Багато у чому минулий рік в Україні продемонстрував, що війна ніколи не позбавляє нас старих ідей. Натомість ідеї та організації комбінуються по-різному, а іноді й по-новому, залежно від цілей та волі учасників бойових дій.
Тема спадковості війни була темою мого першого допису в цій серії. Ця друга частина серії "Рік війни" зосередиться на змінах.
Війна в Україні стала поєднанням старих і нових методів ведення бойових дій. Вона включає в себе давні елементи війни, як-от руйнування або пограбування міст, зґвалтування та вбивства цивільних осіб, використання державних і недержавних комбатантів у фізичному бою та інформаційній війні, а також проведення психологічних операцій для підриву волі як військовослужбовців, так і цивільного населення.
Ця війна також продемонструвала нові способи застосування сучасних технологій. Що ще важливіше, вона стала рушієм трьох ключових інновацій, які, ймовірно, змінять те, як плануватимуть і вестимуть війни у майбутньому. До ключових інновацій можна віднести системи мережевої розвідки, автономні системи, та нові способи генерування впливу.
Нова ера в розвідці. Інтелектуальний аналіз розвідданих з відкритим вихідним кодом
Об'єднання цивільної і військової розвідки та інформації стало значною зміною у військовій справі за останній рік. Військові організації завжди покладалися на комунікації та мережі для отримання інформації про сили і розташування своїх супротивників, місця постачання, маршрути та інформацію про себе. Винахід інтернету не лише покращив комунікації, але й надав доступ до багатьох раніше недоступних або недорогих сенсорних технологій більшій кількості людей, ніж будь-коли раніше.
Дані з технологій із відкритим кодом використовувалися обома сторонами у війні в Україні. Ці датчики часто використовують старі версії сучасних військових технологій. І хоча такі джерела, як NASA FIRMS можуть надавати лише приблизне уявлення про події, пов'язані з військовою діяльністю, їх можна співвіднести з іншою інформацією з відкритих джерел, щоб зробити її корисною з військової точки зору.
Різні звіти з відкритих джерел про Україну. Джерела: NASA; @War_Mapper; Інститут вивчення війни
Але розвідувальна діяльність полягає в тому, щоб зібрати кілька шарів інформації для побудови повної картини або гіпотези про те, що ці шари означають. Здатність джерел з відкритим кодом, в тому числі супутникових знімків і даних із соціальних мереж, виявляти активність на полі бою означає, що військові установи повинні бути ще більш обережними і розумними в управлінні своїми сигнатурами у ХХІ столітті.
Війна між Україною і росією також призвела до більшого залучення сторонніх засобів аналізу розвідданих з відкритим вихідним кодом, які використовують інтелектуальний аналіз даних, геолокацію та інші методи збору інформації як сировину для своєї роботи. Bellingcat і Forensic Architecture – два приклади залучення приватних або університетських компаній. Іншим прикладом такого приватного розвідувального аналізу є Інститут вивчення війни у Вашингтоні, який використовує метод "всіх відкритих джерел" для зіставлення та аналізу бойових дій, а також щоденного оновлення інформації про перебіг кампанії.
Цей підхід еволюціонував до незалежного спостереження за зонами конфлікту та виявлення неоголошених державних комбатантів і систем озброєння. Поширеність цих суб'єктів у сучасному середовищі підкреслює, наскільки прозорими стали військові операції для цивільних організацій, що займаються спостереженням, збором та аналізом інформації.
Ще однією формою участі третіх сторін у зборі розвідувальної інформації в Україні стали інтернет-хакери. Незалежні хакери та хакерські команди підтримували операції по обидва боки конфлікту. Наприклад, на початку війни повідомлялося, що Україна змогла зібрати армію хакерів-добровольців чисельністю понад 400 000 осіб. Вони нібито працювали з метою атак на російські сайти, боротьби з дезінформацією рф та захисту від того, що було описано як "агресивні, багатовекторні зусилля росії, спрямовані на отримання вирішальної переваги у кіберпросторі у воєнний час".
У нещодавній статті для Foreign Affairs Емі Зегарт досліджує те, що вона називає революцією у сфері розвідки з відкритих джерел під час війни в Україні. Зегард описує новий світ, в якому цивільні та військові збирають, аналізують і поширюють розвідувальну інформацію. Важливо, що вона робить такий висновок:
"Секретних агентств більше не достатньо. Країна стоїть перед небезпечною новою епохою, яка включає в себе конкуренцію великих держав, нову війну в Європі, постійні терористичні атаки та кібератаки, що швидко змінюються. Нові технології є рушійною силою цих загроз і визначають, хто зможе зрозуміти та спланувати майбутнє. Щоб досягти успіху, розвідувальне співтовариство США має адаптуватися до більш відкритого, технологічного світу".
"Не лише американцям, а й усім нам потрібно буде замислитись, навчитись і адаптуватись до цієї нової ери в розвідці. Відтепер збір, аналіз і поширення розвідувальної інформації військовими, урядовими і цивільними структурами має бути більш тісно інтегрований для забезпечення військового успіху".
Використання роботів. Співвідношення людей і роботів зміниться у найближчому майбутньому
Військові роботи використовуються з часів Другої світової. Однак їх застосування значно розширилося після війн в Іраку та Афганістані. Під час них було виявлено безліч інших військових застосувань для безпілотних робототехнічних систем, включаючи знешкодження саморобних вибухових пристроїв, повітряну доставку вантажів і пошук обмеженого простору під землею. Автономні системи використовувалися протягом усієї війни в Україні, причому обидві сторони застосовували десятки військових і цивільних систем.
Автономні системи і роботи в командах "людина-робот" мають широкий спектр майбутніх військових застосувань. Комбінації людина-робот будуть корисними в навчальних закладах для покращення результатів навчання і для відпрацювання найкращих практик у розвитку відносин між людиною та роботом при виконанні завдань. У логістиці роботи будуть корисними для виконання брудних, небезпечних або повторюваних завдань (як-от забруднені території, міські, глибоководні та підземні умови, військові об'єкти, що щільно охороняються), а також для більш прозаїчних завдань, таких як технічне обслуговування й ремонт транспортних засобів, базові завдання з логістики і переміщення.
У 2018 році я опублікував звіт із Центром стратегічних та бюджетних оцінок про людино-машинні команди. З того часу багато чого змінилося! Існує кілька поточних тенденцій в автономних системах, які з'явилися у результаті війни в Україні.
По-перше, вони довели свою корисність у низці летальних і нелетальних місій в Україні. Ми повинні очікувати на їхнє подальше поширення після цієї війни. Вони надто дешеві, надто доступні і надто ефективні, щоб військові та інші установи національної безпеки могли їх ігнорувати.
По-друге, спостерігається також широке використання комерційних автономних систем для доповнення місій, що виконуються системами військового класу. І Україна, і росія доповнили свої військові системи низкою різних комерційних БПЛА. Багато з них були придбані за рахунок цивільного краудфандингу.
Деякі комерційні дрони використовуються для розвідки і спостереження. Інші були оснащені невеликими боєприпасами, як-от мінометні міни або 40-мм гранати, для скидання на ворога зверху. Хоча вони і мають певну користь на полі бою, проте стануть менш ефективними в міру того, як поширюватимуться технології протидії безпілотникам, а військові інституції продумуватимуть кращі наслідки інтегрованої взаємодії між людьми і машинами.
По-третє, контравтономні системи "запізнюються з можливістю". Незважаючи на раннє попередження у численних відкритих джерелах і засекречених ресурсах про майбутнє використання автономних систем, контравтономні системи не встигали за розгортанням автономних систем. У це важко повірити, але комерційні дрони, які скидають гранати та мінометні міни, все ще широко використовуються в Україні.
Цю тему у 2020 році досліджувала Рада оборонних наук США. Їхній (короткий) звіт доступний тут. Хоча зараз існує низка електромагнітних і кінетичних рішень, їх необхідно доповнити іншими новими системами, які знизять вартість операцій з протидії автономним системам для військових організацій. Їм доведеться розробити нове покоління протиавтономних систем, придбання та широке розгортання яких дешевше, ніж придбання й розгортання автономних систем, від яких вони захищаються. Можливо, вони навіть стануть майбутнім засобом "нав'язування витрат" проти використання автономних систем. Незважаючи на це, останніми місяцями Україна і росія намагаються перевершити одне одного в тому, що дехто називає "війною безпілотників"...
По-четверте, незважаючи на дедалі ширше використання автономних систем, ми ще не бачили справжніх ройових операцій. Масовані атаки іранських безпілотників за останні кілька місяців не були ройовими. Рої – це групи дронів, які координуються за спеціальними алгоритмами. За визначенням цієї статті, рої – це "кілька безпілотних платформ і/або зброї, розгорнутих для досягнення спільної мети, причому платформи і/або зброя автономно змінюють свою поведінку на основі зв'язку одне з одним".
По-п'яте, використання автономних систем обмежується переважно повітряним простором. Хоча росіяни розгорнули дистанційно керовані роботи з розмінування, це все, що стосується автономних систем поза повітряним простором у цій війні. Враховуючи російські заяви про розробку кількох безпілотних бойових наземних машин за останнє десятиліття, це, ймовірно, вказує на те, що вони є незрілими і ненадійними. Сумнівно, що росіяни не використовували їх з етичних міркувань.
Проте останнім часом з'явилися повідомлення про те, що і Україна, і росія мають намір розгорнути безекіпажні наземні машини для виконання бойових і логістичних функцій. Україна, ймовірно, розгорне безекіпажні машини THEMIS, а росія може використати безекіпажну бойову машину "Маркер". Якщо вони доведуть свою корисність, ми побачимо їхнє поширення у багатьох функціях на полі бою по обидва боки війни. А багато інших країн будуть зацікавлено спостерігати за цим.
Нарешті, термін "інтеграція" потенційно є перебільшенням у військовому застосуванні автономних систем в Україні. Ми ще не бачимо глибокої, системної інтеграції автономних систем – у всіх сферах – у тактиці жодної зі сторін. Автономні системи все ще залишаються "низько щільним" потенціалом у військових організаціях. Однак співвідношення людей і роботів зміниться в найближчому майбутньому. Наші концепції ведення бойових дій і підходи до навчання повинні розвиватися, аби ми могли найкращим чином використовувати летальну і нелетальну автономію в усіх сферах.
Операції впливу в Україні та за її межами. Як Україна реалізувала модельну програму впливу на західні уряди
Війна завжди полягала в досягненні складного балансу фізичних, інтелектуальних і моральних сил. Вплив на мислення та дії ворожих командирів і політичних лідерів настільки ж давній, як і війна. Дії, які здійснюються в рамках діяльності з впливу, включають дезінформацію, хитрощі і, що важливо для наших цілей тут – військовий обман.
Передові технології ХХІ століття не лише збільшили досяжність і смертоносність збройних сил. Ці досягнення також надали технологічні засоби для цілеспрямованого впливу на різні групи населення у спосіб, який був неможливий раніше. Здатність впливати на лідерів, їхніх радників, мешканців їхніх країн є більш витонченою, більш цілеспрямованою і більш поширеною, ніж будь-коли раніше. Здатність сучасних держав, корпорацій і недержавних осіб розробляти та тестувати стратегічні повідомлення, націлені на різні групи з різними наративами, через інтернет і соціальні мережі, коригувати їх і майже миттєво отримувати доступ до мільйонів користувачів є безпрецедентною.
Але, як показав останній рік війни в Україні, на "полі впливу" не повністю домінують техноавторитарні режими. Напередодні російського вторгнення 24 лютого 2022 року розвідувальні служби Сполучених Штатів змогли використати секретні джерела та звіти, щоб спробувати випередити операції рф. Ці оприлюднення раніше секретних розвідувальних даних дискредитували російські наративи про війну, а також переповнили інформаційний простір, щоб зменшити вплив російських кампаній впливу.
Найпомітнішим прикладом ефективних операцій впливу став український уряд і, зокрема, президент. Від початку російського вторгнення Україна реалізувала модельну програму впливу на західні уряди та отримання допомоги і дипломатичної підтримки. Цей досвід наразі вивчають багато інших країн.
Соціальні медіа є особливо впливовими. Вони зробили революцію в глобальній комунікації, соціальній взаємодії, маркетингу та професійному дискурсі. Продемонстрували історично безпрецедентну здатність проникати і впливати на сприйняття людей, особливо у порівнянні з іншими засобами комунікації.
Соціальні мережі висвітлювали й інші війни. Прикладами можуть слугувати ізраїльські операції в Газі протягом останнього десятиліття, а також використання соціальних мереж ІДІЛ під час вторгнення на північ Іраку. Зростання кількості громадянських військових коментаторів у соціальних мережах було відзначено у статті 2013 року під назвою "Нові військові кореспонденти" (The New War Correspondents). Але протягом останнього року цей підхід набув значного поширення. Тисячі інтернет-коментаторів – деякі з них добре авторитетні й досвідчені, а деякі зовсім не досвідчені – здобули високий рівень впливу серед населення росії, України і багатьох західних країн. Аналітики розробили складні картографічні продукти для відстеження прогресу у війні та поширили незліченну кількість зображень і відео, які мають певний вплив на тих, хто їх переглядає.
Ця роль традиційно була зарезервована для невеликої кількості журналістів-спеціалістів, відомих як військові кореспонденти. Старше покоління військових кореспондентів швидко адаптувалося, поєднуючи свої традиційні підходи до висвітлення подій з використанням (і перевіркою) геолокації соціальних мереж та інших даних для висвітлення війни. Однак існують певні ризики. Надмірна залежність від інформації із соціальних мереж (яку важче перевірити і яка є відкритою для брехні та обману) є ризиком для урядових і військових лідерів. Як написав Кріс Уоррен: "Ми все ще працюємо над тим, щоб зрозуміти, що означає "правда – перша жертва" в епоху соціальних мереж".
Війна в Україні спричинила "кембрійський вибух" серед військових кореспондентів та аналітиків нової доби. Підтримка неурядових суб'єктів впливу – в тому числі глобального руху #NAFO і художників, які створюють такі образи, як популярна Свята Джавелін, – також забезпечила важливе підкріплення меседжів про війну з боку України, НАТО і США. Сучасне поширення соціальних мереж, кореспондентів і аналітиків нової ери, а також впливових людей і штучного інтелекту майже в кожному середовищі, де воюють люди, означає, що військові командири і планувальники повинні враховувати їх у своїх процесах планування.
Інновацій буде більше. Характер війни продовжує еволюціонувати
Карл фон Клаузевіц у книзі "Про війну" писав, що "характер війни, її ведення постійно еволюціонує під впливом технологій, моральних сил (права чи етики), культури і військової культури, які також змінюються залежно від часу та місця". Протягом останнього року ми спостерігали, як протистояння російських і українських сил на полі бою та в інформаційному просторі змагалися за перевагу.
Це змагання породило кілька інновацій у веденні війни. Хоча в цій статті ми розглянули лише три із цих змін у характері війни, їх, безсумнівно, буде набагато більше, і вони стануть очевидними в міру того, як ця війна розвиватиметься. І хоча ми не можемо побачити всі інновації воюючих сторін, їхні дії, реакції та еволюції призводять до численних асиметрій у відносинах між Україною та росією. Це буде темою третьої та останньої статті в цій серії.
Ця стаття є другою із серії, що складається з трьох частин і публікується напередодні відзначення річниці від початку останнього вторгнення росії в Україну. Перша стаття: "Україна і спадковості воєн. У цій війні є мало нового". У заключній статті буде розглянуто асиметрії, що виникли між Україною та росією внаслідок їхнього навчання й адаптації з 24 лютого 2022 року.
