Нарешті ключові країни НАТО вирішили дозволити українським пілотам розпочати навчання на F-16. США також дали зелене світло Нідерландам і Данії для початку передачі цих військових літаків Україні.
Приємність цієї новини прямо пропорційна обуренню, яке викликає затримка із наданням F-16. Навчання займе місяці, а рішення могло бути прийняте ще 18 місяців тому, або навіть раніше. Це та ж сама сумна історія, яку ми спостерігали з танками, системами ППО, високоточними боєприпасами та іншим озброєнням. Поки західні країни вагалися, росія встановлювала мінні поля, а українці гинули.
Загальна кількість жертв у цій війні становить близько пів мільйона, згідно з нещодавно оприлюдненими американськими оцінками. З російського боку кількість загиблих становить 120 000, а 170-180 тисяч отримали поранення. З українського боку – 70 тисяч загиблих і від 100 до 120 тисяч поранених. Це приголомшливі втрати, набагато більші, ніж за десятиліття бойових дій, що послідували за розпадом Югославії. Так, владімір путін несе відповідальність за кожну із цих смертей. Але також і західні лідери, які не змогли його зупинити.
Незважаючи на таку жахливу ціну, українці не втомлені війною. Вони знають, що означає життя в російському полоні. А от Захід дедалі частіше відчуває себе втомленим. Постійні витоки інформації та публічні спекуляції свідчать про те, що скептицизм щодо шансів України на рішучий прорив у нинішньому наступі зростає. Також немає жодних ознак того, що російські військові невдачі (не кажучи вже про кількість жертв) ведуть до політичних змін у москві. Дехто побоюється, що війна може тривати так ще рік, а то й більше. Чи не краще було б розглянути можливість укладення мирної угоди?
Контури – принаймні в їхніх умах – зрозумілі. Україна отримує членство в НАТО або еквівалентні гарантії безпеки в обмін на відмову, принаймні зараз, від територій, що перебувають під російською окупацією.
Така угода може спрацювати в тому сенсі, що Україну, можливо, вдасться схилити до її прийняття. Але вона не спрацює в більш широкому сенсі. росія вважатиме це своєю перемогою. Вона вторглася в іншу країну і захопила її територію. Захід кліпнув оком першим. путін заявив би про своє виправдання. Захід, можливо, тимчасово вирішив би свою українську проблему, але не набагато більшу проблему, яка стоїть за нею. Починаючи з 1990-х років Захід мав вибір: протистояти росії зараз або пізніше. Він завжди обирав зволікати і в результаті стикався з набагато гіршою загрозою.
Цього разу все буде не інакше. Чому кремль вважатиме, що НАТО серйозно ставиться до захисту України після припинення вогню? Якщо Альянс не бажає ризикувати ескалацією проти росії, надаючи їй збройну підтримку (навчання і постачання озброєнь), то чому він готовий піти на ризик прямої конфронтації? Дійсно, путін може цілком обґрунтовано сумніватися в тому, що НАТО серйозно ставиться до захисту будь-кого зі своїх членів.
За оцінками західних розвідок, росії знадобиться від трьох до п'яти років, щоб відновити свої сили після припинення бойових дій (Європі, за сприятливих припущень, знадобиться десять років). Після цього кремль шукатиме іншу ціль, можливо, ще один шматок України, або, можливо, країни Балтії.
Захід, швидше за все, стане слабшим, а не сильнішим, коли прийде цей наступний тест. Україна буде травмована і, можливо, справедливо розлючена на своїх невірних друзів. Багато європейців можуть дійти висновку, що було нерозумно провокувати росію. США, зі свого боку, знизають плечима і перемкнуть свою увагу на Китай.
Найкраща альтернатива цьому похмурому сценарію проста: надати Україні зброю, необхідну для перемоги над росією, і водночас чинити реальний тиск на кремль. Перемога все ще досяжна. Але ми повинні прагнути її так само сильно, як і українці.
Джерело: CEPA
