Нація кольору веселки
Ось вам одне попередження із видання Politico: навіть якщо Барак Обама переможе, навіть якщо він виграє народне голосування, а також більшість голосів виборців, він не виграє правильних голосів виборців.
Я знаю про що ви думаєте зараз: всі голоси рівні. Якби ж все було так просто. У статті пояснюється: "Якщо президент США Барак Обама виграє, він отримає більшість голосів вихідців з Латинської Америки, афро-американців, самотніх жінок і високоосвічених міських білих... Цілком можливо, що він отримає менший відсоток голосів білих виборців, ніж Джордж Буш-молодший отримав від іспаномовних виборців у 2000 році. Це ніяк не схоже на отримання широкого президентського мандату".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому афроамериканці віддають свої голоси за президента Обаму
Абсолютно правильно. Як йому вдалося зліпити більшість із голосів чорних, латиноамериканців, самотніх жінок (не кажучи вже про азіатів, євреїв і геїв, і всі ці групи виборців підтримують Обаму своєю переважною більшістю), із "високоосвічених білих мешканців міста", але не зумів переконати "справжніх" білих людей. Можливо, для виправдання цієї стратегії ми повинні враховувати голоси не-білих американців по-іншому, ніж голоси білих громадян США. Здається, колись ми це вже проходили, чи не так?
Жарти жартами, але ось вам мій беззастережний прогноз: в якийсь момент - або сьогодні ввечері, або після зібрання всіх даних цих виборів - з’явиться чиясь голова-базіка і буде посилатися на "безпрецедентну" явку на цих виборах представників національних меншин. Ці виборці (ви, напевно, чули це раніше) допомогли обрати Обаму президентом у 2008 році, і якщо він переможе знову – все буде списано на чергову високу явку серед представників цих меншин.
Фото: AFP
Але в той час коли у короткостроковій перспективі зірковий час Обами насправді може залежати від високої явки цих виборців, прості демографічні зміни є реальною причиною змін електорату. Явка представників меншин була "безпрецедентною", починаючи із президентських виборів 1988 року, і вона має залишитися такою впродовж багатьох виборів у майбутньому.
Pew's Hispanic Centre дослідив зміни "обличчя" американського електорату. У 1988 році білі становили 84,9% виборців, у 2008 році ця частка знизилася до 76,3%. Частка чорношкірих виборців, тим часом, зросла з 9,8% до 12,1%, вихідців з Латинської Америки - з 3,6% до 7,4% і азіатів - із близької до нуля до 2,5%. Щоправда, зростання частки чорношкірих виборців відбувалося раніше, з 2004 по 2008 рік воно було досить швидким, і саме цим можна правдоподібно пояснити відчуття захоплення від голосування за першого чорношкірого президента Америки. Крім того, частка чорношкірих виборців поступово зростає з часів, коли Обаму ще називали Баррі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зовнішня політика США: новий світовий безлад
Більш широка тенденція серед населення дуже схожа: частка білих знижується, оскільки відсоток чорних, латиноамериканців та азіатів зростає. Прогнозування - невдячна справа, але навряд чи потрібно бути пророком, щоб передбачити, що ця тенденція буде продовжуватися. Pew прогнозує, що до 2050 року латиноамериканці становитимуть майже одну третину населення, азіати - близько однієї десятої, а білі - менше половини (частка чорношкірого населення залишатиметься незмінною).
Для деяких людей це привід для великого занепокоєння. І це правда, що немає вже країни, в якій виросли Пет Б'юкенен, Стів Кінг та інші відомі білі люди. Незалежно від того, як голосно вони хочуть "повернути Америку назад", країна назад не повернеться.
Реальна небезпека від зміни демографії Америки виходить не від самих іммігрантів, а від того, як американці реагують на це. Наприклад, вони можуть прийняти закони, які скасовують Четверту поправку до коричневої раси. Вони можуть вибрати політиків, які будуть хвалитися створенням "концтаборів". Ці речі зроблять Америку зовсім не схожою на себе. Тим не менш, такого роду закони і політики можуть лише зашкодити, оскільки вони мають обмежену привабливість. Зрештою, через кілька десятиліть, коли експерти будуть розповідати про "явку представників меншин", вони будуть говорити про людей, які будуть більше схожі на панів Б'юкенена і Кінга.
Оригінал: The Economist
Переклад: iPress.ua
