Чому Карлсон не живе у Львові?
Інколи, я думаю, що до мого помешкання міг би залетіти та сісти на підвіконня Карлосон. З усіх боків мене оточують дахи та комини сусідніх будинків. Одні з них є ближче, інші трохи далі від моїх вікон. І це дуже гарно. Прокидаючись влітку я маю задоволення від того, що ловлю відблиски сонячних зайчиків з сусіднього даху. Взимку, можна до безконечності спостерігати як дахи поволі засипає сніг. Коли ж дощить, настає фантастичний момент несамовитої психологічної релаксації. Під шурхіт дощу добре пишеться. І завжди сняться кольорові сни. Мені подобається романтика львівських дахів.
Проте, більшість з дахів старого міста перебувають в жахливому стані. "Польська" бляха доживає свої останні дні і все гірше дає собі раду з раптовими зливами чи вагою снігопадів. Багато коминів нагадують стариганів, котрі перевантажені власною історією от-от розпадуться в різні боки. Все це будь якої миті може розсипатись поховавши перед собою власників та самі будинки.
Старе місто давно і дуже хворе. Це особливо помітно коли спинаєшся на оглядовий майданчик Ратуші. Іржаві дахи перемішуються з дивними латками з огидної цинкованою бляхи. Поряд з старою дахівкою, що розсипається ультрасучасними кольорами виблискують різнокольові варіанти металочерепиці. А ще є огидний, важкий та дуже небезпечний шифер. І ці дроти, антени, дроти та антени. Кабелі. А ще, смола котра топиться та смердить влітку.
Якщо б я був Карлосоном мені було б дуже важко оселитись у Львові. По перше, я мав би отримати згоду всіх мешканців цього будинку. А у Львові це не реально. По друге, я б не зміг тут жити, бо стан даху є аварійним і він щомиті міг би мене розчавити. І ніхто у цьому місті не знає як зробити так щоб колір та якість даху свідчили про оптимізм мешканців котрі живуть у будинках Старого Міста. Чи змогли б це змінити романтичні скандинавські.
Оригінал: ihor-lylo.livejournal.com
