Три рушійні сили українського суспільства після розпаду СРСР
За словами соціолога, творенню нового українського суспільства на зорі його незалежності не передувало чітких інституційних передумов, відтак до влади прийшла партійна номенклатура, червоний директорат та кримінальні елементи.
"Провівши перші дослідження у 1992 році, ми виявили, що люди прагнуть змін, але не знають, як їх досягти. Вони не вважали, що зможуть щось активно змінити з особистої позиції, бо окрім авторитарних методів змін вони не знали ніяких. Тому якщо в нормальних країнах рушієм поставав середній клас та робітники, то в Україні ним стали партійна та комсомольська номенклатура, червоний директорат та кримінальні елементи", - пояснює соціолог.
В подальшому ці три рушії почали діяти на тлі невпинного погіршення самопочуття більшості населення та нездатності кожного громадянина взяти на себе відповідальність. Крім того, керівна верхівка, за словами соціолога, все ще звіряла свої позиції із Росією, переймаючись проблемами "великого сусіда", що створювало додаткові перепони на шляху до побудови свого суспільства.
"На початку 2000-х почались певні адаптаційні процеси, внаслідок яких з'явились так звані інфернальні особистості – ті, які готові взяти на себе відповідальність за зміни. Цей прошарок був немасовим, однак становив зародок того,що ми називаємо середнім класом. Однак попри це у суспільстві все ж виникли феномени масової деморалізації та аморальної більшості – це означає, що люди не знали, як жити в системі норм тодішнього суспільства. Крім того, населення водночас і ностальгувало за життям в СРСР, і прагнуло змін", – так соціолог описує добу назрівання змін перед Помаранчевою революцією 2004 року.
Помаранчева революція або чому до влади прийшов Янукович
Як зазначав Головаха, до 2004 року в Україні витворився прошарок людей, які не сприймали партійне керівництво і те, що воно будувало, а саме систему, в якій немає місця активному індивіду. Відтак внаслідок подій 2004 на зміну партійному керівництву прийшло комсомольське, яке було ще цинічнішим за попередників попри свій декларативний патріотизм.
"Якщо у 2005 році відсоток тих, хто вважав, що програв від Помаранчевої революції становив 12, то у 2011 році зріс до 48%. В той же час збільшилась кількість тих, хто підтримував Віктора Януковича з 25% у 2008 до 38% у 2010. Разом з тим зростали показники тривожності та деморалізованості населення".
Масове розчарування населення наслідками Помаранчевої революції та переважання пасивних індивідів, які перекладали усю відповідальність на владу, і призвели, на думку Головахи, до того, що президентське крісло в результаті дісталось Віктору Януковичу у 2010 році.
Україна після Майдану
Результати соціологічного дослідження постмайданної України свідчать про зміни у свідомості українців усіх регіонів. Так, змінилось ставлення українців до Росії, зокрема, росіян безпосередньо та Путіна.
"Раніше українці найближче "підпускали" до себе росіян та білорусів, трохи менше поляків та євреїв, а європейців та американців дистанціювали. То тепер ситуація з росіянами абсолютно протилежна. Крім того, значно упала оцінка Путіна – від більше 6-ти з 10-ти можливих балів до 3-х, і зросла оцінка Порошенка до 5", - говорить соціолог.
Однак це ще не всі зміни. На тлі неоголошеної війни, яка розгортається на сході України, українці відсунули на задній план побоювання безробіття та зростання цін. Дослідження засвідчило, що зараз українці бояться нападу зовнішнього ворога та розпаду країни. Також соціолог відмітив, що попри тяжкі часи у людей знизився рівень соціального цинізму та підвищилось соціального самопочуття у морально-духовному сенсі.
Що робити після війни?
Тим, що може вилікувати українське суспільство, Євген Головаха вважає ні що інше, як ціннісні зміни. Більшість світових досліджень засвідчують важливість ціннісних змін поряд з економічними та соціальними, тому, на думку соціолога, це те, над чим українці мають працювати і викорінювати пострадянські орієнтації.
"Замість кар’єризму повинна бути самореалізація, індивідуальна відповідальність замість безвідповідальності, також повинно бути місце толерантності, взаємодопомозі та відкритість до змін. Зміни – це завдання українців на багато років".
Підготувала Оля Красько
