Кінець джмеля
Перш за все, єдина європейська валюта - глибоко порочне утворення. І пан Драгі, до його честі, визнав це.
"Євро як джміль, - заявив він. - Джміль - загадка природи, тому що не повинен літати, але тим не менш він літає. Таким чином, євро – це джміль, який дуже добре літав протягом декількох років. Але тепер він перестав літати. Що можна зробити? Відповідь на це питання - перевтілитися на справжню бджолу".
Незважаючи на сумнівний приклад із біології, ми розуміємо, у чому річ. У довгостроковій перспективі євро буде успішним тільки, якщо Європейський Союз стане більш схожим на єдину державу.
Порівняємо, наприклад, Іспанію і Флориду. Обидві мали величезні бульбашки на ринку житла, які закінчилися драматичними проблемами. Але Іспанія переживає кризу, а Флорида - ні. Чому? Тому що, коли прийшла криза, Флорида могла розраховувати на Вашингтон, який продовжував платити за соціальне та медичне страхування, що гарантувало платоспроможність банків штату для надання екстреної допомоги його безробітним, і багато іншого. Іспанія не мала такого захисту, і в довгостроковій перспективі це має бути виправлено.
Проте, створення Сполучених Штатів Європи відбудеться не скоро, якщо взагалі відбудеться, а криза євро вже триває зараз. Отже, що ж можна зробити, щоб врятувати валюту?
То чому ж джміль літав увесь цей час? Чому ж євро виглядав так, ніби успішно працював протягом своїх перших восьми років або близько того? Це відбувалося тому, що недоліки структури євро перекрив бум економіки в південній Європі. Створення євро переконало інвесторів у безпечності кредитування країн, таких як Греція та Іспанія, які раніше вважалися ризикованими. Отже, гроші пішли у ці країни - в основному для фінансування приватних, а не державних запозичень, за винятком Греції.
Маріо Драгі готовий на все, щоб врятувати євро. Фото: AFP
На деякий час всі виглядали щасливими. У південній Європі величезні бульбашки на ринку житла призвели до зростання зайнятості в будівництві, хоча й виробництво ставало все більш неконкурентоспроможним. Між тим, економіка Німеччини, яка тупцювала на місці, пожвавилася завдяки швидко зростаючому експорту до цих роздутих економік на півдні. Євро, здавалося, працювало.
Потім бульбашку розірвало. Робочі місця на будівництві зникли, а рівень безробіття на півдні зріс, нині він значно вище 20 відсотків в Іспанії та Греції. У той же час доходи впали, - утворилися великі дефіцити в бюджетах країн, які були результатом, а не причиною кризи. Тим не менш, інвестори почали втікати, піднімаючи вартість запозичень. У спробі заспокоїти фінансові ринки, постраждалі країни запровадили заходи жорсткої економії, які ще більше поглибили падіння економік. І євро загалом виглядає небезпечно хитким.
Що може змінити цю небезпечну ситуацію? Відповідь на це питання достатньо очевидна. Політики повинні:
а) зробити що-небудь, щоб зменшити витрати на запозичення для південної Європи;
б) дати боржникам в Європі таку ж можливість через експорт прокласти свій вихід з кризи, як це зробила Німеччина в успішні економічні роки - тобто, створити бум у Німеччині, який відображав би бум в південній Європі в період між 1999 і 2007 роками. (Так, це буде означати тимчасове підвищення темпів німецької інфляції.) Біда в тому, що політики в Європі неохоче роблять а) і зовсім не бажають робити б).
У своєму виступі пан Драгі - я підозрюю, що він все це чудово розуміє - в основному озвучив ідею, за якою потрібно змусити центральний банк купувати державні облігації південних європейських країн для того, щоб зменшити витрати на запозичення для цих країн. Але протягом наступних двох днів німецькі чиновники холодно реагували на цю ідею. В принципі, пан Драгі зможе переступити через ці німецькі заперечення, але чи він дійсно готовий це робити?
Крім того, купівля облігацій – це легка частина справи. Євро не можна зберегти, якщо Німеччина не буде готова погодитися на суттєво більші показники власної інфляції в найближчі кілька років - і до сих пір я не бачив ознак того, що німецька влада готова навіть обговорювати це питання, не кажучи вже про впровадження цих необхідних заходів. Замість цього вони, як і раніше, наполягають, незважаючи на провал за провалом (пригадуєте, коли Ірландія була нібито на шляху до швидкого відновлення?) - що все буде добре, якщо боржники будуть неухильно дотримуватися своїх програм жорсткої економії.
То чи можна ще врятувати євро? Так, напевно. Чи потрібно його рятувати? Так, незважаючи на те, що його запровадження на даний час виглядає як величезна помилка. Оскільки відмова від євро не лише завдасть економічних потрясінь. Це буде потужний удар по великому європейському проекту, який приніс мир і демократію континенту з дуже трагічною історією.
Проте, чи врятують євро врешті-решт? Незважаючи на готовність пана Драгі, як я вже сказав, виникає дуже багато сумнівів щодо цього.
Оригінал: The New York Times
Переклад: iPress.ua
