Протягом зими у північній півкулі Східна Україна є ареною запеклих та інтенсивних бойових дій. Наступальні дії навколо Бахмута та Кремінної показують різні стратегічні та культурні підходи, які Україна та росія застосовують у цій війні.
Обидві наступальні операції включають окопну і міську війну, артилерійські дуелі, бої на дуже малих дистанціях між піхотою і танками, а також удари з великої відстані по об'єктах постачання і штабах. Але є й відмінності.
Однією з ключових відмінностей є асиметрія між російським та українським оперативним мисленням. У цьому російському наступі основна увага приділяється захопленню таких міст, як Бахмут і Соледар, які мають обмежену стратегічну користь.
Здебільшого величезні втрати, яких зазнала росія за ці міста, не виправдовуються незначними здобутками.
Боротьба на півночі, яку ведуть українці, є зовсім іншою. Регіон Кремінна-Сватове-Старобільськ важливий через свої транспортні вузли. Якщо росія втратить ці міста, вона втратить ключові шляхи постачання до Луганщини і багато північних маршрутів до Донеччини.
Кінцевим результатом успіху України в цьому питанні може стати повернення Луганської області та компрометація російської схеми оборони на півночі Донецької області. Це означатиме, що росіянам, можливо, доведеться передислокувати сили, призначені для наступу в 2023 році, для захисту регіону.
Таке відмінне оперативне мислення пов'язане з тим, що росіяни вирішили напасти на територію, де українці найсильніші. Донбас – це місце, де Україна мала вісім років, щоб підготувати численні укріплені оборонні лінії.
Атакувати райони, де ворог найсильніший і найкраще підготовлений, як правило, не рекомендується на війні.
З іншого боку, українці провели швидкий наступ через Харківщину і на Луганщину наприкінці 2022 року, тому що вони визначили область, де росія була слабкою. Потім вони підготувалися до поточних, більш методичних операцій.
Ще одна важлива відмінність, яку підкреслюють ці дві наступальні операції, полягає в тому, які сили використовуються. Для України це операція, яку проводять професійні військовослужбовці та військовослужбовці територіальних військ під наглядом єдиного командування.
росіяни обрали інший підхід.
У боях навколо Бахмута, Соледара та прилеглих районів беруть участь різні підрозділи російської армії та найманці. Про це свідчать заяви вагнерівців про перемогу в Соледарі та їхнє ниття про те, що росія її не визнає.
Це також багато говорить про підхід двох країн до цієї війни. Українська армія посилюється постійним притоком добровольців, які розуміють свою мету і вже майже одинадцять місяців демонструють готовність жертвувати собою заради захисту своєї країни.
З іншого боку, росія була змушена вдатися до використання найманців – багато з них помилувані засуджені, яких заохочували люди з автоматами за спиною для своєї найважливішої кампанії в Україні.
Прусський теоретик Карл фон Клаузевіц багато писав на тему "волі" в конфлікті. Ці різні підходи до свого народу підкреслюють асиметрію в мотивації та національній волі у цій війні.
Нарешті, ці два наступи є показовими для мислення політичних лідерів росії та України. путін відчайдушно прагне будь-якої перемоги. Військові не змогли досягти його політичних цілей – утримати п'ять областей, анексованих у 2022 році.
Тому путіну потрібно щось до річниці вторгнення в Україну, що він міг би представити російському народу як таке, що варте його витрат. Соледар і Бахмут підходять для цього.
Перед Зеленським стоїть інше завдання. Його війська закінчили 2022 рік на підйомі. Вони здобули значні бойові перемоги над росіянами в Херсоні та на Харківщині. Вступаючи у 2023-й, вони мають імпульс і моральний дух, які будуть підтримувати їхні наступальні дії цьогоріч.
Зеленський не відчайдушно прагне перемоги за будь-яку ціну. Він може бути більш терплячим і дати своєму головнокомандувачу час для ретельного планування військової стратегії на 2023 рік. Тим не менш, йому все ще потрібно багато перемог на полі бою, і підтримка Заходу, для того, щоб повернути окуповані регіони України.
Підходи до цих боїв на Донбасі демонструють різні національні та військові культури і цінності двох воюючих сторін у цій війні.
І хоча обидві битви можуть бути важливими для кожної зі сторін в даний час, вони можуть потьмяніти з огляду на наступальні операції, які будуть розпочаті цього року.
І в цьому полягає небезпека. Жодна зі сторін не може дозволити собі занадто багато вкладати в ці битви. Вони повинні спрямувати свої ресурси на військові кампанії на сході та півдні у 2023-му. Попереду багато кривавих і дорогих місяців.
