Хто такі "злі шахтарі" і чому вони не страшні
У документі мова йде про складну ситуацію, яка склалася на ДП "Красноармійськвугілля". Незатребуваність вугілля, що видобувається шахтарями, призвела до того, що колектив підприємствапрацює з перебоями, працівники змушені брати безкоштовні відпустки. А це - неодержаний зарплата,недорахувалися трудовий стаж, проблеми в житті будь-якої сім'ї.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шахтарі у Південній Африці частково припинили страйк
Звернення до вищих органів влади підтримали члени фракції Партії регіонів міста".
Звідси: 06239.com.ua
П.С. Якщо протест необхідно задушити, його просто потрібно очолити, що власне і відбувається. Це ж і робилось до того в намаганні шахтарів хоч щось зробити. В Донбасі так завжди проходить. Історія нічому не вчить самих шахтарів.
Злий Шахтар.
Ви чули хоч про якийсь шахтарський мітинг чи акцію протеста? Я - ні. Можливо вони і були, та щось не пригадується це. Згадуються навіть мітинги вчителів та батьків школярів зі шкіл, яких влада закривала, чорнобильскі акції протесту, але не шахтарські. Багато хто по всій країні, особливо, чомусь в Києві, бояться цих, як вони думають злих та варварських працівників забою. Мовляв, піднімуться шахтарі Донбасу, буде всім "хана".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Янукович віддав шахтарям понад 2 млрд грн, що були призначені для "Нафтогазу"
Демонічний образ шахтаря Донбасу, як і всього регіону, підігрується як по всій країні так і самими донбасівцями. В Донецьку люблять розповідати гостям, що он шахтарі в нас "бєшєні". Проте, в чому та "бєшєність" проявляється незрозуміло. Ба більше, шахтарі не те що не бешені, вони абсолютно спацифіковані та ледачі до суспільних процесів, про які вони не задумуються взагалі. Міф про "смєну, після якої чекає ларьок з горілкою" набагато життево практичніший, ніж всі інші. Шахтарі не бешені, навіть коли їм не платять зарплатню і їхні діти голодають. В основній масі шахтарі, це або ж пенсіонери що працюють з радянських часів та воліють вже піти на пенсію, або ж батьки сімей, які люблять істи салат олів'є та святкувати новий рік "По Москвє".
Дезорганізація.
Ще з радянських часів влада робила все можливе, щоб не допустити будь яку організацію шахтарів окрім офіційної. Ця практика залишилась і сьогодні, і не потрібно для цього страшенно надриватись, адже якихось відомих шахтарських лідерів немає, і в перспективі їх не видно. Профспілки це ж жарт. А на якісь неформальні обєднання ці "злі" шахтарі просто нездатні. Абсолютно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Італійські гірники забарикадувалися в шахті
В робітничи селищах на краю Харцизська чи Снєжного можна знайти любий наркотик. І основним споживачем цієї гидоти є, ні не шахтарі, а діти шахтарів. Проте навіть на таку примітивну самоорганізацію не може спромогтися шахтарська "сила". Ба більше, мітинги за зарплату, яку шахтарі отримують з запізненням, або й взагалі не отримують, не відбуваються. Життєва наївність та звичка у всьому вірити брігадіру душить перспективу якихось "волнєній" в шахтарській сфері абсолютно нереальною.
Шахтарська солідарність.
Є ще один міф в Донбасі про шахтарську солідарність. Мовляв, робітники з забою, завжди один одного бачуть здалеку (по "чорних" очах від вугільного пилу) і завжди один одному приходять на допомогу. Нездатна на будь-яку самоорганізацію маса людей просто не може бути солідаризованою з кимось іншим. І вся ця пофосно-рекламована солідарність обмежується випиванням пляшки горілки перед матчем одноіменої футбольної команди та пьяним вихвалянням про причетність до шахтарської праці. Немає тієї солідарності. І все, що відбувається на шахтах Донбасу, характеризується простим словосполученням - "хоч не у нас".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шахтарі в Іспанії протестують проти урізання допомоги (фото)
Дезорганізована та спацифікована маса людей є відображенням всього українського суспільства. І не варто боятись шахтарів, вони не піднімуться. Вони нікуди не підуть ні громити, ні просто мітингувати. Ні обкрадення їхніх шахт, ні закриття шкіл та лікарень, ні смерть їхніх товаришів та братів по зміні не вивела бурхливий потік злих гірників на вулицю міста. То чому це відбудеться сьогодні?
Оригінал: belovol-zol.livejournal.com
