Чиста фантастика і брудні інсинуації
Зрозуміло, що фантастика іноді долає всі мислимі і немислимі бар'єри і наказує проявити до себе хоч якусь повагу: місце на Олімпі міцно утримують "Термінатор-2", "Матриця" і "Аватар". Та варто титулованому "Аватару" з'явитися на церемонії "Оскар", як чується свист, улюлюкання - і вся видимість поваги рушиться: репутація жанру знову накривається великим мідним "Днем незалежності".
І все ж наукова фантастика не припиняє спроб завоювати світ або хоча б наукове співтовариство, прикидаючись розумним у всіх сенсах кіно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 21 універсальний шаблон кіногероя
Щоб не плутатися, має сенс спершу визначити три основні гілки американської наукової фантастики, причому за літературними критеріями, адже саме книга у всіх відношеннях є фундаментом того, що ми спостерігаємо на екранах. І ми розглядаємо саме американську тему, так як прив'язувати до кінематографа фантастику європейську, радянську або азіатську - праця інших завдань і масштабів.
Якщо відсіяти всі відволікаючі фактори, залишаться три базові категорії.
Вид 1. Фантастичний треш
Або, правильніше кажучи, sci-fi pulp. Обізвемо цю категорію "берроузівщиною" на честь її ключового представника Едгара Берроуза (автора "Джона Картера з Марсу"). Це будь-яка фантастика, де функціонування мозку читача не є обов'язковою вимогою для засвоєння матеріалу.
Зауважу, що розважальність фантастичного трешу зовсім не означає автоматом, що він тупий. Під оболонкою з пекучих лазерів і марсіанок в латексі там можуть ховатися дуже і дуже розумні, а деколи хитромудрі ідеї. Просто вони не є основною маркетинговою рисою товару.
Саме ця категорія фільмів і книг і створила в Америці репутацію фантастики як низькопробного жанру (в Європі і СРСР їх популярність не була настільки приголомшливою: школа Жюля Верна, Герберта Уеллса і Олександра Бєляєва підготувала дещо інший культурний ґрунт).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В очікуванні на "Гобіта". Радянські фільми про Більбо і не тільки (відео)
"Зоряні війни", "Зоряний шлях", "Зоряний десант" або "Зоряна брама" - це все звідти, з космічних сфер Берроуза. Не скажу, що це погано. Навпаки, чудово, просто дуже складно пояснити це кінокритику, міському снобу і безідейному міщанину.
Вид 2. Класична фантастика
Це збалансована література, де інтелектуальність і розважальність намагаються не заганяти одна одну в тінь і виставляють себе напоказ одночасно в єдиному блиску. Перше, що спадає на думку з американської спадщини - книги Рея Бредбері.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помер Рей Бредбері
В принципі це і є ідеальний у всіх відношеннях жанр. Але от біда - на екрані у нього життя не складається. Мало того, що екранізації самих книг Бредбері нечисленні й жахливі, будь-які спроби йти в цьому ж напрямку народжували незатребувані народом фільми. Після відносно успішних ранніх стрічок на кшталт "День, коли земля зупинилася" і "Неймовірно зменшена людина" жанр потихеньку уповільнював оберти, але до цих пір проявляє себе час від часу в роботах на кшталт "Прометея" Рідлі Скотта. Так, кіно каламутне і спірне. Зате в кінофорумах досі не вщухають нескінченні баталії в обговоренні деталей, нюансів, гіпотез, теорій, прогалин і осяянь.
Власне заради цього фантастика і існує: нехай провокує мозок, навіть якщо не зовсім чесним способом.
Вид 3. Інтелектуальна фантастика
Будь-яка хороша фантастика - інтелектуальна. Але в цій категорії розважальність зовсім вже вторинна, а то й не передбачається в принципі. Наріжний камінь для американців - Курт Воннегут.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Голівуд форматує світ
У кіно спостерігається в області незалежних стрічок, далеко не завжди відомих навіть зануреному в жанр глядачеві. Якщо "Місяць 2112", "Бразилія", "Соляріс" (Содерберга) побачені всіма, кому призначалися, то за бортом свідомості залишається дуже кумедна категорія: камерна інтелектуальна фантастика, створена ботаном для ботанів. Так, є і така.
Я пропоную для розширення горизонтів пізнання подивитися тобі два фільми. Один зветься "Людина із Землі" (2007 рік). Фактично це однокімнатний кіноспектакль, як "Мотузка", "12 розгніваних чоловіків" або "Гараж"... але це НФ!
Як таке може бути? Та легко! Спостерігається просто гра розуму, яка не може не інтригувати. Викладач університету на прощальній вечірці оголошує друзям, що він безсмертна людина, яка живе в цьому світі 14 000 років. Колеги, включившись у дискусію намагаються розгадати: здурів він, розігрує їх, або... або... або. Все. Ніяких лазерних гармат, оголених венеріанських принцес-ящірок з цицьками і навіть банальних астероїдів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: До Землі летить астероїд
Кумедно, але така камерна фантастика для ботанів може бути і менш педантичною, навіть молодіжною. Для зіткнення з таким зразком тобі доведеться подивитись фільм "Часті питання про подорожі в часі" (2009). Його, щоправда, знімали вже англійські нерди, тому в якості єдиного місця дії фігурує не університетський котедж, а паб. Хто б знав, скільки цікавого можна вичавити з одного тільки кабацького туалету!
Світ давно має навчитися ставитися до фантастики серйозніше, ніж він це робить сто років. Може тільки тоді він зрозуміє, що несерйозність цих фільмів - не більше, ніж вияв поблажливості до всіх інших, більш примітивних жанрів.
Оригінал: maximonline.ru/blogs/cinema
