Скупі закохані завжди можуть злітати в Лас-Вегас, де їм готові запропонувати весільні пакети всього лише за пару сотень доларів (весільна музика входить у вартість, букети троянд – за додаткову плату). Крім того, тут дешево і швидко можна анулювати шлюби. Архітектори європейського банківського союзу планують щось аналогічне.
Майже рік тому, коли бушувала криза євро, європейські лідери натхненно зобов'язувалися розірвати небезпечний зв'язок між заборгованістю урядів і хворою банківською системою. Цей зв'язок загрожував тим, що неприємності однієї сторони завдавали великих проблем всім іншим. Однак, ця угода, яка найімовірніше з’явиться по закінченні саміту наприкінці цього місяця, не буде тою, що покликана послабити цей порочний зв'язок. Швидше за все, вона призведе до збільшення ризиків для стабільності єврозони, а не зменшить їх.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Слабкість європейських банків
Майже всі учасники цих переговорів погоджуються, що в теорії банківський союз повинен мати три ноги. Першою з них є єдиний наглядовий орган, який покликаний написати загальні правила і забезпечити їх виконання усіма сторонами угоди. Далі йде орган, який буде "розпускати" збанкрутілі банки, іншими словами буде приймати рішення про те, хто прийматиме удар на себе; до цих повноважень слід також додати досить немалий горщик з грошима (або принаймні обіцянку заплатити), щоб навести порядок від втрати кредиторів, або вкладати капітал в ті банки, які ще можна поставити на ноги.
Третьою ногою є надійна загальноєвропейська гарантія на депозити, яка покликана заспокоїти і переконати вкладників, що їх євро в італійському або іспанському банку так само безпечний, як у німецькому або голландському. Національні схеми страхування пропонують невеликі гарантії вкладникам в час, коли сама країна відчуває проблеми, а застраховані депозити становлять великий шматок від її річного ВВП.
Фото: AFP
За усіма цими трьома критеріями новий європейський план є досить ненадійним. Його обриси з'явилися у спільному франко-німецькому документі, який був оприлюднений 30 травня. Мінімалізм цього документу підказує, що наступний саміт повинен запропонувати не більше, ніж створення єдиного наглядового органу та обіцянку створити нечітко визначений "механізм ліквідації банків".
Якщо ж говорити про горщик з грошима, то, ймовірно, це буде невеликий фонд, який фінансуватиметься через податок на банки і буде позбавлений підтримки урядів країн. Якщо виникне потреба звертатися до рятувального Європейського механізму стабільності (ESM), то це може відбутися тільки у випадку крайньої необхідності для рекапіталізації кредиторів після того, як збанкрутілі країни не зможуть більше підтримувати власні суверенні банки. Загальноєвропейський фонд страхування вкладів є настільки спірним починанням, що про нього наразі говорити взагалі буде неввічливо.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Не змушуйте німців бути фюрерами
Причини такого нікчемного прогресу частково політичні, частково правові. Зрозуміло, що країни-кредитори, наприклад Німеччина, не хочуть, щоб їх платники податків розплачувалися за помилки банкірів за кордоном. Така риторика виявляє свою особливу токсичність, коли справа доходить до питання страхування вкладів. За словами одного чиновника, "коли це близько до кишені людей". Він сухо зазначає, що Німеччина не може навіть змусити свої ощадні банки приєднатися до загальнонаціональної системи страхування вкладів.
Правові проблеми також величезні. Кожна країна єврозони має свій власний код банкрутства. Потрібні будуть зміни договорів, що регулюють діяльність Європейського Союзу для того, щоб дати новій ліквідаційній адміністрації право конфісковувати банківські активи і накладати збитки на кредиторів.
Меркель не може змусити німецьких платників податків розплачуватись за помилки банкірів. Фото: thesolutionsjournal.com
Події за межами переговорних залів також змінили обриси банківського союзу. Проблеми з кіпрськими банками на початку цього року були вирішені частково за рахунок незастрахованих заощаджень вкладників. Повторення цієї тактики призведе до витоку депозитів з периферійних банків і до різкого збільшення витрат фінансування самих банків. Але замість того, щоб віддавати власні державні кошти на підтримку банків в інших країнах, деякі політики, безсумнівно, віддадуть перевагу наступному наїзду на незастрахованих вкладників.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бачення Ангели Меркель
З урахуванням цих правових і політичних перешкод на шляху банківського союзу, слід привітати будь-який прогрес у вирішенні цієї проблеми. Намагання поставити Європейський центральний банк (ЄЦБ) на чолі найбільших банків регіону має припинити теплі відносини між банками і регулюючими органами, які дозволяли ірландським та іспанським банкам отримувати кредитування під час кризи на ринку власності, а іншим, наприклад Deutsche Bank, працювати з настільки незначними обсягами капіталу. Якщо ЄЦБ покаже себе ефективним керівником, європейці можуть стати більш схильними до подальших важливих кроків. Німеччина, наприклад, натякала на свою готовність дозволити ESM вкладати капітал безпосередньо в банки.
Стратегія поступового переходу до повного банківського союзу, можливо, спрацювала б у звичайний час. Робити це в розпал кризи - ризиковано.
Фото: AFP
Протягом наступного року ЄЦБ дістанеться незавидна робота із оцінки стану здоров'я тих банків, які Центробанк збирається контролювати. Грунтовна перевірка банків та їх філій може виявити дірки в фінансах ряду великих банків. Тим не менш, не маючи доступу до горщика грошей, якими потрібно заповнити ці дірки, ЄЦБ може не захотіти виводити банки на чисту воду.
"Це ж безумство виявляти випадки дефіциту капіталу, якщо ви не знаєте, звідки мають надходити кошти для їх рекапіталізації", - каже представник банківського наглядового органу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як створити зразкову економіку: уроки успішних держав світу
Навіть якщо ЄЦБ матиме сміливість наказувати банкам збільшувати свій капітал, йому все одно бракуватиме правових повноважень для їх ліквідації у випадку, якщо вони будуть відмовлятися. Ті, що отримають відповідні накази, матимуть причини для їх оскарження. "Якщо ви захочете оскаржити рішення, куди вам йти до суду?", - запитує голова Європейського банківського регулятора.
Поділ між владою, що дозволяє контролювати банки, і відповідальністю за помилки наглядового органу також є певним побоюванням. Платники податків у країні, в якій банкам дозволили взяти на себе надто багато ризиків, цілком заслужено будуть роздратовані, що вони не мають можливості притягнути до відповідальності працівників наглядового органу. "ЄЦБ - це останній авторитетний інститут в Європі", - виголошує той самий представник банківського регулятора. "Все це може знищити його авторитетність".
Оригінал: The Economist
Переклад: iPress.ua
