Біди Ватикану, або Банкіри Бога
Ніщо так не дратує Ватикан як зловісні романи, які зображують папство потаємним центром глобальної змови.
Високопоставлений представник Папи Бенедикта XVI, його державний секретар, кардинал Тарчізіо Бертоне у цьому місяці звинуватив журналістів у спробі імітувати американського письменника Дена Брауна, автора безглуздої книги-бестселера "Код да Вінчі".
Але ж не репортери запроторили папського дворецького Паоло Габріеле в камеру чотири-на-чотири метри, звинувативши його у витоку конфіденційної інформації із приватного листування. І не вони звільнили голову Банку Ватикану Етторе Готті Тедескі, опублікувавши наступного дня заяву, в якій він звинувачувався у нездатності виконувати свою роботу. 5 червня італійська поліція провела розслідування і вилучила документи у Готті Тедескі, що дає нам надії на продовження скандалу. З тих пір він неодноразово заявляв, що побоюється за своє життя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто стане наступним Папою
За лаштунками цих скандалів можна помітити інтенсивну та образливу боротьбу за владу, яка повинна визначити природу наступного папства. В основному ця боротьба ведеться всередині і довкола фінансових установ Ватикану.
Інституту Справ Релігії (IOR) (власна офіційна назва Банку Ватикану) не звикати до скандалів. У 1980-х роках цю установу звинуватили в участі у фінансових махінаціях та поклали на неї відповідальність за все ще нез’ясовану загадкову смерть відомого італійського банкіра Роберто Кальві.
Готті Тедескі побоюється за своє життя. Фото: befan.it
Тепер Інститут намагається очистити своє ім'я від причетності до відмивання грошей. За даними газети La Repubblica, у проекті доповіді Ради Європи фінансова діяльність Ватикану визначається прозорою по 41 пункту із 49. Більше десяти заперечень можуть призвести до того, що Ватикан потрапить в чорний список ФАТФ, організації, яка здійснює нагляд за діяльністю банків. (На засіданні Ради Європи в Страсбурзі 4 липня цю доповідь було повторно розглянуто, тепер Ватикан має місяць на те, щоб вжити заходів.)
Готті Тедескі отримав свою велику посаду з благословення кардинала Бертоне. Але він виступив проти нового закону, який пропонував запровадити кардинал, за яким мали збільшуватися повноваження секретаря держави за рахунок влади існуючого, незалежного наглядового органу – Адміністрації фінансової інформації. Ці зміни мали б продовжити більш широкий тренд: після повернення до Ватикану шість років тому, кардинал Бертоне постійно нарощував свої повноваження і вплив.
Коса на камінь
Тарчізіо Бертоне. Фото: bilgrimage.blogspot.com
77-річний прелат не є місцевим у Ватикані. Він був правою рукою Папи, коли тодішній кардинал Йозеф Ратцингер очолював департамент, що здійснює нагляд за дотриманням доктринальної ортодоксальності. Першу частину своєї кар'єри кардинал Бертоне був пастирським священнослужителем. Окремі підлеглі в секретаріаті недолюблюють енергійного колишнього архієпископа (шанувальника футболу) за відсутність у нього дипломатичного досвіду.
Інтриги не є чимось незвичайним у Ватикані. Що робить цей конфлікт особливим, то це невідворотні бажання кардинала Бертоне захопити деякі важелі фінансового контролю і, можливо, як говорять його вороги, владу, яку вони дають.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ватикан володіє нерухомістю, купленою на гроші диктатора Муссоліні
Минулого року він намагався змусити IOR врятувати відому, але обтяжену боргами, лікарню. Відмова Готті Тедескі зробити це ознаменувала їх наступні суперечки. Витік інформації із папських листів також вказує на те, що кардинал Бертоне, безуспішно блефуючи, намагався змусити архієпископа Мілана піти у відставку з посади, яка дає право керувати Католицьким університетом міста.
Щоб надалі зміцнити свої позиції, кардинал Бертоне сприяв кар’єрному просуванню своїх близьких і колишніх підлеглих з регіону біля своєї колишньої єпархії в Генуї і також із свого рідного П'ємонту, області на північному заході Італії. Він призначив одного з них відповідати за скарбницю Ватикану, а іншого - на посаду керівника Центрального банку (не плутати з IOR). Третя довірена особа Бертоне стала губернатором міста-держави Ватикану, місця перебування Святого Престолу. Це також дає можливості для великого фінансового впливу. В лютому всі троє були призначені кардиналами.
Бенедикт XVI не прийняв відставку кардинала Бертоне. Фото: vatican.va
Такі дії підсилили підозри критиків кардинала Бертоне про те, що він намагається заповнити своїми прибічниками наступний конклав: збори кардиналів, на яких обиратимуть наступного Папу. Окремі натяки дозволяють припустити, що це голосування може відбутися раніше, ніж очікувалося. Згідно з іншою інформацією, що потрапила до витоку документів, кардинал архієпископ Палермо заявив, що 85-річний Бенедикт може померти до листопада.
Державному секретареві дуже рідко вдавалося зійти на престол Святого Петра. Єдиний приклад, починаючи із 1667 року, це - Пій XII, в 1939 році.
Якими б не були його амбіції, кардинал Бертоне виявився особою, яка сіє розбіжності. У перші роки папства Бенедикта, він припускався багатьох дипломатичних помилок, проте чиновники Ватикану списували це на відсутність досвіду у свого державного серетаря.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ватикан: на кону - вибір наступника
З тих пір небагато змінилося. Були сподівання, що напів-місцевий кардинал запровадить інновації і прозорість у роботу центральної бюрократії, яка востаннє зазнавала реформування в 1967 році. Але із витоку листування ми бачимо, що якраз навпаки - він діє, захищаючи окремі корпоративні інтереси. Наприклад, Бертоне звільнив прелата, який допоміг заощадити більше € 40 млн ($ 50 млн) через скасування угоди про непрозорі закувлі.
Деякі непідтверджені дані показують, що кардинал подавав прохання про відставку, але Папа відмовився її прийняти.
4 липня, перед тим, як вирушити до своєї літньої резиденції, Бенедикт виголосив рідкісну публічну заяву, що засуджувала "несправедливу критику" кардинала Бертоне і схвалювала його "стриману підтримку" і "розумні поради", які були "особливо корисними в останні місяці".
Можливо Понтифік побоюювався, що, звільняючи свого головного помічника, він зізнається у своїй недалекоглядності при його призначенні. Але поки держсекретар залишається на своїй посаді, боротьба у Ватикані, швидше за все, продовжуватиметься, а серйозне невдоволення зовнішнього світу адміністрацією Ватикану також буде тривати.
Оригінал: The Economist
Переклад: iPress.ua
