Слабкість європейських банків
Через брак дрібних монет почалися фінансові проблеми одного банку. Така сумна історія спіткала довірчий банк Dawes Tomes Mousley Grubbs Fidelity Fiduciary Bank у класичному мюзиклі "Мері Поппінс".
Сьогодні банки більше не покладаються тільки на добре ім'я своїх топ-менеджерів. Інші захисні заходи покликані зміцнити довіру, в тому числі наглядові правила, страхування банківських вкладів і державні гарантії. Але банкрутства банків все ще трапляються.
На цьому тижні французький уряд врятував старий банк іпотечних кредитів Crédit Immobilier de France, гарантуючи мільярди євро його боргів. Так діє соціалістична адміністрація президента Франсуа Олланда, який вважає фінансовий сектор своїм "реальним ворогом".
На відміну від Америки, яка стабілізувала роботу своєї фінансової системи відносно швидко після краху Lehman Brothers у 2008 році, банки зони євро залишаються нестабільними. Найбільш проблемні країни регіону потерпають від двох проблем: вкладники забирають гроші з банків, а інвестори намагаються "скинути" суверенні облігації. Кожен новий виток паніки підсилює іншу. Старші єврократи іноді дивуються, чому досі не було справжнього витоку банківського капіталу із південної Європи. Якщо він насправді розпочнеться, то вони побоюються, що він швидко пошириться через кордони.
Президент Франції Франсуа Олланд і президент ЄЦБ Маріо Драгі на саміті в Брюсселі говорять про банківський союз. Фото: AFP
Щоб відновити спокій, лідери Європи вирішили в червні приступити до створення "банківського союзу". 12 вересня Європейська Комісія представить пропозиції щодо першого утворення: нової наглядової ради єврозони, яка повинна бути відгалуженням Європейського центрального банку (ЄЦБ).
Після свого запровадження, рятувальні фонди єврозони зможуть рекапіталізовувати проблемні банки безпосередньо, знімаючи деякі боргові навантаження із бюджетів слабких держав. Це було б важливим кроком у врегулюванні кризи євро. Головна думка цієї угоди: спільне визнання фінансових ризиків в обмін на запровадження більшого централізованого контролю – ця угода може бути прецедентом для майбутнього "фінансового союзу" через випуск спільних єврооблігацій в обмін на посилення контролю за національними бюджетами та економічною політикою.
Нова наглядова рада - це важлива поступка Німеччині. Таким чином дуже дивно чути, як Берлін скаржиться на плани об'єднати всі 6 000 банків єврозони в межах компетенції наглядової ради. Німеччина каже, що ЄЦБ не зможе належним чином контролювати таку кількість банків. Краще зробити більш ретельну перевірку меншої кількості ключових великих фінансових інституцій. Але комісія стверджує, що ризики виходять не тільки від великих "системних" транскордонних банків, але й від більш дрібних, таких, наприклад, як іспанські cajas.
Іспанські банки - одні з найпроблемніших в єврозоні. Фото: AFP
За такими аргументами ховається боротьба національних інтересів. Деякі німці підозрюють, що французи намагаються обтяжити ЄЦБ боргами до такої міри, що він не зможе більш нічого контролювати. Французи та інші думають, що Німеччина намагається виключити більшу частину своїх банків з-під дії нових правил. Французька фінансова система може похвалитися кількома великими банками, які неминуче будуть під наглядом централізованого органу, у той час як більша частина німецьких банків є набором дрібних (і часто хворобливих) регіональних кредиторів, які є політично потужними.
Відмінності не такі глибокі, якими вони можуть здатися. На практиці ЄЦБ буде покладатися на національні наглядові органи для виконання щоденної роботи. Зосередивши увагу на, скажімо, 200 найбільших банках, наглядова рада буде мати контроль понад 90% банківського сектору єврозони. Невеликі банки можна залишити на розсуд національних органів влади. Реальне питання полягає у тому, кому в кінцевому підсумку буде належати влада: чи буде ЄЦБ мати змогу перевіряти будь-який банк? І чи матиме він виняткове право видавати або відкликати банківські ліцензії?
Щоб банківський союз запрацював, єврозоні доведеться зробити більше, ніж просто запровадити ценральну наглядову раду. Потрібен буде центральний орган, який матиме право реструктурувати або ліквідовувати проблемні банки (при необхідності надаючи фінансові гарантії кредиторам). Він повинен мати доступ до спільних фінансових фондів та гарантій депозитів (що будуть фінансуватися, принаймні частково, самою фінансовою галуззю) і деяких видів європейських фінансових резервів. Брюссель хотів би в один прекрасний день створити щось на зразок Федеральної корпоративної системи страхування депозитів США (FDIC).
Фото: AFP
Але наразі комісія пропонуватиме тільки наглядову раду. Єврократи кажуть, що вони спочатку хочуть, щоб усі 27 членів Європейського союзу прийняли однакові процедури для розпуску банків і гарантій по депозитах (з відповідними угодами про транскордонне співробітництво). Схеми 17 країн-членів єврозони можуть злитися в подальшому. Тим не менш, існує небезпека, що зона євро в кінцевому підсумку отримає брудну систему, в якій ЄЦБ може ліквідувати банк, залишаючи при цьому національні органи влади сперечатися з приводу неоплаченого рахунку.
Інша проблема полягає в узгодженні діяльності новонародженого союзу із іншим десятьма банківськими системами країн - не членів ЄС. Великобританія, яка має найбільшу фінансову галузь Європи, каже, що хоче інтеграції єврозони, але боїться, що інші об'єднаються проти неї.
Наприклад, методи голосування в Європейській банківській адміністрації, регулюючій установі, яка базується в Лондоні, потрібно буде відрегулювати так, щоб 17 членів єврозони не мали автоматичної більшості проти десяти інших учасників адміністрації. Серед інших головних "проблем" - страх ізоляції. Країнам-не членам єврозони буде дозволено так чи інакше брати участь у системі контролю, хоча важко зрозуміти, як ЄЦБ зможе стежити за банками у такому розмаїтті валютних зон або надавати відчутну допомогу банкам – не членам ЄЦБ.
Занадто європейський, аби зазнати провалу
У єврозоні трохи запізнилися із намаганнями стабілізувати банки і гарантувати, що платники податків не будуть платити, якщо ті зазнають невдачі. Крім того, навряд чи коли-небудь вдасться створити систему регулювання, що діє у США, яка дозволяє FDIC ліквідовувати банки протягом вихідних.
Банки в Європі, як правило, мають більші обсяги від частки ВВП, ніж в Америці, а європейські компанії більше покладаються на банки, ніж американські. Що більш важливо - в розумінні корпоративної політичної культури дрібні банки часто розглядаються, як інструменти політичного патронажу, а великі банки - як національні чемпіони. Ще протягом довгого часу європейські банкіри будуть дотримуватися вислову старшого пан Дауеса, норовливого банкіра із книги "Мері Поппінс": "Коли падають банки Англії, падає Англія!".
Оригінал: The Economist
Переклад: iPress.ua
