Єдині ліки від хвороби, що мучить Росію
Економіст Андерс Ослунд з Інституту міжнародної економіки ім. Пітерсона у статті в The Financial Times переконує: фінансові санкції проти Росії, запроваджені у липні цього року США та ЄС, є ефективними. Проте, фінансові ринки лише тепер усвідомили їхню серйозність, як і те, що Росія не зможе їх обійти.
На думку Ослунда, основна проблема російської економіки – те, що з липня російські позичальники не можуть отримати фінансування на західних фінансових ринках. Фінансові установи бояться санкцій з боку американських фінансових регуляторів. Якщо російські компанії – приватні або державні – не зможуть рефінансувати свої борги, то їм доведеться виплачувати їх прискореними темпами. Невелика частка зовнішнього боргу Росії у ВВП немає ніякого значення. Треба звертати увагу лише на ліквідні валютні резерви та профіцит/дефіцит рахунку поточних операцій. Ліквідні валютні резерви ЦБ РФ на кінець 2014 року – $202 млрд (з формальної точки зору резерви становлять $416 млрд., але не усі є ліквідними). Весь зовнішній борг – $600 млрд. Чистий відтік капіталу цього року склав близько $125 млрд. У 2015-2016 рр. чисті виплати за зовнішнім боргом становитимуть до $100 млрд. на рік – після того, як від них відняти нинішню суму профіциту рахунку поточних операцій. Іншими словами, ліквідних резервів ЦБ РФ вистачить лише на два роки.
Володимир Путін. Фото: sovross.ru
Фінансова криза завдасть значної шкоди російській економіці. Оскільки її причиною є фінансові санкції Заходу, єдиними справжніми ліками для Росії, на думку Ослунда, є зняття санкцій. Кремль може досягти цього завдяки повному виведенню своїх військ та озброєнь зі Східної України. Інші дії навряд чи матимуть значний позитивний вплив на економіку.
Східна Україна: небезпечна зима
У своїй останній доповіді International Crisis Group, неурядова організація, що займається запобіганням виникненню конфліктів та їх дослідженням, розповідає про ризики, що криє у собі незаморожений конфлікт на Донбасі.
ICG висловлює думку, що неспроможність донецьких та луганських сепаратистів організувати управління територією, яку контролюють їхні загони, може викликати гуманітарну кризу у регіоні. Без серйозної російської допомоги (фінансової, гуманітарної та військової) їм буде вкрай важко пережити зиму. Водночас, серед сепаратистів є чимало лідерів, зацікавлених у відновленні бойових дій. Очевидно, що вони добре усвідомлюють свою вразливість та неспроможність забезпечити базові потреби населення. На їхню думку, Москва втручатиметься на їхньому боці, лише коли їм загрожуватися серйозна військова чи гуманітарна катастрофа.
Відновлення повномасштабних бойових дій може мати різний характер та причини. Український наступ майже напевно викличе чергове пряме втручання у конфлікт російських військ. Сепаратисти, які вважають, що для виживання їхнім утворенням потрібно більше території, явно хочуть піти у наступ, сподіваючись втягнути у бойові дії росіян. Москва також може захотіти пробити сухопутний коридор у Крим, якщо постачання Криму через море виявиться взимку зовсім неможливим. Без сумніву, усе це викличе подальші санкції проти Росії з боку ЄС, США та інших західних прибічників України.
ICG припускає, що західні санкції стримали просування росіян на Донбасі, і, схоже, що саме вони стримують зараз просування сепаратистів. Росія була здивована стійкість консенсусу у ЄС навколо санкцій проти неї. Втім, у США чи ЄС навряд чи є конкретна стратегія або ідеї для деескалації ситуації. Росія, очевидно, також імпровізує: вона недооцінила наслідки анексії Криму та інтервенції на Донбасі. Вона захищає сепаратистів від українського наступу, але неготова до чогось більшого.
Фото: АFР
На думку організації, задля встановлення стабільного перемир'я усі сторони повинні розпочати консультації, а також зосередитися на наданні гуманітарної допомоги взимку населенню контрольованих сепаратистами територій. Водночас, Росії варто заявити, що вона не має наміру визнавати сепаратистські утворення і не планує навесні наступу на українські позиції. Україна так само могла б пообіцяти відмовитися на цей період від наступальних операцій і, водночас, недвозначно розповісти населенню Східної України, яке політичне рішення вона готова запропонувати їхнім територіям після закінчення конфлікту, і що вона готова, за підтримки Заходу, відбудувати зруйновану інфраструктуру. У такий спосіб, принаймні, можна буде спокійно пережити цю небезпечну зиму. Території, контрольовані сепаратистами, мали б безперешкодно отримувати гуманітарну допомогу.
ICG критикує указ Президента України №875/2014, який передбачає евакуацію з окупованих територій Донбасу усіх державних установ, оскільки він обернувся погіршенням рівня життя тамтешнього населення. Водночас, влада України, на її думку, повинна постійно доводити населенню окупованих територій, що вона зацікавлена у їхньому добробуті.
Натомість, для замороження конфлікту, ЄС, США, Росія в межах ОБСЄ могли б домовитися про розведення сторін, збільшення кількості спостерігачів, як на кордоні, так і на лінії розмежування, а також оголошення аеропорту у Донецьку нейтральною територією під міжнародним наглядом.
Криза рубля викриває стратегічну поразку Путіна
The Financial Times у своєму редакційному коментарі переконує: лише виведення Росією військ з України може стати початком відновлення довіри ринків до рубля.
Росія переживає зараз повномасштабну валютну кризу, що матиме глибокі наслідки для її економіки, політичної системи та відносин із зовнішнім світом. Її причина – падіння ціни на нафту – доповнюється західними санкціями, накладеними на Росію за військову інтервенцію Путіна в Україні. Глибина падіння рубля відображає також дедалі сильнішу переконаність фінансових ринків у тому, що Володимир Путін керує Росією, не рахуючись з її економічними інтересами, і, натомість, одержимий досягненням ілюзорних геополітичних цілей.
Видання зазначає, що російська економіка залишається надзвичайно відкритою для світу, але такий стан справ є несумісним із конфронтацією із Заходом, що почалася після анексії Криму та військової підтримки сепаратистів у Східній Україні. В ЄС та США не було іншого вибору, окрім як застосувати проти Росії санкції у відповідь на цей виклик європейській безпеці. Падіння цін на нафту за останні тижні загострило проблеми для російської економіки: вона несподівано опинилася у тій точці, у якій, за задумом авторів санкцій, вона мала б опинитися через декілька років, хоча могла б і взагалі уникнути її.
Фото: facebook.com/markian.lubkivskyi
Тому Путін постав перед стратегічним вибором. Він міг би згорнути свої дії у Східній Україні. Якби він цілком дотримувався умов перемир’я, укладеного за його участю у вересні, Захід зняв би фінансові санкції та санкції проти російської енергетики. Негативний вплив низьких цін на нафту збережеться, але згортання санкцій могло б поступово відновити довіру ринків до рубля та російської економіки.
Альтернативою є збереження нинішнього політичного курсу. Росія стане дедалі більш репресивною, ізоляціоністською, мілітаристською країною, схильно до військових авантюр, які гарантують владі підтримку суспільства у короткостроковій перспективі. Такий курс тягне за собою подальші ризики – високу інфляцію та глибшу рецесію. Рівень життя, від якого залежала популярність Путіна, падатиме. У випадку повернення суворого валютного контролю від нього відвернуться й олігархи, що підтримують його режим.
Але Захід, на думку видання, повинен заохочувати Путіна зробити вибір на користь першого варіанту. Він повинен не залишити в нього сумніву, що деескалація ситуації в Україні послабить зовнішній тиск на російську економіку. Треба сподіватися, що навіть зараз Путін може змінити курс.
Україна і Білорусь вбиває клин у Митний союз
Польський Newsweek пише про зустріч президентів України і Білорусі, яка відбулася минулими вихідними у Києві. Петро Порошенко похвалив президента Білорусі Олександру Лукашенка за підтримку територіальної цілісності України і повідомив, що Київ може помогти Мінську у рамках Східного партнерства.
"Ми зацікавлені в підтримці Білорусі, якщо вона вважає це доцільним, у розвитку відносин в рамках Східного партнерства", - сказав Порошенко зустріч у неділю в Києві з Президентом Білорусі Олександром Лукашенком.
"Вбиваємо клин у Митний союз Росії, Білорусі і Казахстану. Це дорого до розмороження стосунків Білорусі і Казахстану із ЄС", - повідомило джерело в Адміністрації президента України.
Олександр Лукашенко, Петро Порошенко. Фото: twitter.com/STsegolko
Програма Східного партнерства – це програма ЄС для зміцнення співпраці з шістьма східними сусідами: Білоруссю, Україною, Молдовою, Грузією, Азербайджаном і Вірменією. Програма була започаткована з ініціативи Польщі та Швеції в травні 2009 р на саміті в Празі. Метою ініціативи є зближення партнерських держав до Європейського союзу через поглиблене співробітництво і інтеграційні дії, опираючись на цінності Євросоюзу, норми і стандарти.
Порошенко заявив, що Україна і Білорусь можуть діяти разом у рамках використання спільних технологій, законодавства, фінансових джерел і інших рівнів Східного партнерства, повідомила його адміністрація.
Порошенко також заявив, що не допустить спаду торгових відносин із Білоруссю і має намір розвивати їх із максимальною інтенсивністю.
"Ми абсолютно прозорі. Ви можете на нас розраховувати", - оголосив зі свого боку Лукашенко.
Президенти також говорили про чергову зустріч у мінському форматі для врегулювання конфлікту на Донбасі.
