Бум бізнес можливостей для Арктики
(Deutsche Welle). Після того, як російський підводний човен у 2007 році встановив прапор Росії на дні моря на глибині 4200 метрів під Північним полюсом, всім все стало зрозуміло. Зростає політична та економічна зацікавленість у розробці "крайньої півночі" планети одночасно з тим, як зміни клімату роблять Арктику більш доступною.
Темпи потепління в Арктиці зростають вдвічі швидше, ніж на інших ділянках земної кори. У 2012 році ми стали свідками найбільшого за всю історію танення морського льоду Арктики. У той час як заклопотаність з приводу наслідків потепління клімату планети постійно зростає, компанії та уряди країн, що мають вихід до Арктики, сподіваються отримати прибутки від більш легкого доступу до природних ресурсів, які наразі заблоковані під шаром льоду.
Цінні мінерали і близько чверті нерозвіданих світових запасів нафти і газу лежать в Арктиці. Нові північні транспортні маршрути стають судноплавними в літній період: це може суттєво скоротити час транспортування товарів між комерційними центрами світу.
Кому належить Арктика?
Фото: AFP
"Арктика, як і будь-який світовий регіон, належить тим державам, які розташовані у цьому регіоні", - розповів DW шведський посол з питань Арктики Густав Лінд.
На даний час Швеція отримала право дворічного головування в Арктичній раді. Канада, США, Росія, Норвегія і Данія (завдяки Гренландії та Фарерським островам) належать до складу арктичних держав. Їх північні європейські сусіди - Фінляндія, Швеція та Ісландія - також є членами Ради. Німеччина, Франція, Великобританія, Польща, Іспанія та Нідерланди мають статус постійних спостерігачів.
Ця організація координує наукові дослідження і розробки ресурсів у полярному регіоні. Під час щорічної конференції Arctic Frontiers в норвезькому місті Тромсе Рада відкрила свій новий постійний секретаріат у цьому місті. Сама конференція показала зростаючий інтерес до регіону: протягом тижня у зібранні взяли участь 1 тисяча делегатів із 26 країн світу. Зростає зацікавленість у приєднанні до Арктичного клубу. Під час зібрань у Тромсе високопоставлені представники з Китаю, Японії, Південної Кореї і ЄС підтвердили свою зацікавленість та отримали також статус чергових спостерігачів організації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Танення півночі: глобальне потепління може зробити багатими багатьох людей
Продовжуються територіальні претензії в Північному Льодовитому океані. За міжнародним правом, кожна з п'яти арктичних держав має право на свою економічну зону, що простягається на 200 морських миль від берегової лінії держави. Тим не менш, відповідно до Морського закону ООН (UNCLOS), кожна країна може претендувати на додаткову територію, якщо зможе довести, що її континентальний шельф продовжується під водою понад цю відстань.
Росія, Данія та Канада стверджують, що мають право на збільшення своїх територій. США не ратифікували Конвенцію UNCLOS. Комісія по розмежуванню континентального шельфу має так багато претензій, що знадобляться роки або навіть десятиліття для досягнення угод між зацікавленими сторонами.
Енергія із Півночі
У 2012 році бурова установка Kulluk, що належить компанії Shell, сіла на мілину біля острова Кадьяк, штат Аляска. Фото: AFP
Продовжують тривати перегони за отримання доступу до цінних арктичних ресурсів. За деякими оцінками, в арктичному регіоні лежать близько 90 мільярдів барелів нафти. Проте, транснаціональні нафтові компанії тільки готуються проводити бурові роботи, та й то у тому випадку, якщо будуть забезпечені відповідні правові та економічні умови.
На думку експерта з питань Арктики Чарльза Емерсона з британського аналітичного центру Chatham House, ціна на енергоносії є одним з ключових факторів початку видобування ресурсів.
Він каже, що швидке розширення видобутку сланцевого газу в США, наприклад, зменшило тиск на світовий енергетичний ринок. Іншим питанням є репутація компаній. "Технічної експертизи і знань замало, потрібно враховувати широкі суспільні настрої. Для суспільства це не така вже дуже гарна ідея, і якщо щось піде не так, вас неодмінно притягнуть до відповідальності", - наголосив Емерсон.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зміна клімату стає реальним бізнесом
Відтоді, як у кінці 2012 року бурова установка Kulluk, що належить компанії Shell, сіла на мілину біля острова Кадьяк, штат Аляска, була створена американська комісія для вивчення процедур техніки безпеки арктичних програм цієї компанії. Критики кажуть, що цей нещасний випадок довів, що арктична бурова діяльність є надто ризикованою. Існує широко поширена думка серед експертів, що бурові або транспортувальні аварії в Арктиці буде дуже важко залагодити. Наслідки для навколишнього середовища можуть бути катастрофічними.
У 2012 році було призупинено один такий важливий енергетичний проект в російській Арктиці. Штокмановське газове родовище в Баренцевому морі є одним з найбільших у світі. Однак, проект буріння був припинений.
Професор Марсель Губайдуллін, директор Інституту нафти і газу в університеті Ломоносова в Архангельську повідомив DW, що видобуток газу в цих екстремальних умовах виявився надто дорогим.
Коротші морські шляхи з Азії до Європи?
Танення льоду сприяє відкриттю маршруту через центр Арктики. Фото: igreenhero.com
До 2040 року, а, можливо, й набагато раніше, Північний Льодовитий океан може бути звільнений від льоду в літній період. Це може призвести до відкриття маршруту через Центр Арктики, який може різко скоротити час транспортування між Європою, Азією і Північною Америкою.
Міжнародні компанії вже зараз почали більше використовувати Північний морський шлях для транспортування газу та інших товарів. Північно-Східний прохід, що йде уздовж східного узбережжя Росії, скорочує відстань між Шанхаєм і Гамбургом на 6400 кілометрів (3976 миль) і зменшує час на цю подорож більш ніж на тиждень.
У травні Канада прийме естафету головування в Арктичній раді на наступні два роки. Профільний канадський міністр Леона Аглуккак повідомила у Тромсе, що під час головування Канади пріоритетним питанням стане економічний розвиток регіону.
Незважаючи на стурбованість екологічних організацій можливим впливом розробок ресурсів на чутливу екосистему регіону, інтерес до нафти і газу в Арктиці тільки збільшуватиметься в найближчі роки. Нестабільність у традиційних регіонах видобутку нафти і газу, таких як арабський світ, зможе змусити компанії більш охоче вкладати кошти в регіони, які є менш політично нестабільними, такі як Арктика.
Енергія - це глобальна проблема. У цьому на власному досвіді переконалися учасники наради Arctic Frontiers. Норвезький прем'єр Йенс Столтенберг повинен був скасувати свій виступ на конференції після нещодавнього нападу ісламських екстремістів на газове родовище в Алжирі. Норвезький енергетичний гігант Statoil є одним із операторів розробки цього родовища.
Оригінал: Deutsche Welle
Переклад: iPress.ua
