Говоритиме як Орбан, а діятиме як Фіцо
Болгарський військовий експерт, багаторічний співробітник системи оборони Болгарії, професор, ексміністр оборони Тодор Тагарев вважає, що проросійський Румен Радев на посаді прем'єр-міністра у зовнішній політиці, ймовірно, говоритиме як Віктор Орбан, але діятиме радше як Роберт Фіцо.
Лише за тиждень після того, як угорські виборці відправили Віктора Орбана у відставку, болгари, можливо, повернули ЄС нову скалку в око, хоч і менш болісну, в особі проросійського колишнього президента Румена Радева.
Радев і його нова партія "Прогресивна Болгарія" (PB) здобули першу беззаперечну більшість у парламенті Болгарії з 1997 року. Після відставки з президентської посади в січні Радев ішов на вибори з обіцянками зруйнувати "мафіозну державу" в країні та покласти край політичній нестабільності, через яку недільні вибори стали вже восьмими за п'ять років. Проте конституційної більшості він не отримав. Щоб реалізувати свою антиолігархічну програму, Радев, імовірно, розраховуватиме на підтримку проєвропейського руху "Продовжуємо зміни – Демократична Болгарія" (PPDB), аби проштовхнути конституційні зміни.
Частково саме через цю залежність, у зовнішній політиці ЄС може очікувати, що Радев іноді звучатиме як Орбан, але зрештою діятиме радше як словацький Роберт Фіцо. Принаймні на це вказує аналіз маніфестів шести головних політичних сил Болгарії та публічних заяв їхніх лідерів. Як і Фіцо, Радев, імовірно, висловлюватиме незгоду з політикою ЄС удома й робитиме двозначні заяви під час офіційних зустрічей. Але навряд чи він блокуватиме рішення ЄС щодо санкцій проти росії та підтримки України. Його уряд, найімовірніше, й далі інвестуватиме в оборонні спроможності, а оскільки позика ЄС за програмою Security Action for Europe є для Болгарії єдиним джерелом нового фінансування переозброєння, нові проєкти реалізовуватимуться насамперед у межах європейської рамки.
Політичні заяви Радева
Загалом висловлювання Радева відсувають на задній план закладену в партійному маніфесті тему підтримки оборонної модернізації та витрат у розмірі 5% ВВП на оборону. А його проросійські погляди очевидні в таких заявах, як "санкції проти москви не дають жодної конкретної користі й лише шкодять економікам росії та Європейського Союзу" та "ненормально імпортувати нафту з далеких країн через протоки зі значними зборами і ризиками, коли дешева нафта, під яку адаптований наш [належний ЛУКОЙЛу] нафтопереробний завод, за два дні прямим маршрутом через Чорне море" [тобто купувати в росії]. Він також рішуче виступав проти підписання Угоди про безпекове співробітництво між Болгарією та Україною. І це попри те, що протягом усієї кампанії він давав інтерв'ю в дуже контрольованому середовищі.
Від початку квітня й інші лідери його партії зробили показові заяви. Під час публічних дебатів 14 квітня на запитання "Чий Крим?" один представник "Прогресивної Болгарії", досвідчений юрист, заявив: "Відповідь дасть результат війни". Інший представник партії не дав прямої відповіді на запитання "Чи є путін агресором?". Того ж вечора на фінальному заході "Прогресивної Болгарії" на спортивній арені присутніх розважали фотографіями із зустрічі Радева з путіним у 2019 році, де на тлі майоріли величезні болгарські та російські прапори. Втім, якщо зважити обіцянки маніфесту й нещодавні заяви, уряд "Прогресивної Болгарії" навряд чи буде таким радикальним щодо росії та України, як Орбан.
Заяви лідерів "Прогресивної Болгарії" також означають найбільший зсув у питанні вибору між США та Європою як найважливішого безпекового партнера. Якщо враховувати заяви лідерів партії, то "Прогресивна Болгарія" переходить від високих оборонних зусиль із незначною перевагою на користь Європи до нижчого рівня зусиль із незначною перевагою на користь НАТО.
Такі розклади свідчать, що уряд Радева й надалі інвестуватиме в оборону Болгарії. І, попри невелику перевагу на користь НАТО, якщо враховувати заяви лідерів, бюджетні обмеження нового уряду означають, що ці інвестиції, найімовірніше, відбуватимуться в рамках європейської інтеграції.
Втім, коли реальність маніфестів і лідерів стикається з реальністю влади, уряд Радева все одно може діяти непередбачувано.
Європейцям варто насторожено ставитися до його проросійської риторики
Керівниця софійського офісу Європейської ради з міжнародних відносин Марія Сімеонова та заступниця директора Вессела Чернева констатують, що болгари переконливо проголосували за прихід до влади партії "Прогресивна Болгарія" Румена Радева. Радев наголошував на перевагах членства в ЄС, але європейцям варто насторожено ставитися до його проросійської риторики.
Майбутній уряд Болгарії
Болгарські виборці поклали край п'яти рокам політичної фрагментації, переконливо підтримавши Румена Радева з "Прогресивної Болгарії", який пообіцяв зберегти країну на її проєвропейському шляху. Водночас Радев залишив за собою право критикувати рішення ЄС: деякі його попередні заяви викликають побоювання, що Європа може стати свідком появи нового лідера типу Віктора Орбана з проросійськими нахилами.
Радев набрав 44% голосів, ідучи на вибори з антикорупційною платформою. І, скориставшись протестами грудня 2025 року в Болгарії, він переконав виборців, що саме він, а не лідери протестів, демонтує укорінену модель, пов'язану з прем'єр-міністром до 2021 року Бойком Борисовим та посередником влади Деляном Пеєвським, який перебуває під санкціями за "актом Магнітського".
Виступаючи проти зростання цін, пов'язаного зі вступом Болгарії до єврозони, Радев також зіграв на поширених економічних тривогах. Але тепер Радев, який, імовірно, зможе самостійно сформувати уряд, повинен буде показати результат і всередині країни, і в Європі. Виборці мають високі очікування, що новий лідер подолає корупцію та стабілізує політичну систему Болгарії.
Радев і ЄС
У відносинах з ЄС Радев буде ближчим до словацького Роберта Фіцо, ніж до нещодавно усунутого угорського прем'єр-міністра Орбана. Він готовий критикувати Європейську комісію, особливо щодо її енергетичної політики та Зеленого курсу (Green Deal), і жорстко ставитиметься до питань прав меншин у контексті розширення (зокрема щодо Північної Македонії та Сербії).
Але загалом Радев не намагатиметься блокувати великі рішення ЄС щодо України чи інших питань. Йому також потрібно буде продемонструвати, що він здатен ефективно домовлятися про кошти ЄС і освоювати їх, оскільки вони критично важливі для болгарської економіки та для послаблення внутрішнього тиску на домогосподарства.
Колишній військовий пілот, Радев, імовірно, також надаватиме пріоритет військовій модернізації та зміцненню оборонних спроможностей, особливо в час, коли Європа збільшує оборонні витрати. Опитування Європейської ради з міжнародних відносин свідчить, що такі кроки можуть мати підтримку. Однак реалізація цього порядку денного вимагатиме тісної співпраці з партнерами в ЄС, зокрема для доступу до таких інструментів, як позики Security Action for Europe (SAFE), а також із НАТО.
Ймовірно, саме ці тенденції визначатимуть початкову фазу перебування Радева при владі. Втім, якщо він надовго залишиться на посаді, ЄС має зважати на те, що болгарські інституції вразливі до захоплення, а переможець із будь-якою значною більшістю спокушатиметься використати це у власних інтересах. У Брюсселя є інструменти, за допомогою яких він може відстежувати будь-які спроби лідерів, за моделлю Орбана, вибудовувати мережі через маніпуляції медіа та судовою системою.
Прив'язка багаторічної фінансової рамки до умов верховенства права дає ЄС важіль, щоб підтримати реформу болгарської судової системи, повернути захоплені державні інституції та захистити інтереси громадян.
Менше фрагментації, більше стабільності
Румен Радев виграв на восьмих виборах у Болгарії з 2021 року, йдучи з антикорупційною та економічною платформою. Новий парламент буде менш фрагментованим, а представництво партій, пов'язаних із Борисовим, суттєво скоротиться. Нова більшість сигналізує про завершення тривалої політичної фрагментації, яка заважала формуванню стабільних урядів у Болгарії.
Втім, Радев – не нова політична фігура. З 2017 року він використовував болгарське президентство як платформу для прямої комунікації з громадянами, особливо під час таких криз, як Covid-19, війна в Україні та енергетичний шок. Важливо, що колишньому президентові не доводилося ухвалювати складні рішення, тож він загалом був ізольований від критики. Але на посаді прем'єр-міністра Радеву доведеться ставати по інший бік у щоденних політичних питаннях, а в умовах економічних труднощів це неминуче підірве його популярність.
