Велика рецесія перетворюється на довічний термін
Немає сумнівів, що три надпотуги, якщо вони домовляться діяти злагоджено, зможуть запустити на початку наступного року міні-цикл зростання - за умови, що їх дії відповідатимуть їх риториці. Але не так легко побороти подвійний зустрічний вітер залагодження боргових зобовязань та надлишкового виробництва по всьому світу.
Світова економіка перебуває у процесі падіння, яке погано стримують. Обсяг промислового виробництва, як і раніше, нижче попереднього піку в Німеччині (-2), США (-3), Канаді (-8) Франції (-9), Швеції (-10), Великобританії (-11), Бельгії (-12), Японії (-15), Угорщині (-15) Італії (-17), Іспанії (-22), Греції (-27), відповідно до даних ФРС Сент-Луїса. За цими показниками, ситуація виглядає більш важкою, ніж у часи Великої Депресії.
Деякі прив'язують кризу до 9 серпня 2007 року. Це день, коли стало зрозуміло, що банки в Європі були по шию в боргах американського ринку нерухомості. ЄЦБ викинув на ринок € 95 млрд ліквідності. Тоді здавалося, що це багато грошей. Термін "трильйон" все ще боялися вимовляти в ті безневинні дні. З тих пір ми вивчили багато сучасних фінансових висловів від центральних банків.
Проблеми кредитування мали глобальний характер. Епіцентром виходу цих проблем на поверхню виявився банківський сектор Європи у € 35 млрд.
Для мене визначальним моментом було дванадцять днів після цієї події, коли дохідність 3-місячних казначейських векселів США впала із 3.76 % до 2.55 відсотка всього лише за 2 години торгів. Спочатку ми думали, що це була помилка, збій у роботі екрану. Нічого подібного не траплялося раніше, - ані під час крахів 1929 чи 1987 років, ані після нападу 9/11 на Світовий Торговий Центр.
Інвестори в паніці виводили гроші з ринку фінансів США, який має обсяг $ 2,5 трлн. Це був давно очікуваний, страшний серцевий напад для системи кредитування, навіть якщо економічна криза за його спиною не проглядалася ще принаймні один рік.
Початковий спусковий механізм Великої рецесії з тих пір відійшов на другий план. Цінова бульбашка на американську нерухомість - скромна за європейськими або китайськими мірками - до теперішнього часу повністю схудла. Уоррен Баффет робить ставку на відскок. Fannie і Freddie знову заробляють гроші.
Банки в Європі були по шию в боргах американського ринку нерухомості. Фото: AFP
Через п'ять років стало зрозуміло, що ця перша бульбашка швидше симптом, а не причина. Європа мала свої власні паралельні недоліки. Британці вилучали майже 5 % ВВП щорічно тільки для обслуговування власного ринку житла. Іспанія побудовала 800 тис будинків в 2007 році для ринку житла всього лиш 250,000. Економіка Ісландії шаленіла, Латвії та Угорщини також. Проблеми кредитування мали глобальний характер. Епіцентром виходу цих проблем на поверхню виявився банківський сектор Європи у € 35 млрд.
Монетаристи обвинувачують ЄЦБ і ФРС за те, що ті занадто стримували фінанси на початку - в середині 2008 року, змушуючи тендітну кредитну систему працювати на межі своїх можливостей. Вони звинувачують "проциклічних" регуляторів за стримування відновлення економіки, змушуючи банки піднімати рівень активів занадто швидко. Вони мають рацію в обох випадках.
Тим не менш, безперечно має рацію "австрійська школа", яка стверджує, що зростання показників заборгованості багатих країн із 167% ВВП до 314% всього за тридцять років повинно було погано скінчитися. Настає момент, коли додатковий борг тягне вниз зростання економіки в майбутньому. Майбутнє настало в 2008 році.
Існує дуже багато заощаджень і занадто мало споживання в світі для підтримання зростання, і людей на робочих місцях. Це хвороба 1930-х років
Дослідження Стівена Чекетті із Банку міжнародних розрахунків робить висновок, що борг перетворюється на "поганий" приблизно при 85% ВВП для державного боргу, 85% для побутових боргів та 90% для корпоративного боргу. Якщо всі три виходять за свої ліміти разом, система втрачає свої амортизатори.
"Борг - це палиця з двома кінцями. Якщо його використовувати з розумом і в міру, він очевидно покращує добробут. Якщо використовувати необережно і в надлишку, результатом може бути катастрофа ", - сказав він.
Кредитори і боржники можуть в теорії компенсувати один одного, але, що відбувається насправді в період кризи: економіка країн-позичальників різко скорочується. Кредитори не можуть компенсувати цей ефект. Вся система згортається. Це - фатальна боргова "асиметрія", яку давно вже передбачили захисники нової кейнсіанської теорії.
Все залежить від того, як поводяться люди і як поводяться країни. Кредитор Німеччина не компенсувала скорочення у Club Med (країни басейну Середземного моря). Кредитор Китай не компенсував падіння економіки США. Світова економіка зазнала глобального скорочення.
Криза почалася з ринку нерухомості. Фото: austin-tx.inetgiant.com
Але чому першою виявилася кредитна бульбашка ринку житла? Можна стверджувати, що це всього лише зворотний бік занадто великих обсягів заощаджень. Швидкість заощаджень в світі дійшла до сучасної максимальної позначки у 24% ВВП. Це найважливіша інформація, яку ви повинні знати, щоб розуміти велику економічну драму, яку ми переживаємо.
Цим грошам нікуди подітися. Кошти ідуть в інвестиції - тепер це світовий рекорд у 49% від ВВП Китаю - або для розігріву бульбашок різних активів.
Отже, кандидат на головну причину кризи – азійське "перенасичення заощадженнями", та й взагалі вся структура торгівлі між Сходом і Заходом в умовах глобалізації.
Країни, що розвиваються створили за десять років 10 трильйонів доларів валютних резервів, тобто облігацій. Вони заповнили ними світовий ринок облігацій.
Вони також заповнили західні ринки дешевими товарами, знижуючи інфляцію на товари. Західні центральні банки - в полоні таргетування інфляції – все більше скорочували короткострокові процентні ставки. Вони встановлювали ціни на кредити занадто низько, змушуючи пенсійні фонди і страхові компанії відчайдушно полювати за прибутковістю, щоб збалансувати свої бюджети. Центральні банки лише посилили загальний ефект.
Економічний спад може вкинути нас усіх у так звану грецьку круговерть. Таке лікування буде приречене на провал
Західні транснаціональні корпорації відіграли свою роль у цій сазі. Вони підняли частку прибутку у ВВП до історичних максимумів, зменшуючи рівні заробітної плати в США і Європі через дешеву робочу силу в Китаї, Латинській Америці чи Східній Європі. Це також сконцентрувало багатства серед тих, хто, як правило, купує акції, землю, і картини імпресіоністів, а не товари. Коефіцієнт нерівності доходів GINI стрімко зріс, як це було наприкінці 1920-х років. Це формула для розвитку бульбашок різних активів.
Кредитна бульбашка замаскувала непомірні дисбаланси в галузі торгівлі, потоків капіталу і доходів. Гра може тривати лише до тих пір, поки Захід в цілому - і Англосфера і Club Med зокрема, - будуть продовжувати нарощувати руйнівний дефіцит рахунку поточних операцій, продовжуючи запозичувати аж до настання відвертої біди.
Як тільки боржники натиснули на гальма і скоротили витрати, основна реальність була викрита. Існує дуже багато заощаджень і занадто мало споживання в світі для підтримання зростання, і людей на робочих місцях. Це хвороба 1930-х років. У цьому кейнсіанці праві.
Меркель змусила всіх жорстко економити. Фото: AFP
По-іншому не могло відбутися, навіть якби банки були святими. Задіяні у цих процесах сили надто потужні.
Ось ми й дійшли до літа 2012 року. Дисбаланси поступово виправляються. Інфляція заробітної плати підриває конкурентоспроможність Азії. Профіцит рахунку поточних операцій Китаю знизився з 10% ВВП в 2007 році до приблизно 2.5% в цьому році.
Проте Європа не хоче змінитися. Німеччина, як і раніше, заробила надлишок у 5.2%, порівняно з 7.4% в 2007 році. Північ відмовилася компенсувати скорочення попиту в Club Med. Справді, Німеччина законодавчо запровадила свої внутрішні скорочення через збалансований закон про бюджет і наклала це прокляття на решту єврозони. Ефект полягатиме у потраплянні єврозони в пастку хронічного спаду економіки, принаймні, поки жертви не повстануть і не візьмуть справи в свої руки.
Що стосується нашого боргу, ми тільки почали велику чистку. Мішала Маркуссен з Societe Generale каже, що нормальний рівень становить близько 200% від ВВП для розвинених економік. Якщо це так, тоді ми повинні ще скоротити 100%.
Цього не можна досягнути лише за рахунок жорсткої економії, тому що економічний спад може вкинути нас усіх у так звану грецьку круговерть. Таке лікування буде приречене на провал.
Більшу частину боргу доведеться списати. Чи буде це зроблено через інфляцію (1945-1952) або дефолт (1930-1934) вирішиться в результаті найбільшої політичної битви цього десятиліття. Обирайте свою сторону. Обирайте свою історію.
Оригінал: The Telegraph
Переклад: iPress.ua
