Майбутнє католицизму: у пошуках віри
(The Economist). Деякі експерти в справах Ватикану відчувають навіть певні труднощі у своїх спробах віднайти правильне місце для Папи Бенедикта XVI у широкому спектрі подій історії католицизму. Чи символізуватиме період його правління кінець певної епохи? Чи радше початок чогось нового? Або ж Папа просто відбував свій час на посаді понтифіка?
Американський католик-консерватор Джордж Вайгель у своїй новій книзі "Євангелічний католицизм" викладає чіткі погляди на те, у якому напрямку рухається церква і куди вона повинна йти. Він є шанувальником обох останніх понтифіків - Бенедикта XVI та його польського попередника Іоанна Павла II, - і він стверджує, що їх обох можна похвалити за те, що вони розпочали новий етап католицької історії: він називає цей етап "євангельським" періодом католицизму, на відміну від "контр-реформації" у католицизмі - періоду, який панував протягом більшої частини останніх 500 років.
Фото: AFP
Фаза Контрреформації, як бачить її Вайгель, була оборонною. Це означало, що католицизму довелося залучати свої основні доктринальні ресурси, щоб протистояти викликам протестантизму, науковій революції та початкам модернізму. Новий євангельський період католицизму, прихильниками якого були двоє останніх Пап, є більш активним, готовим запропонувати наполегливу критику ненадійного світу.
Для Вайгеля слово "євангельський" не означає, що Церква повинна пом'якшити свої доктринальні розбіжності з християнами, які є євангелістами в традиційному розумінні цього слова, тобто тими впертими протестантами, що засновують свою віру на неухильному тлумаченні і вивченні Біблії та підкреслюють необхідність повторного народження людини.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Біди Ватикану, або Банкіри Бога
Однак, він стверджує, що католики і протестанти повинні спільно боротися проти таких уявних ворогів як релятивізм і лібералізм. Дійсно, Вайгель довгий час працював над створенням тактичного союзу між католиками, ліберальними протестантами та іншими консерваторами. Він був одним із підписантів в 1994 році документа під назвою "Євангелісти та католики разом". Цей документ закликає до спільної боротьби проти абортів та евтаназії, а також до оборони основ традиційної сім'ї.
Крім того, католицизм Вайгеля повинен розділити багато характерних ознак із традиційним євангелізмом: він повинен бути невгамовним, непримиренним і готовим до завзятої боротьби, а не до укладання компромісів, особливо з таких питань, як статеві стосунки і народжуваність. Вайгель робить незвичне для себе як для католика припущення, що цей оновлений католицизм має наголошувати на необхідності особистих взаємостосунків з Ісусом Христом.
Джордж Вайгель. Фото: gadu-gadu.pl
Ніхто не може звинувачувати Вайгеля у простому пособництві здоровому глузду. Адже для ліберальних католиків та інших зацікавлених спостерігачів видається очевидним, що проблеми, пов'язані зі зловживаннями владою священнослужителями і зменшенням кількості священнників, необхідно вирішувати, відкривши доступ до жрецької касти для чоловіків, які перебувають у шлюбі. Але Вайгель мріє про щось зовсім інше: зміцнення доктрини целібату священиків і релігійних орденів, в яких чоловіки і жінки вільно присвячують своє життя стриманості і служінню Богові як відповідь на теорію гедонізму і самопоклоніння, якими, на його думку, визначається сучасна епоха.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як обирають Папу?
Вайгель справедливо стверджує, що сучасний культ особистості став можливим завдяки матеріальній та фізичній безпеці, проте цей культ не є останнім словом в історії розвитку людських устремлінь. У нього є великі надії на церкву, яка повинна кинути чесний і благочестивий виклик сучасному світу скептичності.
Але все це здається важким завданням на тлі похмурих реалій сучасного католицизму. В черговій серії американської саги про зловживання та ухиляння від визнання злочинів єпархія Лос-Анджелесу звільнила відставного кардинала-архієпископа від виконання його обов'язків після публікації 12 тис сторінок доказів, які розповідають тривожну історію про покривання злочинів. Дуже рідкісними є випадки, коли католики проголошують гірку правду і до них прислухаються. Тут можна назвати хіба німецького теолога-гея Давида Бергера, який наполягає, що за димовою завісою гомофобного Тевтонського католицизму Бенедикта лежить субкультура подвійних стандартів і вищої раси.
Фото: mastermousepatrol.com
Звичайно, якщо мріям Вайгеля судилося збутися і багато віруючих чоловіків і жінок зможуть додати своєму життю альтруїзму і цнотливості, тоді це дійсно підтримає церкву. Але чи може насправді таке статися? Це видається малоймовірним, однак з релігією трапляються дивні речі. Наприклад, християнське відродження, яке почалося півстоліття тому на одній гуртовні Лос-Анджелесу, коли люди раптом почали падати в обійми один одному і говорити дивними мовами. Таким був початок руху п'ятидесятників, що охопив багаті і бідні країни у ХХ столітті, долаючи на своєму шляху статеві та культурні бар'єри, розколи і часті фінансові скандали.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Понтифікат Бенедикта XVI: прагнення миру і голосні скандали
Про цю історію з дивовижною чіткістю і деталями розповідає у своїй книзі "To the Ends of the Earth" британський професор релігії і колишній священик п'ятидесятників Аллан Хітон Андерсон. Він пояснює, що цей рух не обмежується тими 300 млн людей, які безпосередньо належать до церкви п'ятидесятників. Він вплинув на усі християнські конфесії, у тому числі на римський католицизм, де харизматичні громади – спонукаючи набуття екстатичного досвіду - процвітають навіть в таких місцях як Франція, де християнство в цілому занепадає.
Але порівняно з новим явищем п'ятидесятників, католицька церква володіє величезним історичним та інституційним багажем. Як би важко не намагався він перетворитися на контр-культурного овода, католицизм, як і раніше, матиме зіпсований імідж інституції, яка надто довго користувалася надто великими багатствами та владою, і зловживала ними. Це не дуже родючий грунт для майбутнього відродження. Елегантно написаний маніфест Вайгеля безумовно стимулюватиме консервативних католиків, які мріють про нове бачення того, як повинні відбуватися процеси за часів наступного Папи. Але цей маніфест не зможе переконати інших сторонніх спостерігачів, які намагаються зрозуміти, як насправді розгортатимуться події.
Оригінал: The Economist
Переклад: iPress.ua
