"Глобальні конфлікти і зрослі загрози стимулюють замовлення на ракети, літаки, підводні човни та інші складні системи озброєнь, але виробники зіштовхуються з проблемами в ланцюгах постачання та кадровим забезпеченням", – пише Wall Street Journal.
Як зазначає видання, на заводі, що розташований західніше від Осло, виробляють систему протиракетної оборони, яка може збивати безпілотники, гелікоптери та інші повітряні загрози з відстані понад 40 км. Національна передова зенітно-ракетна система NASAMS, що здатна випустити в небо 72 ракети одночасно, захищає повітряний простір над Білим домом. Вперше розгорнутий в Україні 2022 року комплекс мав 100% успіх у збитті крилатих ракет і безпілотників протягом перших кількох місяців.
WSJ зауважує, що оскільки Захід стикається зі зростаючою кількістю потенційних загроз, зокрема від росії і Китаю, замовлень на NASAMS виробництва Kongsberg Defence & Aerospace стає дедалі більше. 30-річний ветеран Kongsberg, глава оборонного підрозділу компанії Ерік Лі зазначив, що він ніколи не бачив такого попиту.
"Новим клієнтам, однак, доведеться почекати. Адже виготовлення однієї системи NASAMS триває два роки, і вже є багаторічні замовлення. Війна в Україні продемонструвала нездатність Заходу швидко виробляти більше озброєнь у потрібний момент. Конфлікт в Газі може ускладнити постачання певних видів озброєнь. Особливо гостро це стосується ракет і систем захисту від них, а також захисту від роїв безпілотників, які стали центральним елементом сучасної війни", – констатує видання.
Нещодавно в НАТО заявили, нагадує WSJ, що коаліція країн-членів, включно з Німеччиною і Нідерландами, купують до тисячі ракет Patriot на суму 5,5 мільярдів доларів для посилення своєї протиповітряної оборони на тлі війни росії проти України.
Компанія Kongsberg, яка крім NASAMS також виробляє іншу продукцію, зокрема ракети корабельного базування і комплектуючі для винищувачів F-35, наростила обсяги виробництва. За твердженням видання, підприємство перейшло на 24-годинний режим роботи 7 днів на тиждень, залучаючи робітників на свята, коли завод зазвичай простоює на технічному обслуговуванні. Проте цього все одно може бути недостатньо.
Проблема, на думку WSJ, полягає в тому, що сучасна зброя надзвичайно складна і часто потребує тисяч деталей. Kongsberg, як і більшість західних оборонних компаній, проєктує і збирає свої системи озброєнь, але не виробляє більшість компонентів. Понад 1500 постачальників беруть участь у виробництві продукції на цьому заводі. Лише у NASAMS ланцюг постачання складається з понад тисячі компаній і розбудований на двох континентах, а американський оборонний підрядник RTX, раніше відомий як Raytheon Technologies, постачає радар і власне ракети. В усіх них, звісно, власні ланцюги постачання.
Видання зазначає, що оборонна промисловість також бореться з тривалим дефіцитом робочої сили, намагаючись знайти працівників із вузькоспеціалізованими навичками, від розробки програмного забезпечення до зварювання, і які готові пройти тривалі перевірки безпеки.
"На думку деяких військових аналітиків, незважаючи на збільшення оборонних бюджетів, Захід не стикався з такими обмеженнями поставок з часів, мабуть, Корейської війни. Лише десять найбільших оборонних компаній Заходу мають портфель замовлень на суму понад $730 млрд, що приблизно на 57% більше, ніж наприкінці 2017 року, коли попит почав зростати", – йдеться у матеріалі.
"Ми всі повинні збільшити наше виробництво", – сказав керівник відділу закупівель Пентагону Білл Лаплант на конференції в листопаді. Він підняв одну руку догори, а іншу опустив долу, продемонструвавши розбіжність між світовим попитом та спроможністю поставок.
Як зазначає WSJ, провідні посадовці США і НАТО дедалі частіше висловлюють занепокоєння тим, що дефіцит вплине на їхню боєздатність. В опублікованій на початку 2023 року симуляції військової гри про те, як Сполучені Штати відповідатимуть на китайське вторгнення на Тайвань, Центр стратегічних і міжнародних досліджень підрахував, що в Америці закінчаться всі важливі протикорабельні ракети великої дальності протягом першого тижня.
Читайте по темі:
США не зможуть швидко поповнити свої запаси: як і у випадку з NASAMS, кожна ракета виготовляється близько двох років.
Україна може не розраховувати на союзників. Заходу немає чим ділитися зі систем протиракетної оборони
Інші категорії ракет, за словами американського видання, мають схожі проблеми. Lockheed Martin і RTX торік заявили, що знадобиться чотири роки, щоб подвоїти виробництво Javelin і ракет класу "земля-повітря" Stinger. Це вдвічі довше, ніж очікувалося, оскільки проблеми з ланцюжком поставок тривають. Хоча компанії звинувачують у них дефіцит твердопаливних ракетних двигунів, офіційні представники Пентагону повідомили, що проблеми є більш масштабними, і бракує всього – від мікросхем до пружин і підшипників.
"Міністерство оборони США намагалося відстежити глобальні ланцюги постачання цих двох ракет з метою знайти обхідні шляхи для усунення вузьких місць", – заявив на нещодавній промисловій конференції Майкл Ваккаро, який курує стратегію промислової бази Пентагону. Його висновок був протверезливим: "Ми не маємо такої можливості".
Як зазначається, існують і тривалі затримки з поставками інших видів озброєнь, включно з винищувачем F-35, новими навчально-тренувальними літаками та літаками-заправниками, а також новітніми американськими авіаносцями.
Представник Пентагону заявив, що оборонно-промислова база США може продовжувати підтримувати Україну та Ізраїль, одночасно забезпечивши власну готовність країни в Індо-Тихоокеанському регіоні, кожен з яких має різні потреби в озброєнні.
Здатність Заходу виробляти зброю, особливо в Європі, була значною мірою підірвана через скорочення оборонних бюджетів після Холодної війни й поступову деіндустріалізацію.
За словами консультанта з питань оборони Ніколаса Драммонда, німецькі компанії могли виробляти до 400 танків на рік у розпал Холодної війни, але зараз вони можуть будувати лише до 50 на рік.
"Сучасні озброєння також виробляються довше і коштують дорожче, що може обмежувати запаси та збільшувати час, необхідний для їхньої заміни. Ракети схожі на мінівинищувачі зі складною електронікою і системами наведення", – сказав у листопадовому інтерв'ю виконавчий директор BAE Systems Чарльз Вудберн.
Ракети використовуються з часів Другої світової війни, але стали ключовим елементом бойових дій у недавніх війнах, таких як перша війна в Перській затоці й втручання НАТО в конфлікти, що виникли після розпаду Югославії. Нещодавні війни почалися зі шквалу ракет і снарядів, зокрема на Близькому Сході, де 7 жовтня Хамас випустив 3500 ракет по Ізраїлю.
WSJ наголошує, що загроза з неба зросла через поширення безпілотників – як дистанційно пілотованих літальних апаратів, що можуть доставляти ракети Hellfire та інші, так і аматорських дронів з невеликими вибуховими пристроями, – і розробку гіперзвукових ракет, які можуть летіти зі швидкістю, що в п'ять разів перевищує швидкість звуку, і маневрувати до цілі, що ускладнює їхнє збиття.
росія і Китай випередили США та Європу в деяких ракетних й оборонних системах. Ці країни, як заявили представники Пентагону, мають гіперзвукові ракети, в той час як впровадження першої у США було перенесено на 2024 рік після невдалого випробування. Американські та європейські системи захисту від гіперзвукових ракет не надійдуть на озброєння щонайменше 10 років.
За даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень, росія і Китай разом мають близько 5020 зенітних ракетних систем наземного базування в порівнянні з 3200, розміщених у США, Європі і Японії разом узятих. У звіті не оцінюється якість і не підраховується кількість ручних систем або систем морського базування.
Оборонні компанії в Китаї та росії переважно перебувають у державній власності, тому вони менш схильні до комерційного тиску з боку західних компаній. Гігантський виробничий сектор КНР означає, що він має великий внутрішній ланцюжок поставок і багато випускників, підготовлених для цієї галузі.
Прогнози про те, що у росії скоро закінчаться ракети проти України, зауважує WSJ, виявилися невірними. У листопаді українська розвідка підрахувала, що росія здатна виробляти близько 100 крилатих ракет двох різних типів, чотири гіперзвукові балістичні ракети "Кинджал" і п'ять балістичних ракет щомісяця.
Американські і південнокорейські офіційні особи заявили, що Північна Корея також постачає росії ракети, пускові установки та снаряди для підтримки її війни в Україні. Інвентар Китаю збільшився за оцінками США з кількох неядерних балістичних ракет у 1996 році, які аналітики вважали жменькою, до більш ніж 3000 балістичних і крилатих ракет.
Як нагадує WSJ, у звіті для Конгресу Міністерство оборони дійшло висновку, що більшість китайських ракетних систем за якістю можна порівняти з іншими світовими виробниками "вищого ешелону", і що країна володіє одними з найбільших у світі силами передових ракетних систем великої дальності.
За словами представників Пентагону, для Заходу проблема підтримки союзників, які беруть участь в окремих глобальних конфліктах, призводить до подальшого скорочення поставок, що підвищує попит на деякі системи озброєнь, зокрема, артилерійські снаряди і засоби протиракетної оборони.
Президент України Володимир Зеленський заявив західним міністрам у жовтні, що його країна найбільше потребує систем протиракетної оборони. Наразі Захід не має великих запасів, якими можна було б поділитися, і ця зброя переважно збігається з тим, що потрібно Ізраїлю.
США відправили дві ізраїльські оборонні системи "Залізний купол" і перехоплювачі, які використовуються для збиття ракет, назад до Ізраїлю. У листопаді Зеленський заявив журналістам, що війна в Газі вже сповільнила постачання артилерійських снарядів Києву.
Зростання замовлень почалося після анексії Криму. Але Захід досі не готовий його задовольнити
За словами Лі, зростання замовлень на NASAMS почалося через кілька років після анексії Криму росією 2014 року. Замовлення на ракети різко зросли після повномасштабного вторгнення в Україну 2022-го, а занепокоєння щодо Китаю починає відображатися в книгах замовлень, оскільки ВМС США та інші країни купують ракети корабельного базування.
Портфель оборонних замовлень Kongsberg на суму близько 5,5 мільярдів доларів США майже в шість разів перевищує рівень до 2018 року. Угорщина замовила шість систем NASAMS у 2020 році. Перші два прибули лише в жовтні 2023-го. Після замовлення Угорщини армія США замовила ще шість для України, які почали надходити влітку. П'ять інших країн, включно з Тайванем, заявили про свою зацікавленість у придбанні цієї системи.
Зіштовхнувшись зі зростанням напруженості з Китаєм, азійські країни розвивають власний ракетний потенціал "через обмеженість американського виробництва", – цитує видання колишнього генерал-майора південнокорейської армії Банга Чон Квана.
У 2022 році тайванські чиновники публічно поскаржилися на затримки з боку США в поставках зенітних ракет Stinger, натякнувши на те, що причиною затримок є поставки для України. У жовтні голови двох окремих комітетів Конгресу США надіслали листа міністру ВМС Карлосу Дель Торо, в якому поставили йому запитання щодо "тривожних затримок" у поставках зброї на Тайвань, зокрема протикорабельних ракет. Вони були замовлені 2019 року, а перша партія нарешті прибула лише навесні 2023-го.
За інформацією WSJ, Тайвань розпочав масове виробництво нової вітчизняної ракети великої дальності наземного базування у 2021 році, і країна має ще три типи ракет великої дальності в розробці.
Більшість західних оборонних компаній заявляють, що розширюють свої потужності, особливо у виробництві снарядів і ракет. Уряд США інвестує у свою внутрішню виробничу базу і повертає виробництво вразливих компонентів, таких як мікрочіпи, додому.
Пентагон має намір найближчими тижнями запровадити нову стратегію розвитку промислової бази, яка допоможе усунути вузькі місця в ланцюгах поставок. Промисловий стратег Пентагону Ваккаро заявив, що метою стратегії буде створення карти глобальних ланцюгів постачання для 100 систем озброєнь, що перебувають у виробництві, аж до номера деталі і країни походження. Цей крок має на меті виявити проблеми на ранній стадії та пом'якшити їх, наприклад, шляхом пошуку альтернативних постачальників.
Американські оборонні гіганти також все частіше вдаються до виробництва окремих комплектуючих, зокрема для ракет, за кордоном разом з іноземними партнерами, як спосіб розширити виробничі потужності систем.
Як зазначає WSJ, у 1980-х роках Kongsberg виготовляв комп'ютерне обладнання для своєї зброї, а тепер він його купує. Близько 15 років тому 200-річна компанія робила зварювання самостійно, тепер це роблять інші підприємства. Коли всі компоненти на місці, Kongsberg може зібрати мобільний командний центр NASAMS – складний центр прийняття рішень всередині системи, за місяць.
Для управління ризиком розриву ланцюга поставок норвезька компанія створює запаси основних компонентів, зберігаючи при цьому запасні NASAMS, які можна швидко відправити клієнтам у разі потреби. Компанія також все частіше намагається знайти альтернативні джерела для якомога більшої кількості поставок, щоб мати запасний варіант на випадок, якщо якась деталь не надійде.
"У червні наступного року компанія відкриє новий завод на своєму майданчику, який використовуватиме більш ефективну складальну лінію. Підприємство очікує, що цей метод дозволить збільшити виробництво ракет у 10 разів", – завершує статтю Wall Street Journal.
Джерело: Wall Street Journal
