандартизації й оперативної сумісності європейських збройних сил. За даними Інституту Жака Делора, в той час як країни ЄС мають 17 різних типів танків, США мають лише один.
Але надання Брюсселю занадто великих повноважень у сфері оборони, швидше за все, зустріне опір у деяких столицях.
Ядерна парасолька розповзається. Європа не має можливостей ядерного стримування, як у США
Водночас перспектива протистояти москві без американської підтримки змусила декого в Європі замислитися над тим, що колись було немислимим: розвивати власні ядерні арсенали.
Ядерна зброя, зрештою, є найпотужнішим засобом стримування, і війна в Україні слугує цьому пересторогою. Після розпаду Радянського Союзу США та інші країни змусили Київ відмовитися від успадкованого арсеналу 1994 року в обмін на російські та західні гарантії.
Навіть у той час деякі лідери вважали, що це дуже ризиковане рішення. Президент Франції Франсуа Міттеран, як повідомляється, попередив свого українського колегу Леоніда Кучму, що той робить помилку: "Юначе, вас так чи інакше обдурять".
Білл Клінтон, який тоді був президентом США, шкодує про це. "Я відчуваю особисту провину, тому що я змусив їх погодитися на відмову від ядерної зброї. І ніхто з них не вірить, що росія пішла б на цей трюк, якби Україна все ще мала її", – сказав Клінтон ірландській телерадіокомпанії RTÉ минулого року.
Politico Europe наголошує, що можливий вихід Сполучених Штатів залишить значну частину ЄС, яка звикла тулитися під американською ядерною парасолькою, несподівано вразливою. "Європа не має можливості забезпечити ядерне стримування так, як це робить Америка, ні за обсягом, ні за радіусом дії", – сказав дослідник RUSI Ніл Мелвін.
"Франція і Велика Британія все ще матимуть ядерну зброю, але те, скільки вони зможуть поставити її на службу своїм союзникам і за яких умов, залишається відкритим питанням", – вважає колишня помічниця генерального секретаря НАТО Камілла Гранд, а нині провідна наукова співробітниця Європейської ради з міжнародних відносин.
Велика Британія має близько 200 боєголовок, якими вона частково забезпечує оборону НАТО. Франція має близько 300, але вони призначені лише для національної оборони.
Це останнє питання є предметом дискусій. Цього місяця впливовий французький експерт з питань оборони і безпеки Жан-Домінік Мерше заявив в інтерв'ю Le Point, що Франція повинна "якось поділитися" своєю ядерною зброєю з європейськими союзниками, так само, як це робить Вашингтон.
Це ідея, на яку президент Франції Еммануель Макрон натякав кілька років тому, але яка ніколи серйозно не розглядалася. Нещодавно лідер правоцентристської Європейської народної партії Манфред Вебер заявив, що європейці повинні відновити цю розмову.
"Макрон вже давно запропонував, особливо німцям, розглянути питання про те, як французька ядерна парасолька може бути поміщена в європейські рамки, – сказав Вебер. – Зараз саме час прийняти цю пропозицію Макрона".
Такий крок, на думку Politico Europe, лише поставить ще одне питання: чи справді можна розраховувати на те, що Париж чи Лондон підуть на ризик ядерної війни, щоб зупинити російські війська від походу на Таллінн чи Варшаву?
"Що означає поширити ядерну парасольку на Польщу? – запитує колишній французький полковник Гойя. – Чи це означає, що Франція повинна нанести ядерний удар по росії, тому що вона тоді отримає такий же вибух на власній землі?" За його словами, ніхто не довіряє такій перспективі.
Невизначеність змусила європейських лідерів шукати інші варіанти. У грудні колишній міністр закордонних справ Німеччини від "зелених" Йошка Фішер заявив, що Євросоюз потребує власної ядерної зброї, хоча це викликає питання про те, як ЄС зможе керувати ядерними ударними силами.
Тим часом у Польщі почали лунати заклики до створення власного арсеналу.
"Якщо міжнародний порядок не в змозі дати нам 100-відсоткові гарантії, щоб відлякати і захистити себе від російського нападу, то ми повинні мати можливість надати собі право на володіння національною ядерною зброєю", – сказав відставний офіцер розвідки Польщі Роберт Чеда в інтерв'ю польським новинам.
Як наголошує Politico Europe, такі погляди поки що є маргінальними, але вони, ймовірно, посиляться під час президентства Трампа.
Для українського солдата Гнєзділова, який воює з росією, відповідь на всі ці проблеми проста: якщо Європа не хоче воювати з росією, її лідери повинні забезпечити Україні засоби для перемоги над москвою вже зараз.
"Адже якщо путін не зупиниться, чи готова Європа до війни сьогодні? Якщо Україна впаде, чи готова Європа захищати себе?" – запитує він.
Джерело: Politico
