Технології змінили поле бою. В Україні розпочалася нова ера високотехнологічної війни – The Economist

Війна в Україні є найбільшою в Європі з 1945 року. Вона визначатиме уявлення про війну на десятиліття вперед. Вона зруйнувала будь-які ілюзії щодо того, що сучасний конфлікт може обмежитися кампаніями проти мілітаризованих груп або еволюціонувати в бік боротьби з низькою кількістю жертв у кіберпросторі. Натомість вона вказує на новий тип високоінтенсивної війни, яка поєднує в собі новітні технології з вбивствами і споживанням боєприпасів в промислових масштабах, а також залучає цивільне населення, союзників і приватні компанії.

Про це пише The Economist.

The Economist пише, що українське поле битви дає одразу три важливі уроки. Перший полягає в тому, що поле бою стає прозорим.

"Забудьте про біноклі чи карти, краще думайте про сенсори на супутниках і флотилії безпілотників, які все бачать. Дешеві і всюдисущі, вони надають дані для обробки постійно алгоритмами, які постійно вдосконалюються і можуть витягувати голки з купи сіна: мобільний сигнал російського генерала або обриси замаскованого танка. Потім ця інформація може бути передана супутниками солдату найнижчого рівня на фронті або використана для наведення артилерії і ракет з безпрецедентною точністю і дальністю", - йдеться в статті.

Навіть в епоху штучного інтелекту другий урок полягає в тому, що у війні все ще може бути задіяна величезна фізична маса: сотні тисяч людей, мільйони машин і боєприпасів. Втрати в Україні були дуже великими, тому що здатність бачити цілі і точно влучати в них призводить до стрімкого зростання кількості загиблих. Щоб пристосуватися, війська перекопали гори багнюки, щоб вирити окопи, які можна порівняти з тими, які були Вердені чи Пашендейлі. Витрати боєприпасів і техніки приголомшливі: росія випустила 10 мільйонів снарядів за рік. 

Україна втрачає 10 тисяч безпілотників щомісяця. Вона просить своїх союзників про старомодні касетні боєприпаси, щоб допомогти їй у контрнаступі.

"Зрештою, технології можуть змінити те, як потреби у цій фізичні «масі» задовольняються і підтримуються. 30 червня генерал Марк Міллі передбачив, що через 10-15 років третина сучасних Збройних сил буде роботизованою. Уявіть собі безпілотні літаки і танки без екіпажів. Проте армії повинні бути здатні воювати як в цьому десятилітті, так і в наступному", - пише видання.

Третій урок, який також стосується більшої частини 20-го століття, полягає в тому, що межа великої війни є широкою і нечіткою.

Українське програмне забезпечення для ведення бойових дій розміщене на хмарних серверах великих технологічних компаній за кордоном. Фінські фірми надають дані для наведення на ціль, а американські - забезпечують супутниковий зв'язок. Мережа союзників з різним рівнем рішучості допомагає забезпечувати Україну і добиватися дотримання санкцій проти росії.

Нові межі створюють нові проблеми. Зростаюча участь цивільного населення піднімає правові та етичні питання. Приватні компанії, розташовані за межами фізичної зони конфлікту, можуть стати об'єктом віртуальних або збройних нападів. З появою нових фірм, уряди повинні подбати, щоб жодна компанія не стала точкою поразки.

Для ліберальних суспільств спокуса полягає в тому, щоб закрити очі на жахи в Україні, а також відмовитися від величезних витрат і зусиль на модернізацію своїх Збройних сил. Але вони не можуть стверджувати, що такий конфлікт між великими індустріальними економіками буде одноразовою подією. Автократична і нестабільна росія може становити загрозу для Заходу на десятиліття вперед. Зростаючий військовий вплив Китаю став дестабілізуючим фактором в Азії, а глобальне відродження автократії може зробити конфлікти більш імовірними. Армії, які не засвоять уроки нового типу індустріальної війни, яка розгортається в Україні, ризикують програти тим, хто їх засвоїть.